Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №758/10990/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10990/25

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

за участю позивачки - ОСОБА_1 ;

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача- ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про виключення запису про особу як батька дитини, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до Подільського районного суду міста Києва до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , 3-я особа Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оспорювання батьківства, виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.

У позовній заяві просить виключити з актового запису про народження дитини ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як про батька дитини, та зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_6 .

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув син позивачки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сина було мобілізовано до лав Збройних Сил України 6 жовтня 2023р.. На початку листопада 2023р. після мобілізації сина за адресою його реєстрації на його ім`я надійшов лист із позовною заявою від ОСОБА_5 , яка подавалася до Оболонського районного суду міста Києва про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_6 . До позовної заяви було долучено копію свідоцтва про народження дитини від 1 липня 2021р.. Зі змісту позовної заяви та клопотання про призначення молекулярно-генетичних експертизи з метою встановлення батьківства позивачці стало відомо, що у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_6 її сина ОСОБА_7 зазначено як батька дитини, попри відсутність біологічного зв`язку між ним та дитиною.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначає, що її син перебував зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 до вересня 2022р., однак, фактичні шлюбні стосунки припинилися між ним та відповідачкою ще у 2020 року. З того часу її син та відповідачка стали проживати окремо, з 2020 року ОСОБА_3 почала проживати у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 , з яким почала жити однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 приватний будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_6 , біологічним батьком якого позивачка вважає ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини до актового запису про народження дитини внесено про сина позивачки, зважаючи на те, що мати дитини перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі.

Позивачка зазначає, що офіційно відповідачі ОСОБА_8 зареєстрували шлюб між собою 23 грудня 2022р..

Посилаючись на те, що відомості як про батька дитини зазначено про сина позивачки виключно тому, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , а фактичних родинних чи батьківських зв`язків між ним та дитиною не існувало, він не проживав з дитиною, не спілкувався з дитиною, не брав участі у її вихованні, не здійснював жодної матеріальної чи іншої підтримки, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Стверджувала, що вимушена звернутися з даним позовом, адже провадження у справі, яка розглядалася Оболонським районним судом міста Києва за позовом ОСОБА_5 до її сина ОСОБА_7 про визнання батьківства, було закрите ухвалою суду від 11 січня 2024р. у зв`язку із загибеллю її сина.

Своє право на звернення з даним позовом позивачка обґрунтувала тим, що є спадкоємицею загиблого ОСОБА_7 та набула право відповідно до статті 137 СК України звернутися до суду із вимогою про виключення відомостей про її сина з актового запису дитини.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2025 року було відкрите загальне позовне провадження у даній справі.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025р. у даній справі призначалася молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої ставилося питання: Чи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Експертизу у даній справі проведено не було, адже ОСОБА_5 до експертної установи - Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи не з`явився, а ОСОБА_3 не забезпечила явку дитини ОСОБА_6 .

У судовому засіданні позивачка вимоги позовної заяви підтримала. Пояснила, що незважаючи на те, що ОСОБА_3 відмовилася від виплат на дитину у зв`язку із загибеллю сина позивачки, позивачка наполягає на тому, щоб відомості про її сина були виключені з актового запису про народження ОСОБА_9 , адже бажає навести лад у родинних відносинах та не бажає, щоб юридично її загиблий син значився батьком нерідної дитини.

Після отримання пояснень від ОСОБА_3 виникло ряд питань до позивачки та певні розбіжності з обставинами, зазначеними у позовній заяві.

Відтак, на уточнюючі питання суду, позивачка повідомила, що дійсно приїздила до пологового будинку зустрічати ОСОБА_3 . Стверджувала, що робила це виключно тому, що про таке попросив її син ОСОБА_10 . Син не хотів сваритися з ОСОБА_11 та наполягав на тому, щоб його мати (позивачка) та батько поїхали в пологовий будинок. Зустрівши ОСОБА_11 з пологового будинку, ні син, ні позивачка не позиціонували себе батьком дитини та бабою дитиною, роз`їхались по домам. ОСОБА_10 після народження дитини не проживав з ОСОБА_11 у квартирі, жив більшою мірою з батьками - у позивачки в квартирі. ОСОБА_10 не міг розлучитися з ОСОБА_11 допоки дитині не виповнилось 1 року. Син позивачки розлучився з ОСОБА_3 тоді, коли дитині виповнилось 1 рік та 2 місяці.

Питання батьківства виникало ще до суду. ОСОБА_3 принесла дитину до медичного закладу та добровільно здала тест на ДНК. Висновок про біологічну спорідненість, складений 16 липня 2024р., свідчить про те, що ОСОБА_1 (позивачка) не є біологічною бабусею ОСОБА_6 .

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримала, просила враховуючи те, що відсутність споріднення підтверджується тестом ДНК, а відомості про батька внесені виключно у зв`язку з тим, що мати дитини перебувала у зареєстрованому шлюбі, задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача звертала увагу суду на те, що ОСОБА_10 за життя не знав, що не він є батьком дитини. В жовтні 2023р. ОСОБА_5 подав позовну заяву про визнання батьківства, однак на цей момент ОСОБА_7 вже був мобілізований та не зміг отримати копію позовної заяви. Не розуміючи, що вже існує судове провадження та на дитину претендує ОСОБА_5 , ОСОБА_7 загинув. Із позовною заявою ознайомилася позивачка. Саме тому мати ОСОБА_7 змушена звернутися з даним позовом.

У судових засіданнях відповідачка ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що прожила з ОСОБА_7 18 років у шлюбі та вважає, що зі впливом часу та у зв`язку із загибеллю ОСОБА_10 не варто щось змінювати, адже це призведе до стану невизначеності - хто є батьком дитини.

Відповідачка повідомила, що вона та ОСОБА_10 проживали у квартирі по АДРЕСА_2 . На момент народження дитини вже не проживали спільно, однак у ОСОБА_10 залишався ключ від квартири, та коли вона була у пологовому будинку, то він приїздив, брав гроші, за ці гроші купував усе необхідне, та привозив до пологового будинку. Дитина народилася у 2021р., розлучилися з ОСОБА_10 у 2022р..

Звертала увагу суду на те, що ОСОБА_10 позиціонував себе батьком дитини, до пологового будинку приїхали її забирати з дитиною сам ОСОБА_10 , його брат та батьки ОСОБА_10 (позивачка та її чоловік). Стверджувала, що ОСОБА_10 хотів цю дитину і хотів дати дитині своє прізвище.

Повідомила, що коли почалася війна, вона з дитиною виїхала з Києва, повернулася весною, наприкінці літа переїхала жити у будинок по АДРЕСА_1 , в грудні 2022р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Стверджувала, що ОСОБА_5 служить в Збройних Силах України з 2019р.. Він хотів мати повноцінну сім`ю, тому подав позов до Оболонського районного суду міста Києва з вимогою про визнання його батьком ОСОБА_9 .

Однак, після того як загинув ОСОБА_10 , та провадження у справі було закрите, ОСОБА_5 та вона особисто не бажає щось змінювати та виключати відомості про ОСОБА_10 як про батька дитини. Стверджувала, що юрист їм порадив усиновити ОСОБА_9 , народженого у шлюбі з ОСОБА_10 .

У судовому засіданні 1 липня 2026р. відповідачка повідомила, що познайомилася з ОСОБА_5 у 2019 році, однак вона не могла проживати спільно, оскільки в 2019р. ОСОБА_12 пішов служити по контракту. Відносини з ОСОБА_10 погіршилися, однак не припинялися до народження дитини. ОСОБА_10 був присутнім при народженні дитини на спільних пологах, він сам реєстрував дитину у Відділі реєстрації актів цивільного стану. До моменту, коли дитині виповнилося 6 місяців, ОСОБА_10 майже щодня приїздив до дитини. З ОСОБА_10 відповідачка розлучилася тоді, коли дитині виповнилося 1 рік.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на презумпцію батьківства. Звертав увагу суду на те, що позов може бути задоволено виключно в тому випадку, якщо суд встановить поважні причини не пред`явлення позову про оспорювання батьківства. Стверджував, що ОСОБА_10 не подавав будь-яких заяв про те, що він не є батьком дитини, не звертався із позовною заявою, до моменту мобілізації у 2023р. він не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили, що він мав намір виключити відомості про нього як про батька дитини. Навпаки, представнику зі слів відповідачки відомо, що ОСОБА_10 за життя позиціонував себе батьком дитини.

Посилаючись на недоведеність наявності поважних причин непред`явлення ОСОБА_13 позову про оспорення свого батьківства, просив відмовити у задоволенні позову спадкоємиці загиблого ОСОБА_7 ..

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивачку, відповідачку, представників позивача і відповідача, допитавши в якості свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_17 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 грудня 2011р., що підтверджується копію Свідоцтва про шлюб, НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві 10 грудня 2011р..

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 (на момент народження дитини ОСОБА_18 народила сина.

З пояснень відповідачки, які не були спростовані позивачкою, встановлено, що дитина народжувалася на спільних пологах, на яких був присутній ОСОБА_7 . З пологового будинку дитину та маму зустрічали ОСОБА_7 , його брат, позивачка зі своїм чоловіком.

Відповідно до актового запису про народження №1681 від 13.07.2021 року, складеного Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька зазначені: ОСОБА_7 , мати: ОСОБА_18 .

Відомості про батька внесені до актового запису про народження ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст.122 СК України, відповідно до якої дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Як пояснила відповідачка у судовому засіданні, вона у 2019р. познайомилася з ОСОБА_5 - своїм майбутнім другим чоловіком. Станом на момент народження дитини, подружжя ОСОБА_18 та ОСОБА_7 вже не проживали разом, однак спілкувалися між собою. ОСОБА_7 мав ключ від квартири ОСОБА_18 .

З пояснень сторін та показань свідків встановлено, що ОСОБА_7 спілкувався з дитиною після її народження, часто приїздивши до дитини.

Для встановлення дійсних обставин справи та обізнаності про батьківство судом допитувалися свідки.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що є сусідом по квартирі, в якій проживає позивачка та після сварки з ОСОБА_11 проживав ОСОБА_10 . Свідок повідомив, що ОСОБА_10 повернувся у 2020р. проживати до батьків. З ним свідок їздив на автобусі на роботу і з роботи. Обставин сімейного життя ОСОБА_10 свідкові не повідомляв.

Свідок ОСОБА_15 повідомила, що є подругою позивачки, з якою товаришує понад 50 років. Сина позивачки ОСОБА_10 бачила, коли приходила в гості у 2020р.. Також бачила ОСОБА_10 , коли той зустрічав маму на вокзалі вже під час війни. Свідок повідомила, що обговорювала з позивачкою життя ОСОБА_10 , та від позивачки дізналася про те, що народилася дитина, однак шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 планується розірвати, але не може цього зробити допоки дитині не виповниться 1 рік.

Свідок ОСОБА_16 повідомила, що є подругою відповідачки ОСОБА_11 , з якою товаришує з 9 класу. Свідок була на весіллі у ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , постійно бачилися з ОСОБА_11 . Повідомила, що ОСОБА_10 після погіршення шлюбних відносин з ОСОБА_11 пішов жити до своїх батьків. Однак після народження дитини приїздив до дитини. Свідок підтримувала зв`язок по телефону з ОСОБА_10 . Їй відомо, що ОСОБА_10 приїжджав до дитини. Про відносини з іншим мужчиною - ОСОБА_5 свідок дізналася зі слів ОСОБА_11 . Втім, свідкові достеменно відомо, що ОСОБА_10 позиціонував себе батьком дитини. Свідок бачила на вулиці ОСОБА_10 , коли той був з коляскою, він казав свідкові, що це його син і він дуже радий його народженню. Свідкові відомо, що своїм ключем ОСОБА_10 відкривав двері квартири ОСОБА_11 , брав гроші на ліки для ОСОБА_11 і віз в пологовий будинок харчі. Свідкові також відомо, що до пологів ОСОБА_10 проживав з ОСОБА_11 , а чому вирішив жити у батьків свідкові не відомо.

Встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15.09.2022 р. шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_18 було розірвано.

23 грудня 2022р. було зареєстровано новий шлюб відповідачки ОСОБА_18 з ОСОБА_5 , в результаті якого її прізвище змінено з « ОСОБА_19 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 23 грудня 2022р., виданим Подільським ВРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), актовий запис номер 2048.

6 жовтня 2023р. ОСОБА_7 було мобілізовано до лав Збройних Сил України, що підтверджується копією його військового квитка.

В листопаді 2023р. за місцем реєстрації ОСОБА_7 за (адресою проживання позивачки) надійшла копія позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - ОСОБА_6 . Така позовна заява була отримана матір`ю ОСОБА_7 , адже останній вже був мобілізований.

Встановлено, що звертаючись до суду з позовом про оспорювання батьківства, ОСОБА_5 зазначав у позовній заяві, що приблизно з 2020р. він почав перебувати у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , почав жити однією сім`єю, мати спільний побут, вести спільне господарство. Вказував, що в грудні 2022р. він одружився з ОСОБА_20 . Однак, в графу «відомості про батька» їхньої дитини ОСОБА_9 було внесено дані ОСОБА_7 , ОСОБА_21 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, та не могла його розірвати, допоки дитині не виповнилося один рік.

Провадження у даній справі було відкрите ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2023р.. Перше підготовче судове засідання по справі №756/14161/23 було призначено на 11 січня 2024р..

Однак, у проміжок часу між датою подачі позовної заяви та датою першого судового засідання відповідач по справі про оспорення батьківства - ОСОБА_7 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ) від 30 грудня 2023р..

У підготовчому судовому засіданні Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 11 січня 2024р., отримавши відомості про смерть відповідача, закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про батька.

Посилаючись на своє право на повагу до свого сімейного життя, право мати родину та право не мати документально оформлених онуків, які такими біологічно не являються, а також стверджуючи, що її син за життя так і не дізнався, що не був батьком дитини, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Таким чином, у конкретній справі маємо ситуацію, коли ймовірно біологічний батько дитини ОСОБА_5 подавав позов про визнання свого батьківства, однак не зміг отримати судове рішення, адже відповідач ОСОБА_7 помер.

З іншого боку, маємо ситуацію, коли ОСОБА_7 , будучи записаним батьком дитини та визнаючи ОСОБА_9 своїм сином, так і не дізнався про претензії до нього щодо батьківства, адже на момент подачі позовної заяви був призваний до лав Збройних Сил України, та майже відразу після призову загинув.

У конкретній ситуації позивачка стверджує про своє право оспорити батьківство свого сина ОСОБА_7 , адже за життя той так і не дізнався, що не є батьком ОСОБА_9 , тоді як в останні дні життя сина позивачки до нього було пред`явлено позов ймовірно біологічним батьком дитини про визнання батьківства та виключення запису про нього як про батька дитини.

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_22 стверджує, що вона вже не бажає встановлювати батьківство, а тому наполягає на неможливості застосування статті 137 СК України до конкретної ситуації. Стверджує про те, що мати загиблого не може оспорити батьківство свого сина. На підтвердження своєї позиції відповідачка та її представник посилаються на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 січня 2026р. у справі №363/4114/23.

Так, у справі №363/4114/23 розглядався позов матері загиблого сина, який за життя пішов до органу РАЦСу разом із матір`ю дитини, з якою він не перебував у шлюбі, та зареєстрував своє батьківство. Тобто, за свого життя мужчина свідомо зареєстрував дитину на своє ім`я. Після його смерті мати оскаржила батьківство свого сина. Суд відмовив матері загиблого у задоволенні позову про виключення відомостей про сина як про батька дитини, посилаючись на те, що у справі відсутні докази про те, що чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, адже такий чоловік сам ходив до РАЦСу та подав заяву про реєстрацію свого батьківства.

Так, у постанові Верховного Суду від 14 січня 2026р. у справі №363/4114/23 суд зазначив:

«Відповідно до статті 137 СК України якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства.

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.

Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

Тлумачення статті 137 СК України, з урахуванням принципів справедливості й розумності свідчить, що вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини.

Перший випадок стосується ситуації, коли чоловік подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (частина перша статті 137 СК України).

Другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позов відповідно до статті 55 ЦПК України (частина друга статті 137 СК України).

Третій випадок оспорювання батьківства стосується випадків, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер. Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22).

Таким чином, частиною третьою статті 137 СК України передбачено оспорювання батьківства правонаступником у зв`язку зі смертю особи, яка записана в актовому записі про народження батьком дитини та через поважні причини не знала про це. Закон дає право на оспорювання батьківства в цьому випадку спадкоємцям особи (дружині, батькам та дітям). При цьому поважність причин, за якими особа не знала, що вона записана батьком, є фактором, що оцінюється судом. Подібний правовий висновок також вкладено у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 639/8165/16-ц (провадження № 61-31332св18); від 29 квітня 2024 року у справі № 205/3895/20 (провадження № 61-16241св23).

Сам факт відсутності біологічного споріднення, встановлений після смерті батька, правового значення у цій справі не має, оскільки першочерговим предметом дослідження у випадку звернення до суду з позовом у порядку частини третьої статті 137 СК України спадкоємця особи, яка записана в актовому записі про народження батьком дитини, є поважність причин, у зв`язку з якими чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини за життя (див: постанова Верховного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 205/3895/20 (провадження № 61-16241св23)».

Втім, у конкретній справі постанова Верховного Суду, на яку посилається відповідачка, заперечуючи право матері загиблого сина оспорити його батьківство, не є релевантною. Адже у справі, яка розглядається судом, реєстрація дитини була здійснена у порядку статті 122 СК України: походження дитини зареєстровано від подружжя, тоді як у справі №363/4114/23 батьки дитини не перебували у шлюбі між собою, та батько самостійно подав заяву про реєстрацію дитини на своє ім`я.

Вирішуючи питання про те, чи може мати загиблого сина оспорити батьківство свого сина за конкретних обставин, суд враховує позицію суду, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справа №461/3122/19 від 31.07.2023, який зазначив:

«Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16?ц (провадження № 61?28728св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 10 СК України)».

Аналізуючи випадки, коли батьківство особи може бути оспорене на підставі ст. 137 СК України, ОП КЦС ВС виснувала про можливість застосування аналогії закону:

«Тлумачення частини першої статті 10 СК України свідчить, що:

законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо;

умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору), існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли чоловік, який записаний батьком після своєї смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі (зокрема, подружжя не підтримує шлюбних відносин; не проживає разом, однак продовжує перебувати у шлюбі; роз`єднання подружжя через поважні причини, зумовлені повномасштабним вторгненням російських військ в Україну; перебування жінки на ранній стадії вагітності під час смерті чоловіка, який в силу природних причин не може подати відповідну заяву до нотаріуса про невизнання свого батьківства тощо). У подібних випадках у спадкоємців чоловіка, який записаний батьком дитини після його смерті, виникає спір про те, чи є чоловік батьком новонародженої дитини. Позбавлення спадкоємців права оспорювати батьківство чоловіка, який записаний батьком дитини, що народилась вже після смерті такої особи, суперечить принципу розумності та справедливості.

Тому касаційний суд констатує, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли чоловік, який записаний батьком після своєї смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі. Подібною нормою є частина третя статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Тому Об`єднана палата вважає, що спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який записаний після своєї смерті батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі згідно з частиною третьою статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону».

У справі, яка розглядається, маємо місце ситуацію, за якої померлий ОСОБА_7 , який був записаний батьком дитини через те, що перебував у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини, був відповідачем по справі за позовом ОСОБА_5 про визнання батьківства останнього щодо дитини ОСОБА_9 . Спір щодо батьківства ОСОБА_5 не був вирішений через смерть відповідача ОСОБА_7 .

У цьому зв`язку спадкоємці ОСОБА_7 мають намір завершити невирішене питання щодо його батьківства, виключивши запис про ОСОБА_7 з актового запису про народження дитини ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про те, чи може мати померлого ОСОБА_7 , який був відповідачем у справі про визнання батьківства, оскаржити батьківство свого сина, суд виходить з аналогії ч. 2 ст.137 СК України.

Доцільність застосування аналогії закону у сімейних правовідносинах обґрунтовано у згадуваній постанові ОП КСЦ ВС від справа №461/3122/19 від 31.07.2023.

Так, відповідно до ч.2 статті 137 СК України якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.

У конкретній ситуації померлий був не позивачем, а відповідачем по справі. Через відсутність можливості вступити у справу на стороні відповідача у справі про визнання батьківства, мати може реалізувати право на встановлення відсутності батьківства свого сина у новому провадженні.

Фактично, застосовуючи аналогію закону, суд висновує, що: якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення до нього позову про виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву про оспорювання батьківства можуть подати його спадкоємці.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У частині першій статті 7 СК України зазначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України)

Вищезазначений захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 122 СК України зазначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Подаючи позовну заяву, позивачка надала Висновок про біологічну спорідненість №MGU 0738 від 16.07.2024 р., тобто висновок, складений вже після того, як Оболонський районний суд м. Києва закрив провадження у справі, відповідно до якого ймовірність її споріднення з дитиною ОСОБА_6 виключається.

Таким чином, у даній справі суд встановив, що внесення відомостей про батька ОСОБА_7 до актового запису про народження дитини ОСОБА_6 було здійснено у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини та вважав себе батьком дитини. На момент народження дитини мати дитини перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 . ОСОБА_5 звернувся з позовом про визнання свого батьківства до ОСОБА_7 , однак розгляд справи не завершено судовим рішенням, а провадження закрите, у зв`язку із смертю ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 його спадкоємиця подала позов до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про виключення відомостей про її сина з актового запису про народження дитини ОСОБА_9 , надаючи докази того, що не являється біологічною бабусею дитини. Для проведення судової генетичної експертизи відповідачі не з`явилися.

Суд вважає достатніми таких доказів для того, щоб задовольнити позов та виключити відомості про батьківство ОСОБА_7 з актового запису про народження ОСОБА_6 .

Відтак, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про виключення запису про особу як батька дитини слід задовольнити; виключити відомості про батьківство ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , з актового запису №1681 від 13.07.2021 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), зобов`язавши Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) внести відповідні зміни до актового запису №1681 від 13.07.2021 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про виключення запису про особу як батька дитини - задовольнити.

Виключити відомості про батьківство ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , з актового запису №1681 від 13.07.2021 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Зобов`язати Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виключити з актового запису №1681 від 13.07.2021 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), відомості про ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , як про батька дитини; відомості про батька дитини внести на підставі ст. 135 СК України.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Войтенко