Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №760/4919/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/4919/26

Провадження № 2/760/13087/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гули Марії Сергіївни,

представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Савлук Ірини Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гули Марії Сергіївни та заяву представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Савлук Ірини Миколаївни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

І. Обставини звернення із заявами про розподіл судових витрат та позиції учасників справи.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою відмовлено.

У зазначеному рішенні суд вирішив судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача, а питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу вирішити додатковим рішенням після подання сторонами відповідних підтверджуючих документів.

03 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гула М.С. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн.

У заяві зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач подав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, відповідно до якого очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу становив 100 000 грн, та повідомив про подання доказів на підтвердження таких витрат у строк, установлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підтвердження заявлених витрат представником ОСОБА_2 надано: договір про надання правничої допомоги від 16 червня 2025 року, додаткову угоду № 20/03/26 від 20 березня 2026 року, акт № 02/07/26 приймання-передачі наданих послуг від 02 липня 2026 року та додаток № 1 до зазначеного акта, який містить детальний опис наданих послуг.

Пунктом 1 додаткової угоди № 20/03/26 від 20 березня 2026 року ОСОБА_2 та адвокат Гула М.С. погодили, що вартість послуг адвоката щодо представництва та захисту прав та інтересів клієнта у справі № 760/4919/26 становить фіксовану суму в розмірі 100 000 грн.

Відповідно до пункту 3 цієї додаткової угоди клієнт зобов`язався оплатити надані адвокатом послуги протягом 60 днів із моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили.

В акті № 02/07/26 від 02 липня 2026 року зазначено, що адвокат надала, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги у справі № 760/4919/26 вартістю 100 000 грн, претензії клієнта до якості послуг відсутні, а остаточна оплата здійснюється протягом 60 календарних днів із дня набрання рішенням суду законної сили.

У додатку № 1 до акта наведено такі види правничої допомоги: підготовка та подання заяви про долучення до підсистеми «Електронний суд» - 0,5 години; ознайомлення з матеріалами справи - 2 години; аналіз позовної заяви та судової практики, підготовка і подання відзиву - 5 годин; підготовка заяви про проведення засідання без участі відповідача - 0,5 години; підготовка та подання клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами і застосування заходів процесуального примусу - 5 годин; підготовка та подання письмових пояснень - 5 годин; підготовка та участь у судових засіданнях 07 квітня, 04 травня, 05 червня, 15 червня та 30 червня 2026 року з урахуванням часу адвоката на дорогу. Загальний розмір витраченого часу в описі визначено як 20 годин 38 хвилин 06 секунд.

06 липня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Савлук І.М. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 75 000 грн.

На підтвердження зазначених витрат подано договір про надання правової допомоги № 1304-03/06/2025 від 03 червня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_3 адвокатом Савлук Іриною Миколаївною, втданий адвокатським об`єднанням «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШИН ГРУП», додаткову угоду № 25/03/26 від 25 березня 2026 року, акт № 01/07/26 приймання-передачі наданих послуг від 01 липня 2026 року та додаток № 1 до цього акта з детальним описом наданих послуг.

Відповідно до зазначених документів ОСОБА_3 та Адвокатське об`єднання «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШИН ГРУП» погодили фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги у справі № 760/4919/26 у сумі 75 000 грн. Оплату визначено здійснити протягом 60 календарних днів із дня ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно з детальним описом до складу наданих ОСОБА_3 послуг включено: ознайомлення з позовною заявою, консультацію клієнта та визначення правової позиції - 3 години; аналіз законодавства і пошук судової практики - 2 години; підготовку відзиву та додатків до нього - 3 години; участь у судовому засіданні 07 квітня 2026 року - 1 година; підготовку та подання заяви про відвід судді - 2 години; підготовку письмових пояснень щодо заяви позивача про зміну підстав позову - 2 години; участь у судових засіданнях 04 травня, 05 червня та 30 червня 2026 року - по 1 годині за кожне засідання. Загальна тривалість зазначених у детальному описі послуг становить 16 годин.

Судом також установлено, що 19 березня 2026 року представником ОСОБА_3 було подано доповнення до відзиву, в якому попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу визначено в розмірі 50 000 грн. У судових дебатах представник відповідачки повідомила, що остаточний розмір таких витрат становить 75 000 грн, і заявила про подання відповідних доказів у строк, установлений процесуальним законом.

У судовому засіданні 07 серпня 2026 року адвокат Гула М.С. підтримала подану заяву та просила задовольнити її повністю. Зазначила, що у відзиві було наведено попередній розрахунок витрат у розмірі 100 000 грн, а до заяви додано всі документи, які підтверджують надання правничої допомоги та обов`язок клієнта оплатити її вартість. Відсутність доказів фактичної оплати пояснила тим, що строк виконання клієнтом обов`язку з оплати ще не настав.

Адвокат Савлук І.М. також підтримала заяву про стягнення витрат у повному обсязі. Посилалася на те, що гонорар погоджений сторонами договору у фіксованому розмірі, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на особу, яка заявляє відповідні заперечення. Зазначила, що позивач мав можливість надати письмові заперечення та докази на їх підтвердження.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення обох заяв. Зазначав, що заявлені суми є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги, доказів фактичної оплати послуг не надано, а погодження сторонами фіксованого гонорару саме по собі не підтверджує обґрунтованості покладення всього його розміру на позивача. Вказував, що стягнення заявлених сум створить для нього надмірний фінансовий тягар і негативно вплине на можливість реалізації права на судовий захист. Повідомив, що є особою пенсійного віку. На запитання суду щодо доказів неспівмірності зазначив, що вартість послуг може бути порівняна з пропозиціями інших учасників ринку юридичних послуг, однак відповідних доказів суду не подав.

ІІ. Норми права, які застосував суд, та правові висновки Верховного Суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару за представництво в суді та іншу пов`язану зі справою правничу допомогу, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їхньої вартості, яка сплачена або підлягає сплаті стороною чи третьою особою.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

У разі недотримання зазначених вимог суд відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України встановлено, що в разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їхній розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з огляду на ціну позову, значення справи для сторін, а також інші передбачені процесуальним законом обставини.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та умови повернення визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв їх реальності, тобто дійсності та необхідності, а також розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи. Суд оцінює пов`язаність наданих адвокатом послуг із розглядом справи, їх необхідність, обґрунтованість і розумність у контексті обсягу заперечень іншої сторони.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, Велика Палата Верховного Суду вказала, що домовленості про сплату гонорару є обов`язковими у відносинах між адвокатом та клієнтом. Проте під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен самостійно оцінити їх реальність, необхідність і розумність, а також співмірність зі складністю справи, її значенням для сторін та виконаною адвокатом роботою.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не втручається в ці договірні правовідносини. Водночас такі зобов`язання не є обов`язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд має визначити саме ту частину витрат, яка з урахуванням усіх обставин може бути покладена на іншу сторону.

Велика Палата Верховного Суду також роз`яснила, що за умови встановлення договором фіксованого розміру гонорару відсутність погодинного розрахунку не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат. Разом із тим інша сторона вправі доводити неспівмірність такого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю та тривалістю судових засідань й іншими обставинами.

У постанові від 11 липня 2022 року у справі № 127/20772/20, провадження № 61-668св22, Верховний Суд зазначив, що попередній розрахунок судових витрат має орієнтовний характер і може бути змінений у ході розгляду справи з поданням відповідних доказів.

Таким чином, зазначення ОСОБА_3 спочатку орієнтовного розміру витрат у сумі 50 000 грн, а надалі остаточного розміру в сумі 75 000 грн саме по собі не є безумовною підставою для відмови в їх відшкодуванні. Однак розмір фактично заявлених витрат разом з іншими обставинами підлягає перевірці за критеріями, установленими статтями 137, 141 ЦПК України.

ІІІ. Мотивована оцінка та висновки суду.

Заяви представників відповідачів та докази на підтвердження витрат подано з дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. До закінчення судових дебатів сторонами відповідачів було заявлено про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а відповідні договори, додаткові угоди, акти й детальні описи подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням від 01 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Отже, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України відповідачі мають право на відшкодування за рахунок позивача обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутність доказів фактичної оплати гонорару виключає можливість його розподілу. Частина друга статті 137 ЦПК України прямо передбачає можливість розподілу не лише витрат, які вже сплачені стороною, а й витрат, які вона має сплатити відповідно до договору.

Надані договори, додаткові угоди й акти передбачають обов`язок клієнтів оплатити погоджений гонорар у майбутньому. Тому відсутність платіжних документів на час розгляду заяв не спростовує реальності відповідних договірних зобов`язань.

Водночас установлений договорами фіксований розмір гонорару визначає обсяг зобов`язань між адвокатами та їхніми клієнтами, але не означає автоматичного покладення всієї погодженої суми на позивача. Суд не змінює розміру гонорару та не втручається у договірні правовідносини між відповідачами і їхніми представниками, а визначає виключно ту частину витрат, яка є реальною, необхідною, розумною та співмірною і тому може бути компенсована за рахунок іншої сторони.

Суд ураховує, що ця справа не належала до категорії типових спорів про припинення поруки. Її вирішення вимагало дослідження кредитного договору, договору поруки, чотирьох додаткових угод, договору про відступлення права вимоги, документів щодо розміру й виконання кредитного зобов`язання, а також окремої правової оцінки двох самостійних підстав припинення поруки із визначенням редакції статті 559 ЦК України, яка підлягала застосуванню до різних за часом юридичних фактів.

Позивач у ході розгляду справи доповнював підстави позову, подавав відповіді на відзиви та додаткові пояснення, що зумовило необхідність реагування з боку представників відповідачів і подання ними додаткових процесуальних документів.

Водночас значний обсяг мотивувальної частини рішення у справі є підтвердженням складності спірних правовідносин, але сам по собі не визначає розмір витрат кожного з відповідачів і не звільняє суд від обов`язку перевірити фактичний обсяг, необхідність і співмірність наданих кожному з них послуг.

Оцінюючи витрати ОСОБА_2 , суд установив, що адвокат Гула М.С. здійснювала представництво його інтересів, підготувала відзив на позовну заяву, письмові пояснення та процесуальні заяви, аналізувала матеріали справи і брала участь у судових засіданнях. Правова позиція відповідача була послідовно викладена у письмових заявах та підтримувалася під час розгляду справи, а ухваленим судом рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Клопотання адвоката Гули М.С. щодо неналежної процесуальної поведінки позивача було пов`язане з розглядом справи, оскільки під час судового засідання 04 травня 2026 року суд звертав увагу позивача на необхідність дотримання процесуальних обов`язків і неприпустимість використання образливих висловлювань. Тому сам факт підготовки такого клопотання не може бути визнаний таким, що не стосується справи. Водночас це клопотання не було пов`язане з вирішенням матеріально-правового спору по суті, що враховується судом при визначенні частини витрат, яка підлягає покладенню на позивача.

Аналізуючи детальний опис послуг адвоката Гули М.С. відповідно до матеріалів справи, суд зазначає наступне.

Так, до опису включено підготовку та участь у судовому засіданні 07 квітня 2026 року з урахуванням часу на дорогу тривалістю 1 година 23 хвилини 48 секунд. Однак протокол судового засідання № 6209271 від 07 квітня 2026 року свідчить, що участь у ньому брали позивач ОСОБА_1 та представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Савлук І.М. Адвокат Гула М.С. у цьому засіданні участі не брала.

Також до опису включено підготовку та участь адвоката Гули М.С. у судовому засіданні 15 червня 2026 року з урахуванням часу на дорогу тривалістю 1 година 07 хвилин 23 секунди. Відповідно до протоколу судового засідання № 6617127 від 15 червня 2026 року в судове засідання з`явився лише позивач. Представники відповідачів у засіданні участі не брали, а розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Савлук І.М., яка подала клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, участь адвоката Гули М.С. у засіданнях 07 квітня та 15 червня 2026 року, а також витрачання часу на дорогу до цих засідань матеріалами справи не підтверджуються. Загальна тривалість цих двох непідтверджених засідань з опису становить 2 години 31 хвилина.

Крім того, підсумковий час у детальному описі визначено як 20 годин 38 хвилин, тоді як сума всіх наведених у ньому часових показників становить 26 годин 36 хвилин. Різниця становить 5 годин 58 хвилин. Причин такої невідповідності у заяві та додадих документах не пояснено.

Оскільки сторони договору погодили фіксований гонорар, зазначені недоліки не є підставою для повної відмови у відшкодуванні витрат, втім вони впливають на достовірність наведеного опису як доказу фактичного обсягу роботи та підлягають урахуванню при оцінці співмірності всієї заявленої до відшкодування суми.

Участь адвоката Гули М.С. у засіданнях 04 травня, 05 червня та 30 червня 2026 року підтверджена протоколами. Представник брала участь у дослідженні обставин справи, висловлювала заперечення та просила відмовити у задоволенні позову. Тому суд визнає надання ОСОБА_2 професійної правничої допомоги реальним та необхідним, однак вважає заявлену до стягнення суму 100 000 грн неспівмірною з підтвердженим обсягом роботи, кількістю й тривалістю засідань та виявленими розбіжностями у детальному описі.

Щодо витрат ОСОБА_3 суд установив, що адвокат Савлук І.М. підготувала відзив на позовну заяву та письмові пояснення, брала участь у судових засіданнях 07 квітня, 04 травня, 05 червня та 30 червня 2026 року, ставила запитання позивачу, надавала пояснення щодо умов кредитного договору, договору поруки та додаткових угод і виступала в судових дебатах.

Участь адвоката Савлук І.М. у зазначених засіданнях підтверджується протоколами. Засідання 15 червня 2026 року до детального опису як участь адвоката не включено, що відповідає матеріалам справи.

Водночас до складу послуг включено дві години на підготовку та подання заяви про відвід головуючої судді. Під час судового засідання 04 травня 2026 року адвокат Савлук І.М. відкликала зазначену заяву, у зв`язку із чим суд її по суті не розглядав.

Відкликання заяви про відвід не спростовує факту її підготовки. Однак заява не сприяла вирішенню спору по суті та не зумовила ухвалення окремого процесуального рішення, тому покладення на позивача повної вартості роботи, пов`язаної з її підготовкою, не відповідало б критеріям необхідності та розумності судових витрат.

Суд також ураховує, що інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представляли різні адвокати, на залучення яких кожен із відповідачів мав безумовне право. Водночас правові позиції відповідачів у цій справі значною мірою збігалися. Обидва відповідачі посилалися на незмінність загального обсягу основного зобов`язання, збереження процентної ставки та кінцевого строку повернення кредиту, правові наслідки відступлення права вимоги і відсутність підстав для припинення поруки в цілому.

Така подібність правових позицій не свідчить про непотрібність представництва кожного з відповідачів, однак при покладенні витрат на позивача суд має враховувати часткове дублювання аналізу законодавства, судової практики та умов одних і тих самих договорів. Інша сторона не повинна нести без обмежень подвійний розмір витрат за підготовку по суті аналогічної правової аргументації.

Посилання позивача на пенсійний вік саме по собі не є достатньою підставою для відмови відповідачам у компенсації витрат. Позивач не надав доказів щодо розміру своїх доходів, майнового стану, витрат або інших обставин, які дозволяли б установити його фактичну неспроможність виконати рішення про стягнення судових витрат. Тому суд не покладає зазначену обставину в основу висновку про зменшення витрат.

Урахувавши складність справи, її значення для сторін, обсяг матеріалів, кількість і зміст підготовлених представниками процесуальних документів, фактичну участь адвокатів у судових засіданнях, часткове дублювання правових позицій, непідтвердження окремих зазначених адвокатом Гулою М.С. процесуальних дій та відкликання адвокатом Савлук І.М. заяви про відвід, суд дійшов висновку, що розумною, реальною, необхідною та співмірною сумою витрат ОСОБА_2 , яка підлягає покладенню на позивача, є 25 000 грн., а ОСОБА_3 - 20 000 грн.

Визначені судом суми не є результатом установлення іншого розміру гонорару в договірних відносинах між відповідачами та їхніми представниками. Вони становлять ту частину фактичних витрат, яка з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України підлягає компенсації за рахунок позивача.

За таких обставин заяви представників відповідачів підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 12, 13, 133, 134, 137, 141, 246, 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гули Марії Сергіївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні решти вимог заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гули Марії Сергіївни відмовити.

Заяву представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Савлук Ірини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

У задоволенні решти вимог заяви представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Савлук Ірини Миколаївни відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення його повного тексту.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуюча суддя Наталія СЕРДЮК