Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №342/33/25 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/33/25

Провадження № 1-кп/342/61/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024091150000194 від 08.11.2024 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працює, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, одружений, раніше несудимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

учасники справи:

прокурор ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Кримінальне правопорушення було вчинено при наступних обставинах.

Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Статтею 2 Конституції України визначено, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Крім того, 29.10.2024 Верховна Рада України ухвалила закон №12151 «Про затвердження Указу Президента про продовження дії воєнного стану в Україні» до 07.02.2025.

Вимогами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Дотримання такого обов`язку закріплене і у ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та іншими нормативно-правовими актами, зокрема ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, всупереч наведеним правовим нормам військовозобов`язаний ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 15.10.2024 ОСОБА_4 , відповідно до ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992, будучи військовозобов`язаним, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 .

17.10.2024 ОСОБА_4 , згідно довідки ВЛК №196/4/1189 від 17.10.2024, визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення під час загальної мобілізації у ЗСУ. 18.10.2024 ОСОБА_4 оголошено та роз`яснено зміст повістки про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову за мобілізацією на 09.00 год 20.10.2024 для відправки до ВЧ НОМЕР_1 (233 навчальний центр), при цьому ОСОБА_4 відмовився отримувати повістку на відправку до вищезазначеної військової частини, про що старшим стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено акт про відмову в отриманні повістки. Так, ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним і діючи з прямим умислом, тобто, завідомо знаючи про висновок ВЛК про придатність його до військової служби під час загальної мобілізації, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією та заздалегідь попередженим про строк і необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову за мобілізацією на 09.00 год 20.10.2024 для відправки до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 навчальний центр), відмовившись від отримання повістки на відправку до військової частини, бажаючи ухилитись від призову за мобілізацією, на зазначений час без поважних причин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 для відправки та проходження військової служби, чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 336 КК України як умисні дії, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ст.336 КК України, застосувавши щодо нього покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні за ст.336 КК України спершу не визнав, пізніше, під час судового розгляду, заявив про визнання вини. Зазначив, що відвідуючи військовослужбовців у військових лікарнях та виконуючи волонтерські функції, бачив нестачу військовослужбовців на визначених місцях, однак, будучи священнослужителем, не зміг залишити церкву і людей, за яких несе відповідальність як священнослужитель. Просив призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Захисник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 просив про призначення обвинуваченому можливої міри покарання, не пов`язаної із позбавленням чи обмеженням волі. Просить врахувати особу обвинуваченого, який на диспансерних обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, одружений, батько двох неповнолітніх дітей, є членом та пастором релігійної організації, Євангельських Християн Баптистів, помісної Церкви с. Топорівці Коломийського р-ну.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які є однією з засад кримінального судочинства, внормований статтею 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В силу п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Вина обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні за ст.336 КК України повністю доводиться показаннями свідків та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

За клопотанням сторони обвинувачення у судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ОСОБА_7 , який є головою ВЛК при КНП «Городенківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Городенківської міської ради, пояснив, що обвинувачений був призваним на військову службу та проходив ВЛК, визнаний придатним до військової служби. Причини відмови обвинуваченого від мобілізації йому невідомі.

ОСОБА_8 , який є черговим у територіальному центрі комплектування, повідомив, що у жовтні 2024 року обвинувачений прийшов за направленням на ВЛК, пройшов комісію та йому вручили бойову повістку, на що обвинувачений повідомив про відмову від служби за релігійними мотивами.

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_9 , який є керівником обласного об`єднання церков євангельських християн-баптистів, та повідомив щодо сумлінного служіння церкві обвинуваченим, який є пастором. Зазначив, що обвинувачений брав участь у волонтерських поїздках на Схід.

Також прокурором на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, надані наступні докази:

рапорт о/ч ВП №2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, згідно якого 08.11.2024 о 18.20 год у чергову частину надійшли матеріали через секретаріат з ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 18.11.2024 вручено бойову повістку на 20.10.2024 до в/ч НОМЕР_1 , 07.11.2024 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

повідомлення про кримінальне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого 17.10.2024 ОСОБА_4 пройшов ВЛК та йому 18.10.2024 вручено бойову повістку на 20.10.2024 до в/ч НОМЕР_1 (233 навчальний центр); ОСОБА_4 був попереджений про кримінальну відповідальність за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на 07.11.2024 ОСОБА_4 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , причин неявки не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідає;

довідку №196/4/1189 військово-лікарської комісії від 17.10.2024, згідно якої солдат запасу ОСОБА_4 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 ;

рапорт офіцера відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якої ОСОБА_4 вручено бойову повістку на 20.10.2024 та він відмовився від підпису, що засвідчує акт про відмову від отримання повістки. Права на відстрочку немає, станом на 07.11.2024 на телефонні дзвінки не відповідає, місце перебування невідоме;

повістку на відправку, виписану ОСОБА_4 , на 20.10.2024;

акт відмови ОСОБА_4 від отримання повістки від 18.10.2024;

інформацію про особу ОСОБА_4 ;

довідки КНП «Городенківська БЛІЛ» від 11.11.2024 про неперебування ОСОБА_4 на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах;

вимогу про судимість СІП ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП щодо ОСОБА_4 (відомості відсутні);

позитивну характеристику, видану Топорівсаьким старостинським округом від 11.11.2024 №22-51, щодо ОСОБА_4 ;

копію свідоцтва про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

копію паспорта ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також суд дослідив документи, подані стороною захисту:

довідку релігійної громади «Євангельських християн-баптистів с.Топорівці» Городенківського району від 07.01.2025 №7, видана ОСОБА_4 , що він є членом релігійної громади, віровчення якої не допускає використання і застосування зброї проти людини. ОСОБА_4 здійснює волонтерську роботу та залучений до благодійності;

листи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

лист Коломийської РДА Івано-Франківської області від 12.12.2024, адресованого ОСОБА_12 , щодо питання заміни військової служби на альтернативну (невійськову) службу або виконання суспільно корисних робіт, де вказано, що виконання суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану не є заміною проходження військової служби;

лист Городенківської міської ради від 25.11.2024, адресований ОСОБА_4 , щодо організації суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану на 2024 рік;

лист, виданий Івано-Франківською обласною військовою адміністрацією про безперешкодне пересування ОСОБА_4 у період з 01.07.2025 по 01.08.2025 з метою посилення обороноздатності держави та виконання завдань з будівництва фортифікаційних споруд на території Дніпропетровської області;

витяги з резерв+ щодо ОСОБА_4 , який має відстрочку до 08.05.2027;

довідку, видану Івано-Франківським обласним об`єднанням церков євангельських християн-баптистів ОСОБА_4 , від 01.07.2025 №30, що він є пастором у релігійній громаді, здійснює волонтерське служіння та залучений до благодійної діяльності, в тому числі для військових та їхніх сімей;

лист, виданий Івано-Франківською обласною військовою адміністрацією В-1331/04/38 від 09.08.2025, про підтвердження факту перебування ОСОБА_4 на будівництві фортифікаційних споруд у період з 01.07.2025 по 01.08.2025 на території Дніпропетровської області;

лист Синельниківської районної військової адміністрації від 24.07.2025 про залучення ОСОБА_4 до завдань, поставлених оперативно-стратегічним угрупуванням «Хортиця» з 01.07.2025 по 01.08.2025;

лист Барвінківської центральної міської лікарні від 27.02.2025 №132 про те, що ОСОБА_4 регулярно здійснює поїздки у заклад, привозить допомогу для воїнів, проводить духовні бесіди з пораненими воїнами;

характеристику Івано-Франківського обласного об`єднання церков євангельських християн-баптистів щодо ОСОБА_4 від 11.09.2025 №36;

подяку Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Івано-Франківської області, видана ОСОБА_4 ;

витяг з інформаційно-аналітичної системи про відсутність відомостей про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та судимості станом на 27.10.2025.

Також суд у судовому засіданні дослідив досудову доповідь Коломийського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, згідно якої ризик повторного вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб середній; орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе з покладенням обов`язків згідно ст.76 КК України, зокрема, не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

На підставі наведеного суд приходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю зібраними під час досудового розслідування та перевіреними у судовому засіданні доказами, які суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми для кваліфікації його дій за ст.336 КК України як умисних дій, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Стаття 336 КК України передбачає ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері переведення економіки, діяльності органів влади, самоврядування, інших сфер і галузей країни на функціонування у період воєнного стану, а ЗСУ, інших воєнізованих формувань на організацію і штати воєнного часу; передбачений законом порядок підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших формувань на рівні, що забезпечує вимоги національної безпеки.

Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ст.1 Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Верховний Суд у постанові № 573/838/24 від 27.10.2025 зробив висновок, що законодавство не допускає відмову від призову під час мобілізації з міркувань релігійних або інших переконань, і така відмова, навіть якщо щирість і послідовність цих переконань не викликає сумніву, зумовлює відповідальність за статтею 336 КК України. Разом з тим, релігійні та інші переконання мають враховуватися під час проходження військової служби за мобілізацією й не можуть спричинювати виконання сумлінним відмовником наказів, пов`язаних з носінням або використанням зброї.

Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні, суд враховує щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні, відсутні.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України (нетяжкий злочин), особу обвинуваченого, який раніше несудимий, пом`якшуючу покарання обставину та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 призначити йому покарання у межах санкції ст.336 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Щодо щирого каяття обвинуваченого суд вважає доцільним зауважити, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанови Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к).

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Під час розгляду справи обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та засудив свою поведінку, що свідчить на користь його щирого каяття.

Водночас, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, процесуальну поведінку обвинуваченого, який виявив бажання вести надалі законослухняний спосіб життя, беручи до уваги, що обвинувачений одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працевлаштований, є керівником церкви, здійснює волонтерські поїздки для підтримки військовослужбовців, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, та до обвинуваченого підлягає застосуванню положення ст.75 КК України, що передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, та покладання відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання є пропорційним, адекватним, таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_4 злочину і даними про його особу, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення.

У постанові від 10 червня 2020 року (справа № 161/7253/18) Верховний Суд вказав, що покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

На переконання суду, призначене покарання забезпечує дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Під час судового розгляду до обвинуваченого заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 75, 76, ст.336 КК України, ст.ст. 368, 373-374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1