Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №759/2691/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2691/26

пр. № 2/759/6778/26

24 липня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у січні 2026 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути із відповідача кошти потрачені за купівлю обігрівача газового GGH в розмірі 4500 грн 00 коп. та 50000 грн 00 коп. моральної шкоди, а також судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2026 р. придбав обігрівач газовий GGH-15 в торговельному центрі «Епіцентр» ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» селищі Чабани, Одеське шосе, будинок 8, Фастівський район, Київської області. В той же день, приїхавши до власного помешкання споживач виявив несправність газового обігрівача GGH-15 , оскільки не зміг його запустити (включити). Після цього, позивач повернувся до магазину відповідача з метою розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплачених коштів або ж рівноцінного обміну товару, проте працівники магазину йому в цьому відмовили. У зв`язку з тим, що Позивачу продали несправний обігрівач, за який він заплатив кошти та із-за того, що не вирішується питання мирним шляхом, що призвело до додаткових витрат коштів та часу, останній отримав глибокі душевні страждання .

03.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив по справі, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що встановити причини і характер несправностей товару не представляється можливим. Позивача повідомлено, що оскільки газовий обігрівач продавцеві чи виробнику або підприємству, що задовільняє вимоги споживача за його місцезнаходженням для перевірки технічного стану та виявлення несправностей не передавався, відсутні можливості для оцінки технічного стану товару (а.с.54-86).

13.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого остання просила суд задовольнити позов, оскільки станом і на даний час відповідач не приймає придбаний позивачем у нього товар та не повертає кошти, всупереч нормам чинного Законодавства України (а.с.89-105).

17.03.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відзив, в якому останній зазначив, що на момент звернення споживача для розірвання договору купівлі-продажу чи обміну товару, газовий обігрівач втратив товарний вигляд, мав сліди використання (а.с.106-112).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 47-48).

Ухвалою судді від 10.02.2026 у справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.49-50).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що 14.01.2026 р. придбав обігрівач газовий GGH-15 в торговельному центрі «Епіцентр» ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» за 4500 грн 00 коп.(а.с.16).

Позивач приїхавши до власного помешкання споживач виявив несправність газового обігрівача GGH-15, оскільки не зміг його запустити (включити), після чого, останній повернувся до магазину відповідача з метою розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплачених коштів або ж рівноцінного обміну товару, проте працівники магазину йому в цьому відмовили.

29.01.2026 Позивач звернувся до Відповідача із претензією (а.с.11-15).

25.02.2026 року на адресу позивача відправлено письмову відповідь на його претензію та повідомлено про відмову у задоволенні заявлених вимог на підставі того, що встановити причини і характер несправності товару не представляєть можливим. Позивача повідомлено, що оскільки газовий обігрівач GGH-15 продавцеві (відповідачу) чи виробникові або підприємству, що задовольняє вимоги споживача за його місцезнаходженням (авторизований сервісний центр) для перевірки технічного стану та виявлення несправностей не передавався, тому відсутні можливості для оцінки технічного стану товару.

Постачальником та імпортером газових обігрівачів GGH-15 є приватне підприємство «БУДПОСТАЧ». Одночасно з цим, ПП «БУДПОСТАЧ» уповноваженим представником виробника («Сіксі Сіті Хенгжин Електрон Ко ЛТД» в Україні, а також є підприємством, що здійснює гарантійний ремонт післягарантійне обслуговування.

З метою надання достовірної інформації для суду, відповідач надіслав письмовий запит від 26.02.2026 року №26/02/2026-1Л до приватного підприємст «БУДПОСТАЧ» з питаннями чи звертався до них громадянин ОСОБА_1 з будь-якими вимогами щодо якості придбаного ним газового обігрівача GGH-15, а також, у разі наявності відповідного звернення, запитувала інформація про технічний стан виробу.

На письмовий запит ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» отримало відповідь від ПП «БУДПОСТАЧ» від 27.02.2026 року № 58/26 з інформацією, що громадян: ОСОБА_1 з будь-якими вимогами щодо якості придбаного ним газового обігрівача GGH-15 до них не звертався.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 4 ч. 1 цього Закону України, споживачі під час придбання задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування., замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно з положеннями частини 5 цієї статті, виробник (виконавець) зобов`язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Пунктом 6 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної складних побутових заміни технічно товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 28 листопада 2023р. передбачено, що продавець (сервісний центр) за зверненням споживача про необхідність усунення недоліку в товарі проводить безоплатно для споживача діагностику такого товару з метою виявлення недоліку. У разі виявлення недоліку, який виник з вини виробника (продавця), товар підлягає гарантійному ремонту в установлений строк.

Згідно з п. 7 Порядку у разі коли за результатами проведення діагностики не виявлено недоліку в товарі або з`ясовано, що недолік виник не з вини виробника (продавця), споживачеві надається підтвердний документ в паперовій або електронній формі.

У разі необхідності проведення під час гарантійного строку експертизи товару така експертиза проводиться відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. При цьому, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків товару споживач має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару,а у разі виявлення істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, споживач має право вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміну товару на такий же товар або на аналогічний.

Продавець, виробник зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У ч. 14 ст. 8 цього Закону визначено, що вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Згідно ч. 3 ст. 8 цього Закону, вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Як встановлено судом, позивач звертався за своїм вибором до продавця товару протягом гарантійного строку по питанню заміни товару на товар належної якості, чого відповідач не заперечив.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 8 вищевказаного Закону за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 81 ЦПК, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід враховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виробникові).

До фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів, насамперед, слід віднести: чи мало місце придбання продукції (замовлення послуги); чи надавалась інформація про товар (послугу) і яка саме; відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача та вимогам встановлених нормативів; чи мало місце використання товару; чи мало місце заподіяння шкоди, що завдана життю, здоров`ю або майну споживача.

Згідно ч.4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 жовтня 2020р. у справі № 705/3876/18, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У п. 40 постанови від 17 квітня 2018р. у справі № 523/9076/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до правового висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, судом не встановлено, як і не надано суду належних і допустимих доказів того, що саме відповідач порушив права позивача, як споживача. При цьому судом враховано, що протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду належні і допустимі докази, що придбаний стороною позивача товар має істотні недоліки, які виникли з вини продавця - третьої особи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимог.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позов також не підлягає задоволенню, оскільки стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами факт заподіяння моральної шкоди позивачу саме зі сторони відповідача, при цьому за змістом позову, позивач заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, послався лише на норми матеріального права, не зазначивши обставин заподіяння йому цієї шкоди.

Враховуючи вище зазначене суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

V. Розподіл судових витрат

в силу положень ст. ст. 133, 137, 141, 142 ЦПК України, з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 51, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610 - 612, 627-629, 638, 655, 698 ЦК України; ст. 4, 10, 21-23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживачів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська