Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №759/3183/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3183/26

пр. № 2/759/6920/26

24 липня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогамиОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у лютому 2026 р. представник позивача звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 110647 грн 58 коп., штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2340 грн 27 коп, 3% річних у розмірі 227 грн 36 коп за період з 08.01.2026 по 01.02.2026, стягнути понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн 00 коп. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 . 07.09.2025 року близько 15 год. 00 хв. сталася дорожньо - транспортна пригода, в наслідок якої Відповідач, ОСОБА_2 , керуючи «NISSAN SENTRA» д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві, на вул. Максима Залізняка, 2, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, будучи неуважним, перед початком руху не впевнилися в безпеці свого маневру та скоїв наїзд на нерухомий транспортний засіб - автомобіль «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого автомобіль «ROVER» отримав механічні пошкодження. 07.10.2025 року постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/22267/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «NISSAN SENTRA» д.н.з. НОМЕР_2 , на дату дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 231313269 від 02.08.25 р. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з Звіту №01-25/6300 від 02.10.2025 р. СОД ОСОБА_4 , становить 312 456 гривень 80 копійок. Ринкова вартість транспортного засобу «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з Звітом №01-25/6300 від 02.10.2025 р. СОД ОСОБА_4 , становить 266 406 гривень 40 копійок. Ринкова вартість транспортного засобу «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , після його пошкодження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з Звітом №96944/1 від 29.09.2025р. СОД ОСОБА_4 , становить 110 647 гривень 58 копійок. Витрати за послуги евакуатора, згідно чеку №5174552688 від 08.09.2025 р., Акту виконаних робіт від 07.09.2025 р. ФОП ОСОБА_5 , становить 2200 гривень 00 копійок. З урахування розрахунку, який зазначено вище, ОСОБА_1 виплачено суму страхової виплати у розмірі 157958 гривень 82 копійок, тому, для відшкодування завданих збитків у повному обсязі, перед Позивачем, винуватцем ДТП залишилася не виплачена сума коштів у розмірі 11 647 гривень 58 копійок - сума вартості придатних залишків. Позивач просить суд стягнути із з відповідача на користь позивача підлягає сума майнової шкоди у розмірі 110 647 грн 58 коп., штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2 340 грн 27 коп., 3 % річних у розмірі 227 грн 36 коп. за період з 08.01.2026 року по 01.02.2026 року, а всього 113 215 грн 21 коп.,а також, витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн 00 коп.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 справу розподілено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 86-87).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2026 зазначену вище справу залишено без руху та надано час позивачу для їх усунення(а.с.89

Ухвалою судді від 17.02.2026 справу прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 103-104).

Ухвалою судді від 23.02.2026 відмовлено представнику позивача у розгляді справи у загальному провадженні(а.с.118-119).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання рекомендованим листом ухвали про відкриття провадження від 17.02.2026. Відзив на позовну заяву до суду не направив, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 .(а.с.64).

07.09.2025 року близько 15 год. 00 хв. сталася дорожньо - транспортна пригода, в наслідок якої Відповідач, ОСОБА_2 , керуючи «NISSAN SENTRA» д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві, на вул. Максима Залізняка, 2, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, будучи неуважним, перед початком руху не впевнилися в безпеці свого маневру та скоїв наїзд на нерухомий транспортний засіб - автомобіль «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого автомобіль «ROVER» отримав механічні пошкодження.

07.10.2025 року постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/22267/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімум доходів громадян, у розмірі 850 грн. (а.с.62).

АТ «СГ «ТАС» ОСОБА_1 виплачено суму страхової виплати у розмірі 157 958 гривень 82 коп, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «NISSAN SENTRA» д.н.з. НОМЕР_2 , на дату дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 231313269 від 02.08.25 р.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з Звіту №01-25/6300 від 02.10.2025 р. СОД ОСОБА_4 , становить 312 456 гривень 80 копійок.

Ринкова вартість транспортного засобу «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з Звітом №01-25/6300 від 02.10.2025 р. СОД ОСОБА_4 , становить 266 406 гривень 40 копійок.

Ринкова вартість транспортного засобу «ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , після його пошкодження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з Звітом №96944/1 від 29.09.2025р. СОД ОСОБА_4 , становить 110 647 гривень 58 копійок.

Витрати за послуги евакуатора, згідно чеку №5174552688 від 08.09.2025 р., Акту виконаних робіт від 07.09.2025 р. ФОП ОСОБА_5 , становить 2200 гривень 00 копійок.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.

Згідно із ч.ч 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.

Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз статті 22 ЦК України, абзацу другого статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20.01.2016 розглянув справу № 6-2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Тому при визначені розміру страхового відшкодування страховик зобов`язаний врахувати коефіцієнт фізичного зносу, у зв`язку із чим страховик обмежений щодо виплати розміру страхового відшкодування, зокрема, вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи.

Згідно зі ст.ст. 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Системний аналіз пункту 32.7. ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абзацу третього пункту 3 ч. 1 ст. 988, ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У даному випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок проте, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої незважаючи на те, що збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічні висновки, викладеного Верховним судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.2019у справі №370/2787/18, від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 25 липня 2018 року у справі №922/4013/17, та від 03 липня 2019 року у справі 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона передбачена договором страхування.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, оскільки у нього виникло право на відшкодування шкоди, а саме різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування .

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована полісом обов`язкового страхування ЕР 231313269 від 02.08.2025 у АТ "СГ "ТАС", на підставі чого страхова компанія сплатила потерпілій особі суму страхового відшкодування в розмірі 157958 грн 82 коп., а тому з відповідача необхідно стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 110647 грн 58 коп.

При цьому суд зауважує, що відповідач жодним чином не спростовував вимоги позивача щодо вказаної суми, не надавши до суду відзиву або доказів, які б підтверджували відсутність вини в його діях в рамках цих правовідносин.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, вимога позивача про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою є обґрунтованою, доведеною, а відтак підлягає задоволенню.

Також, за ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З аналізу норм статей 524, 533-535, 625 ЦК України випливає, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України, тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів, а тому із відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2 340 грн 27 коп., 3 % річних у розмірі 227 грн 36 коп. за період з 08.01.2026 року по 01.02.2026 року.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

щодо судових витрат, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн 00 коп., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги, Додатковою угодою та Актом прийому-передачі наданих послуг.

З урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та їх вартості, суд вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з Відповідача відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15, 22, 23, 625, 613, 116, 1167, 1178, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 268, 273, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) суму завданих збитків у розмірі 113215 (сто тринадцять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) судовий збір по справі у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська