Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №759/20275/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/20275/26

пр. № 1-кп/759/1642/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026105080000806 від 02 липня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-?22.07.2025 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік;

-?26.02.2026 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309, ст.71, ст.72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та 1 (один) місяць,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним:

ОСОБА_3 , усвідомлюючи факт вчинення ним 23.06.2025 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, щодо незаконного придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, будучи засудженим Оболонським районним судом м. Києва від 22.07.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік та 26.02.2026 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309, 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та 1 (один) місяць, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та протягом року після засудження за цією статтею, вчинив умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за наступних обставин:

Так, ОСОБА_3 , 02.07.2026 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10 години 15 хвилин, перебуваючи по вул. Верховинній у м. Києві, виявив на землі прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,921 г.

Надалі, усвідомлюючи, що вказана речовина є психотропною, ОСОБА_3 , маючи злочинний намір, спрямований на незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту, поклав її до зовнішньої правої кишені шортів в які був вдягнений, таким чином він незаконно придбав та став зберігати речовину при собі без мети збуту.

В подальшому, 02.07.2026 приблизно о 10 годині 15 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 81, під час затримання ОСОБА_3 , в ході особистого обшуку в останнього із зовнішньої правої кишені шортів в які він був вдягнений виявлено та вилучено 1 (один) прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,921 г.

За результатами дослідження вилученої речовини було встановлено, що вона містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,921 г.

PVP, згідно з Списком № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров?я № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», PVP, масою від 0,15 г до 1,5 г перевищує невеликі розміри, тобто становить розмір психотропної речовини за незаконне придбання та зберігання якої без мети збуту настає кримінальна відповідальність за ст. 309 КК.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене особою протягом року після засудження за цією статтею.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, надав покази за змістом яких, він дійсно на початку липня 2026 року приблизно о 10 год., знаходячись по вул. Верховинна у м. Києві, у лісосмузі під деревом знайшов пакетик з ізострічкою, в якому знаходилась психотропна речовина (PVP), та який він поклав у кишеню шортів, у які був одягнутий, з метою особистого вживання, проте невдовзі він був зупинений працівниками поліції, які в подальшому вилучили у нього психотропну речовину, обсяг PVP підтвердив. Зазначив, що про скоєне шкодує та щиро розкаявся.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який неодружений, раніше судимий за аналогічні кримінальні правопорушення, непрацевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченою своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за потрібне призначити ОСОБА_3 покарання в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений 26.02.2026 Святошинським районним судом міста Києва ч. 2 ст. 309; ст.71, ст.72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

Згідно ч.1, ч.4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відтак, з огляду на викладене, на підставі ст.71 КК України, до покарання за цим вироком суд частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2026, та призначає ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення як підсудним, так й іншими особами нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, які становлять 3850 гривень 88 копійок (висновок експерта № CE-19/111-26/35941-НЗПРАП від 10.07.2026).

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Разом з тим, суд зазначає, що ОСОБА_3 утримується в умовах ізоляції від суспільства на підставі вироку Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2026 року.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Святошинського районного суду м.Києва від 26.02.2026 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2026 року, зарахувавши у строк покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп.

Речові докази:

- особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,921г, яку передано на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві,- знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1