Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №953/6674/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/6674/26

н/п 3/953/1325/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Кіндер В.А., за участі секретаря судового засідання Паша С.А., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Конрадій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року о 07 годині 39 хвилин у м. Харкові, вулиця Наталії Ужвій, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SEAT IBIZA, державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», проба позитивна та склала 0,56 проміле, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Захисник ОСОБА_1 адвокат Конрадій М.В. подала клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи це тим, що зупинка транспортного засобу біла здійснена за відсутності, передбачених законом підстав. Огляд військовослужбовця ОСОБА_1 здійснений не уповноваженою особою, в порушення ст. 266-1 КУпАп без залучення представників військової служби правопорядку, а, отже, є недійсним.

Суд зауважує, положеннями ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких участь особи є обов`язковою, проте даний перелік не містить справ про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП.

Зважаючи на необхідність дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Винна ОСОБА_1 належним чином підтверджена: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 668797 від 18.05.2026, в якому зокрема безпосередньо зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення; результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», прилад ARJL-0304, тест № 3464, проба позитивна та склала 0.56 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, який містить підпис ОСОБА_1 про його згоду із результатом огляду; рапортом посадової особи, відомості викладенні в ньому узгоджуються з іншими доказами по справі, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

Оцінюючи наведені докази, суд керується положеннями статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015р. (зі змінами) (далі Інструкція), якими унормовано правову процедуру огляду водіїв на стан сп`яніння, встановлено гарантії захисту прав і законних інтересів водія, а також процесуальні запобіжники можливим зловживанням з боку працівників поліції.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З матеріалів справи, зокрема, даних акту огляду вбачається, що поліцейським у ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або забезпечує доставку особи до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду (п.п. 1,9 Розділу ІІ інструкції).

За результатом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», ARJL-0304, тест № 3464, проба позитивна та склала 0.56 проміле.

Суд зауважує, відповідно до чек-тесту Драгеру, за допомогою якого було здійснено огляд ОСОБА_1 , остання процедура калібрування проведена 10.11.2025, а міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і складає один рік, внаслідок чого поліцейські мали право використовувати цей засіб упродовж одного року з цієї дати, не ставлячи під сумнів його справність.

Згідно із положеннями п.7 розділу ІІ Інструкції вбачається, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Судом встановлено, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання якої передбачено ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" та Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, що був досліджений судом.

Так, з дослідженого відеозапису «IMG_0895» вбачається рух транспортного засобу SEAT IBIZA, державний номерний знак НОМЕР_2 . З відеозаписів, на яких зафільмовані обставини події, не вбачається керування транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_1 , однак, суд зауважує, що з досліджених відеозаписів вбачається, що вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 адресувались саме як до водія, при цьому останній не заперечував факт керування ним транспортним засобом, погодився пройти огляд з метою визначення стану сп`яніння. Будь-яких інших осіб, які б могли керувати автомобілем не зафіксовані і ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими про їх існування не зазначає. Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка здійснювала керування SEAT IBIZA, державний номерний знак НОМЕР_2 .

З дослідженого відеозапису «export-4dohg» вбачається: водій добровільно погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, ОСОБА_1 роз`яснено, що у разі не згоди із встановленим результатом має право проїхати до медичного закладу; водієм не робилось жодних зауважень з приводу порядку проведення огляду; з проханням пред`явити сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки водій ОСОБА_1 до працівників поліції не звертався; водію роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що ОСОБА_1 з результатами огляду згоден.

Суд критично ставиться до доводів захисника, викладених в клопотанні про закриття провадження у справі, про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 повинен був відбуватися за правилами ст. 266-1 КУпАП з залученням представників Військової служби правопорядку, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивною стороною правопорушення, є керування транспортними засобами в стані сп`яніння або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Суб`єктом правопорушення є водії транспортних засобів.

Положеннями ст. 15 КУпАП передбачено, що військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння закріплений законодавцем саме в ст. 266 КУпАП, чим і користувались працівники поліції у цій справі.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд дійшов висновку, що працівники поліції обґрунтовано керувались вимогами ст. 266 КУпАП під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та склали протокол про адміністративне правопорушення саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження захисника є необґрунтованими та розцінюються як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності.

Суд зауважує, у матеріалах справи відсутні будь-які докази в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, які б доводили, що керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є виправданим у даному конкретному випадку, що ОСОБА_1 міг діяти в стані крайньої необхідності. Про наявність таких обставин ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції під час фільмування обставин події.

З досліджених відеозаписів не вбачається роз`яснення працівником поліції підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Водночас, суд зауважує, вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу.

Отже, дослідженими судом доказами підтверджено дотримання правової процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння і конкретних обставин, які могли б свідчити про зворотне і викликали обґрунтовані сумніви матеріали справи не містять.

Положеннями п. 2.9 «А» Правил дорожнього руху забороняється водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною належним чином та в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, а тому на нього слід накласти стягнення, визначене у санкції даної статті.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не містить альтернатив застосування адміністративного стягнення.

З довідки поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 згідно із обліковими даними ІПНП отримував посвідчення водія НОМЕР_3 .

Відтак, ОСОБА_1 має нести відповідальність як «водій», тобто у виді накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При накладенні на особу стягнення, суддя відповідно до вимог ст. ст. 33-35 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, яке є умисним і грубим порушенням ПДР України, особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 34, ст. 35 КУпАП обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлено.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 284, ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, якщо інше не встановлено законодавством України (ч.3 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова.

Суддя: Кіндер В. А.