Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №632/1590/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1590/26

провадження №3/632/434/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м.Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Босняк М.М., за участю захисника – адвоката Сандаревського І.А., розглянувши справу, яка надійшла з ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, який є військовослужбовцем, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ст. 130 ч. 1, 122 ч. 2, 185 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Вночі о 0114 годині 18 липня 2026 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , біля будинку 34 по вул. Центральній в с.Червоне Лозівського району Харківської області, не виконав законну вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалася за допомогою спеціального світлового та звукового сигналів, чим порушив п. 8.9.б ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП.

Вночі о 0114 годині 18 липня 2026 року ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , біля будинку 34 по вул. Центральній в с.Червоне Лозівського району Харківської області з ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Окрім цього, вночі о 0114 годині 18 липня 2026 року ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законним вимогам працівника поліції, що зупинили його транспортний засіб біля будинку 34 по вул. Центральній в с.Червоне Лозівського району Харківської області, а саме: намагався залишити місце події, висловлювався нецензурною лайкою в бік поліцейських, на неодноразові законні вимоги припинити свої дії не реагував, на неодноразову пропозицію надати документи на транспортний засіб та посвідчення водія для встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення, - відмовився у категоричній формі, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, вину не визнав, його інтереси в суді представляв захисник.

Захисник Санжаревський І.А. в судовому засідання не погодився з викладеним в протоколах.

Щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, виходячи з таких підстав.

Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням встановленого порядку, та відсутні докази відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

За змістом п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду встановлений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року і Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських

препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року.

Відповідно п. 2 - 8 Розділу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності). Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп`яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі – акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Відповідно пункту 10 - 11 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду”, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.20008 р. № 1103 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи).

Відповідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже, відповідно до встановленого законодавством порядку, проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться лікарем із застосуванням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Відповідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно пункту 8 Положення направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.20008 р. № 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно п. 4, розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно п. 1, розділу І Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затверджений наказом МВС України ввід 18.12.2018 року №1026 ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а

також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Отже, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу та відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров`я повинен бути зафіксований на портативний відеореєстратор або в присутності двох свідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а через порушення поліцією процедури проведення огляду, він не відбувся.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722357 від 18.07.2026 р. водій транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою аналізатора Драгер, погодився пройти огляд в медичному закладі. Після прибуття до медичного закладу, водій почав порушувати процедуру огляду та навмисно затягувати час. Такі дії були розцінені як відмова від проходження огляду та порушення пункту 2.5 ПДР.

Як вбачається з відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, інспектор поліції запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, але водій відмовився та погодився проїхати до медичного закладу.

З відеозапису вбачається, що водій не відмовився від проходження огляду, але лікар, який пройшов тематичне удосконалення, не проводив огляд водія.

На відео зафіксовано, як лікар повідомив, що не проводить огляд військових.

Лікар-нарколог не прийняв направлення інспектора поліції про проходження огляду водія на стан алкогольного сп`яніння та фактично не проводив огляд. Лікар не застосовував спеціальний технічний засіб та не проводив зовнішній огляд водія.

На відео зафіксовано тільки спілкування водія з інспектором поліції, де відсутній огляд лікарем та дії водія щодо ухвалення від такого огляду.

Водій законно ставив питання, чому при проведені огляду на стан алкогольного сп`яніння не буде застосовуватися спеціальний техничний засіб, так як це передбачено процедурою (пункт 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду”, затвердженого

Постановою КМУ від 17.12.20008 р. № 1103) та чому він повинен здавати сечу.

Проведення лабораторних досліджень при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння не є обов`язковим, тому для встановлення стану сп`яніння достатньо було провести лікарем-наркологом зовнішній огляд водія та застосувати спеціальний технічний засіб.

Незважаючи на те, що здача сечі не є обов`язковою, водій погодився її здати, але поліцейський сказав, що її замало.

Виходячи з відеозапису, можливо, зробити висновок, що огляд лікарем не проводився, він навіть не прийняв від інспектора поліції направлення на огляд водія.

Водій не порушував жодної процедури проведення огляду та виконував всі вимоги інспектора поліції, а також ті, які не відносяться до його компетенції у закладі охорони здоров`я (вимогу здати сечу).

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 № 747, рапорт належить до внутрішніх документів.

Рапорт виражає лише думку особи, яка його склала, оскільки особа, яка має право розпоряджатися цією інформацією, свою думку з приводу цього не висловила.

Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення без будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 20 травня 2020 року у справі N 524/5741/16-а.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх та належних доказів на підтвердження факту порушення водієм пункту 2.5 Правил дорожнього руху, яким передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння і складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП в даному випадку не можна вважати належним доказом порушення останнім п.2.5 ПДР України, оскільки процедура такого огляду була проведена з порушенням встановленого порядку проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та вищевказаною Інструкцією і Порядком.

При таких обставинах, враховуючи те, що вина особи не була доведена поза розумним сумнівом, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КупАП через невірну кваліфікацію інкримінованих ОСОБА_1 дій.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть вчиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Відповідно п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722363 від 18.07.2026 р., о 01:14:00 с. Червоне водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_1 рухаючись по населеному пункту Лозовський р-н. Сю Червоне на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, яка була подана за допомогою увімкненого проблескового маячка синього та червоного кольору та звукового сигналу, не виконав вимогу та продовжив рух. Своїми діями порушив п. 8.9 “б” ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Також, як вбачається з відеозапису з БК, поліцейський оголошує зміст протоколу та повідомляє водія, що він порушив п. 8.9 “б” ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Кваліфікація за ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних

стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди Кваліфікація ст. 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

У протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 722363 від 18.07.2026 р міститься виклад обставин про невиконання законної вимоги про зупинку транспортного засобу, поданої за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та звукового сигналу. В той же час, дії ОСОБА_1 кваліфіковано іншою нормою, а саме ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Отже, вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містить невірну кваліфікацію інкримінованих дій.

Стадія адміністративного розслідування завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення, що фактично є пред`явленням особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки саме в протоколі викладається суть та обставини правопорушення, а також кваліфікація діяння.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, неправомірних дій, та фіксує закінчення діяльності компетентних осіб щодо збирання, оцінки та перевірки доказів.

Всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.

Враховуючи те, що вина особи не була доведена поза розумним сумнівом, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Щодо вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, також вважає, що його підзахисним не було вчинено дій, як б охоплювалися диспозицією даної статті, а небажання давати документи кваліфікуються за іншою статтею КУпАП, і цей склад не охоплюється даною статтею.

Враховуючи те, що вина особи не була доведена поза розумним сумнівом, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч.2 ст.62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого__ розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на

підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Поліцією не доведено поза розумним сумнівом винуватість та вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна позиція міститься і в рішенні ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», в якому Суд встановив стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

Всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватися на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Відповідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 266 КУпАП, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок), зазначеної Інструкції - вимога з боку працівника поліції пройти огляд, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння, може мати місце лише у випадку, коли є підстави вважити, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ознаки якого перелічені у п. 3 Інструкції.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Незважаючи на невизнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за обставин, викладених у цій постанові, підтверджується сукупністю наступних, досліджених судом доказів.

З відеозапису вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу стало порушення водієм комендантської години.

Після зупинки було встановлено, що керування зазначеним транспортним засобом здійснював водій ОСОБА_1 .

Під час спілкування з ОСОБА_1 у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота.

За таких обставин у поліцейського було достатньо підстав вважати, що водій перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння, що давало йому право вимагати від нього як водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що у свою чергу породжувало відповідний обов`язок для останнього, що передбачено пунктом 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху.

Так, п. 2.5. розділу 2 ПДР зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 під відеозапис було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, або лікарем у закладі охорони здоров`я.

ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, що є його правом, куди він і був доставлений згідно із направленням.

Відтак, обов`язок водія – пройти огляд на стан алкогольгого сп`яніння, а отже виконати усі законні вимоги як поліцейського, який весь цей час знаходиться поруч, т.я. огляд у лікарні проводиться у присутності поліцейського, так і лікаря, які направлені на огляд.

Знаходячись у КНП «Златопільська ЦРЛ» ОСОБА_1 , під час спілкування з лікарем, в усілякий спосіб намагався уникнути проведення огляду, зазначаючи що він військовий та ставлячи інші питання, через що огляд так і не був проведений лікарем, т.я. в решті-решт зданого біологічного середовища – сечі було явно замало для проведення експетного дослідження.

Після виходу з лікарні до поліцейського автомобіля, ОСОБА_1 начебто погодився продути алкотестер, чого також зроблено не було з причин поведінки ОСОБА_1 , через що поліцейськими було складено протокол про адміністративне правопорушення як за ч. 1 ст. 130 КУпАП, т.я. пункт 1.9. розділу 1 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Обставини вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються сукупністю даних протоколу про адміністративні правопорушення від 18.07.2026, Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено про ознаки алкогольного сп`яніння, довідкою поліцейського щодо наявності посвідчення водія, диском фіксації процесуальної дії, яка була проведена відповідно до Інструкції та Порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Тому, дії особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вірно кваліфіковані за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, то слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення — це офіційний процесуальний документ, яким уповноважена на те посадова особа офіційно фіксує факт вчинення правопорушення, і який слугує підставою для початку розгляду справи та є одним із головних доказів у справі, проте повинен підтверджуватися і іншими належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2008 року „Романаускас проти Литвисудом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, було справедливим.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Дослідивши адміністративну справу, було встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 18.07.2026 (серії ЕПР1 № 772363) загалом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в той же час викладена суть правопорушення не відповідає кваліфікації дій за ч. 2 ст. 122 КУпАП, зазначеній у протоколі.

Проте, начальником СРПП до протоколу додано повідомлення, з якого вбачається, що при складанні протоколу, через некоректну роботу бази ІПНП була допущена помилка в написанні статті вчиненого правопорушення, та просить вважати, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а у зв`язку із тим, що Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 забороняється вносити виправлення до протоколу, то суд визнає таке пояснення та бере до уваги.

У зв`язку із цим, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП - невиконання законної вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалася за допомогою спеціального світлового та звукового сигналів, суд вважає доведеною, т.я. остання підтверджується дослідженим відеозаписом події, з якого вбачається, що водій, рухаючись по дорозі з невеликою швидкістю, не реагував на законні вимоги поліцейських, в той же час продовжував рух не дозволяючи себе обігнати.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, то суд зазначає, що стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Відповідно до коментаря даної статті, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.

При цьому суд звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу поліцейськими, під час спілкування з водієм, останній не реагував на вимоги поліцейського надати документи, назвати себе. Суд погоджується, що такі дії не є злісною непокорою щодо законної вимоги співробітника поліції, а кваліфікується за ст. 126 КУпАП, проте водій, окрім цього, відмовився від спілкування з поліцейськими, не реагував на неодноразові розпорядження, намагався покинути місце зупинки транспортного засобу, через що поліцейськими було застосовано адміністративне затримання.

Обставини вчинення правопорушення за ст. 185 КУпАП підтверджуються сукупністю даних протоколу про адміністративні правопорушення від 18.07.2026, протоколом про адміністративне затримання та рапортом поліцейського, диском фіксації правопорушення, який відобразив у собі поведінку водія, а отже і невиконання законної вимоги поліцейського.

Тому, дії особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вірно кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

При накладенні стягнення, враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, данні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 36, 401, 283, 284, 307, 308 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 130 ч. 1, 122-2 ч. 1 та 185 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, – штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в прибуток Держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665,60 гривень.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу у порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя:М. М. Босняк