Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №759/4164/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4164/26

пр. № 2/759/7160/26

24 липня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогамиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у лютому 2026 р. представник позивача звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовними вимогами про стягнення з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на утримання доньки у розмірі 185973 грн 65 коп., додаткових витрат на утримання доньки у розмірі 13660 грн 00 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Під час шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано, відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.10.2013 р. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.11.2013 р. задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з листопада 2013 року до досягнення донькою повноліття. 11.02.2026 р. Головним державним виконавцем А.Савченко Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_4, відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № НОМЕР_3 від 11.02.2026 р. станом на 01.02.2026 р. заборгованість Відповідача зі сплати аліментів становить 185 973,65 грн. Розрахунок пені здійснено на підставі Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного Головним державним виконавцем А.Савченко Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні НОМЕР_4, розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 4242100,45 грн. Проте, оскільки, стаття 196 СК України передбачає, що розмір пені не може бути більшим ніж розмір заборгованості, то Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню у розмірі суми заборгованості 185 973,65 грн. Крім того, ОСОБА_4 з 22.09.2023 р. по 05.07.2024 р. відвідувала курс «ЗD Maya» у школі програмування ІТ Friends на Троєщині, де вартість навчання складала 1600 гривень кожні 4 тижні. Також, з 09.09.2025 р. ОСОБА_4 є учнем Найбільшої школи програмування та англійської мови для дітей України «Логіка»,вартість навчання становить 2400,00 грн за місяць. У зв`язку з цим Позивач заявляє до стягнення з Відповідача додаткові витрати одноразово на дитину у сумі 1660,00 грн.

23.03.2026 від представника відповідача, адвоката Бойчук Н.П. надійшов відзив, відповідно до якого, остання просила суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 31.10.2025 року Відповідач звільнився з ТОВ «М`ясокомбінат «Ятрань». З 10.11.2025 року по теперішній час Відповідач працює у ВАТ «Мерідіан» ім. С.П. Корольова. Про зміну свого місця роботи Відповідач повідомив державного виконавця. До часу направлення виконавчого листа за новим місцем роботи аліменти сплачує добровільно. Вказані обставині підтверджуються належним чином засвідченими копіями трудової книжки Відповідача, Довідки ВАТ «Мерідіан» ім. С.П. Корольова №352/47/09/03 від 09.03.2026 року та платіжних документів. Отже, вважає, що відсутні підстави для стягнення з Відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки відсутня його вина, ухилення від їх сплати. Принаймні, в період з 18.09.2018 року Відповідачем були здійснені всі необхідні дії щодо сплати аліментів. Щодо вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, представник відповідача зазначає, що вказані витрати не викликані особливими обставинами, вони не зумовлені особливою схильністю ОСОБА_4 до навчання та не пов`язані з розвитком певних здібностей дитини. Відвідування Ганною школи програмування ІТ Friends на Троещині та школи «Логіка» з Відповідачем жодним чином не погоджувала (а.с. 45-113).

27.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання просила суд задовольнити позов, посилаючись на те, що сторона відповідача маніпулює наявними платіжними документами та звітами, намагаючись довести, що відповідач сплачував аліменти в повному обсязі (а.с.124-136).

01.04.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких остання зазначила, що Відповідач, в період з листопада 2013 року по грудень 2016 року сплачував аліменти надав суду належним чином завірені копії платіжних документів, що в нього зберіглися. Вказана обставина впливає на визначення розміру пені про стягнення якої звернулась Позивачка, а також свідчить про недобросовісну поведінку Позивачки, яка достеменно знаючи, що в цей період нею отримувались аліменти, не вказала про це ні виконавцю, звертаючись за довідкою про заборгованість по сплаті аліментів, ні звертаючись до суду з позовом у цій справі(а.с.143-151).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 справу розподілено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 37-38).

Ухвалою судді від 24.02.2026 справу прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 40-41).

Ухвалою судді від 23.02.2026 відмовлено представнику позивача у розгляді справи у загальному провадженні (а.с.118-119).

Ухвалою судді від 26.03.2026 відмовлено у клопотанні представника відповідача щодо розгляду справи у загальному провадженні (а.с.120-121).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 та під час шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано, відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.10.2013 р.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.11.2013 р. задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з листопада 2013 року до досягнення донькою повноліття.

Рішення знаходиться на виконанні Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження НОМЕР_4 .

11.02.2026 р. Головним державним виконавцем А.Савченко Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_4, відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № НОМЕР_3 від 11.02.2026 р. станом на 01.02.2026 р. заборгованість Відповідача зі сплати аліментів становить 185 973,65 грн.

Розрахунок пені здійснено на підставі Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного Головним державним виконавцем А.Савченко Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні НОМЕР_4, розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 4242100,45 грн.,проте, оскільки, стаття 196 СК України передбачає, що розмір пені не може бути більшим ніж розмір заборгованості, то Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню у розмірі суми заборгованості 185 973,65 грн.

Судом встановлено, що Позивач сплатила вартість навчання, оскільки спільна дочка сторін відвідувала курс «ЗD Maya» у школі програмування ІТ Friends на Троєщиніу розмірі 14 000,00 гривень, що підтверджується квитанціями: квитанція про оплату від 22.09.2023 р. на суму 1200,00 грн., квитанція про оплату від 20.10.2023 р. на суму 1600,00 грн.,квитанція про оплату від 17.11.2023 р. на суму 1600,00 грн.,квитанція про оплату від 15.12.2023 р. на суму 1600,00 гр,квитанція про оплату від 19.01.2024 р. на суму 1600,00 грн.,квитанція про оплату від 16.02.2024 р. на суму 1600,00 грн.,квитанція про оплату від 15.03.2024 р. на суму 1600,00 грн.,квитанція про оплату від 14.04.2024 р. на суму 1600,00 грн. Квитанція про оплату від 17.05.2024 р. на суму 1600,00 грн.

Позивач сплатила вартість навчання, оскільки спільна дочка сторін відвідує школу програмування та англійської мови для дітей України «Логіка» у розмірі 13320,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями про оплату:платіжна інструкція №К6ХХ-ТЕХЕ-1822-995Р від 09.09.2025 р. на суму 2020,00 грн.,платіжна інструкція №7М61-19РЗ-9РХС-Н45В від 11.10.2025 р. на суму 2400,00 грн.,платіжна інструкція №МХСТ -МСМ5-367Н-8Р83 від 09.11.2025 р. на суму 2400,00 грн.,платіжна інструкція №Р7Р8-ТТХ8-Т282-4ВР4 від 12.12.2025 р. на суму 2400,00 грн.,платіжна інструкція №ЕАХТ-85ЕО-5С67-ССТ1 від 02.01.2026 р. на суму 2100,00 грн.,платіжна інструкція №4ВВ9-6В46-НМК2-СХ4Х від 09.02.2026 р. на суму 2000,00 грн.,таким чином, загальна сума додаткових витрат Позивача на дитину становить 27320,00 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ч. 1 ст. 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа.

Позивачка звернулась з виконавчим документом до Державної виконавчої служби у листопаді 2024 р.

Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ВП № НОМЕР_5 від 11.02.2026 р. виконаний за період починаючи з грудня 2014 року, тобто за 10 (десять) років, що

передували пред`явленню виконавчого листа, тобто розрахунок виконаний відповідно до вимог закону та до ч. 1 ст. 194 СК України.

Відповідно до ч.1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками,одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені,але не більше 100 відсотків заборгованості.

З роз`яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки /пені/ настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідач не надав доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів у зазначених вище періодах та сумі виникла не з його вини або внаслідок скрутного матеріального становища, тому позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення їх сплати суд вважає підставними.

Постановою Верховного Суду України № 6-94цс15 від 1 липня 2015 року роз`яснено порядок проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст.196 Сімейного кодексу України.

Неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Згідно з розрахунком наданому позивачем, 1% пені за кожен день прострочення несплачених аліментів, передбачених статтею 196 СК України, становить 185 973,65 грн.

Надані Відповідачем платіжні документи про сплату аліментів за період грудень 2013 р. - листопад 2014 р. не можуть бути враховані до загальної суми заборгованості,адже вказані платежі знаходяться поза межами обрахованого періоду, який починається з грудня 2014, а тому надані стороною Відповідача платіжні документи за період 2013 -листопад 2014 р. не стосуються предмета позову.

Суд зверає увагу на те, що протягом усього періоду Відповідач сплачував аліменти не в повному обсязі і це підтверджується Розрахунком заборгованості, а також відповіддю на адвокатський запит ТДВ «МК «Ятрань» №357 від 05.08.2025 р. в якій підтверджено що Відповідач у період з 2018 р. по 2025 р. сплачував аліменти ОСОБА_1 не розмірі 1/4 (25%), а в розмірі 12,5% від заробітної плати, тобто, Відповідач сплачував аліменти в частині у значно меншій частині, ніж встановлено рішення суду.

Суд зазначає, що всі платежі, які подані Відповідачем по Державної виконавчої служби враховані при здійсненні Розрахунку від 11.02.2026 р., при цьому Позивачем вказані платежі не заперечуються та не оспорюються.

У свою чергу Відповідач весь період сплачував аліменти в розмірі який він визначав самостійно. При цьому Відповідач був обізнаний, що рішенням суду встановлено його обов`язок сплачувати аліменти в розмірі 1/4 (25%) від його доходу.

Вказане підтверджується Розрахунком, Звітами та платіжними документами.

Неналежна сплата аліментів, у розмірах визначеному самим Відповідачем, і призвела до утворення заборгованості зі сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи. зобов язаної спчачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покчадено обов язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження N° 61-18434св21): «стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню нор ми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов 'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов 'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів».

Щодо посилання відповідача на те, що додаткові витрати заявлені до стягнення не викликані особливими здібностями дитини та не погоджені з Відповідачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до ст. 185 СК України, батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах незалежно від того, чи погоджували вони їх між собою.

Посилання Відповідача на те, що витрати не були погоджені з ним, є безпідставним, оскільки закон не ставить обов`язок участі у додаткових витратах у залежність від попереднього погодження між батьками.

Ст. 185 СК України прямо говорить про розвиток здібностей, а не про наявність видатних здібностей. Додаткові витрати можуть бути пов`язані з розвитком здібностей дитини, і перелік таких обставин не є вичерпним. Закон не вимагає доведення наявності у дитини виняткових чи особливих здібностей. Сам факт відвідування гуртків, навчання або розвитку навичок вже с підставою для покладення на батьків обов`язку брати участь у відповідних витратах.

При вирішенні спорів щодо додаткових витрат суд враховує інтереси дитини, її розвиток та потреби, а не суб`єктивне ставлення одного з батьків до доцільності таких витрат.

У сучасних умовах навчання у сфері інформаційних технологій є загальновизнаним напрямом розвитку дитини, спрямованим на здобуття знань, навичок та підготовку до майбутньої професійної діяльності, тому такі витрати не можуть вважатися надмірмими або необгрунтованими.

Доводи відповідача про відсутність погодження витрат та відсутність у дитини особливих здібностей є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 185 СК України обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах виникає у разі необхідності розвитку здібностей дитини та інших обставин, що мають істотне значення, а у разі спору розмір таких витрат визначається судом.

Витрати на відвідування ІТ школи є витратами, спрямованими на освіту та розвиток дитини, не покриваються аліментами та відповідають її інтересам, тому підлягають розподілу між батьками незалежно від того, чи були вони погоджені з відповідачем.

Окремо варто зауважити, що Відповідач був обізнаний про відвідування дитиною ІТ школи програмування та її зацікавленість розвитку саме у цій сфері. Позивачка неодноразово зверталась до нього з проханням про допомогу на сплату таких додаткових витрат, проте отримувала відмови.

Аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи позицію відповідача щодо визнання позовних вимог, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору, у такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути у дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись вимогамист.ст. 3, 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, статтями 182, 185, 192, 196 Сімейного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 18973 (сто вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткові витрати на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 13660 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська