Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №643/3089/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 серпня 2026 року

м.Харків

справа № 643/3089/26

провадження №22-ц/818/4214/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

Суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року, постановлене суддею Бароніним Д.Б.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ТОВ «Кредит - Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №2946115 від 19.09.2020 року у розмірі 16400,00 грн., яка складається з 5000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 11400,00 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 80000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу та судових витрат у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що договір було укладено саме з ОСОБА_1 , так як його було укладено в електронній формі, про що свідчать надані Товариством копії кредитних документів, які містять підписи сторін. 19.09.2020 Товариством ТОВ ФК «ВЕЙ ФР ПУЙ» було перераховано кошти на суму 5000 грн., згідно договору №2946115 від 19.09.2020, безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу підтверджує належне виконання Товариством своїх зобов`язань за кредитним договором, згідно листа про успішне перерахування коштів за кредитним договором №2946115 від 19.09.2020. Вказує, що споживач самостійно реєструє банківські картки для отримання коштів, оскільки доступ до особистого кабінету захищений паролем який відповідач отримував на свій мобільний телефон, реєстрація картки № НОМЕР_1 була здійснена ним особисто. Крім того, ТОВ «Авентус Україна» здійснює оцінку кредитоспроможності споживача та достовірності наданої споживачем інформації за допомогою багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень, а відтак, належність банківської картки № НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 , була належним чином перевірена ним. Як наголошує позивач, відповідно до п.2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_2 або іншу платіжну картку, реквізити якої, надані споживачем в особистому кабінеті. Розбіжність між номерами карток у документах пояснюється умовами самого кредитного договору, які передбачають можливість використання альтернативних платіжних засобів. Перерахування коштів на картку № НОМЕР_1 , замість зазначеної – № НОМЕР_2 , вважає правомірним, оскільки споживач мав право надати реквізити іншої картки через особистий кабінет безпосередньо під час оформлення кредиту. Таким чином, первісний кредитор безпосередньо сам не здійснював перерахунок коштів, а ініціює такий переказ через ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», про що з останнім укладений відповідний договір. Долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості, вважає належним доказом, у взаємозв`язку з іншими доказами, який вказує на укладення кредитного договору та наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2946115 від 19.09.2020

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Вважає, що позивачем не доведено отримання коштів, зокрема, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить відповідачу ОСОБА_1 , а надані позивачем роздруківки з платіжних системТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», або посилання на введення СМС-кодів, підтверджують лише факт ініціювання транзакції або намір укласти договір, але не ідентифікують кінцевого отримувача коштів. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не заявляв клопотання про витребування доказів, які б підтверджували приналежність картки відповідачу. Крім того, вважає вимоги позивача щодо стягнення великих сум відсотків такими, що суперечать сталій судовій практиці.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належності карткового рахунку, на який здійснено переказ саме ОСОБА_1 , а укладений сторонами договір не містить реквізитів такої картки, оскільки в підписаному сторонами договорі, а саме в п.2.1 Договору №2946115 про надання фінансового кредиту від 19.09.2020 року, зазначений номер картки споживача № НОМЕР_2 , проте, згідно листа від 16.12.2025 року, ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» підтверджує здійснення переведення коштів на рахунок № НОМЕР_1 . Натомість, в матеріалах справи відсутні данні щодо відкритого (наявного) карткового рахунку, на який відповідач просить перерахувати кредитні кошти, а жодних даних про те, що картка, на яку здійснено переказ, належить відповідачу, матеріали справи не містять. у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 19.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №2946115 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом, 19.09.2020 о 20:16:51, одноразовим ідентифікатором М582947 (а.с. 20-27, 30).

Відповідно до п.1.2. вказаного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Згідно з п.1.3., п.1.4. даного договору, сума кредиту складає 5000 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 30 днів.

Відповідно до п.1.5 договору, тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору.

Згідно довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про перерахування коштів, 19.09.2020 було здійснено переказ коштів на картки клієнтів, зокрема, 5000 грн. маска картки № НОМЕР_1 , код авторизації CARDRC, номер транзакції в системі – 10854745. (а.с. 32).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за договором №2946115 від 19.09.2020 року, розмір заборгованості становить 16400,00 грн., з яких: сума кредиту 5000 грн., сума процентів за користування кредитом 11400,00 грн. (а.с. 33-38).

26.05.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір факторингу №ККАУ-26052021, відповідно до умов якого на умовах встановлених договором, кредитор передає (відступає) Новому кредитору за плату, а Новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (Права вимоги) до Боржників за Кредитними договорами вказаними у реєстрі Боржників, укладеним між Кредитором і Боржниками (а.с. 38-42).

Відповідно до витягу з Реєстру до Договору про відступлення прав вимоги ККАУ-26052021 від 26.05.2021 року до ТОВ «ФК «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2946115 від 19.09.2020 року на суму 16400,00 грн. (а.с. 43).

Зазначаючи про наявність непогашеної заборгованості у відповідача за кредитним договором №2946115 від 19.09.2020 у розмірі 16400,00 грн., яка складається з 5000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 11400,00 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також судових витрат у виді судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, позивачем подано до суду позов у даній справі.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Кредитний договір №2946115 від 19.09.2020 року був документ сформований та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор М582947, 19.09.2020 о 20:16:51 год. (а.с.31).

Відповідно до листа від 16.12.2025 року, ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» підтверджує здійснення 19.09.2020 року переведення коштів в сумі 5000 грн. на рахунок (маска картки) № НОМЕР_1 (а.с. 32). Проте,в підписаному сторонами договорі №2946115 від 19.09.2020, зокрема, в п. 2.1 Договору зазначений номер картки споживача № НОМЕР_2 . Даних про те, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу або був зазначений ним в особистому кабінеті, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти перевіряється стосовно належності відповідної картки держателю, фінансовою установою ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», належними доказами не підтверджені.

В наданих позивачем доказах відсутні данні щодо відкритого (наявного) карткового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції досліджені наявні в матеріалах справи докази, згідно до яких встановлено факт укладання ОСОБА_1 кредитного договору №2946115 від 19.09.2020 Проте, факт перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний ним в договорі № НОМЕР_2 , або даних на підтвердження належності карткового рахунку № НОМЕР_1 відповідачу, позивачем на надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання позивачем умов кредитного договору про надання кредитних коштів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивачем не доведено належності карткового рахунку, на який здійснено переказ, саме ОСОБА_1 , а укладений сторонами договір не містить зазначення номеру такої картки, тому судова колегія не вбачає підстав для стягнення заборгованості з підстав недоведеності факту надання кредитних коштів відповідачу.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно дост.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,368, ст.374, ст.ст.376,381,382-384,389,390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» – залишити без задоволення.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова