Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №295/198/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/198/25 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 30 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Панкеєвої В.А.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/198/25 за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного сервісного центру МВС, про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук Руслани Миколаївни

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2026 року,

встановив:

У січні 2025 року керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.11.2023 № 1841/2022/3519213 транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, VIN-код НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , укладений між відповідачами та застосувати наслідки недійсності.

Підставою позову є обставини, встановлені у кримінальному провадженні № 12022060490000534, відомості до якого внесено до ЄРДР 12.10.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. У ході досудового розслідування 28.10.2023 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника Управління дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації, будучи службовою особою, видав завідомо неправдиві офіційні документи, необхідні для проведення розрахунку за виконані роботи, та зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з першим заступником директора ПП "Автомагістраль" Швиденком Г.В., начальником відділу транспорту і зв`язку Управління дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації Ясинецьким В.II., інженером технічного нагляду ОСОБА_3 , заволодів частиною бюджетних коштів, що призначалися на виконання будівельних робіт но об`єкту "Капітальний ремонт дороги по вул. Сергія Кемського в м. Коростені Житомирської області" на загальну суму 816 890,71 грн, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України є особливо великим розміром.

09.11.2022 слідчий у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного, в тому числі на автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_1 , 2016 року випуску.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 21.11.2022 у задоволенні клопотання відмовлено. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08.03.2023 апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, накладено арешт на 1/3 квартири та автомобіль TA-HO V0, оскільки автомобіль Toyota Highlander, д.н.з. НОМЕР_3 , на час розгляду апеляційної скарги вже не перебував у власності підозрюваного.

Встановлено, що 19.11.2022 між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, VIN НОМЕР_1 , 2016 р.в., вартістю 500 000,00 грн. Договір укладено між зверненням слідчого до суду з клопотанням про арешт (09.11.2022) та його розглядом судом (21.11.2022). ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що був обізнаний про судовий розгляд клопотання.

Прокурор вважає, що існують правові підстави для визнання даного договору купівлі-продажу фіктивним та таким, що порушує законні права Житомирської обласної ради. Так, дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, а на фіктивний перехід права власності на транспортний засіб з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення у рахунок виконання вироку суду про конфіскацію майна, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним відповідно до ст.234 ЦК України.

ОСОБА_1 , який відчужив майно на підставі договору купівлі-продажу на користь своєї дружини після оголошення йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3, 4, 5 ст.191 КК України, усвідомлюючи можливі наслідки у виді конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої злочином, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами Житомирської обласної державної адміністрації в особі Житомирської обласної державної адміністрації, уникаючи матеріальної відповідальності, оскільки підозрюється у спричиненні збитків місцевому бюджету на загальну суму 699 233,86 грн.

Укладення відповідачами зазначеного договору направлено на уникнення звернення стягнення на вартісне рухоме майно підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки вже після оголошення йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4, 5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, виникло право у слідчого судді або суду в порядку ст.170 КПК України позбавити підозрюваного права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту є запобігання можливості приховування майна, його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Майно відчужене на користь дружини за правочином, тобто фактично не вибуло із сім`ї; після відчуження спірного майна інше, за рахунок якого можна було б відшкодувати завдані злочином, у якому обвинувачується ОСОБА_1 , збитки у сумі 699 233,86 гри відсутнє.

Керівником Коростенської окружної прокуратури 03.09.2024 направлено листа до Житомирської обласної державної адміністрації, яким повідомлено про порушення законодавства під час укладення оспорюваного договору та надано час для самостійного вжиття заходів реагування щодо визнання в судовому порядку недійсним правочину. Однак, Житомирська обласна державна адміністрація у розумний строк з позовом до суду не звернулася, які конкретно заходи вживаються не повідомила, що в свою чергу зумовлює наявність передбачених ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2026 року визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу - TOYOTA HIGHLANDER, VIN-5 НОМЕР_4 , 2016 року випуску, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19.11.2022, застосовано наслідки недійсності договору. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Житомирської обласної прокуратури по 1514,00 грн судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук Р.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на те, шо прокурором обрано неефективний спосіб захисту, оскільки автомобіль придбано під час шлюбу, він є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст.60 СК України незалежно від того, на кого зареєстрований. Після визнання договору недійсним автомобіль повернеться до стану спільної сумісної власності подружжя, а не стане особистою власністю ОСОБА_1 . Конфіскація майна, яке є спільною власністю подружжя, без встановлення вироком суду факту його придбання на кошти, здобуті злочином (ч.3 ст.73 СК України), є неможливою. Прокурором не дотримано вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а саме не доведено факту надсилання та отримання Житомирською ОДА повідомлення від 03.09.2024 за № 52-8644вих24. До матеріалів справи долучено відповіді на адвокатський запит, які підтверджують неотримання листа адресатом. Суд першої інстанції цим доказам оцінки не надав та застосував практику Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц щодо фіктивного договору дарування, яка не є релевантною для відплатного договору купівлі-продажу. Якщо договір реально виконаний - кваліфікація його як фіктивного є неможливою.

Висновки суду щодо вини ОСОБА_1 без вироку суду порушують презумпцію невинуватості. Вироку щодо ОСОБА_1 не існує, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Крім того, суд не дослідив питання достатності вже арештованого майна (1/3 квартири) для відшкодування можливих збитків та не надав оцінки запереченням про неможливість конфіскації частки у спільній власності.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Коростенської окружної прокуратури просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, належним чином дослідив подані докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Вказує, що оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладено ОСОБА_1 після повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та після вжиття органом досудового розслідування заходів щодо накладення арешту на його майно, а відчуження автомобіля на користь дружини було спрямоване на уникнення можливої конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої державі, у зв`язку з чим спірний правочин має ознаки фраудаторного.

Також зазначає, що Житомирська обласна державна адміністрація є належним позивачем у справі, а прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва інтересів держави в суді, оскільки уповноважений орган не здійснив належного захисту таких інтересів. Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для звернення прокурора до суду та про недоведеність фіктивності правочину, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та правовими висновками Верховного Суду щодо недопустимості використання цивільно-правових правочинів для уникнення виконання обов`язків перед державою.

Позивач, відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та вчасно.

За приписами ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук Р.М. апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон № 1697-VII) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються, зокрема функція - представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 1697-VII).

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 вказаного Закону України).

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою

покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

За змістом частини другої статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень.

Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року (справа № 488/2807/17) виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у визначенні того органу, який, використовуючи на підставі приписів законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатися до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді винятково після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду, зокрема, з позовною заявою (частина третя статті 56 ЦПК України).

Згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до частини п`ятої статті 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У позовній заяві прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення до суду, так, як незважаючи на очевидність порушення інтересів держави та спрямованість оспорюваного правочину Житомирська обласна державна адміністрація, будучи належним чином обізнаною про наявність спірних правовідносин, маючи достатність розумного часу для вжиття заходів, спрямованих на визнання договору купівлі-проважу недійсним, їх не вживала. Бездіяльність Житомирської обласної державної адміністрації можна пояснити лише небажанням вживати заходів реагування ОСОБА_4 , який перебував на посаді начальника Управління дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації, є підзвітним та підконтрольним обласній державній адміністрації. Вказане обґрунтовує необхідність якнайшвидшого вжиття прокурором заходів, спрямованих на захист державних інтересів.

Натомість, якщо суд не встановить підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, тоді позовну заяву прокурора потрібно вважати такою, що подана особою, яка не має повноважень на ведення справи. І в таких справах виникають підстави для застосування приписів пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України (залишення позову без розгляду). Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Ураховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує й наявність підстав для представництва ним інтересів держави. Своєю чергою, суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку невстановлення підстав для представництва застосовує наслідки, визначені статтею 185 або статтею 257 ЦПК України.

Так, звертаючись із цим позовом, прокурор визначив Житомирську обласну державну адміністрацію органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та послався на її бездіяльність як на підставу для звернення до суду. Водночас із змісту позовної заяви не вбачається належного обґрунтування того, що саме зазначений орган наділений повноваженнями на самостійне звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між фізичними особами, з мотивів його фраудаторності або фіктивності та з метою забезпечення можливості подальшого відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" необхідною умовою здійснення прокурором представництва інтересів держави є наявність компетентного органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, але не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист. Отже, прокурор повинен не лише зазначити такий орган, а й довести наявність у нього відповідних повноважень щодо самостійного захисту порушеного інтересу.

Водночас прокурором не наведено норм матеріального права, які б прямо наділяли Житомирську обласну державну адміністрацію повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між відповідачами. Не обґрунтовано також, у чому полягає порушення власних прав чи охоронюваних законом інтересів цього органу та чому саме він є компетентним органом у спірних правовідносинах.

Прокурор одночасно посилається на бездіяльність Житомирської обласної державної адміністрації як компетентного органу, проте не доводить наявності у цього органу повноважень на звернення до суду саме з таким позовом. За відсутності такого обґрунтування суд позбавлений можливості перевірити одну з необхідних умов представництва інтересів держави, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

За таких обставин відсутня можливість встановити, чи існувала взагалі одна із передумов представництва прокурором інтересів держави, визначена частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що у різних частинах позовної заяви прокурор посилається на необхідність захисту інтересів Житомирської обласної державної адміністрації, держави, територіальної громади міста Ніжин, місцевого бюджету (міста Черкаси), а також Житомирської обласної ради, не розмежовуючи їх правовий статус та не обґрунтовуючи, у чому саме полягає порушення інтересів кожного із зазначених суб`єктів і хто з них є носієм спірного матеріального права або охоронюваного законом інтересу.

Як вже зазначалося відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України та частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, зобов`язаний чітко визначити, у чому полягає порушення інтересів держави, який саме орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати підстави для здійснення представництва.

Натомість наведене у позовній заяві одночасне посилання на інтереси різних суб`єктів публічного права без належного визначення того, чиї саме інтереси є предметом судового захисту, не дає можливості встановити, який саме інтерес держави підлягає захисту у цій справі та хто є його безпосереднім носієм. За таких обставин доводи прокурора щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави не можуть вважатися належним чином обґрунтованими.

Більше того, така суперечливість викладеної прокурором правової позиції унеможливлює перевірку судом дотримання однієї з обов`язкових умов представництва інтересів держави, а саме - чи існує компетентний орган, уповноважений державою здійснювати захист саме того інтересу, на порушення якого посилається прокурор, та чи допустив цей орган бездіяльність або неналежне здійснення своїх повноважень. Без встановлення цих обставин висновок про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави є передчасним.

Крім того, як встановлено судом 03.09.2024 за № 52-8644Вих24 Коростенською окружною прокуратурою в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" направлено Житомирській обласній державній адміністрації повідомлення про те, що Коростенською окружною прокуратурою вивчено питання законності укладення договору купівлі-продажу № 1841/2022/3519213 транспортного засобу підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4, 5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України ОСОБА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19.11.2022 ОСОБА_1 продав своїй дружині ОСОБА_5 , 14.04.1984 (що підтверджується відповіддю Коростенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області), транспортний засіб TOYOTA HIGHLANDER, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_1 , 2016 року випуску, за 500 тис. грн. Даний договір купівлі-продажу є фіктивним та порушує законні права Житомирської обласної ради, оскільки дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, а на фіктивний перехід права власності на транспортний засіб з метою приховати його майно від наступного звернення стягнення у рахунок виконання вироку суду про конфіскацію майна, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним відповідно до ст.234 ЦК України. З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст.131-1 Конституції України, ст.56 ЦПК України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Коростенська окружна прокуратура повідомила Житомирську обласну державну адміністрацію про встановлені порушення з метою вжиття належних заходів реагування.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" керівник прокуратури повідомив, що у випадку невжиття заходів, спрямованих на визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.2023 № 1841/2022/3519213 транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, VIN-код НОМЕР_1 , 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Гринишиною А.І., Коростенською окружною прокуратурою вирішуватиметься питання щодо ініціювання відповідного позову в інтересах держави. У випадку незгоди з викладеними обставинами, просив надати обґрунтовані доводи та заперечення з долученням відповідних документів. Інформацію про результати розгляду повідомлення просив надати у строк до 20.12.2024 на електронну адресу kmrpzpost@zhit.gp.gov.ua з подальшим направленням на адресу Коростенської окружної прокуратури (а.с.217-218 т.3).

На адвокатській запит Ковальчук Р. Житомирська обласна державна адміністрація надала інформацію про те, що лист від 03.09.2024 № 52-8644Вих24 від Коростенської окружної прокуратури до Житомирської обласної державної (військової) адміністрації не надходив. Довідково поінформовано, що 16.12.2025 Житомирська обласна державна (військова) адміністрація отримала від Житомирської обласної ради, переадресований за належністю, лист від Коростенської окружної прокуратури від 15.12.2025 № 52-10916Вих-25, який був направлений на адресу post@zt.gov.ua. Офіційна електронна адреса Житомирської обласної державної (військової) адміністрації ztadm@apoda.zht.gov.ua (а.с.216 т.3).

Коростенська окружна прокуратура 19.12.2025 за № 52-11107Вих-25 надала адвокату Ковальчук Р.М. надала відповідь на запит, згідно якої 03.09.2024 спеціалістом Коростенської окружної прокуратури за вихідним № 52-8644 вих-24 в системі електронного документообігу органів прокуратури України зареєстровано лист про надання інформації до Коростенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Також, того дня спеціалістом окружної прокуратури за вищевказаним номером засобами поштового зв`язку направлено повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" до Житомирської обласної державної адміністрації за адресою: майдан ім. С.П. Корольова, м. Житомир (а.с.219 т.3).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів направлення Житомирській обласній державній адміністрації засобами поштового зв`язку повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 03.09.2024 за № 52-8644 Вих24.

Натомість матеріали справи містять лист Коростенської окружної прокуратури від 15.12.2025 № 52-10916Вих-25 адресований Житомирській обласній державній адміністрацій, яким повідомлено, що 03.09.2024 на офіційну електронну адресу Житомирської обласної державної адміністрації post@zt.gov.ua Коростенською окружною прокуратурою направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про виявлення підстав для захисту інтересів держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, які полягають у фіктивній передачі права власності на нерухоме майно з метою уникнення реального відшкодування заподіяної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку із цим керівник прокуратури просив у строк до 19.12.2025 повідомити про результати розгляду вказаного повідомлення на електронну адресу kmrpzpost@zhit.gp.gov.ua з подальшим направленням на адресу Коростенської окружної прокуратури. До даного листа доданий додаток, а саме копія повідомлення в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.216 зв. т.3).

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний лист направлений 15 грудня 2025 року, а з позовною заявою прокурор звернувся 06 січня 2025 року (а.с.1 т.1).

Отже, керівником прокуратури був наданий строк Житомирській обласній державній адміністрації для розгляду повідомлення від 03.09.2024 за № 52-8644Вих24 в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" до 19.12.2025, тобто більше ніж через 11 місяців після звернення до суду.

Суд першої інстанції, отримавши вказані докази, фактично ухилився від їх оцінки, обмежившись лише посиланням на певний дуалізм, що полягає в існуванні двох аспектів для звернення прокурора: на захист інтересів держави в особі органу, повноважного на виконання функцій за сферою бюджетного планування, та самостійно – за відсутності органу з компетенцією контролю у сфері забезпечення передбаченого покарання у виді конфіскації майна. З огляду на викладене, суд не знайшов підстав для залишення позову без розгляду.

Разом із тим колегія суддів зауважує, що в даній справі прокурор діє як представник позивача - Житомирської обласної державної адміністрації, а не як самостійний позивач. Тому викладені обставини не звільняють прокурора від обов`язку дотримання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" в частині повідомлення компетентного органу.

Доказів направлення Житомирській обласній державній адміністрації листа від 15.12.2025 № 52-10916Вих-25 матеріали справи також не містять.

Виходячи з викладеного суд, приходить до висновку, що прокурором не надано належних і допустимих доказів направлення та отримання Житомирською обласною державною адміністрацією повідомлення 03.09.2024.

Отже, фактично прокурор не надав можливості Житомирській обласній державній адміністрації відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

А тому необґрунтованими є доводи прокурора щодо надання Житомирській обласній державній адміністрації часу для самостійного вжиття заходів реагування щодо визнання в судовому порядку недійсним правочину, не повідомлення про заходи, які вживаються, неподання Житомирською обласною державною адміністрацією у розумний строк позову до суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що Житомирська обласна державна адміністрація, будучи належним чином обізнаною про наявність спірних правовідносин, маючи достатність розумного часу для вжиття заходів, спрямованих на визнання договору купівлі-продажу недійсним, їх не вживала.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи прокурора щодо наявності передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для здійснення представництва інтересів держави у цій справі.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі №686/6222/22, від 18 січня 2023 року у справі №369/10847/19, від 01 лютого 2023 року у справі №621/3476/19.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного сервісного центру МВС, про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 вказано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, то понесений відповідачем ОСОБА_2 судовий збір в суді апеляційної інстанцій за подання апеляційної скарги у сумі 908,40 грн підлягає стягненню з Житомирської обласної прокуратури на користь відповідача.

Керуючись ст. ст.259, 268, 367, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук Руслани Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2026 року скасувати.

Позовну заяву керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного сервісного центру МВС, про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину залишити без розгляду.

Стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 908,40 грн (дев`ятсот вісім гривень 40 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.