Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №179/1615/25 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Колабораційна діяльність

Дата: 06 серпня 2026 р.

Справа: №179/1615/25

Суддя: Чорна А. О.

179/1615/25

1-кп/179/45/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження № 22025130000000190 від 03.04.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська Луганської області, громадянина України, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

24.02.2022 Російською Федерацію (далі - РФ) здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025 та № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.

Внаслідок ведення агресивної війни з боку РФ проти України, 07.04.2014 місто Луганськ та інші населенні пункти Луганської області, які відносяться до Луганського району, захоплено збройними силами РФ спільно з незаконними збройними формуваннями т.зв. «Луганської Народної Республіки» (далі - «ЛНР»).

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 визначено перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно з зазначеним переліком вся територія Луганського району Луганській області з 07.04.2014 перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконних збройних формувань так званої «ЛНР».

Таким чином, в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території Луганського району державою-агресором створено окупаційну адміністрацію РФ, тобто сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

30 березня 2023 року т.зв. тимчасово виконувачем обов`язків (далі - тво) голови т.зв. «Луганської Народної Республіки» виданий т.зв. указ «О системе и структуре исполнительных органов Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) № УГ-270/23, відповідно до якого на тимчасово окупованій території Луганської області створена структура виконавчих органів влади т. зв. «ЛНР», зокрема до якої входить «Министерство инфраструктуры и транспорта Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу), яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, Кам`янобрідський район, вул. Лінія Залізничної дороги, буд. 9.

Відповідно до т.зв. «Положения о Министерстве инфраструктуры и транспорта Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу), затвердженого 16.06.2023 указом т.зв. голови т.зв. «Луганської Народної Республіки» за № УГ-82/23, посада т.зв. «исполняющего обязанностей Министра инфраструктуры и транспорта Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Частинами третьою пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.

З квітня 2023 року по грудень 2023 року, більш точну дату під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності та захоплення території України, знаходячись на тимчасово окупованій території міста Луганськ Луганської області, переслідуючи особисті інтереси, маючи умисел на зайняття керівної посади у незаконних органах влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, та реалізуючи його, отримав від невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників т. зв. «ЛНР», підконтрольних державі-агресору - РФ, пропозицію зайняти посаду т.зв. «исполняющего обязанностей Министра инфраструктуры и транспорта Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу), діючи в порушення вимог Конституції та Законів України, добровільно погодився на вказану пропозицію.

У подальшому з квітня 2023 року по грудень 2023 року, більш точну дату під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, указом т.зв. тво голови т.зв. «Луганської Народної Республіки» «возложено исполнение обязанностей Министра инфраструктуры и транспорта Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) на ОСОБА_4 .

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_4 , який показань суду не надавав та будь-яких заяв і клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення судового розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя і суд виходили з того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.

Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути проінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

За повідомленням Генерального директора Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_6 вказане підприємство зупинило роботу своїх відділень на непідконтрольних Україні територіях з 01.08.2022 року. Зазначена інформація є загальновідомою і викладена на офіційному сайті зазначеного державного підприємства.

Повістки про виклик ОСОБА_4 , повідомлення йому про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування та завершення досудового розслідування, про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: шляхом публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення», а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_4 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України направлялись та вручались захиснику.

Дорученням Південно - Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги за постановою слідчого адвоката ОСОБА_5 було уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст. 46,47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 17.09.2025 було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 2205130000000190 від 03.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

За таких обставин, суд вважає, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та передбачених КПК України заходів для виклику ОСОБА_4 з метою забезпечення останньому можливості безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого ОСОБА_4 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим, на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик були опубліковані у в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на веб-сайті Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Судові повістки, шляхом надіслання рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, за останнім відомим місцем реєстрації та проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , не надсилались, оскільки останнє відоме місце реєстрації та проживання обвинуваченого є тимчасово окупована територія України - м. Луганськ Луганської області. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, вручались захиснику.

Відтак, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, обвинувальний акт спрямовано до суду, будучи належним чином повідомленим про місце, день та час розгляду справи, у судові засідання не з`являвся, без поважних причин, а з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті суду, обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Згідно з ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювалось спеціальне судове провадження.

Отже, суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_4 (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

В судових засіданнях приймав участь захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , який зазначив, що не має можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду: приймав активну участь у допиті свідків, у судових дебатах висловив свою позицію.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про фактичну відмову ОСОБА_4 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_4 був поінформований належним чином про місце, дати та час розгляду кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується наступними доказами.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона до 2014 року працювала на посаді контролера - ревізора Луганської дирекції Донецької залізниці і перетиналася по роботі з ОСОБА_4 , який спочатку займав посаду начальника підстанції, а потім займав посаду начальника вантажних перевезень Луганської дирекції Донецької залізниці. Після окупації м. Луганська ОСОБА_4 залишився на тимчасово окупованої території та з інтернету вона знає про те, що ОСОБА_4 займав посади в незаконних органах влади. При перегляді сторінок інтернету вона впізнала ОСОБА_4 , він вже став сідуватий, на відео він веде себе дуже впевнено.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що до 2015 року він проживав у м. Луганськ Луганської області. ОСОБА_4 він знає особисто, оскільки його дачний будинок був поруч з дачним будинком ОСОБА_4 . Вони були сусідами по дачним будинкам. Після окупації м. Луганська у 2014 році ОСОБА_4 став співпрацювати з ЛНР, займався ремонтом доріг. Він бачив ОСОБА_4 у соціальних мережах, у фейсбуці було відео, пов`язане з дорогами та ОСОБА_4 щиро так усе там розповідав. Із соціальних мереж йому відомо, що ОСОБА_4 займав різні посади в незаконних органах влади. Остання відома йому посада ОСОБА_4 це т.в.о. т.зв. міністра інфраструктури та транспорту лнр. Під час досудового розслідування він впізнав ОСОБА_4 на фото, а також відеозаписах з його виступами. Жодних заходів примусу до ОСОБА_4 він не помітив. Навпаки зазначив, що ОСОБА_4 був радий що на територію Луганської області прийшли росіяни.

Згідно інформації Державної міграційної служби України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 .

Згідно протоколу огляду від 12.02.2024 за участю спеціаліста було оглянуто публікацію, оприлюднену на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) «ІНФОРМАЦІЯ_17», на якому зафіксоване відеозапис з інтерв`ю ОСОБА_4 в якості т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно протоколу огляду від 13.02.2024 за участю спеціаліста було оглянуто публікації, оприлюднені на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) «ІНФОРМАЦІЯ_17», на яких зафіксоване відеозапис з інтерв`ю ОСОБА_4 в якості т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр, який доповідає щодо відновлення зруйнованого мосту на автомобільній дорозі на окупованій території Луганської області.

Згідно протоколу огляду від 23.02.2024 за участю спеціаліста оглянуто публікацію, оприлюднену на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на якому зафіксовані фотоматеріали та відеозапис з інтерв`ю ОСОБА_4 в якості т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр, який бере участь у відкритті відбудованого мосту.

Згідно протоколу огляду від 23.02.2024 за участю спеціаліста оглянуто публікацію, оприлюднену на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на якому зафіксовані відеозапис за участю т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр ОСОБА_4 , який бере участь у референдумі з приєднання території Луганської області до рф, та надає інтерв`ю з цього приводу.

Згідно протоколу огляду від 23.02.2024 за участю спеціаліста оглянуто публікацію, оприлюднену на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на якому міститься відеозапис за участю т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр ОСОБА_4 , який бере участь в урочистому заході з нагоди автомобіліста та працівників дорожнього господарства. Вручає нагороди працівникам мінтрансу лнр та представникам автотранспортної сфери.

Згідно протоколу огляду від 24.02.2024 за участю спеціаліста оглянуто публікацію, оприлюднену на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на якому міститься публікація щодо відвідування т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр ОСОБА_4 Свердловського району Луганської області з метою інспектування робіт з відновлення шляхопроводу в районі КПП «Гукове».

Згідно протоколу огляду від 24.02.2024 за участю спеціаліста оглянуто публікацію, оприлюднену на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на якому міститься відеозапис за участю т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр ОСОБА_4 , який повідомляє про поставку автобусів на окуповану територію Луганської області для передачі районним окупаційним адміністраціям рф в Луганській області для перевезення місцевого населення.

Згідно протоколу огляду від 28.02.2024 за участю спеціаліста оглянуто інтернет сайт «Министерства инфраструктуры и транспорта лнр» (мовою оригіналу), на якому у розділі «О Министерстве», міститься підрозділ «Структура министерства», де зазначено відомості щодо керівництва міністерства та його структурних підрозділів, а саме: зазначено мовою оригіналу «исполняющий обязаности министра ОСОБА_9 ».

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участю свідка ОСОБА_7 , проведеного у присутності понятих, свідок ОСОБА_7 впізнала особу на фото № 2, як ОСОБА_4 .

Згідно протоколу огляду від 27.02.2024 за участю свідка ОСОБА_7 було оглянуто публікації за електронним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час проведення даної слідчої дії свідок ОСОБА_7 впізнала за зовнішніми ознаками особу, зображену на відеозапису, як ОСОБА_4 , який наразі обіймає посаду т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно протоколів огляду від 27.02.2024, проведених за участю свідка ОСОБА_7 , було оглянуто публікації, оприлюднені на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) «ІНФОРМАЦІЯ_17». Свідок ОСОБА_7 впізнала за зовнішніми ознаками особу, зображену на відеозапису, як ОСОБА_4 , який наразі обіймає посаду т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно протоколів огляду від 27.02.2024, проведених за участю свідка ОСОБА_7 , було оглянуто публікації, оприлюднені на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) « ІНФОРМАЦІЯ_3 », згідно яких свідок ОСОБА_7 впізнала за зовнішніми ознаками особу, зображену на відеозапису, як ОСОБА_4 , який наразі обіймає посаду т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2024 за участю свідка ОСОБА_8 , проведеного у присутності понятих, свідок ОСОБА_8 впізнав особу на фото № 1, як ОСОБА_4 .

Згідно протоколу огляду від 01.03.2024, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , було оглянуто публікації за електронним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та свідок ОСОБА_8 впізнав за зовнішніми ознаками особу, зображену на відеозапису, як ОСОБА_4 , який наразі обіймає посаду т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно протоколів огляду від 01.03.2024, проведених за участю свідка ОСОБА_8 , було оглянуто публікації, оприлюднені на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) «ІНФОРМАЦІЯ_17». Під час огляду свідок ОСОБА_8 впізнав за зовнішніми ознаками особу, зображену на відеозапису, як ОСОБА_4 , який наразі обіймає посаду т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно протоколів огляду від 01.03.2024, проведених за участю свідка ОСОБА_8 , було оглянуто публікації, оприлюднені на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) «ІНФОРМАЦІЯ_3». Під час огляду свідок ОСОБА_8 впізнав за зовнішніми ознаками особу, зображену на відеозапису, як ОСОБА_4 , який наразі обіймає посаду т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно протоколу огляду від 14.10.2024 оглянута інформація, розміщена на сайті «ФНС РОССИИ» (мовою оригіналу), відповідно до якої исполняющим обязанности Министра инфраструктуры и транспорта Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) є ОСОБА_4 , що також підтверджується додатком до протоколу, а саме: Выпискою из единого государственного реестра юридических лиц (мовою оригіналу).

Згідно протоколу огляду від 31.01.2025 оглянуто публікацію за електронним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 , на якій розміщено публікацію з фотознимками стосовно проведення наради міністерством інфраструктури та транспорту лнр ОСОБА_4 за участі представників муніципальних округів, начальника управління транспорту міністерством інфраструктури та транспорту лнр, начальника управління автомобільних доріг міністерством інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно протоколу огляду від 08.02.2025 оглянуто публікації, оприлюднені на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) «ІНФОРМАЦІЯ_17» з фотознімками, на яких зафіксовано вручення подяки т.зв. в.о. міністра інфраструктури та транспорту лнр ОСОБА_4 напроти прапорів рф та лнр.

Згідно протоколу огляду від 27.02.2025 оглянуто сторінку сайту офіційного веб-ресурсу т.зв. «Глава Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу), на якому розміщено Указ Главы Луганской Народной Республики «О системе и структуре исполнительных органов Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу), до якої входить міністерством інфраструктури та транспорту лнр.

Згідно висновку експерта за результатами проведення портретної експертизи № СЕ25-96/Л/3/1 від 27.08.2025 у відеозаписі у електронному файлі з назвою «ОСОБА_4» та у електронному файлі «ОСОБА_4», наданому як порівняльний матеріал (зображення громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зображена одна й та ж сама особа.

У відеозаписі у електронному файлі з назвою «дорога.mp4» та у електронному файлі «ОСОБА_4», наданому як порівняльний матеріал (зображення громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зображена одна й та ж сама особа.

У відеозаписі у електронному файлі з назвою «ОСОБА_4» та у електронному файлі «ОСОБА_4», наданому як порівняльний матеріал (зображення громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зображена одна й та ж сама особа.

На фотозображенні у електронному файлі з назвою «DSC_0011-1.jpg» (особа чоловічої статі, яка знаходиться праворуч) та у електронному файлі «ОСОБА_4», наданому як порівняльний матеріал (зображення громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зображена одна й та ж сама особа.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського апеляційного суду від 21.10.2024 у кримінальному провадженні № 22024130000000062 від 22.01.2024 надано дозвіл на проведення відносно ОСОБА_4 негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних із тимчасовим обмеженням прав людини, а саме: зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме: з електронних поштових скриньок: mintrans_ ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , які використовуються ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Дніпровського апеляційного суду від 05.05.2025 надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні № 22025130000000190 від 03.04.2025 інформації, отриманої в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії (зняття інформації з електронних інформаційних систем , а саме: з електронних поштових скриньок: ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024130000000062 від 22.01.2024.

Постановою прокурора Луганської обласної прокуратури від 03.04.2025 з матеріалів кримінального провадження за № 22024130000000062 від 22.01.2024 виділені в окреме провадження матеріали кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 , відомості про яке внесені до ЄРДР 03.04.2025 за № 22025130000000190.

Згідно протоколу про результати проведення НСРД від 12.12.2024 проведено негласну слідчу (розшукову дію) - зняття інформації з електронної інформаційної системи, а саме: з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_11 , якою користується ОСОБА_4 . За результатами проведення вказаних заходів отримано DVD-R диск з наступними сканкопіями документів (мовою оригіналу): Государственный контракт № 04 от 28.02.2023, Государственный контракт № 15389-1/10 от 23.03.2023, Государственный контракт № 39/09 от 21.03.2023, Контракт № 2612-2023/05 от 06.03.2023, Акты приема-передачи услуг от 28.04.2023, 31.03.2023, які підписані від т.зв. Міністерства інфраструктури та транспорту ЛНР ОСОБА_4 , Указ главы ЛНР «Об исполнении обязанностей», згідно якого виконання обов`язків Міністерства інфраструктури та транспорту ЛНР покладено на ОСОБА_4 , Выписка из единого государственного реестра юридических лиц от 09.01.2023, з якої вбачається, що діяти від т.зв. Міністерства інфраструктури та транспорту ЛНР має право ОСОБА_4 , Положение о Министерстве инфраструктури и транспорта ЛНР, распоряжение председателя правительства ЛНР от 29.03.2021 № 32-пр/21лс «О переводе ОСОБА_9 », згідно якого переведено ОСОБА_4 , в.о. заступника Міністерства інфраструктури та транспорту ЛНР на посаду заступника Міністерства інфраструктури та транспорту ЛНР з 29.03.2021, распоряжение председателя правительства ЛНР от 25.03.2000 «О продлении срока служебного контракта ОСОБА_9 », протокол № 58 заседания комиссии по конкурсным торгам Министерства инфраструктуры и транспорта ЛНР от 11.05.2022, з якого вбачається, що голова комісії є ОСОБА_4 .

Згідно протоколу про результати проведення НСРД від 12.12.2024 проведено негласну слідчу (розшукову дію) - зняття інформації з електронної інформаційної системи, а саме: з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_7 , якою користується ОСОБА_4 . За результатами проведення вказаних заходів отримано DVD-R диск з наступними сканкопіями документів (мовою оригіналу): расчет стоимости автомобильных дорог ЛНР, затверджений т.зв. в.о. Міністерства інфраструктури та транспорту ЛНР ОСОБА_4 , Приказ «О нормотворческой деятельности в рамках синхронизации законодательства ЛНР с законодательством Российской Федерации» от 07.05.2022, приказ «Об утверждении проектно - сметной документации по текущему ремонту автодороги Т-13-11 Свердловск - КПП «Червонопартизанск» км 5+200-км 14+200» от 06.06.2022, Договор № 101 на осуществление технического надзора от 01.09.2022, дополнительное соглашение № 1 от 08.09.2022 к договору подряда № 101 от 01.09.2022, акт № 1 за декабрь 2022 выполненных работ к договору № 101 от 01.09.2022, дополнительное соглашение № 3 к договору подряда № 47 от 19.05.2022, договор подряда № 58 от 09.06.2022, дополнительное соглашение № 3 к договору подряда№ 58 от 09.06.2022, приказы от 02.06.2022, 06.06.2022, претензия по договору подряда № 95 от 19.08.2022 и № 106 от 04.10.2022, дополнительное соглашение № 5 к договору подряда № 58 от 09.06.2022, та інші накази та договори, які підписані т.зв. в.о. Міністерства інфраструктури та транспорту ЛНР ОСОБА_4 .

Досліджені у судовому засіданні документи, долучені до протоколів про результати проведення НСРД від 12.12.2024 містять інформація щодо зайняття ОСОБА_4 посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території України, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Зібрані в ході досудового слідства докази суд вважає такими, які відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, отримані в порядку, встановленому КПК України, є належними та допустимими.

Основними доказами в зазначеній категорії кримінальних проваджень є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграмканали; особисте листування з використанням комп`ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам`яті тощо).

За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Усі перераховані джерела доказів, суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а фактичні дані, що вони містять, визнає належними та допустимими доказами. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище дані достовірними доказами.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Сукупність показань свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні свідків, судом не встановлено.

Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_4 .

Об`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України, є основи національної безпеки України.

Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.

У ряді складів кримінальних правопорушень за ч. 2, 5, 7 ст. 111-1 КК України важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).

Частина 5 статті 111-1 КК України передбачає відповідальність за дії у формі: - добровільного зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, - добровільного обрання до таких незаконних органів; - участі в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території; - публічних закликів до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.

Щодо першого складу (добровільне зайняття посади), то йдеться про керівну посаду - пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Вказане кримінальне правопорушення може бути вчинено лише шляхом дії. У складах правопорушень за ч. 5 ст. 111-1 (крім публічних закликів до проведення незаконних виборів і референдумів на тимчасово окупованій території) важливим для кваліфікації є місце його вчинення - на тимчасово окупованій території України. Законодавець у ч. 5 встановлює ознаку добровільності як до дій щодо зайняття посади, так і щодо обрання до певних органів влади окупанта.

Мета й мотив дій особи не зазначені в диспозиції ч. 5 ст. 111-1 КК, у якій серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а тому лише самого факту добровільного зайняття громадянином України такої посади достатньо для кваліфікації відповідних дій за ч. 5 ст. 111-1 КК.

Суб`єктом злочину, пов`язаного з колабораційною діяльністю, є лише громадянин України. Колабораційна діяльність вчиняється виключно на користь держави-агресора.

Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію. Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.

При кваліфікації злочинів за ст. 111-1 КК України державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

Загалом, колабораційна діяльність, як і державна зрада, вчиняється на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Згідно з положеннями п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація російської федерації це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

У своїй послідовній практиці (справа № 185/2163/23) ККС ВС звернув увагу, що для визначення чи пов`язана та чи інша посада з виконанням особою організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій саме у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території чи в окупаційній адміністрації держави-агресора необхідно враховувати положення п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначення поняття «окупаційна адміністрація Російської Федерації».

Під організаційно-розпорядчими функціями розуміється здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо)

Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.

Під добровільним заняттям посади слід розуміти зайняття громадянином України посади у відповідних незаконно створених органах влади з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності.

Добровільне зайняття посади є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

Досліджені судом докази свідчать саме про добровільність дій обвинуваченого ОСОБА_4 та наявність умислу на вчинення інкримінованого злочину. Будь-яких фактичних даних протилежного, судом не встановлено та матеріали провадження не містять, докази на підтвердження вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення під впливом фізичного тиску чи примусу у матеріалах провадження відсутні.

Сукупність досліджених під час судового розгляду доказів свідчить про відсутність будь-якого примусу відносно ОСОБА_4 щодо його добровільного зайняття посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. ОСОБА_4 зайняв в окупаційних органах посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто - керівну посаду. Можливість зайняття такої посади протягом тривалого періоду часу під тиском, на переконання суду, виходить за межі розумного сумніву.

Крім того, окупація території міста Луганськ Луганської області та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому займаючи посаду ОСОБА_4 достовірно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали кримінального провадження в повному обсязі, допитавши свідків, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території , у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили злочини.

Тобто залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його обвинувачують, наслідків протиправної діяльності, суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню обвинуваченої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином України, який під час війни фактично погодився співпрацювати з окупантами, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин, який віднесено до злочинів проти основ національної безпеки України, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку в медичних установах.

Обставини, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає, вчинення злочину в умовах воєнного стану.

Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування ст. 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22 провадження № 51-130 кмо 23, відповідно до якого «Згідно з положеннями ст. 55 КК, у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення».

Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК України), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого.

Більше того, покарання має формулюватися таким чином, що засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Аналогічні висновки викладено у постановах ККС ВС від 21.06.2022 у справі №171/869/21 та від 02.02.2022 у справі 334/16025/18.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, який свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянином якої він є, здійснив добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора та враховуючи обставини, які обтяжують покарання та відсутність обставин, що пом`якшують покарання, беручи до уваги позицію державного обвинувачення, захисника, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі у межах максимальної санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України як обов`язкового, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, в тому числі посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, та з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України як альтернативне, у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з позбавленням права обіймати певні посади, а саме посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, в тому числі посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, строком на 15 (п`ятнадцять) років, який рахувати з моменту відбуття основного покарання та з конфіскацією всього належного йому майна.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , відповідно до ухвали слідчого судді Соборного районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2025, слід залишити без змін.

Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не приймалося.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, стягуються з обвинуваченого на користь держави. При цьому суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого, за власною ініціативою або за його клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Частиною 2 статті 122 КПК України регулюється порядок здійснення залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ.

Також, вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України визначено, що у разу ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, про що зазначено і в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.

Так, згідно з п. 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого.

Відповідно до ст. 126 КПК України, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов`язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.

За змістом п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.

В ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню була проведена судова портретна експертиза № СЕ25-96/Л/3/1 від 27.08.2025 вартістю 9 805 грн. 40 коп.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України слід стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи, залученою стороною обвинувачення експертами спеціалізованих державних установ, у розмірі 9 805 грн. 40 коп. на користь держави.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити покарання за даною статтею у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, в тому числі посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього його особистого майна.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Строк додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, в тому числі посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій ОСОБА_4 рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судово - портретної експертизи № СЕ25-96/Л/3/1 від 27.08.2025 у розмірі 9 805 грн. 40 коп.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua