Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №759/6052/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6052/26

пр. № 2/759/7889/26

23 липня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у березні 2026 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь суму нанесених збитків у розмірі 19280 грн 00 коп та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з Договором суборенди №1704 від 01.12.2025 року, Фізична особа-підприємеці ОСОБА_1 , взяла в користування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ХОТЕЛ", строком на два місяці (до 31 січня 2026 року), житлову кімнату № 1704 в готельному комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_1 . У користування Суборендаря разом з кімнатою було передано майно в кімнаті, назва, вартість та кількість якого вказана Сторонами в Акті приймання-передачі від 01 грудня 2025 року. У період дії Договору суборенди №1704 від 01.12.2025 року, з 07 по 08 грудня 2025 року, в готельний номер 1704 було поселено громадянку ОСОБА_2 , яка була ознайомлена з правилами проживання у готелі та своїм підписом висловила згоду на оплату вартості пошкодженого майна. Зранку, 08.12.2025 року, без попередження працівників готелю, ОСОБА_2 було звільнено номер 1704. Після звільнення готельного номеру 1704 працівниками готельного комплексу 08.12.2025 року виявлено: пошкодження майна в кімнаті, а саме: телевізора «Blaupunkt» на суму 15000 грн., скляного посуду на суму 1750 грн; - недостача товару в міні-барі у розмірі 2530 грн., внаслідок чого працівниками готельного комплексу було викликано наряд поліції Святошинського УП ГУ НП у місті Києві та подано заяву на дії ОСОБА_2 № 102365. 27.02.2026 року, згідно з платіжною інструкцією № 1518, була проведена оплата вимоги Орендаря на відшкодування збитків в розмірі 19280,00 грн., які підлягають стягненню з Відповідача.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026, визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с.23-24).

Ухвалою судді від 18.03.2026 зазначену вище справу залишено без руху та надано час позивачу для їх усунення(а.с.27-28).

Ухвалою судді від 27.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 33-34).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідачу надсилалася копія позовної заяви з додатками та ухвала про відкриття провадження по справі, проте конверт повернувся на адресу суду із відміткою "про закінчення терміну зберігання) (а.с.37-38).

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

cудом встановлено, що згідно з Договором суборенди №1704 від 01.12.2025 року, Фізична особа-підприємеці ОСОБА_1 , взяла в користування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ХОТЕЛ", строком на два місяці (до 31 січня 2026 року), житлову кімнату № 1704 в готельному комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

У користування Суборендаря разом з кімнатою було передано майно в кімнаті, назва, вартість та кількість якого вказана Сторонами в Акті приймання-передачі від 01 грудня 2025 року (а.с.8).

За умовами п. 2.1. Договору суборенди №1704 від 01.12.2025 року, метою суборенди було визначено користування в якості тимчасового житла, в т.ч. як готельного номеру шляхом передачі в тимчасове користування третім особам.

У період дії Договору суборенди №1704 від 01.12.2025 року, з 07 по 08 грудня 2025 року, в готельний номер 1704 було поселено громадянку ОСОБА_2 та в момент поселення ОСОБА_2 була ознайомлена з правилами проживання у готелі та своїм підписом висловила згоду на оплату вартості пошкодженого майна (а.с.10-11).

Після звільнення готельного номеру 1704 працівниками готельного комплексу 08 грудня 2025 року виявлено пошкодження майна в кімнаті, а саме: телевізора «Blaupunkt» на суму 15 000 грн., скляного посуду на суму 1 750 грн; -недостача товару в міні-барі у розмірі 2 530 грн.

08.12.2025 року, на адресу готелю: АДРЕСА_1 , працівниками готельного комплексу було викликано наряд поліції Святошинського УП ГУ НП у місті Києві.

Листом від 09.01.2026 № 7834-2026 Святошинське УП ГУ НП у місті Києві надало довідку від 22.12.2025р. "Про проведення перевірки по повідомленню: ЄО № 102365 від 08.12.2025 року" (а.с.16).

Після закінчення Договору, 31 січня 2026 року Сторонами складено АКТ приймання- передачі (повернення) кімнати та майна від 31 січня 2026 року. В складеному Акті Сторонами було підтверджено відсутність: "Телевізора « «Blaupunkt»" вартістю 15 000 грн., "Келиха для вина" вартістю 1 400 грн., та "СКЛЯНКИ" вартістю 350 грн.

12.02.2026 року від Орендаря (ТОВ "ДК ХОТЕЛ") до ФОП ОСОБА_1 надійшла вимога Вих. № 12.02.2026/1, де крім оплати втраченого майна, Орендар вимагав сплатити вартість використаного 08 грудня 2025 року товару з "міні-бару" на суму 2530 грн,загальна сума вимоги Орендаря склала - 19280 грн.(а.с.20).

Судом встановлено, що 27.02.2026 року, згідно з платіжною інструкцією №1518, була проведена оплата вимоги Орендаря на відшкодування збитків в розмірі 19280,00 грн. (а.с.21).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

за змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї. Виконання цивільного обов`язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.14 ЦК України).

Орієнтовний перелік способів захисту порушених прав наведений в ст.16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

За змістом положень ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 та 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11 зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У даній постанові Верховний Суд України висловив позицію, що порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та реальну можливість захисту порушеного права, зокрема і реальну можливість примусового виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин,які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Так, надані позивачем копії документів, в тому числі: договору субаренди нерухомого майна від 01.12.2025 року,акту проведення розрахунків по оплаті за користування майном до договору оренди нерухомого майна від 01.12.2025 року, акту прийому-передачі речей до договору оренди нерухомого майна від 01.12.2025 року, а також те, що в момент поселення ОСОБА_2 була ознайомлена з правилами проживання у готелі та своїм підписом висловила згоду на оплату вартості пошкодженого майна, є належними та достатніми доказами понесених позивачем витрат щодо здійснення орендної плати, на яку він посилається, оскільки дані докази підтверджують, що такі витрати були фактично понесені позивачем.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 15, 16, 22, 317, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 623, 626, 627, 629, 810, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265, 280-283, 351-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму нанесених збитків у розмірі 19280 (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понсені судові витрати у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська