Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №299/7281/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 299/7281/24

провадження № 61-11939св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Пийтерфолвівська сільська рада Берегівського району Закарпатської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Військова частина НОМЕР_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня

2024 року у складі судді Кашуба А. В., присяжних: Щубер Ф. Д., Плиска В. І., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа - Пийтерфолвівська сільська рада Берегівського району Закарпатської області.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір`ю заявника. Вона є особою похилого віку, пенсіонеркою, яка проживає разом із заявником за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом декількох років ОСОБА_2 має хронічні хвороби, через які втратила здатність самостійно пересуватися та обслуговувати себе.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2024 року у справі № 299/1211/24 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за своєю мамою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою, що потребує постійного стороннього догляду.

З часу звернення до суду стан ОСОБА_2 не покращився, а погіршився. Майже кожного місяця вона перебуває на стаціонарному лікуванні.

Внаслідок стійких психічних захворювань мозку ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Як результат, вона не усвідомлює наслідки своєї поведінки, не може орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях і потребує постійного догляду та турботи.

Враховуючи вищенаведене, заявник просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити його її опікуном.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 рокузаяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.

Встановлено над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку.

Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатної фізичної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для задоволення заяви.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині призначення заявника опікуном, Військова частина НОМЕР_1 як особа, яка не брала участі в розгляді справи, подала апеляційну скаргу. Вважає, що заяву в частині призначення опікуна в цій справі пред`явлено військовослужбовцем з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині призначення заявника ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , тому апеляційний суд, в силу приписів статті 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 вересня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року.

В касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просила суд скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення в указаній частині про відмову у задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026року зупинено касаційне провадження у справі № 299/7281/24 (провадження № 61-11939св25) до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільнного судусправи № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25).

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року поновлено касаційне провадження у справі № 299/7281/24 (провадження № 61-11939св25) за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа - Пийтерфолівська сільська рада Берегівського району Закарпатської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 про народження, виданим повторно 25 червня 2024 року.

Згідно висновку ЛКК № 358, виданого 09 травня 2024 року КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 11341 від 08 жовтня 2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має основний діагноз 163.3: інфаркт мозку, викликаний тромбозом мозкових артерій, ішемічний інсульт в лобно-тімяній ділянці справа з помірним лівобічним геміпарезом, ускладнення R26.1: паралітична хода, супутнє 167.8: інші уточнені ураження судин мозку, хронічна ішемія мозку ІІІ ст., прогресуючий перебіг з органічним астенічним та емоційно-лабільним розладом із стійкими вираженими порушеннями, зниженням інтелектуально-мнестичної функції та психотичними включеннями, супутнє111.9: гіпертензивна (гіпертонична) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності ІІІ ст., 2 ст., ризик дуже високий, супутнє 148.2: хронічна фібриляція передсердь тахісистолія, супутнє 125.0: атеросклерозна серцево-судинна хвороба, така описана СН І ст., супутнє 150.0: застійна серцева недостатність СН І ст.

Висновком судово-психіатричного експерта № 489 від 27 листопада 2024 року констатовано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді вираженої судинної деменції. За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно висновку від 20 листопада 2024 року № 125 опікунська рада при виконавчому комітеті Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області не заперечує щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання судом її недієздатною особою.

При цьому орган опіки та піклування прийняв до уваги, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа похилого віку, є мамою заявника. Батько ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 14 грудня 2023 року, видане виконавчим комітетом Пийтерфолвівської сільської ради). ОСОБА_2 протягом декількох років має хронічні хвороби, через які втратила здатність самостійно пересуватися і обслуговувати себе. Майже кожного місяця знаходиться на стаціонарному лікуванні. Внаслідок стійких психічних захворювань мозку ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На даний час вона повністю дезорієнтована в соціальному середовищі, залежить від інших осіб. Інших близьких родичів, які б виявили бажання опікуватися нею, немає. Догляд за нею здійснює син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , який забезпечує усі базові потреби матері. За станом здоров`я громадянин ОСОБА_1 може виконувати опікунські обов`язки. До кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває. Старостою Чорнотисівського старостинського округу виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради на заявника видано позитивну характеристику (вих. № 641 від 12 листопада 2024 року).

Згідно довідки від 14 листопада 2024 року № 648, виданої Виконавчим комітетом Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має наступний склад сім`ї: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син (за даною адресою не проживає), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - мати.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2024 року № 156-ОС солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 13 лютого 2024 року прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2024 року у справі № 299/1211/24 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відсутності інших осіб, є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за своєю мамою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою, яка потребує постійного стороннього догляду.

16 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 , який був зареєстрований за реєстраційним номером 28/5968/25-Вн, з проханням звільнити останнього з лав Державної прикордонної служби України, у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, що підтверджується рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 рокуу справі № 299/7281/24.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що до виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради ні від брата заявника ОСОБА_6 , 1969 року народження, ні від доньки заявника ОСОБА_7 , 2003 року народження, не надходили заяви про те, що вони бажають бути опікунами ОСОБА_2 , у разі визнання її судом недієздатною особою. Коли заявник відсутній, догляд і забезпечення базових потреб ОСОБА_2 здійснює ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка діє на підставі довіреності від 17 жовтня 2024 року від імені заявника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня

2024 року в частині вирішення вимог про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлення над нею опіки не було предметом апеляційного перегляду, а тому, в силу положень частини другої статті 17 ЦПК України, у вказаній частині в касаційному порядку не переглядається.

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частин першої-третьої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Системно проаналізувавши зміст зазначених вище норм права, можливо дійти висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див. постанову Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Суд першої інстанції при ухваленні рішення у справі, що переглядається, дійшов висновку про задоволення заяви в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатноюта встановлення над нею опіки.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня

2024 рокув цій частині в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2024 року № 156-ОС його як солдата, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 13 лютого 2024 року прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа не може бути опікуном або піклувальником.

За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією.

Так, згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Наведені положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчать, що під час дії воєнного стану законодавець передбачив виключні та чітко визначені підстави звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, у тому числі за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову служб за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

Положення статті 64 Конституції України допускають можливість обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного стану, однак такі обмеження не можуть стосуватися прав, гарантованих, зокрема, статтею 24 Конституції України, а саме рівності конституційних прав і свобод громадян.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі №305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25), зогляду на викладене зазначивши, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка визнана судом недієздатною, крім заявника, має інших близьких родичів: сина ОСОБА_6 , 1969 року народження, та онуку ОСОБА_7 , 2003 року народження.

При таких обставинах слід критично оцінювати висновок від 20 листопада 2024 року №125 опікунської ради при виконавчому комітеті Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, згідно якого вказана рада не заперечує щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , оскільки воно не є достатньо обґрунтованим. Так, відсутні переконливі обґрунтуваннянеможливості іншого сина недієздатної ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , 1969 року народження, та її онуки - ОСОБА_7 , 2003 року народження, здійснювати виконання опікунських обов`язків, не досліджено питання щодо можливості виконання таких обов`язків ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка здійснює догляд і забезпечення базових потреб ОСОБА_2 на цей час, діючи на підставі довіреності від 17 жовтня 2024 року від імені заявника ОСОБА_1 .

Водночас орган опіки повинен враховувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка, а вказаний висновок винесено без повного та ретельного з`ясування всіх фактичних вищевказаних обставин.

При цьому необхідно приймати до уваги, що висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права та обов`язки, тобто, є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Даному документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

До аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 13червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а, Верховний Суд у постанові від 28січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц.

З огляду на викладене, ураховуючи наявність інших осіб, які потенційно можуть бути опікунами недієздатної ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суду, з огляду на положення частин першої, другої статті 294 ЦПК України, слід з`ясувати їх бажання та можливість бути опікунами, а також здійснити оцінку їх здатності виконувати функції опікуна зазначеної недієздатної особи.

Вказане має суттєве значення для встановлення обставин наявності/ відсутності підстав для обмеження права заявника як військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою - наявність інших осіб, які можуть здійснювати таку опіку.

При цьому посилання судів на те, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2024 року у справі №299/1211/24 фактично встановлено, що заявник ОСОБА_1 є єдиною особою, яка утримує та здійснює догляд за ОСОБА_2 , як за особою, яка через похилий вік та стан здоров`я цього потребує, і вказаний факт, у силу статті 82 ЦПК України має преюдиційний характер та додаткового доказування не потребує, є помилковим, оскільки, як зазначено вище, судами достеменно не встановлено, чи можуть здійснювати такий догляд інші особи.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, всіх необхідних обставин, що мають значення для розгляду справи, не встановив та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .

Суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановлювати фактичні обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_1 а про призначення його опікуном недієздатної фізичної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун