Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №642/3754/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

07 серпня 2026 року

Справа № 642/3754/26

Провадження № 3/642/831/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2026 року Суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Пашнєв В.Г., за участю секретаря Степанової А.Д., представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності - Майбороди С.С., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2026 року об 11 годині 09 хвилин в м. Харкові по вул. Холодногірській, 8 водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «KUGOO M365 РRО» потужністю до 3кВт. з ознаками наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, які не реагують на світло. Водій від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі здоров`я (КНП ХОР ОКНЛ) за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А відмовився, що зафіксовано на відео фіксацію. ОСОБА_1 вчинив правопорушення двічі протягом року.

ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надав клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутній факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, також зазначив про відсутність причин для зупинки ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю з дитинства, що виключає його відповідальність.

Суддя, вислухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з п.4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735(далі -Інструкція №1452/735).

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених дозастосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №659447 від 07.05.2026 зазначено про наявність у інспектора поліції підстав вважати, що водій ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння та вказані такі ознаки: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності

Із аналізу наведених доказів та норм законодавства слід зробити висновок, що водій транспортного засобу має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, про що складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції із застосовунням технічних засобів відеозапису (ч. 2 ст. 266 КУпАП, п.6 Розділу 1 Інструкції № 1452/735), що в даному випадку і було виконано працівниками поліції.

Згідно абз. 2 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Частиною 3 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійною підставою притягнення особи до відповідальності за частиною третьою статті 130 КУпАП.

Одночасно, в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.05.2026 ОСОБА_1 , що спростовує доводи захисника про порушення працівниками поліції процедури огляду.

Доводи захисника про те, що у поліцейського були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, і така зупинка є незаконною, є безпідставними, оскільки предметом доказування є фактичні дані щодо відмови особи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

Крім цього, доводи захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не беруться судом до уваги також й у зв`язку з тим, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Також суд зазначає, що у випадку не згоди особи з причинами зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 мав можливість, відповідно до п.п. д) п.2.14 ПДР України оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Твердження захисника про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як в матеріалах справи відсутні відомості щодо письмового доручення керівника відповідного дозволу на копіювання відеозапису, що суперечить Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, - не є переконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

До матеріалів справи додано відеозапис, на якому відображаються події щодо зупинки ОСОБА_1 , його поведінки та відмови від проходження огляду, чого цілком достатньо для прийняття судового рішення.

Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 7 листопада 2015 року, не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення повного відеозапису з моменту зупинки.

Так згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 7 листопада 2015 року, згідно п. 1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Поліцейським долучено до протоколу необхідні фрагменти відеофайлів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п. 1ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. Вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо тверджень захисника, що працівники поліції не зафіксували та не виявили у ОСОБА_1 жодної ознаки наркотичного сп`яніння, суд зазначає, що виявлення та встановлення таких належить до безпосередньої компетенції працівника поліції згідно Закону України «Про поліцію», вимог КУпАП, вимог спільного наказу МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і до обсягу перевірки судом не належить.

Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

Стосовно тверджень захисника, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, суд зазначає, що приписи статті 130 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку.

Суд зауважує, що з оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, як працівник поліції протягом тривалого часу кілька разів пропонує водію проїхати в медичний заклад і пройти огляд, проте ОСОБА_1 просить відвезти його електросамокат, тобто його пасивні дії (мовчазна згода) розцінені працівником поліції як відмова від проходження огляду, та що роз`яснено водію, що таке матиме наслідком складення відносно нього протоколу за ч.3 ст.130 КУпАП.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду розцінюються судом як свідоме уникнення водія виконати свій обов`язок. Оскільки, окрім прав у водіїв транспортних засобів, є ще і обов`язки, яких вони повинні дотримуватися, а саме на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Суддя зауважує, що ОСОБА_1 так і не пройшов огляд, тому це розцінюється як мовчазна відмова від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння.

Суд також не бере до уваги пояснення захисника та ОСОБА_1 причин, з яких він не мав змогу пройти огляд на стан сп`яніння (необхідність відвезти електросамокат), оскільки саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.3 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.

Причини, з яких водій ОСОБА_1 відмовився виконати вимогу поліцейського про проходження ним огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ», правового значення для розгляду цієї справи не мають.

Щодо клопотання захисника про проведення семантико-лінгвістичної експертизи, то суд відмовляє в його задоволенні, оскільки на відеозапису чітко вбачається, що водій не поїхав з працівниками поліції в заклад охорони здоров`я з метою проходження огляду на стан сп`яніння, що і було розцінено як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Стосовно клопотання захисника про призначення комплексної фоноскопічної та відео технічної експертиза, суд зазначає таке.

Орган (посадова особа) у відповідності до вимог статті 252 КУпАП зобов`язаний дослідити та оцінити докази, в даному конкретному випадку диск, на якому містяться відеозаписи з нагрудних бодікамер працівника поліції.

Так, судом встановлено що диск є не пошкодженими та на ньому містяться декілька відео файлів, які доступні до перегляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Захисником у заявленому клопотанні не наведено належних доводів щодо наявності сумнівів в автентичності наданих відеозаписів, а також яку обставину може підтвердити чи спростувати висновок судової експертизи та яким чином він може вплинути на вирішення питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Крім того, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 такого виду судової експертизи, як відео технічна, не передбачено.

Враховуючи викладене вище, суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення експертизи у справі, оскільки для з`ясування обставин справи та вирішення питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, немає потреби в спеціальних знаннях та необхідності в залученні експерта, тому в задоволенні клопотання про призначення експертизи слід відмовити.

Щодо клопотання захисника про призначення судової психіатричної експертизи, то суд зазначає, що законодавством передбачений порядок визнання особи недієздатною, зокрема шляхом поданні відповідної заяви до суду в порядку окремого провадження, в рамках якої судом призначається судово-психіатрична експертиза.

Окрім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, тобто особо, яка вже двічі притягалась до адміністративної відповідальності за будь-яке з порушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 130 КУпАП. Під час попередніх розглядів справи ОСОБА_1 не наголошував, що є неосудним та відповідних клопотань не заявляв.

Всі інші доводи захисника судом оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, захисник оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, вчинення нею адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУпАП, а саме:

1) даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №659447 від 07.05.2026, який складений у відповідності з вимогами ст.256 КУпАП та містять необхідні відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України, у якому зафіксовані, в тому числі і виявлені, ознаки наркотичного сп`яніння,;

2) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, якими підтверджується, що 07.05.2026 об 11 год 15 хв водій ОСОБА_1 направлявся до КНП ХОР «ОКНЛ» для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак від проходження огляду в закладі охорони здоров`я останній відмовився;

3) постановою Холодногірського районного суду міста Харкова № 642/5842/25 від 03.11.2025;

4) постановою Новобаварського районного суду міста Харкова № 639/5731/25 від 13.11.2025;

5) рапортом інспектора 2 взводу 3 роти 3 батальйону УПП в Харківській області сержанта поліції Лосєва Р.С..

6) даними відеозаписів, які міститься в матеріалах справи та які переглянуті судом, на яких зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, а саме: ОСОБА_1 від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння, запропонованого працівником поліції, відмовився.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу судом не виявлено та захисником до суду не надано.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При цьому, суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, ОСОБА_1 чи його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), а також не зверталися до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції.

Частиною 3 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення особою будь-якого з порушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню.

Вимогами ст.68 Конституції України визначено, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Крім того, відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19 водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Положення ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд дійшов висновку, що дії поліції відповідають вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» в частині подяку встановлення у водія ознак сп`яніння.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст.ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено.

Щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суддя зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб- транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 заначено, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

При вирішенні питання про те, чи є електровелосипед транспортним засобом, суд виходить з таких обставин.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, електровелосипеди та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

За змістом наведених норм законодавства України електровелосипеди та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами, а особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом,на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, щоб електросамокат вважався «механічним транспортним засобом» він повинен мати двигун потужністю понад 3 кВт і для керування ним, необхідно мати водійське посвідчення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «KUGOO M365 РRО» потужністюдо 3кВт., що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, керування вищевказаним електросамокатом не потребує наявності у особи яка ним керує, посвідчення водія.

З огляду на викладене, до ОСОБА_1 неможливо застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення спеціального права, оскільки він керував транспортним засобом, на управління яким не потрібна наявність посвідчення водія.

Як вбачається з протоколу про адміністративні правопорушення та довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції К.Бикової, згідно облікових даних ІПНП, електросамокат «KUGOO M365 РRО» не зареєстрований.

Суд не може застосувати стягнення у вигляді з конфіскацією транспортного засобу, оскільки суду не надано доказів, що електросамокат «KUGOO M365 РRО» належить ОСОБА_1 .

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Враховуючи вищевикладене, вважаю необхідним та достатнім для виховання порушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення за ч.3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортним засобом та без вилучення транспортного засобу.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2026 року 3328 грн.), що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд міста Харкова.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя В.Г. Пашнєв