Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №755/11829/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11829/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000916 від 18.04.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє:

- 24.03.2026 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.1 ст.296, ч.2 ст.125, ст.70 КК України, до покарання у виді 3 років пробаційного нагляду,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

потерпілої: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства по відношенню до особи, з якою останній перебуває у сімейних відносинах, а саме до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою разом проживає, за ст. 173-2 КУпАП, діючи в порушення вимог ст. 28 «Конституції України», згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, ст. 29 «Конституції України», згідно якої кожна людина має право на особисту недоторканість, а також в порушення вимог Закону Украйни «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на підґрунті конфліктних сімейних відносин, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до ОСОБА_6 , з якою спільно проживає в одному помешканні та пов`язаний спільним побутом, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

А саме, ОСОБА_3 систематично, умисно, на підґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, вчиняє по відношенню до ОСОБА_6 , дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, висловлення погроз фізичної розправи, тим самим викликавши у ОСОБА_6 , негативні психоемоційні зміни у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршеним настроєм, побоюваннями та очікуваннями конфліктів, почуттям безпорадності, беззахисності, що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя.

20 лютого 2026 року о 20 годині 45 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно бабусі ОСОБА_5 , а саме словесно ображав, погрожував, штовхав, тягав за верхній одяг, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному та фізичному здоров`ю.

09 квітня 2026 року постановою Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_3 , визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 5 діб адміністративного арешту.

Так, 01 березня 2026 року о 09 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного, фізичного та економічного характеру відносно бабусі ОСОБА_5 , а саме кричав, хапав за руки, погрожував, пошкодив телевізор, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному та фізичному здоров`ю.

09 квітня 2026 року постановою Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_3 , визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 5 діб адміністративного арешту.

03 березня 2026 року о 23 години 20 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно бабусі ОСОБА_5 , а саме погрожував, виражався нецензурною лексикою, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров`ю.

09 квітня 2026 року постановою Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_3 , визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 5 діб адміністративного арешту.

18 березня 2026 року о 09 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно бабусі ОСОБА_5 , а саме ображав нецензурними висловами, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров`ю.

09 квітня 2026 року постановою Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_3 , визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 5 діб адміністративного арешту.

Разом з цим, 24.03.2026 ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на подальше систематичне вчинення домашнього насильства, на ґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, продовжив вчиняти домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , яке виразилось у психологічному насильстві та вчиненні наступних дій.

Так, 24.03.2026 приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , почав голосно кричати, погрожувати ОСОБА_5 , та агресивно себе поводив, що викликало у останньої побоювання за власне життя.

25 березня 2026 року о 16 години 00 хвилини за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно бабусі ОСОБА_5 , а саме: кричав, погрожував, вигнав з квартири, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

08 квітня 2026 року постановою Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_3 , визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, 26.06.2026 близько 15 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно бабусі ОСОБА_5 , зокрема кричав, погрожував, виражався нецензурною лайкою, стукав ногами у двері, вирвав дверну ручку.

Внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 , в останньої виникли негативні зміни в психоемоційному стані (страх за життя та здоров`я, почуття приниження, відчаю та безпорадності, хронічна напруга та насторога, пригнічений настрій, тривога щодо майбутнього, чим було погіршене її соціальне функціонування та якість життя.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до погіршення якості життя потерпілої особи.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, всі обставини зазначені в обвинувальному акті відповідають дійсності, а саме він дійсно систематично вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї бабусі ОСОБА_5 , яке виражалось у криках, нецензурній лайці, словесних образах та погрозах.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у п. 3 ч. 1 ст. 1 визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

У п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Однією із важливих ознак, яка характеризує об`єктивну сторону домашнього насильства і дозволяє відмежувати положення ст. 126-1 КК України та ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є систематичність відповідних діянь.

У постанові ККС ВС від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19 (провадження № 51- 6189км20) міститься висновок про те, що закінченим домашнє насильство вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків.

Домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов`язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім`ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду. Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки.

Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.

Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву.

Домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування. Серед іншого, суд може прийняти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення, які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.

Таким чином можна констатувати, що для доведення ознаки систематичності необхідно брати до уваги й факти притягнення насильника до адміністративної відповідальності.

Отже, вчинене насильство 20.02.2026, 01.03.2026, 03.03.2026, 18.03.2026 ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_5 - підтверджує систематичність діяння, яка стала підставою для пред`явлення обвинувачення за ст. 126-1 КК України, за вчинення ним домашнього насильства 24.03.2026 року о 17:00 год та 26.06.2026 року о 15:00 годині по відношенню до ОСОБА_5 .

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме - домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до погіршення якості життя потерпілої особи.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та рецедив злочинів.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; позицію потерпілої, яка підтримала думку прокурора щодо міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 126-1 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України частково приєднавши до покарання за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2026 року, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), визначене ОСОБА_3 на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання слід залишити без змін.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71, 72 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 24.03.2026 року за ч.1 ст.296, ч.2 ст.125, ст.70 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання застосований до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, пов`язаного з направленням для відбування покарання.

Цивільний позов не заявлявся.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя