Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №630/1350/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 630/1350/25

провадження № 61-6886св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство«Таскомбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У жовтні 2025 року Акціонерне товариство«Таскомбанк»(далі - АТ «Таскомбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 7364911416 від 28 серпня 2020 року у розмірі 85 077,35 грн.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 22 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 10 березня 2026 року АТ «Таскомбанк» подало до суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22 січня 2026 року залишено без рухута надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд вказав, що заявнику необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору, докази надсиланнякопії апеляційної скарги іншим учасникам судового процесу, а також подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав його пропуску.

15 квітня 2026 року АТ «Таскомбанк» подало до апеляційного суду матеріали на усунення недоліків разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 квітня2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Таскомбанк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22 січня 2026 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не дотримано строки апеляційного оскарження рішеннямісцевого суду, а наведені ним підстави не є поважними для поновлення такого строку, тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21 травня 2026 року АТ «Таскомбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 червня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановлено, що рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 22 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

10 березня 2025 року на вказане судове рішення АТ «Таскомбанк» подало до суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22 січня 2026 року залишено без руху.

Надано апелянту строк - десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги та попереджено, що у разі невиконання зазначених вимог ухвали у встановлений строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд вказав, що заявнику необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору, докази надсиланнякопії апеляційної скарги іншим учасникам судового процесу, а також подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав його пропуску.

15 квітня 2026 року АТ «Таскомбанк» подало до апеляційного суду матеріали на усунення недоліків разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що справу розглянуто увідсутність представника банку, копію оскаржуваного рішеннямісцевого судувід 22 січня 2026 року отримано ним 27 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд». Разом із цим, представник позивача, який здійснює представництво справ у суді, знаходився на лікарняному з 18 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року, у зв`язку з чим можливість коректно та ефективно підготувати та подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк була об`єктивно відсутня.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

У постанові Верхового Суду від 14 червня 2022 року в справі № 904/3541/15 зазначено, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Ураховуючи, що заявником не дотримано строки апеляційного оскарження рішення місцевого суду, а обставин об`єктивного характеру, які зашкодили своєчасній подачі апеляційної скарги та могли б бути враховані судом апеляційної інстанції як поважні, представником банку наведено не було, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Таскомбанк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22 січня 2026 року.

При цьому апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що позивач(апелянт) є юридичною особою із відповідним юридичним відділом, у звязку із чим посилання на перебування на лікарняномулише одного із співробітників товариства, як на підставу для обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, є безпідставними.

Верховний Суд встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на її законність не впливають.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун