Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №498/805/25 — Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/805/25

Провадження по справі №2-а/498/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Попович М.О.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача - Олексіна В.В.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2025 року представник позивача: Сірук Олександр Степанович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.02.2025 р. ОСОБА_1 протиправно затриманий та доставлений працівниками ТЦК до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території якого позивача безпідставно утримували протягом декількох годин. Працівники Роздільнянського РТЦК відмовлялись відпустити позивача, якщо він не підпише якісь папери, зміст яких йому не роз`яснювали. Внаслідок цього позивач змушений був поставити свій підпис на пустому бланку, де були зазначені лише дата 15.02.2025 р., його ПІБ та дата народження. Лише після цього позивачу дозволили покинути приміщення РТЦК. Після цього ніяких повідомлень та повісток від відповідача позивач не отримував. 13.05.2025 р. позивач отримав виклик державного виконавця Великомихайлівського відділу Державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області, до якого було додано постанову №104 від 25.02.2025 р. Вказана постанова позивачу раніше не вручалась та засобами поштового зв`язку не надсилалась. Позивач оновив застосунок «Резерв+» та жодної інформації щодо адміністративного правопорушення та постанови від 25.02.2025 р. в ньому немає. Є лише відомості про адміністративну справу №104 від 15.02.2025 р. Як вбачається з постанови від 25.02.2025 р., позивачем нібито порушено правила військового обліку, а саме – неприбуття по повістці. Проте ніяких повісток позивачу ніколи не було вручено та/або надіслано засобами поштового зв`язку. Крім цього, позивач нічого не знав про фактичну дату та час слухання справи про адміністративне правопорушення та навіть про факт розгляду щодо нього адміністративної справи. Його ніхто не повідомляв про його права, йому не надали можливості захищати свої права за допомогою професійної правничої допомоги адвоката, надавати докази та пояснення, підписати належним чином заповнений протокол про адміністративне правопорушення, а також вчасно отримати та оскаржити постанову про адміністративне правопорушення. Вважаю оскаржувану Постанову №104 протиправною, незаконною, та такою, яка потребує скасування з підстав викладених далі. Розглядаючи зазначену адміністративну справу відповідачем було порушено норму статті 245 КУпАП щодо повного та всебічного розгляду справи. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як зазначив Конституційний суд України в абз. 3 п. 4.2. від 22.12.2010 року у справі №1-34/2010: "Орган при розгляді справи, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо. 25.02.2025 року позивач не відвідував ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей день він взагалі перебував на роботі, що підтверджується відповідною довідкою. Крім цього, журнал обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 також не містить запису про відвідування позивачем приміщення РТЦК у цей день. На підтвердження вказаної обставини представником позивача направлено відповідний адвокатський запит, відповіді на який від ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримано. Постанова №104 від 25.02.2025 року містить суперечності, з яких неможливо встановити, в чому саме полягає порушення правил військового обліку з боку позивача. Так, спочатку у постанові №104 зазначено, що позивач «порушив правила військового обліку, не прибув по повістці, а саме – вимоги ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року». Далі у постанові зазначено, що позивач «не прибув за розпорядженням №ІІ11629 до ІНФОРМАЦІЯ_2 », тобто ті ж самі дії кваліфіковано зовсім інакше. З наведеного неможливо з`ясувати, в чому конкретно полягає порушення. Повістка та розпорядження згідно постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року є різними за змістом та призначенням документами. Позивач не отримував жодного з них та з постанови №104 не вбачається, за вимогою якого з них позивач нібито не прибув до РТЦК. Крім цього, з постанови неможливо з`ясувати, коли саме позивач нібито був зобов`язаний прибути до РТЦК, тобто конкретну дату та час порушення ним правил військового обліку. Таке нелогічне та суперечливе формулювання суті правопорушення є порушенням прав позивача на захист, оскільки перешкоджає можливості знати, в чому саме позивач обвинувачується та ефективно захищатись від такого обвинувачення. Вважаю, що при складанні постанови відповідач не довів та навіть не спробував довести вину позивача. За таких обставин, вважаю, що в даній справі відсутня подія і склад адміністративного правопорушення з боку позивача. Зі змісту оскарженої вбачається, що її складено за відсутності позивача. 15.02.2025 року позивача змусили підписати пустий бланк документу, який у подальшому, 25.02.2025 року працівниками РТЦК перетворений у постанову, складену за відсутності позивача. Тобто справа про адміністративне правопорушення розглянута за відсутності позивача. Відомостей, яким чином позивача було повідомлено про дату і місце розгляду адміністративної справи, та якими доказами це підтверджено, у постанові не зазначено. Також позивачу не було роз`яснено його права та обов`язки, у тому числі право на захист, не надано можливості заявити клопотання та надати пояснення, що є грубим порушенням вимог закону. Тому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №104 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі судового збору, сплаченого позивачем.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву в якій представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_3 просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянув позовну заяву ОСОБА_1 (далі – Позивач) і не погоджується із позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку із наступним. Згідно відомостей наявних у ІНФОРМАЦІЯ_2 10.12.2024 року виконувачем обов`язків Великомихайлівського селищного голови у період з 12 по 20 грудня 2024 року було вжито заходів щодо оповіщення ОСОБА_1 з метою уточнення його персональних даних та вручення повістки для забезпечення прибуття до відповідного територіального центру комплектування. Однак під час здійснення оповіщення за наявною адресою проживання ОСОБА_1 не виявлено, про що складено відповідний акт. Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Згідно вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба призовника, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на введення суду в оману. Позивач стверджує, що був нібито протиправно затриманий та доставлений до РТЦК, де був змушений підписати «пустий бланк», після чого жодних документів чи повідомлень не отримував. Водночас зазначені твердження повністю спростовуються наявними у відповідача матеріалами адміністративної справи. 15.02.2025 року позивача було доставлено працівниками поліції до РТЦК як особу, що порушила правила військового обліку. Цього ж дня уповноваженою особою РТЦК складено протокол про адміністративне правопорушення №104, у якому міститься особистий підпис позивача про ознайомлення з протоколом, а також зазначена дата та час розгляду справи. Позивач на розгляд справи у призначений день не з`явився, про поважні причин не повідомляв. Лише 25.02.2025 року він особисто прибув до РТЦК, де уповноваженою посадовою особою на підставі складеного раніше протоколу було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №104 від 25.02.2025 року. Вказану постанову позивач отримав особисто під підпис, що підтверджується його власноручним підписом у матеріалах справи. Таким чином, твердження позивача про нібито необізнаність щодо існування постанови є завідомо неправдивими. Крім того, до позовної заяви позивачем додано фотозображення документа, який нібито є постановою від 15.02.2025 року без підпису та печатки начальника РТЦК. Відповідач заявляє, що вказаний документ не складався, не реєструвався та не видавався РТЦК, його походження невідоме, у зв`язку з чим відповідач не несе жодної відповідальності за надані позивачем сумнівні матеріали. Наведені обставини свідчать про навмисну спробу позивача спотворити фактичні дані та подати до суду недостовірні докази з метою уникнення адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо порушення відповідачем ст.268 КУпАП. В даному випадку розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився за участю позивача. Позивач був обізнаний про час та місце розгляду справи про адміністративно правопорушення та на час такого розгляду безпосередньо перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто позивачу забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Позивачем не надано до суду докази, що підтверджують обставини позбавлення його можливості реалізації ним прав визначених ст. 268 КУпАП прав. В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Таким чином, доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсяз посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до права, визначеного у частині першій статті 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В матеріалах справи наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення від 15 лютого 2025 року , з якого вбачається ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме в діях військовозобв`язаного ОСОБА_1 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210 КУпАП. ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 год. 17 лютого 2025 року , про що в графі ( підпис особи, яка притягується до адмін.відповідальності) наявний особистий підпис ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови № 104 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 25.02.2025 року, з якої вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_4 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 постановив: накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сімі 1200,00 грн. Штраф повинен бути сплачений у 15 –денний строк з дня вручення даної постанови. На підставі ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34000,00 грн. Постанова може бути оскаржена відповідно до ст.. 287-289 КУпАП у вищому органі або у міському ( районному) суді протягом 10 днів з дня її винесення, оскільки військовий ОСОБА_1 порушив правила військового обліку не прибув по відпустці, а саме вимоги ст.. 1 Закону України « Про військовий обов`язок та військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року. 25.02.2025 року встановлено, що військовозобв`язаний ОСОБА_1 фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 не прибув за розпорядженням № ІІ 11629 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.

Також в матеріалах справи наявна копія довідки «Резер+» сформованої 25.04.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,взятий на облік 13.07.2005 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ( Велика Михайлівка). Дата ВЛК 04.07.2021 року, постанова ВЛК непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія довідки виданої ФОП « ОСОБА_5 » від 22.05.2025 року, з якої вбачається, що 25 лютого 2025 року згідно розпорядку дня ОСОБА_1 був на роботі з 08:00 до 17:00 год. на робочому місці за адресою АДРЕСА_2 і нікуди з робочого місця не відлучався.

Також в матеріалах справи наявна копія виклику державного виконавця Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса), з якого вбачається, що у відповідності до ст.. 2,5,11,25,90 Закону україни « Про виконавче провадження» та з метою повного своєчасного примусового виконання постанови № 104 від 25.02.2025, що видав ІНФОРМАЦІЯ_6 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 37700,00 грн., зобов`язує сплатити борг за вищевказаним документом.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія витягу з журналу обліку відвідувачів за період з 17.02.2025 року по 25.02.2025 року, з якого вбачається, що 18.02.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відвідував ІНФОРМАЦІЯ_2 ( запис № 2261).

Як встановлено із змісту оскаржуваної постанови № 104 від 25.02.2025, суть правопорушення полягає в тому, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , не прибув по повістці до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Постанова складена та підписана Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною третьої цієї статті КУпАП передбачено особливо кваліфікований склад цього проступку, який полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиції статей 210 та 210-1 КУпАП мають бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобов`язаними, резервістами порушено у період особливого стану.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пп.1 п.27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, під час мобілізації громадяни викликаються не лише з метою уточнення своїх персональних даних, а і з метою уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Згідно п.1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559, військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Згідно п.3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього поважних причин неприбуття 17.02.2025 о 10:00 год. за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність частиною 3 статті 210 КУпАП.

Згідно ст.235 КУпАП, адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, визначене ч.3 ст.210 КУпАП як порушення військовозобов`язаними правил військового обліку, вчинене в особливий період».

Вищевказаною постановою, яка оскаржується позивачем останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч.3 ст.210 КУпАП, та вирішено накладати на нього штраф в розмірі 34000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що позивач був своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, та від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що підтверджується відомостями, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення від 15 лютого2025 року, складеного відносно позивача ОСОБА_1 , в якому останній власноручно підтвердив повідомлення йому дати та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження сторони позивача про те, що оскаржувана постанова є незаконною, під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, викладені в ній обставини порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», повністю підтверджуються наданими відповідачем доказами, внаслідок чого є законною, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Олексін В.В. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст.2, 5, 8, 9, 12, 77, 241-243, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду у відповідності до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 31 липня 2026року.

Суддя Н.С. Чернецька