Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №754/15344/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9592/25

Справа №754/15344/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в особі головуючого судді Буша Н.Д., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника - Журавель В.І. звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 та призначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25.11.2012 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 , який рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08.09.2025 року був розірваний. Від вказаного шлюбу у сторін народжені двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти зареєстровані і проживають разом з позивачем. Вказану обставину визнав і представник відповідача у судовому засіданні у справі про розірвання шлюбу, про що свідчить мотивувальна частина рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08.09.2025 року у справі № 754/9685/25 «Представником позивача ОСОБА_2 - адвокат Панченко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить розірвати шлюб, зазначаючи також, що діти проживають разом з матір`ю». З квітня 2025 року відповідач проживає окремо та за вказаний час в добровільному порядку надав матеріальну допомогу на утримання двох дітей (надіслав поштові перекази двома платежами) на загальну суму 4 000 грн. Відповідач залишив дітей без належної батьківської уваги, ніяким чином не бере участі їх вихованні та не підтримує з ними спілкування з квітня 2025 року. На даний час, донька навчається у 6 класі та харчується у школі, відвідує танцювальний гурток та займається із репетитором англійською мовою. На доньку позивач щомісячно несе такі витрати: 1 700 грн на харчування в школі; 1 400 грн на танцювальний гурток; 2 400 грн (300 грн.*8 занять) на репетитора з англійської мови. Син відвідує дитячий садок. Позивач щомісячно оплачує харчування сина у садку 1 500 грн та додаткові заняття вартістю - 1 400 грн. Тобто вищенаведені щомісячні витрати є обов`язковими і становлять 8 400 гривень, не враховуючи витрати на харчування, канцтовари, підручники, ліки, одяг. Позивач самостійно, власними силами намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати дітей. Проте, на даний час, мати ОСОБА_1 не може повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в одязі, іграшках, продуктах харчування, ліках, періодичних оглядах у лікарів, витратах на проїзд, засобах гігієни, оздоровленні, витратах на комунальні послуги, відвідуванні необхідних гуртків. Тому позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій суммі в розмірі 14 000 грн. щомісячно та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 315 грн.

06.10.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Обгрунтовуючи відзив, представник відповідача посилається на те, що відповідач перераховував кошти на утримання дітей, що підтверджується квитанціями про оплату на рахунок ОСОБА_1 аліментів у період з 28.06.2025 року по 12.09.2025 року і просить суд зменшити розмір аліментів, оскільки запропонована сума є непосильною для нього з огляду на його стан здоров`я та матеріальне становище, на підтвердження чого представник відповідача зазначає, що відповідач є інвалідом ІІІ групи та має пенсію в розмірі 2 361 грн. Також, відповідач на даний час офіційно не працює та не працевлаштований.

09.10.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача - адвоката Журавель В.І., в якій вона просить відхилити доводи, наведені у відзиві. Сторона позивача зазначає, що згідно медичної довідки, інвалідність відповідачу встановлена до 01.05.2025 року та відповідач має протипоказання лише до важкої фізичної праці. Під час шлюбу сторонами було придбано два автомобілі, легковий Шкода, вантажопасажирський Рено Трафік та машину для стяжки підлоги, які відповідач забрав і використовує в своїй роботі одноособово на об`єктах будівництва.

09.10.2025 року та 14.10.2025 року від представника відповідача - адвоката Панченка В.М. надійшла заява про долучення висновків та заява в якості відповіді на відзив, в якій він зазначає, що 06.10.2025 року відповідач пройшов повторне медичне освідчення, єдиним його стабільним доходом є пенсія по інвалідності в розмірі 2 361 грн. на місяць. Щодо володіння зазначиними автомобілями, які є спільною сумісною власністю пожружжя, не дорівнює отримання прибутку. Крім того, у вересні і жовтні 2025 року відповідач сплатив аліменти в розмірі 2 000 грн. та 2 010 грн.

16.10.2025 року та 17.10.2025 року від представника позивача - адвоката Журавель В.І. на адресу суду надійшли заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача з відповідача в розмірі 8 815 грн. та додаткові пояснення у справі.

20.10.2025 року від представника відповідача - адвоката Панченка В.М. надійшли заперечення на додаткові пояснення представника позивача - адвоката Журавель В.І. та заява про направлення копій документів позивачу поштовим відправленням.

31.10.2025 року від представника відповідача - адвоката Панченка В.М. надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат.

27.01.2026 року від представника відповідача - адвоката Панченка В.М. надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи - копій платіжних інструкцій про сплату відповідачем аліментів на рахунок позивача; копія витягу з рішення команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №225/25/2106/В від 06.10.2025 року.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в шлюбі з 25.11.2012 року (копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області від 23.11.2012 року, актовий запис №13), який рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08.09.2025 року (справа № 754/9685/25) розірваний.

В період вказаного шлюбу у сторін народились двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 28.08.2014 року, а/з №2574) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.04.2021року, актовий запис № 305).

Діти зареєстровані та проживають разом з позивачем.

Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Пунктом 17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Розмір аліментів установлюється судом, виходячи з обставин кожної конкретної справи та може бути визначений у частці від доходу або твердій грошовій сумі (ст.ст. 183, 184 СК).

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 184 СК України, передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. При цьому розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Отже, обов`язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із розірванням шлюбу. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними тай чи є в них кошти, достатні для надання утримання, вказані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Крім того, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України).

Позивач в своїй заяві зазначає, що щомісячні витрати на дітей - на харчування в школі/дитячому садку, відвідування танцювального гуртка, репетитора англійської мови, є обов`язковими та становлять 8 400 грн., одночасно просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі 14 000 грн. (по 7 000 грн. на кожну дитину).

Суд вважає, що оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своїх дітей та обов`язок утримувати дітей покладається на обох батьків, а також з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища відповідача, з останього слід стягнути 7 000 грн. щомісячно.

Крім того, позивач не позбавлена права звернутись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, хворобою тощо) відповідно до вимог ст. 185 СК України.

Що ж стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до договору №08/25 про надання правничої допомоги від 03.09.2025 року, акту виконаних робіт №02/25 від 15.09.2025 року, акту виконаних робіт №03/25 від 09.10.2025 року вартість наданих послуг адвоката позивача в загальному становить 8 815 грн.

Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 8 815 грн.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України та з урахуванням того, що позивач була звільнена при подачі позову до суду, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 605,60 грн., інша частина яких компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 141, 180-185 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 81, 141, 236, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, Закону України «Про охорону дитинства», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 7 000 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15.09.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8 815 грн. грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.08.2026 року.

Суддя Н.Д.Буша