Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №521/11118/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/11118/26

Номер провадження № 2/521/7764/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

за участю секретаря судового засідання – Коржеван В.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 11.09.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (далі- Первісний кредитор, ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено договір кредитної лінії № LM987634422 (далі - Кредитний договір) на суму 5 200,00 грн.. 12.11.2025 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № ОК-ТП/61. Відповідач умови кредитного договору не виконує, тому загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 16 392,48 грн, яка складається з:

5 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;

8 280,48 грн - заборгованість по процентах;

312,00 - заборгованість за комісією;

2 600,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Разом з тим, позивач в даному позові не просить стягувати з відповідача заборгованість за штрафними санкціями, а стягнути заборгованість у загальному розмірі 13792,48 коп.. яка складається з:

5 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;

8 280,48 грн - заборгованість по процентах;

312,00 - заборгованість за комісією.

Враховуючи що відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач вимушений звернутися з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу ОСОБА_1 на адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , направлено ухвалу про відкриття провадження по даній справі.

Відповідно до розписки надісланої до суду поштовим відділенням, відповідач ОСОБА_1 особисто отримав судові документи 13 липня 2026 року.

Право на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11.09.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (далі- Первісний кредитор, ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено договір кредитної лінії № LM987634422 (далі - Кредитний договір) на суму 5 200,00 грн..

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) фермі. Сторони мають право обирати ферму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій фермі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій фермі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власне ручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власне ручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора DPPB-5453.

Згідно з умовами Кредитного договору Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 5200 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. Факт надання грошових коштів підтверджується Платіжним дорученням.

На виконання ухвали Хаджибейського районного суду міста Одеси від 02.07.2026 року по справі № 521/11118/26 Акціонерне Товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» повідомив суд, що в результаті операцій здійснених по карті 5355280220414179, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 1109.2025 року по 16.09.2025 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 5200,00 грн. через сервіс іншого банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» - Первісний кредитор, виконало умови договору, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти на виконання умов договору кредитної лінії № LM987634422 у сумі 5200,00 гривень.

12.11.2025 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № ОК-ТП/61.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої" сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактсрові своє право грошової вимоги до третьої" особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що «Кредитний договір» - кредитний договір, укладений між Клієнтом і Боржником, Право вимоги за яким відступається, та який відповідає наступним критеріям: боржником за Кредитним договором виступає фізична особа та кредит не забезпечується заставою.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміється весь обсяг прав грошових вимог Клієнта за Кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до Боржника по сплаті сум Боргу за Кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 встановлено, що «Реєстр прав вимоги» - перелік Прав вимог до Боржників, що відступаються за цим Договором.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується іх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1 визначено, що Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІ ОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б\Н від 12.11.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

26.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 26/0226-01.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 визначено, що «Право вимоги» - означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Бергу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Ферма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

ТОВ «ТАЛІ ОН ПЛЮС» та Позивач на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 26.02.2026 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 26.02.2026 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги № 1 від 26.02.2026 за Договором факторингу 2.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При укладенні Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, яку заявляє до стягнення позивач становить - 13 792,48 грн, яка складається з:

5 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;

8 280,48 грн - заборгованість по процентах;

312,00 грн. - заборгованість за комісією;

Оскільки позивач просить суд стягнути заборгованість у загальному розмірі 13 792,48 грн, яка складається з 5 200,00 грн заборгованості за тілом, 8 280,48 грн заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 312,00 грн., тому позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ст 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст 137ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів .Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткової угоди до нього № 25771540503 від 20.04.2026 та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн., суд приймає до уваги наступне.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Тому суд, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 3000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 3ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити, розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Аналіз частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 526, 530, 543, 549-552, 610, 1054, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІОНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № LM987634422 від 11.09.2025 у розмірі 13 792 ( тринадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн. 48 коп., яка складається з:

5 200,00 грн заборгованості за тілом;

8 280,48 грн заборгованості за відсотками:

312,00 грн. заборгованість за комісією

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн..

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Ірина Поліщук