Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №759/28592/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/28592/25

пр. № 2/759/4497/26

24 липня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогамиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у листопаді 2025 р. позивачка звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовними вимогами про стягнення з Відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 55202 грн 02 коп, аліменти на утримання дитини, ка прдовжує навчання у розмірі 6 тисяч щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьохрічного віку та стягнення судових витрат по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_6 від 27.12.2022 року відкрито виконавче провадження з виконання Судового наказу №759/16465/22, виданого 21.12.2022 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.11.2022 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а від того часу 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На утримання синів Відповідач регулярно не сплачує визначені судом аліменти, починаючи з 15.11.2022 року, що підтверджуються Довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментам від 31.10.2025 року НОМЕР_6, виданої державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському р-ні Київської обл. ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Бесараб А.М. та доданим до позовної заяви Розрахунком пені за прострочення сплати аліментів, а тому станом на 31.10.2025 року заборгованість по сплаті аліментів становить 1067,38 грн. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 сину ОСОБА_3 виповнилося 18 років, і на даний час він навчається в Фаховому коледжі інженерії, управління та землевпорядкування Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» за спеціальністю «Право» на 3-му курсі, на контрактній основі за денною формою навчання, з 01.09.2023 по 30.06.2027, що підтверджується Довідкою, виданою 21.10.2025 року №180, а тому просить суд стягнути на користь повнолітнього сина, який продовжує навчатися 6000грн00коп щомісячно аліментів.

05.12.2025 від відповідача надійшов відзив по справі, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що батьки зобов"язані утримувати дітей до їх двадцяти трьохрічного віку за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу(а.с.67-79).

19.12.2025 від відповідачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого остання просила суд задовольнити позовні вимоги та зазначила, що право на звернення до суду має той з батьків з ким проживає дитина (а.с.83-102).

24.12.2025 від представника відповідача, адвоката Бобрової А.І. надійшли заперечення, відповідно до яких остання просила суд задовольнити позов частково та стягувати на утримання дитини аліменти у розмірі 3200грн00коп., щодо інших позовних вимог відмовити(а.с.103-208).

30.12.2025 від позивачки надійшло заперечення на заяву представника відповідача щодо часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів та просила суд позов задовольнити повністю (а.с.109-122).

31.12.2025 від представника відповідача надійшла заява відповідно до якої остання наполягала на частковому задоволенні позову(а.с.123-127).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 справу розподілено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 62-63).

Ухвалою судді від 04.12.2025 справу прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 65-66).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що 24.05.2003 року між сторонами було укладено шлюб, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 .

У період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі у сторін народилося два сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 Відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 Відповідач є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року у справі №759/23590/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.05.2003 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї,актовий запис №703 - розірвано.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2023 року у справі № 759/19029/22 визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Святошинським районним судом м. Києва було видано судовий наказ від 21.11.2022 року у справі № 759/16465/22, яким стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.11.2022 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а від того часу 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_6 від 27.12.2022 року відкрито виконавче провадження з виконання Судового наказу №759/16465/22, виданого 21.12.2022 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.11.2022 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а від того часу 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На утримання синів Відповідач регулярно не сплачує визначені судом аліменти, починаючи з 15.11.2022 року, що підтверджуються Довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментам від 31.10.2025 року НОМЕР_6, виданої державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському р-ні Київської обл. ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Бесараб А.М. та доданим до позовної заяви Розрахунком пені за прострочення сплати аліментів.

Станом на 31.10.2025 року заборгованість по сплаті аліментів становить 1067,38 грн.

За прострочення сплати аліментів Відповідачем за період з 15.11.2022 року по 31.10.2025 року (останній день розрахунку), у тому числі, з урахуванням часткової сплати Відповідачем аліментів, загальний розмір пені становить 55202,02 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_3 сину ОСОБА_3 виповнилося 18 років, однак старший син сторін на даний час навчається в Фаховому коледжі інженерії, управління та землевпорядкування Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» за спеціальністю «Право» на 3-му курсі, на контрактній основі за денною формою навчання, з 01.09.2023 по 30.06.2027. що підтверджується Довідкою, виданою 21.10.2025 року №180.

Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги № 101/П-23 від 02 серпня 2023 року, який укладено між відокремленим структурним підрозділом «Фаховий коледж інженерії, управління та землевпорядкування Національного авіаційного Університету та ОСОБА_1 для здобувана фахової передвищої освіти ОСОБА_3 , «загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання на дату укладання договору (без урахування офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік) за освітньо-професійною програмою «Право» становить 80000,00 грн.

ОСОБА_1 було сплачено вартість навчання повнолітнього сина ОСОБА_3 , що підтверджується платіжними інструкціями: платіжна інструкція від 04.09.2023 року №0.0.3180141705.1, платник ОСОБА_1 , «плата за навчання №гр,579-П ОСОБА_3 », сума 10000,00 грн., платіжна інструкція від 08.01.2024 року №0.0.3399331708.1, платник ОСОБА_1 , «плата за навчання №гр.579-П ОСОБА_3 », сума 10000,00 грн.;платіжна інструкція від 04.09.2024 року №0.0.3861383143.1, платник ОСОБА_1 , «плата за навчання №гр.579-П ОСОБА_3 », сума 10500,00 грн.;платіжна інструкція від 07.01.2025 року №0.0.4112397096.1, платник ОСОБА_1 , «плата за навчання №гр.579-П ОСОБА_3 » сума 10510,00 грн.;платіжна інструкція від 08.09.2025 року №0.0.4529637964.1, платник ОСОБА_1 , «оплата за навчання №гр.579-П ОСОБА_3 » сума 11771,20 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ч. 1 ст. 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа.

Відповідно до ч.1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками,одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені,але не більше 100 відсотків заборгованості.

З роз`яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки /пені/ настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідач не надав доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів у зазначених вище періодах та сумі виникла не з його вини або внаслідок скрутного матеріального становища, тому позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення їх сплати суд вважає підставними .

Постановою Верховного Суду України № 6-94цс15 від 1 липня 2015 року роз`яснено порядок проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст.196 Сімейного кодексу України.

Неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Згідно з розрахунком наданому позивачем, 1% пені за кожен день прострочення несплачених аліментів, передбачених статтею 196 СК України, становить 55202 грн 02 коп.

Неналежна сплата аліментів, у розмірах визначеному самим Відповідачем, і призвела до утворення заборгованості зі сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи. зобов язаної спчачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покчадено обов язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження N° 61-18434св21): «стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню нор ми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов 'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов 'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів».

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані, зокрема вартість навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо.

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виникнення даного аліментного зобов`язання є необхідна сукупність юридичних фактів, а саме: на час розгляду справи в суді син ОСОБА_3 досяг повноліття та продовжує навчання у Фаховому коледжі інженерії, управління та землевпорядкування Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» за спеціальністю «Право» на 3-му курсі, на контрактній основі за денною формою навчання, з 01.09.2023 по 30.06.2027, що підтверджується Довідкою, виданою 21.10.2025 року №180 та Позивачкою було сплачено вартість навчання повнолітнього сина ОСОБА_3 , що підтверджується платіжними інструкціями: платіжна інструкція від 04.09.2023 року №0.0.3180141705.1, платник ОСОБА_1 , «плата за навчання №гр,579-П ОСОБА_3 », сума 10000,00 грн., платіжна інструкція від 08.01.2024 року №0.0.3399331708.1, платник ОСОБА_1 , «плата за навчання №гр.579-П ОСОБА_3 », сума 10000,00 грн.;платіжна інструкція від 04.09.2024 року №0.0.3861383143.1, платник ОСОБА_1 , «плата за навчання №гр.579-П ОСОБА_3 », сума 10500,00 грн.;платіжна інструкція від 07.01.2025 року №0.0.4112397096.1, платник ОСОБА_1 , «плата за навчання №гр.579-П ОСОБА_3 » сума 10510,00 грн.;платіжна інструкція від 08.09.2025 року №0.0.4529637964.1, платник ОСОБА_1 , «оплата за навчання №гр.579-П ОСОБА_3 » сума 11771,20 грн.., у зв`язку з навчанням повнолітній син потребує матеріальної допомоги.

Відповідач не надав доказів, щодо неспроможності нададати сину матеріальної допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішення даної справи суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 661/4545/15-ц (провадження № 61-16093св18), постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі N 208/3075/16 (провадження N 61-1343св18), аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: 1) від 21 березня 2018 року у справі N 308/2268/16-ц (провадження N 61-9486св18); 2) від 01 серпня 2018 року у справі N 539/2580/16-ц (провадження N 61-20377св18); 3) від 12 вересня 2018 року у справі N 350/326/17-ц (провадження N 61-15310св18); 4) від 10 жовтня 2018 року у справі N 216/3757/16-ц (провадження N 61-16217св18); 5) від 05 грудня 2018 року у справі N 701/699/16-ц (провадження N 61-20608св18).

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23), де зазначено, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Суд дійшов до висновку, що відповідач отримує дохід та може сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

При визначені розміру аліментів на повнолітнього сина, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, отримує дохід, на утриманні інших осіб не має, за таких обставин суд вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно, задоволення цих позовних вимог не поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.

Аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи позицію відповідача щодо визнання позовних вимог, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 76, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 182, 185, 192, 196 Сімейного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 55202 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві) грн 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1\4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 25.11.2025 року до закінчення навчання у в Фаховому коледжі інженерії, управління та землевпорядкування Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» за спеціальністю «Право» до 30.06.2027 року, але не більше, як до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська