Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №214/86/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2187/26 Справа № 214/86/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кіщак А.А. на постанову суді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2025 року о 23 годині 40 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Honda Accord» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , рухався по вул. Павла Глазового, 16, у м. Кривому Розі з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширенні зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

З таким судовим рішенням не погодилась захисник Кіщак А.А. та оскаржила в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку апелянт зазначає, що постанову було винесено за відсутності захисника Кіщак А.А. та особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Зі змістом оскаржуваної судового рішення захисник ознайомилась лише 14 липня 2026 року, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.

В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про упереджене ставлення працівників патрульної поліції до ОСОБА_1 та порушення останніми вимог Інструкції, оскільки працівниками патрульної поліції прийнято рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення раніше, ніж виявлено у водія ознаки сп`яніння.

Зазначає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б підтверджували чітку та однозначну заяву ОСОБА_1 про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Позиції учасників:

Учасники судового розгляду, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, до зали судового засідання не з`явились. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду апеляційної скарги за відсутності учасників судового провадження.

Висновки суду:

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.

Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено 01 липня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу подано захисником Кіщак А.А. через канцелярію суду першої інстанції 22 липня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову судом першої інстанції опубліковано 13 липня 2026 року, зареєстровано та забезпечено надання загального доступу 15 липня 2026 року, а матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів отримання учасниками судового провадження копії вказаного судового рішення, а також беручи до уваги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення права на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження як такого, що був пропущений з поважних причин та не з вини апелянта.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №554420 від 30.12.2025 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку;

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.12.2025 року;

відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння.

Проаналізувавши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вважає, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами захисниці про те, що працівниками патрульної поліції прийнято рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення раніше, ніж виявлено у водія ознаки сп`яніння, та зазначає наступне.

Перевіряючи вказаний довід апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що безпосередньо після зупинки транспортного засобу працівники патрульної поліції у повній відповідності до вимог статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння виявили та належним чином зафіксували у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння у зв`язку з чим останніми правомірно було запропоновано пройти відповідний медичний огляд у найближчому спеціалізованому закладі охорони здоров`я.

На вказану законну вимогу працівників поліції водій ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою, що було зафіксовано на відеозапис камери реєстратора. При цьому, аналізуючи поведінку водія під час спілкування з правоохоронцями, суд зазначає, що вона була демонстративно зухвалою та жодним чином не свідчила про наявність у нього будь-яких об`єктивних побоювань чи хвилювання, які могли б стосуватися перевірки його військово-облікових документів представниками ТЦК та СП, на що посилалася сторона захисту. Таким чином, факт добровільної та усвідомленої відмови від проходження медичного огляду є повністю доведеним матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про упереджене ставлення працівників поліції не знайшли свого підтвердження.

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Кіщак А.А. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику Кіщак А.А. строк на апеляційне оскарження постанови судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Кіщак А.А. залишити без задоволення.

Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: