Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №204/2304/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/2304/26

Провадження № 2/204/2647/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Центральна адміністрація Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

В С ТА Н О В И В:

12 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа – Центральна адміністрація Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, яку уточнив 25 червня 2026 року та остаточно просив встановити факт того, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років, а саме неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач та відповідач мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 04 липня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано. Зі свого народження дочка проживала спільно з батьком, який повністю її утримує. Мати не спілкується з дочкою, коштів на її утримання майже не надає. Позивач разом з дочкою і її бабусею проживає у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач має власне житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина перебуває на обліку в сімейного лікаря де проходить, в разі необхідності, лікування. Декларація укладена ним в інтересах дитини. Позивач зазначив, що має постійне місце проживання, регулярний та стабільний заробіток, самостійно займається вихованням і утриманням дитини з моменту її народження, має можливість належним чином доглядати за нею, виховувати, розвивати та піклуватися про неї. Також він має достатній рівень доходів, який дозволяє забезпечити дитині належні умови проживання, догляду та виховання. Водночас мати повністю відмовилася від виконання своїх обов`язків щодо утримання дитини та здійснення інших батьківських обов`язків, передбачених Сімейним кодексом України, не бере жодної участі у вихованні та не бере участі у матеріальному забезпеченні дочки. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що розлучився з відповідачем у 2020 році. Після розлучення вона зникла і наостанок сказала: «Ти хотів, щоб дитина жила з тобою, тепер так і буде». Після того як вона пішла, жодного разу не подзвонила і нічого не сказала. Зараз він проживає з дитиною та своєю матір`ю. Працює водієм тролейбуса, має власну квартиру, в якій зареєстрована дитина. Зазначив, що матір перестала спілкуватися з дитиною, коли тій було 1,8 років, і лише одного разу надала грошові кошти для дитини у розмірі 800,00 грн.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, від представника – ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій вона просила проводити судове засідання без участі представника органу опіки та піклування – Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в особі – представника Центральної служби у справах дітей Дніпровської міської ради та прийняти рішення в інтересах дитини.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Допитана в судовому засіданні 03 серпня 2026 року в якості свідка ОСОБА_6 суду повідомила, що позивач є її двоюрідним братом, а також вона є хрещеною матір`ю його дитини - ОСОБА_7 . Зазначила, що часто зустрічається з ОСОБА_8 . Свідок повідомила, що після народження дитини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживали як звичайна родина. Однак, зі слів свідка, ОСОБА_9 погано доглядала за дитиною. Також свідок повідомила, що у ОСОБА_9 є ще одна старша дитина, яку вона також покинула. Свідок пояснила, що коли дитині було 1,5 року, відповідач покинула сім`ю та сказала ОСОБА_8 , щоб він самостійно виховував їхню доньку. Зі слів свідка ОСОБА_9 у розмові з нею казала, що вона не нагулялася і не готова доглядати за дитиною. Свідок повідомила, що після того, як ОСОБА_9 покинула дитину, її вихованням займався виключно батько. На даний час дитина проживає разом із ним. Свідок зазначила, що дівчинка розумна, займається танцями, вивчає англійську мову, відвідує різноманітні гуртки. Зі здоров`ям дитини все гаразд. Також зазначила, що ОСОБА_8 приділяє дитині достатньо уваги, всім її забезпечує та намагається дати все необхідне. Між ними дуже добрі стосунки. За словами свідка мати з дитиною не спілкується.

Допитаний в судовому засіданні 03 серпня 2026 року в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що є сусідом ОСОБА_8 . Їхні будинки розташовані поруч. За словами свідка, він проживає за цією адресою з 1989 року. Свідок зазначив, що пізніше поруч почала проживати мати ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 також інколи проживав там. Згодом ОСОБА_8 проживав зі своєю родиною у квартирі, а потім повернувся жити до своєї матері разом із дитиною – донькою ОСОБА_7 , оскільки мати дитини їх покинула. Свідок повідомив, що востаннє бачив матір дитини, коли дитині було приблизно 1,5 роки. Свідок зазначив, що ОСОБА_8 повністю забезпечує дитину, займається з нею навчанням під час канікул. Свідок повідомив, що з 2020 року мати дівчинки жодного разу до них не приходила. Також свідок зазначив, що коли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали проживати разом, мати ОСОБА_8 дивувалася, що у ОСОБА_9 вже є інша дитина, яку вона залишила своїй бабусі та зовсім не цікавилася нею. Свідок повідомив, що батько самостійно виховує та утримує дитину, забезпечує її всім необхідним, та проводить з дитиною весь свій вільний час.

Допитаний в судовому засіданні 03 серпня 2026 року в якості свідка ОСОБА_11 суду повідомив, що вони із ОСОБА_8 сусіди. Зазначив, що знає ОСОБА_8 понад 15 років. Будинок свідка та будинок матері ОСОБА_8 розташовані через двір. Свідок повідомив, що колишню дружину ОСОБА_8 бачив лише двічі, дуже давно. Свідок зазначив, що коли повертається з роботи, часто бачить ОСОБА_8 з донькою на дитячому майданчику. Свідок повідомив, що, на його думку, вихованням та утриманням дитини займається тільки ОСОБА_8 , оскільки матір дитини з ними не проживає вже тривалий час. Також свідок зазначив, що часто бачить дитину разом із батьком.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 2007 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

04 липня 2020 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 04 липня 2020 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 79 (а.с. 8).

Позивач є батьком, а відповідач є матір`ю малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 20 грудня 2018 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1536 (а.с. 9).

Відповідно до статті 291 ЦК України фізична особа незалежно від віку та стану здоров`я має право на сім`ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім`єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Приписами статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом з донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 3211 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07 серпня 2024 року, виданою відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с. 10).

Однак, позивач ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_4 , хоча і зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується показаннями допитаних під час розгляду справи свідків.

Судом встановлено, що позивач звертався до Центральної адміністрації Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування з проханням надати висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Розглянувши надані позивачем документи, орган опіки та піклування надав висновок № 169-р від 09.06.2026 року про недоцільність визначення місця проживання дитини, у зв`язку з відсутністю спору між батьками (а.с. 77-18).

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені судом з метою захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

У справі, яка є предметом даного судового провадження, позивач просить встановити факт самостійного утримання та виховання дитини, оскільки встановлення даного факту пов`язане з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину, і можливістю у зв`язку з цим отримати певні матеріальні блага (соціальна допомога) або можливість реалізувати інші передбачені законом права або обов`язки (зареєструвати місце проживання дитини, звільнитися з військової служби, отримати відстрочку тощо).

Також слід враховувати, що встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, може мати наслідком оформлення документів для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та навчання дитини.

Суд зазначає, що факт самостійного виховання та утримання позивачем ОСОБА_1 малолітньої доньки – ОСОБА_4 , підтвердили допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .

Крім того, додатково на підтвердження факту самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої ОСОБА_4 свідчать:

-характеристика учениці 1-Б класу Дніпровської гімназії № 38 Дніпровської міської ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначено, що вихованням дівчини займається батько ОСОБА_1 . Татусь вчасно приводить дитину до школи, регулярно спілкується з вчителем, підтримує контакт з педагогами гімназії. Мати ОСОБА_12 навчанням доньки не цікавиться, навчальний заклад не відвідує, з вчителем жодного разу не спілкувалась (а.с. 41);

- акт обстеження умов проживання від 20 серпня 2024 року (а.с. 42) на підставі заяви ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що за цією адресою фактично проживають: ОСОБА_1 (батько дитини), ОСОБА_13 (бабуся дитини) та ОСОБА_4 (донька). Також зазначено, що стосунки в сім`ї добрі, дитина доглянута. Умови проживання дитини за вищевказаною адресою задовільні. Для дитини створені гарні умови для проживання та всебічного розвитку;

-довідка від 24 жовтня 2025 року, складена викладачем студії при ПК Машинобудівників ОСОБА_14 , відповідно до якої з 2025 року у неї займається ОСОБА_4 . У довідці зазначено, що на заняття її приводить батько ОСОБА_1 , оплачує завжди вчасно, дитина гарно доглянута, має всі канцелярські приладдя. Також зазначено, що мати дитини ніколи не бачила (а.с. 43);

-довідка від 28 жовтня 2025 року видана сімейним лікарем ЗПСМ № 6 КНП «ДЦП МСД № 7» ДМР, надана ОСОБА_1 в тому, що він уклав декларації з сімейним лікарем ОСОБА_15 щодо надання медичних послуг його дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки дитина отримує належний систематичний медичний огляд і кваліфікаційну медичну допомогу у разі необхідності. Рекомендації лікаря виконуються батьком в повному обсязі (а.с. 45);

-довідка видана художнім керівником театру танцю «Грані» відповідно до якої з жовтня 2024 року ОСОБА_4 відвідує групові заняття з класичного танцю у театрі танцю «Грані» ПК Машинобудівників. Зазначено, що на заняття її водить батько та оплачує батько ( ОСОБА_1 ) (а.с. 46);

-довідка про заробітну плату та інші доходи за 2024-2025 роки, видана Депо № 2 КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР від 28 жовтня 2025 року, з якої вбачається, що позивач має стабільний офіційний заробіток, за рахунок якого має змогу утримувати свою малолітню дитину (а.с. 47).

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Таким чином суд вважає доведеним та встановленим той факт, що з 2020 року відповідач вихованням та утриманням спільної з позивачем дитини не займається, і позивач самостійно виховує та утримує доньку, з якою вони разом проживають у м. Дніпрі.

В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. Наприклад, особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях. Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків. Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади. Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Враховуючи наведене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину – доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому заяву ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини слід задовольнити.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі ст.ст. 291, 315 ЦК України, ст.ст. 141, 160 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 315 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Центральна адміністрація Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини – задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , (місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез