Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №344/3246/24 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3246/24

Провадження № 2/344/247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Бурянна Н.,

позивача та його представника ОСОБА_1 ,

відповідача та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано: "…02.06.2018 р. відповідач ОСОБА_4 вчинив щодо мене кримінальне правопорушення, а саме злісне хуліганство, що виразилося у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжувалися особливою зухвалістю, та вчинене групою осіб, при наступних обставинах. 02.06.2018 р. близько 4 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_4 спільно з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, знаходилися поруч магазину «Дім кави», що по АДРЕСА_1 , де також перебував я та мій знайомий ОСОБА_5 . В цей же вечір, час та місці у ОСОБА_4 , який знаходився у стані алкогольного сп`яніння, при цьому усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, виник словесний конфлікт зі мною, який супроводжувався нецензурною лайкою. У подальшому ОСОБА_4 , реалізовуючи свій раптово виниклий неправомірний умисел, діючи з хуліганських спонукань та з метою провокації конфлікту, підійшов до мене, та грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих в суспільстві загальноприйнятих норм поведінки і моральності, проявляючи при цьому елементи вседозволеності та зверхності, умисно наніс мені один удар кулаком руки в ділянку обличчя, чим заподіяв фізичну біль. В цей час невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, приєдналася до неправомірних дій ОСОБА_4 та прагнучи продемонструвати грубу силу та жорстокість, бажаючи за рахунок мого приниження самоствердитися, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, в присутності сторонніх осіб, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та моралі, діючи з особливою зухвалістю, наніс мені один удар ліктем руки в ділянку обличчя, в результаті чого заподіяв мені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми нижньої щелепи з двобічним переломом нижньої щелепи, (що викликало необхідність проведення операції – дренування щелепи), яке згідно висновку експерта № 522 від 02.10.2018 р. відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Після вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 був затриманий працівниками патрульної поліції поблизу місця конфлікту, а невстановлена особа, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, місце події покинув у невідомому напрямку. 02.06.2023 р. Івано-Франківським міським судом у справі №344/5200/21 винесено ухвалу, якою звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.296 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.08.2023 р апеляційну скаргу представника потерпілого задовольнено, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22.06.2023 р. в частині цивільного позову змінити, цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 залишено без розгляду. Кримінальне провадження, внесене 02.06.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090010002164 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.296 КК України – закрито. Вказаними злочинними діями відповідача ОСОБА_6 , вчиненими ним у групі з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, мені спричинена матеріальна та моральна шкода. Після вчинення щодо мене хуліганських дій, 02.06.2018 р. каретою швидкої медичної допомоги я був доставлений в обласну клінічну лікарню, де мене було обстежено, встановлено діагноз «двобічний травматичний перелом нижньої щелепи», рекомендовано оперативне втручання та госпіталізовано. Цього ж дня, 02.06.2018 р. лікарями ОКЛ мені була проведена операція: шинування щелеп. Проведено репозицію кісткових уламків. Фіксацію за допомогою лігатур. В подальшому, в період з 02 по 15 червня 2018 року я перебував на стаціонарному лікуванні у стоматологічному відділенні, відділенні щелепно-лицевої хірургії Івано Франківської обласної клінічної лікарні, з проходженням в післяопераційний період лікування комплексу медичних заходів та процедур для реабілітації та видужання. Для проведення операції та лікування у післяопераційний період, мені необхідні були певні медичні обстеження, медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, частина яких була оплачена мною за рахунок власних коштів, розмір яких загалом становить 1132,90 грн...".

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на свою користь 1132 (одна тисяча сто тридцять дві) гривень 90 коп. матеріальної шкоди і 931 506 гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 10 000 грн. витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи, судові витрати на професійну правничу допомогу,

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов надали перед судом пояснення про те, що кримінальне провадження закрито через закінчення строку, позов залишено без розгляду; позивач лікувався два місяці цим спричинено моральну шкоду; дві особи били в обличчя, перший удар завдав відповідач, а зламав щелепу інший нападник.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечили позов та надали перед судом пояснення про те, що вироку немає; в заяві про вчинення злочину позивач вказував, що його била одна особа, а в судовому засіданні вказує, що дві особи; страждання позивача не доведено; оглядів позивача не надано; жодного чека не надано; доказів реабілітації не надано; відповідач вину не визнав.

Судовий експерт надав пояснення про те, що позивач лікувався стаціонарно; дві особи наносили ушкодження; проведено дослідження позивача та тести.

Свідок ОСОБА_7 надав перед судом показання про те, що відповідач конфліктував з позивачем, але свідок пішов.

Судом встановлено наступні обставини.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду скасовано вирок Івано-Франківського міського суду від 23/11/2022 та вказано, що «…Це стало причиною того, що ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_3 та наніс йому удар рукою в обличчя…».

В зазначеній ухвалі також вказано, що «…судом першої інстанції не надано правової оцінки протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02/06/2018/ поданою потерпілим ОСОБА_3 , де він повідомляє, що невідома особа нанесла тілесне ушкодження в область голови (тобто одна особа).

Таким чином, по-перше, ухвалою апеляційного суду встановлено, що відповідач наніс удар позивачу.

По-друге, апеляційним судом вказано, що потерпілий змінював показання щодо кількості осіб, які завдали йому ударів.

22/06/2023 постановлено ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду про закриття провадження за заявою відповідача.

В позові вказано: «… Після вчинення щодо мене хуліганських дій, 02.06.2018 р. каретою швидкої медичної допомоги я був доставлений в обласну клінічну лікарню, де мене було обстежено, встановлено діагноз «двобічний травматичний перелом нижньої щелепи», рекомендовано оперативне втручання та госпіталізовано. Цього ж дня, 02.06.2018 р. лікарями ОКЛ мені була проведена операція: шинування щелеп. Проведено репозицію кісткових уламків. Фіксацію за допомогою лігатур. В подальшому, в період з 02 по 15 червня 2018 року я перебував на стаціонарному лікуванні у стоматологічному відділенні, відділенні щелепно-лицевої хірургії Івано Франківської обласної клінічної лікарні, з проходженням в післяопераційний період лікування комплексу медичних заходів та процедур для реабілітації та видужання. Для проведення операції та лікування у післяопераційний період, мені необхідні були певні медичні обстеження, медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, частина яких була оплачена мною за рахунок власних коштів, розмір яких загалом становить 1132,90 гривень. Таким чином, в результаті неправомірних та винних дій відповідача мені було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 1132,90 грн., яка, відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1190 ЦК України, підлягає відшкодуванню ОСОБА_8 у солідарному порядку …».

Отже ухвалою апеляційного суду встановлено, що відповідач наніс удар позивачу в обличчя та вчинив з позивачем конфлікт.

Разом з цим відповідачем доведено, що позивач змінював показання на час подання заяви про вчинення злочину і на час судових розглядів, що також вказано ухвалі апеляційного суду.

Так само в судовому засіданні позивач надав пояснення про те, що щелепу йому зламав інший нападник, яким не є відповідач.

При цьому позивачем не доведено солідарного обов?язку відповідача з третьою особою, про яку позивач не повідомляв на час подання заяви про вчинення злочину.

Зміна показань і пояснень позивачем є поведінкою, яка не спрямована на встановлення дійсних обставин, а про надання пояснень, які на думку позивача йому вигідні в кожному випадку.

В практиці Верховного Суду використовується доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права.

В п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України вказано, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Отже зміна пояснень і показань позивача не належить до виконання обов?язку за п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За приписами ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В позові вказано: «…Винними діями відповідача мені була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, яких я зазнав у зв`язку з ушкодженням мого здоров`я та протиправною поведінкою щодо мене ( п.п. 1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України)… В момент отримання тілесних ушкоджень, я переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я та життя. В подальшому я був вимушений проходити стаціонарне лікування з оперативним втручанням, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду стаціонарного лікування я почувався незручно, дискомфортно, важко пристосовувався до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми та проблеми з прийомом їжі). В зв`язку з шинуванням перелому щелепи я не мав можливості відкривати рот та пережовувати їжу, тому тривалий час був обмежений у харчуванні. Після виписки зі стаціонару ОКЛ я змушений був лікуватися амбулаторно та тривалий час продовжував носити фіксовані шини на щелепах. Після зняття шин на протязі довшого часу проходив неприємні процедури для розробки щелепи. Наслідки вищевказаної травми відчуваються і на даний час, зокрема порушення прикусу, хиткість зубів, періодичні болі в місцях перелому. Також в мене наявна післятравматична невропатія лівого трійничного нерва, з вираженим болевим синдромом. Вегетосудинна дистонія по змішаному типу з вираженим тривожним синдромом, стійкими цефалгимами. Наведені вище обставини підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №522 від 02.10.2018 р,, копією медичної карти стоматологічного хворого № 0435-2018, консультативною довідкою №87 від 06.04.2021 р. Наслідками кримінального правопорушення, вчиненого щодо мене відповідачем, також були поява негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, негативні переживання та спогади, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту. Таким чином, внаслідок суспільно-небезпечних дій – вчинення щодо мене злісного хуліганства, групою осіб, мені були заподіяні психологічні (моральні) страждання. Виходячи з характеру та обсягу моїх душевних страждань, їх тривалості, погіршення стану здоров`я, істотності вимушених змін у моєму житті, свою моральну шкоду я оцінюю в 100 000 гривень. Враховуючи, що ОСОБА_4 діяв як співучасник та вчинив злісне хуліганство щодо мене в групі осіб, що підтверджується ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22.06.2023 р. про звільнення його від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою, за заподіяння мені як потерпілому від злочину моральної шкоди він повинен нести відповідальність в солідарному порядку.».

З огляду на встановлення обставини нанесення відповідачем удару в обличчя позивачу з урахуванням того, що саме відповідач і розпочав конфлікт за власної ініціативи і за власним вибором таку моральну шкоду може бути компенсовано в сумі 40000 гривень.

З огляду на доведення відповідачем зміни позивачем показань потерпілого та пояснень в суді ним спростовано солідарний обов?язок відповідача чи відповідальність відповідача за дії третьої особи.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже саме на відповідну сторону покладено негативні наслідки, пов`язані із невчиненням нею процесуальних дій.

КЦС Верховного Суду у справі № 685/1008/20 вказав, що підстави позову — це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже компенсація моральної шкоди обґрунтована саме підставами позову, які довів позивач і частково спростував відповідач в змагальному судовому розгляді сторін спору.

Крім того, позивач просив про стягнення 10 000 грн. понесених витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи. В обгрунтування долучає висновок експерта №2024/05/28 судової експертизи моральної шкоди потерпілого від 28.05.2024, копія свідоцтва експерта ОСОБА_9 , копю договору про надання послуг з проведення судової експертизи щодо розміру відшкодування моральної шкоди віжд 21.05.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт від 28.05.2024, та платіжні інструкції про дві сплати на суму 10 000 грн.

Відповідно до статті 139 ЦПК України, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість відповідач не надав суду заперечення щодо суми понесених позивачем витрат на залучення експерта та проведення експертизи.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ) 1132,90 гривень матеріальної шкоди, 40000 гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 10 000 грн. понесених позивачем витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи, та 8000 гривень судових витрат;

в іншій частині позову відмовити;

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.