Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №347/64/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/64/26

Провадження № 22-ц/4808/1534/26

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.,

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калинюка Романа Степановича на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року, постановлене в складі судді Крилюк М.І. в м.Косові у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 22.05.2022 року шляхом їх продажу в межах процедури виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 22.05.2022 року шляхом їх продажу в межах процедури виконавчого провадження.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Дарницького районний суд м. Києва від 29.10.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 700 000 гривень. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики було 05 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договорі іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стародубцевою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 684, предметом якої є нерухоме майно: земельна ділянка, площею 0,0662 га, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 і житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці, під номером АДРЕСА_1 . 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 надіслано ОСОБА_2 вимогу в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», яка одержана ОСОБА_2 25.04.2025 року. Вказує, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням. На момент пред`явлення даного позову відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання

Просив у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 22 травня 2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 700 000 гривень звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0,0662 га, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці, під номером АДРЕСА_1 , шляхом їх продажу у межах процедури виконавчого провадження.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 22.05.2022 року шляхом їх продажу в межах процедури виконавчого провадження.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Калинюк Р.С. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві. Зокрема представник вказує, що між сторонами укладено договір позики, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором іпотеки. Відповідачем не виконано обов`язок щодо повернення позики, а рішенням Дарницького районного суду м. Києва вже встановлено наявність заборгованості у розмірі 700 000 грн. Посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», статті 5 ЦПК України та статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апелянт стверджує, що він як іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку, площею 0,0662 га, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці, під номером АДРЕСА_1 , шляхом їх продажу у межах процедури виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Калинюк Р. С. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Позивач та відповідача ОСОБА_2 до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2022 року між сторонами укладено договір позики, за яким позивач передав відповідачці в безпроцентну позику на суму 700 000 гривень, а позичальник зобов`язувалась повернути зазначену суму позики в строк до 23 травня 2024 року (а.с.9-10).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики укладено Договір іпотеки 05 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стародубцевою В.М., зареєстрований в реєстрі за № 684. З умов договору вбачається, що ОСОБА_2 зобов`язується до 23 травня 2024 року повернути Іпотекодержателю – ОСОБА_1 700 000 (сімсот тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п 1.1. цього договору Іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно: земельну ділянку, площею 0,0662 га, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у подальшому Земельна ділянка, і Житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці, під номером АДРЕСА_1 (а.с.11-14).

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 29.10.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 700 000 гривень та судовий збір в розмірі 5 596,98 грн, а усього 705 596,98 грн(а.с.15-18).

Згідно зі Звітом про оцінку майна (об`єкт оцінки: житловий будинок (розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 2623610100:01:001:0282), загальною площею 134,80 кв.м., житловою площею 45,00 кв.м., що розташований за адресою – АДРЕСА_1 , загальна вартість предмету іпотеки складає 6 595 451 грн. (а.с.24-54).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів в підтвердження факту позасудового врегулювання спору, а саме захист його прав нотаріусом через звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Також позивачем не долучено до матеріалів справи постанови про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.10.2025 року. Крім того, боргове зобов`язання відповідачки за рішенням суду від 29.10.2025 року Дарницького районного суду м.Києва складає 700 000 грн а згідно звіту про оцінку майна (об`єкт оцінки: житловий будинок (розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 2623610100:01:001:0282), загальною площею 134,80 кв.м., житловою площею 45,00 кв.м., що розташований за адресою – АДРЕСА_1 ) загальна вартість предмета іпотеки складає 6 595 451 грн., що практично в десять разів перевищує суму боргу. Таким чином, суд вважав передчасним та неналежним способом захисту своїх прав позивачем шляхом заявлення позовної вимоги до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 22.05.2022 року шляхом їх продажу в межах процедури виконавчого провадження.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону країни «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку».

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»).

Для реалізації іпотекодержателем своїх прав на задоволення вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Встановлено, що п.4.3 договору іпотеки від 05.11.2023 року сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом: передачі ііпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» , та право продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (а. с. 13).

Крім того, п.4.4 договору іпотеки від 05.11.2023 року передбачає право іпотекодержателя звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону України «Про іпотеку», способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону

України «Про іпотеку»), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотеко держателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, сторони при укладанні договору іпотеки врегулювали позасудовий порядок щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», тобто здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

За умовами п.4.3 договору іпотеки від 05.11.2023 року сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (а. с. 13).

Стаття 38 Закону України «Про іпотеку» встановлює, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для державної реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, а якщо предметом іпотеки є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - для державної реєстрації відповідного права за покупцем.

Разом з тим позивач звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом продажу у межах процедури виконавчого провадження.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішення суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотеко держателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж в договорі іпотеки сторони передбачили такий спосіб , то позовна вимога такого роду є неналежним способом захисту, оскільки наявність відповідного іпотечного застереження звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», як і обумовлено сторонами в п.4.3 договору іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 травня 2020 року у справі №335/8677/16, від 13 лютого 2025 року у справі №760/21007/23.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не виконано обов`язок щодо повернення позики, а рішенням Дарницького районного суду м. Києва вже встановлено наявність заборгованості у розмірі 700 000 грн, оскільки при умові, якщо рішення суду про стягнення заборгованості набрало законної сили та не виконане боржником добровільно, кредитор має реалізовувати своє право і шляхом пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». При цьому саме державний або приватний виконавець у межах виконавчого провадження здійснює заходи примусового виконання, у тому числі звернення стягнення на майно боржника у порядку, передбаченому законом.

При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, тому понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калинюка Романа Степановича залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М.Луганська