Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №495/9807/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 495/9807/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

за участю секретаря судового засідання Лепешенкової В.А,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 19/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.03.2024р. актовий запис № 101. Після неї залишилося спадкове майно у вигляді: частини жилого будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2199 га кадастровий номер 5123781500:02:002:2495 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Померла ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петковою Н.М. 17.12.2014року, відповідно до якого все своє майно заповідала ОСОБА_1 . ОСОБА_1 своєчасно звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Петкової Н.М. за оформленням спадщини після померлої матері ОСОБА_2 , була заведена спадкова справа. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок їй було відмовлено листом приватного нотаріуса Петкової Н.М. № 222/02-14 від 17.09.2025 року у зв`язку з тим, що у спадкоємця немає правовстановлюючого документа на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.01.2026 року матеріали цивільної справи № 495/9807/25 були передані на розгляд Овідіопольському районному суду Одеської області.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.0432026 р. відкрито провадження по справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.04.2026 р. витребувано с падкову справу у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Петкової Н.М.

В судове засідання позивачка та її представник ОСОБА_3 не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на справу не надав.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 актовий запис № 101 від 26.03.2024 р., зареєстрованого Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області ПМУ МЮ (м.Одеса), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Померла ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петковою Н.М. 17.12.2014 року, відповідно до якого все своє майно заповідала ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді 19/50 частин жилого будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2199 га кадастровий номер 5123781500:02:002:2495 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , 2-х земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та квартири в АДРЕСА_3

Факт родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13.12.1984 року, свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_4 від 31.03.1979 року, свідоцтвом про припинення одруження № НОМЕР_5 від 27.10.1966р.

Відповідно до довідки Кароліно-Бугазської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 330 від 27.05.2013 року у відповідності до рішення Кароліно-Бугазської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 122 від 26.01.1999 року «Про перейменування вулиць Леніна і Калініна та упорядочення нумерації будинків в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 на теперішній час перейменована на ІІ Приморський провулок, 1.

Право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку,господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 спадкодавця посвідчує державний акт на право приватної власності на землю серія І-ОД № 033094, зареєстрований 26.01.1999р. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 135411469 від 23.08.2018р.

Право на 19/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується договором дарування від 09.08.1001 року, посвідченого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Мірошниченко Л.М. та зареєстрований Овідіопольським РБТІ 07.02.1992 року за № 41.

Згідно спадкової справи № 20/2024, відкритої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петковою Н.М. після смерті ОСОБА_2 , її донька – ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини 29.01.2025 року. Інших спадкоємців 1 черги за оформленням спадщини після ОСОБА_2 не зверталось.

Приватний нотаріус Петкова Н.М. 26.09.2024 року видала ОСОБА_1 свідоцтва про право власності про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення тованого сільськогосподарського виробництва площею 2,0881 га, кадастровий номер 5123783700:01:002:0081, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 та на земельну ділянку для ведення тованого сільськогосподарського виробництва площею 0,0674 га, кадастровий номер 5123783700:01:001:0194, що розташована за адресою: Одеська область, Роксоланівська сільська рада масив № НОМЕР_6 , ділянка № НОМЕР_7 та 09.01.2025 року, а також свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_3 .

Але приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петкова Н.М. листом № 222/02-14 від 17.09.2025року відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її матері на 19/50 частин жилого будинку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок у ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принци права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За нормами ст.ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Згідно із ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 статті 1268 спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ч.1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів №2,4,7, та 11 до Конвенції», визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 визначено, що відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків встановлених Конституцією та законами. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власності і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до пункту 24 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» суди відкривають провадження по справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина другастатті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і а законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 23 цієї постанови свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року провадження N 61-21211св18) законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду № 463/6829/21 від 22.03.2023р., відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Крім того, відсутність правовстановлювальних документів на спірне нерухоме майно не є підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року в рамках справи № 557/1209/16-ц).

Згідно з ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачка прийняла спадщину після померлої матері, на частину спадкового майна отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на 19/50 частин жилого будинку та земельної ділянки під ним шляхом звернення до нотаріальних органів через відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документа на спадкове майно, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 76-83, 95, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності в порядку спадкування за законом на:

- 19/50 частин жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 74,8 кв.м. житловою площею 36,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,2199 га, кадастровий номер 5123781500:02:002:2495, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь держави судовий збір в сумі 10887,80 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський