Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №179/1091/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1091/26

2/179/1104/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Із позову вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 . До досягнення позивача повноліття відповідач сплачував аліменти. 21.01.2026 позивачу виповнилося 18 років. Позивач навчається в ПТУ № 88 та є учнем денного відділення, та потребує матеріальної допомоги. Усі необхідні кошти для забезпечення навчання надаються лише матір`ю позивача. Відповідач з позивачем майже не спілкується, матеріальної допомоги не надає. Відповідач є працездатною особою, зареєстрований як фізична особа – підприємець, має достатній дохід, що свідчить про можливість сплачувати аліменти.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на його користь у зв`язку з навчанням у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дати подання позовної заяви до закінчення навчання або до досягнення ним 23 років.

Ухвалою суду від 08.06.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

01.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнав позов частково та вважає, що аліменти підлягають стягненню у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. що є справедливим, співмірним потребам позивача та реальним можливостям відповідача. Позивачем надано довідку про його зарахування на навчання у ПТУ № 88, водночас зазначена довідка підтверджує факт зарахування та навчання і не доводить наявності потреби у матеріальній допомозі саме у заявленому розмірі. Позивачем не надано доказів фактичних витрат позивача. Позивач проходить навчання за дистанційною формою. Сам по собі факт дистанційного навчання не виключає права на отримання аліментів, однак є істотною обставиною. Яка повинна бути врахована судом при визначенні їх розміру, оскільки безпосередньо впливає на обсяг матеріальних потреб повнолітньої дитини. Відповідач є фізичною особою – підприємцем, його дохід має сезонний та нестабільний характер. Аліменти, що стягуються з фізичних осіб підприємців фактично визначаються не від чистого доходу, а від середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, який є достатньо високим. Також просив стягувати аліменти до 25.01.2027, оскільки із долученої позивачем довідки вбачається, що термін навчання до 25.01.2027. Інші докази в матеріалах справи відсутні.

07.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначив, що згідно з офіційними податковими даними загальний дохід (виручка) відповідача від підприємницької діяльності за 2022 рік становить 340 000 грн, за 2023 рік – 380 000 грн, за 2024 – 625 297,79 грн., за 2025 – 722 286,79 грн. Тому вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу. Здобуття освіти на денній формі навчання позбавляє позивача самостійно заробляти на життя. Його мати забезпечує позивача щоденним харчуванням, побутові та інші життєві потреби. У 2025 році він склав успішно Національний мультипредметний тест, що є доказом наміру позивача до вступу до закладу вищої освіти у межах поточної вступної компанії 2026 року. Ст. 199 СК України захищає право дитини на отримання допомоги до 23 років протягом усього періоду навчання у цілому.

13.07.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач зазначив, що він має на утриманні неповнолітню дитину, дружину, яка не працює та безробітну матір пенсійного віку, яка наразі оформлює пенсію. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач дійсно потребує саме заявленого розміру матеріальної допомоги. Не надано доказів, що позивач отримує стипендію, соціальні виплати, інші доходи або не має можливості працювати у вільний від навчання час. Вважає, що сплата аліментів у розмірі 4000 грн. є достатньою матеріальною допомогою повнолітньому сину до закінчення навчання та одночасно відповідає фінансовим можливостям відповідача. Посилання позивача на складання НМТ не може свідчити про безумовне продовження навчання після зазначеного строку. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували безперервність навчання позивача після 25.01.2027, зокрема відсутні документи про вступ до іншого закладу освіти, подання документів для вступу, укладання договору про навчання, зарахування чи інші належні докази, які б свідчили про реальне продовження навчання після завершення строку, визначеного у довідці.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив врахувати позицію відповідача щодо заявлених позовних вимог, яка викладена у поданих до суду процесуальних документах.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до наступного.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої

статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Згідно зі ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків повнолітнього сина чи дочку.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до ст. 201 Сімейного кодексу України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.04.2024 в справі № 308/4214/18, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У постанові від 16.02.2022 в справі № 381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином відповідача по справі ОСОБА_2 .

Згідно довідки Професійно – технічного училища № 88 від 25.09.2025 ОСОБА_1 з 01.09.2025 зарахований до складу здобувачів освіти денної форми навчання та на теперішній час навчається на бюджетній основі в ПТУ №88 на першому курсі, термін навчання до 25.01.2027.

На теперішній час позивачу ОСОБА_1 виповнилося 18 років.

Суд зазначає, що правовідносини по даній справі регулюються ст. 199 СК України, відповідно до якої обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Вказані юридичні факти у своїй сукупності утворюють юридичний склад, необхідний та достатній для виникнення аліментного зобов`язання по утриманню батьками своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є повнолітнім сином відповідача, якому на час розгляду справи виповнилося 18 років, навчається на бюджетній основі в ПТУ № 88, томупотребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчатися, до досягнення ним двадцяти трьох років.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком позивача, фізичною особою підприємцем, що підтверджується інформацією Державної податкової служби України та отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою.

Представник відповідача не надав суду належних та достатніх доказів того, що матеріальний стан відповідача не дозволяє сплачувати аліменти у частці від доходу на утримання повнолітнього сина, який навчається.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання.

Згідно ч. 2 ст. 200 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27 листопада 1992 року, статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07 серпня 1996 року, статус рішення - остаточне).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

При визначенні розміру аліментів суд враховує рівність обов`язку батьків по утриманню повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу позивачу після досягнення ним повноліття.

Встановленим є той факт, що у зв`язку з навчанням повнолітній син ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, в тому числі і відповідач.

Відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою – підприємцем, отримує доходи, тобто спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Також суд враховує, що на утриманні відповідача ОСОБА_2 перебуває неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує можливість повнолітнього сина одержувати матеріальну допомогу від батька, а також те, що відповідач має на утриманні доньку, інших дітей чи утриманців не має (доказів зворотного матеріали справи не містять).

Доказів того, що у відповідача є на утриманні інші особи суду не надано.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно знаходження на його утриманні матері, оскільки допомогу матері, суд вважав не поважною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки доказів того, що мати знаходяться на утриманні відповідача суду не надано, а добровільна допомога похилим батькам не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Недостатньо обґрунтованими є доводи відповідача про необхідність здійснення ним витрат на утримання матері. В цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 202 СК повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Натомість, відповідачем не надано суду належних доказів, з точки зору їх достатності та допустимості, на підтвердження того, що його мати потребує матеріальної допомоги відповідача (обсяг матеріальних потреб та доходів матері; відсутність інших осіб, які зобов`язані надавати матеріальну допомогу тощо).

Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо знаходження на його утриманні дружини, крім того відповідачем не надано навіть доказу, що він перебуває у зареєстрованому шлюбу.

Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, позивач ОСОБА_1 доказів на підтвердження вартості витрат, пов`язаних з навчанням (придбання необхідної учбової літератури, канцелярського приладдя, вартості проїзду та іншого) суду не надав.

Таким чином, доводи позовної заяви в частині присудження аліментів в розмірі 1/4 частини, є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів саме в такому розмірі, позивачем представлено не було.

При цьому, суд зазначає, що витрати повнолітньої дитини ОСОБА_1 на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів.

Враховуючи принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей і засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, те, що син, як повнолітній не позбавлений можливості вживати самостійних зусиль для організації свого життя та отримання законного прибутку у вільний від навчання час та його мати також є працездатною, а також те, що позивач продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, враховуючи те, що позивач не довів вартості витрат, пов`язаних з навчанням, суд з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення, вважає, що аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.

Суд вважає, що такий розмір аліментів буде справедливим, співмірним, реальним, достатнім і відповідатиме потребам повнолітнього сина, який продовжує навчання, та рівню платоспроможності самого відповідача. Визначений розмір матеріального забезпечення не порушить право на гідний рівень життя.

Такий обсяг стягнення аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Суд також враховує, що обов`язок зі сплати аліментів має обмежений у часі характер, оскільки встановлюється виключно на період навчання позивача, але не довше, ніж до досягнення ним 23 років, тобто спрямований на забезпечення мінімальних потреб дитини у період здобуття освіти, а не на постійне утримання повнолітньої особи.

Таким чином, враховуючи, що дитина сторін – ОСОБА_1 продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, що відповідач може надавати матеріальну допомогу сину та не надає матеріальної допомоги на утримання сина, який продовжує навчання, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення аліментів та з відповідача на користь позивача суд стягує аліменти на утримання повнолітньої дитини в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, від дня пред`явлення позову 04.06.2026 та по день закінчення навчання, а саме: 25.01.2027, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_1 23 років. Суд стягує аліменти від дня пред`явлення позову, як це передбачено ст. 191 СК України.

Відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною-особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в даній справі.

Відповідно частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, судові витрати у цій справі, пов`язані із сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн, тобто у мінімальному розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір» для даної категорії справ, підлягають відшкодуванню на користь держави відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 10, 81, 263, 265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_1 , який продовжує навчання, в у розмірі 1/8 частина всіх його доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 04.06.2026 по день закінчення навчання, а саме: до 25.01.2027, але не більш ніж до досягнення ним 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя А.О. Чорна