Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 09 серпня 2026 р.
Справа: №344/2308/26
Суддя: Польська М. В.
Справа № 344/2308/26
Провадження № 2-др/344/104/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Польської М.В.,
секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мула Христина Олегівна, до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мула Христина Олегівна, до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Ухвалою суду від 02 липня 2026 року позов залишено без розгляду.
06.07.2026 року представник відповідача адвокат Синишин П.Є. подав до суду заяву, за змістом якої просив ухвалити додаткове рішення у даній справі та стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 – 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Представник заявника (відповідча) та відповідач у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд заяви без їх участі та заяву задовольнити повністю.
Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не подавали.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що по справі слід ухвалити додаткове рішення, з наступних підстав.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2026 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мула Христина Олегівна, до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,- залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити: які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими; чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду; чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Отже, проаналізувавши процесуальну поведінку сторін та дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення судових витрат. При цьому суд враховує, що позивач та його представник повторно у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема на 16.03.2026 року (без поважних причин), 22.04.2026 року (заява представника позивача на відкладення), 27.05.2026 року (без поважних причин), та 23.06.2026 року (заява представника позивача на відкладення), 02.07.2026 року (без поважних причин).
Зазначені обставини свідчать, що в позивача виникло право на звернення до суду з позовом, однак на жодне судове засідання сторона позивача не з`явились, про можливість розгляду судом справи без їх участі, заяву не подавали, а отже небажали судового розгляду по суті, що є правовою підставою для часткової компенсації компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За результатами розгляду даної цивільної справи представником позивача заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги надано представником відповідача докази про надання професійної правничої допомоги: договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) №26/03/26 від 26.03.2026 року, акт про надання правничої допомоги від 23 червня 2026 року на суму 10 000 грн., з яких 7 000 грн. за подання відзиву і 3 000 грн. за участь в судовому засіданні,ордер на надання правничої допомоги.
Разом з тим, деяка частина послуг щодо витраченого часу і як наслідок понесених витрат є неспівмірна.
Враховуючи залишення позову без розгляду, співмірність розміру правничої допомоги, з урахуванням складності даної справи, реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення витрат на правову допомогу частково в розмірі 1 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 135, 141, 263, 270, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Синишин Павла Євгеновича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень).
В задоволенні решти вимог – відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua