Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №199/11953/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/11953/26

(3/199/2879/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

10.08.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Щербина-Почтовик І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

-який притягується до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 17220 КУпАП,

-За участі – особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 , свідка – ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення НГУ №700523, 02.08.2026, близько 09:00 години ОСОБА_1 перебував на території постійної дислокації військової частини в стані алкогольного сп`яніння, виконуючи обов`язки військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду, чим на думку посадової особи, уповноваженої на складання протоколу, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 172 20 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що відповідно до графіку службового навантаження особового складу 5-ї стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України в період 01.08.2026-02.08.2026 мав вихідні дні, про що міститься відмітка «ЗВ», та 02.08.2026 у телефонному режимі його викликали до військової частини, куди він прибув у цивільному одязі, та в нього виявили ознаки алкогольного сп`яніння, провели огляд на стан алкогольного сп`яніння, після чого він поїхав додому.

Свідок ОСОБА_2 повідомив, що 02.08.2026 у ОСОБА_1 , який перебував у військовій частині, були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, та проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Алкофор, результат якого виявився 0.64%, та ОСОБА_1 з результатом погодився. ОСОБА_2 зазначив, що навіть у вихідні дні ОСОБА_1 не мав права вживати алкогольні напої, оскільки є військовослужбовцем.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справі, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов`язкове і для посадових осіб військової комендатури, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, оскільки відомості зазначені у ньому належним чином не узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Відповідно до диспозиції статті 172-20 КУпАП, передбачена відповідальність за «розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння»

Між тим, досліджені судом докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення НГУ №700523 від 02.08.2026; - акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого у присутності двох понятих, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння результат якого виявився позитивний – 0.640‰, самі по собі не доводять в повній мірі факту інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП, саме в межах даного провадження, що не виключає застосування до нього, у випадку наявності підстав,дисциплінарних заходів.

Матеріали справи містять графік службового навантаження особового складу 5-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, де зазначено, що ОСОБА_1 в період 01.08.2026-02.08.2026 мав вихідні дні, про що міститься відмітка «ЗВ», тобто, 02.08.2026 у день подій зазначених у протоколі, ОСОБА_1 перебував у звільненні.

У свою чергу, матеріали провадження не містять доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дії, відповідальність за які передбачена ст. 172-20 КУпАП, під час виконання ним обов`язків військової служби.

Тому, з сукупності долучених доказів неможливо дійти ґрунтовного висновку про наявність вини ОСОБА_1 , за вчинене ним правопорушення, оскільки посадовою особою військової частини в повній мірі не дотримано вимог ст. 251 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Оскільки згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, то усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищевикладене свідчить про те, що військовою частиною не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом.

Отже, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про відсутність поставленого у вину військовою частиною в діях ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п. 1) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172 20КУпАП – закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Суддя: І.В.Щербина-Почтовик