Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №527/643/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Київ

справа № 527/643/20

провадження № 61-9879св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Глобинської міської ради Полтавської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2025 року у складі судді Свістєльнік Ю. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у складі колегії суддів Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

у справі за позовом заступника керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Глобинської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі, повернення земельних ділянок, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди та відшкодування шкоди за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року прокурор в інтересах держави звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі, повернення земельних ділянок, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди та відшкодування шкоди за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Позов мотивував тим, що Головне управління Держземагентства у Полтавській області (далі - ГУ Держземагентства у Полтавській області) наказами від 27 лютого 2014 року надало ОСОБА_1 п`ять земельних ділянок з цільовим призначенням - для сінокосіння та випасання худоби в довгострокову оренду строком на 49 років із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

На підставі вказаних наказів 06 березня 2014 року ГУ Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договори оренди земельних ділянок, за умовами яких земельні ділянки повинні використовуватися орендарем виключно за цільовим призначенням, орендар зобов`язаний використовувати встановлені обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором.

Але в порушення вимог земельного законодавства та умов відповідних договорів ОСОБА_1 земельні ділянки, які призначені для сінокосіння та випасання худоби, використовував для вирощування сільськогосподарських культур, тобто не за цільовим призначенням із відступленням від проєкту землеустрою.

Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства та актами обстеження земельних ділянок встановлено, що на момент проведення відповідної перевірки/обстеження земельні ділянки використовувались під посів сільськогосподарської культури (виявлено залишки урожаю кукурудзи) на більшій частині площі кожної з п`яти земельних ділянок за виключенням заболочених та порослих очеретом угідь.

Прокурор вказував, що нецільовим використанням земельних ділянок, призначених для сінокосіння та випасання худоби, ОСОБА_1 заподіює шкоду орному шару землі та уникає сплати орендної плати як за ріллю, що значно перевищує орендну плату за землю пасовищ.

Крім того, прокурор зазначав, що ОСОБА_1 не виконав умови пунктів 18 та 32 договорів оренди землі від 06 березня 2014 року, відповідно до яких він був зобов`язаний розробити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та в подальшому подати орендодавцю витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки разом із проєктом додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Використання земельної ділянки як основного національного багатства з порушенням цільового призначення та умов використання земель не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Незаконне розорення пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає шкоди земельним ресурсам держави, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин.

Правонаступник органу, який здійснював державну політику щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів та який є стороною договорів оренди - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), а також наступний власник земельної ділянки як об`єкта комунальної власності Івановоселищенська сільська рада Глобинського району Полтавської області (правонаступником якої є Глобинська міська рада Полтавської області) функцій щодо захисту порушених прав держави та суспільного інтересу не виконали, що є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

Прокурор просив суд:

- розірвати договори оренди земельних ділянок від 06 березня 2014 року, які укладені між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок, площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0002, площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, дата державної реєстрації права 12 березня 2014 року;

- внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди всіх вказаних земельних ділянок;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути вказані земельні ділянки до Глобинської міської ради Полтавської області шляхом підписання акта приймання-передачі земельних ділянок;

- стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, у розмірі 75 324,77 грн.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Глобинський районний суд Полтавської області ухвалою від 02 березня 2021 року на підставі клопотання прокурора, у зв`язку із припиненням повноважень Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області залучив до участі у справі її правонаступника - Глобинську міську раду Полтавської області як позивача.

Глобинський районний суд Полтавської області рішенням від 28 липня 2022 року, яке Полтавський апеляційний суд постановою від 20 листопада 2023 року залишив без змін, позов задовольнив частково.

Розірвав договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2014 року площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4946741.

Вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 7,0038 га, у тому числі сіножатей 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4946741.

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, загальною площею 7,0038 га, нормативною грошовою оцінкою 33 554,33 грн, у тому числі сіножаті 7,0038 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області до Глобинської міської ради Полтавської області шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.

Розірвав договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2014 року, площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4941345.

Вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 32,3006 га, у тому числі сіножатей 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4941345.

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, загальною площею 32,3006 га, нормативною грошовою оцінкою 241 671,18 грн, у тому числі сіножаті 32,3006 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області до Глобинської міської ради Полтавської області шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.

Розірвав договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2014 року площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4942727.

Вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 27,8958 га, у тому числі сіножатей 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4942727.

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, загальною площею 27,8958 га, нормативною грошовою оцінкою 205 213,98 грн, у тому числі сіножаті 27,8958 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області до Глобинської міської ради Полтавської області шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.

Розірвав договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2014 року, площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4942955.

Вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 18,4958 га, у тому числі сіножатей 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4942955.

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, загальною площею 18,4958 га, нормативною грошовою оцінкою 104 299,06 грн, у тому числі сіножаті - 18,4958 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області до Глобинської міської ради Полтавської області шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Глобинської міської ради Полтавської області шкоду, завдану внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, у сумі 68 015,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд постановою від 08 травня 2024 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у частині вирішення позовних вимог заступника керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до ОСОБА_1 про:

- розірвання договорів оренди земельних ділянок від 06 березня 2014 року, які укладені між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, дата державної реєстрації права 12 березня 2014 року;

- внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 5320683600:00:023:0008, 5320683600:00:023:0011, 5320683600:00:022:0001 та 5320683600:00:023:0009;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки із кадастровими номерами: 5320683600:00:023:0008, 5320683600:00:023:0011, 5320683600:00:022:0001 та 5320683600:00:023:0009;

- стягнення із ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням;

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури витрат зі сплати судового збору у сумі 27 230,48 грн, скасував, а справу у цій частині передав на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року залишив без змін.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині та передаючи справу на новий розгляд до місцевого суду, прийшов до наступних висновків:

- місцевий та апеляційний суди, посилаючись на порушення відповідачем пунктів 18, 32 догорів оренди щодо земельних ділянок площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009 не перевірили та не надали детальної оцінки тому, чи відбулася зміна цільового призначення землі, чи змінився вид використання землі в межах однієї категорії землі (землі сільськогосподарського призначення), чи призвело це до зміни цільового призначення земельних ділянок та, відповідно, чи вимагалося розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх затвердження, внаслідок чого прийшли до передчасного висновку про те, що відповідач своїми діями самостійно змінив вид цільового використання вказаних земельних ділянок у межах категорії земель сільськогосподарського призначення (із пасовища на ріллю), використовував спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням та таке порушення призвело до необхідності розірвання відповідних договорів оренди земельних ділянок;

- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відшкодування шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дій чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Разом з тим, суд першої інстанції не встановив обставин, які б підтверджували те, що використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням відповідач завдав шкоди, зокрема, чи завдали дії відповідача шкідливого впливу на стан орендованих земель або родючість ґрунтів, яка підлягає відшкодуванню в установленому законом порядку. Також місцевий суд не з`ясував, чи дотримався позивач загального порядку притягнення до відповідальності особи, яка, на думку позивача, використовувала земельну ділянку не за цільовим призначенням та такими діями завдала шкоди, зокрема, чи виносився щодо відповідача припис посадової особи контролюючого органу щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, чи застосовувались до відповідача заходи адміністративної (кримінальної) відповідальності. Апеляційний суд не встановив, чим підтверджується завдання шкоди державі (територіальній громаді) внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, не оцінив, яка шкода була завдана і в чому вона полягала з огляду на приписи статті 651 ЦК України, та чи притягувався відповідач до юридичної відповідальності за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням;

- суди не встановили і в рішеннях не зазначили, чи ОСОБА_1 створив фермерське господарство та чи передавалися ним з урахуванням положень пункту 18 договорів оренди землі спірні земельні ділянки в суборенду, зокрема ФГ «Рада-2015» чи іншому суб`єкту господарювання, та ким і на якій підставі оброблялися земельні ділянки механічним способом, оскільки наведене має значення для правильного визначення юрисдикції цього спору;

- місцевий та апеляційний суди у мотивувальній частині своїх рішень послалися на частину третю статті 37 Закону України «Про охорону земель» у редакції, чинній до 11 липня 2022 року, залишивши поза увагою те, що Законом України від 20 червня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» до статті 37 Закону України «Про охорону земель» внесено зміни;

- суди не з`ясували, чи дотримався прокурор приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», чи підтвердив повноваження щодо представництва інтересів Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, правонаступником якої є Глобинська міська рада Полтавської області, чи повідомляв прокурор Глобинську міську раду Полтавської області про намір подати позов в її інтересах.

Глобинський районний суд Полтавської області рішенням від 19 лютого 2025 року, яке Полтавський апеляційний суд постановою від 03 липня 2025 року залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відсутні порушення цільового призначення земельних ділянок. Прокурор не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Відсутні докази, що використання земель призвело до погіршення якості ґрунтів, зниження родючості чи іншого реального збитку державі/громаді. Не доведено істотного порушення умов договорів оренди.

Суд підтвердив право прокурора звертатися в інтересах держави та територіальної громади через бездіяльність відповідних органів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2025 року до Верховного Суду, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Глобинського районного суду Полтавської області.

23 вересня 2025 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 03 липня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі прокурор посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/928/19, від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17, від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц, від 16 січня 2024 року у справі № 905/5/21 та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що ОСОБА_1 використовував земельні ділянки без зміни категорії їх цільового призначення, однак з порушенням (зміною) виду цільового використання в межах однієї категорії, а саме використання землі, видом використання якої є сіножаті, як ріллі для вирощування сільськогосподарських культур. Встановлено, що на чотирьох земельних ділянках, які є предметом позову, ростуть посіви сільськогосподарської культури - кукурудза.

Порушення відповідачем умов договорів оренди та вимог законодавства щодо вимог та цілей використання наданих йому в оренду земельних ділянок, є підставою для розірвання договорів оренди та зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки власнику.

Використовуючи земельні ділянки, які належать до сіножатей, для вирощування сільськогосподарських культур, а не сінокосіння і випасання худоби, ОСОБА_1 порушує інтереси Глобинської територіальної громади в отриманні справедливої та такої, що відповідає вимогам законодавства, орендної плати, чим завдано збитків власнику майна, які підлягають відшкодуванню.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2025 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначає про те, що вирощування сільськогосподарських культур на ділянках, віднесених до категорії сільськогосподарських земель не свідчить про незаконну зміну цільового використання.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що наказами ГУ Держземагентства у Полтавській області від 27 лютого 2014 року № ПЛ/5320683600:00:022/00001285, № ПЛ/5320683600:00:023/00001281, № ПЛ/5320683600:00:022/00001290, № ПЛ/5320683600:00:023/00001284, № ПЛ/5320683600:00:023/00001295 «Про надання земельної ділянки в оренду» ОСОБА_1 надано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:006022:0002; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, сіножатей для сінокосіння та випасання худоби у довгострокову оренду терміном на 49 років, що розташовані з південної сторони с. Іванове Селище Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області (т. 1 а. с. 52-56).

На підставі зазначених наказів 06 березня 2014 року ГУ Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договори оренди землі, предметом яких є земельні ділянки з кадастровими номерами 5320683600:00:023:0008, 5320683600:00:022:0001, 5320683600:00:022:0002, 5320683600:00:023:0009, 5320683600:00:023:0011 (т. 1 а. с. 57-86).

Право оренди за вказаними договорами зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номери запису про інше речове право 4941345, 4946445, 4946741, 4942727, 4942955, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 11542913, 11554874, 11555564, 11546093, 11546945 (т. 1 а. с. 25-39).

У пункті 14 договорів оренди землі від 06 березня 2014 року визначено, що відповідні земельні ділянки передаються для сінокосіння та випасання худоби.

У пункті 16 договорів оренди землі від 06 березня 2014 року визначено умови збереження стану об`єкта оренди, а саме використання земельної ділянки згідно із цільовим призначенням із дотриманням вимог чинного законодавства.

У пункті 18 договорів оренди землі від 06 березня 2014 року передбачено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно із пунктом 32 договорів оренди землі від 06 березня 2014 року орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись вимог земельного законодавства.

На виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 09 серпня 2018 року № 629-ДК державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Шутько П. М. провів перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної власності щодо земельних ділянок, площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0002; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, розташованих на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, про що 10 серпня 2018 року склав акти обстеження земельних ділянок № 629-ДК/0623/АО/10/01/-18, № 629-ДК/0624/АО/10/01/-18, № 629-ДК/0625/АО/10/01/-18, № 629-ДК/0626/АО/10/01/-18, № 629-ДК/0627/АО/10/01/-18 (т. 1 а. с. 107-122).

Встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, для сінокосіння і випасання худоби, розташовані за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, використовуються не за цільовим призначенням.

На момент перевірки виявлено, що на вказаних земельних ділянках проведено обробіток ґрунту механічним способом та виявлено посів сільськогосподарської культури - кукурудзи.

Земельна ділянка площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0002, що розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, представлена сіножатями з переважанням лучно-болотної рослинності. Ознаки розорення відсутні.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 вказано, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку як права власності, так і права користування нею (пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України).

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є її використання не за цільовим призначенням (пункт «ґ» частини першої статті 141 ЗК України).

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на ділянці із певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Обставини використання орендарем земельної ділянки оцінює суд. Дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. Окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем цієї ділянки не за цільовим призначенням (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі № 916/3679/23, від 15 квітня 2025 року у справі № 917/839/22).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Орендодавець має право, зокрема вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (частина перша статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ (частина третя статті 37 Закону України «Про охорону земель» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (частина перша статті 34 Закону України «Про оренду землі»).

З матеріалів справи відомо, що відповідач є орендарем спірних земельних ділянок. Під час перевірки інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель встановив, що відповідач використовує чотири із п`яти земельних ділянок не для сінокосіння та випасання худоби, а для вирощування сільськогосподарських культур. Тому прокурор, зокрема, просив розірвати договори оренди та зобов`язати відповідача повернути земельні ділянки місцевій громаді.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 обробив орендовані земельні ділянки механічним способом і засіяв сільськогосподарську культуру, тому позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі та зобов`язати відповідача повернути земельні ділянки підлягають задоволенню.

За змістом статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Внесення таких відомостей до реєстру належить до компетенції державного реєстратора, а не суду.

Тому вимога про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди земельних ділянок є неналежним способом захисту права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди земельних ділянок належить змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 468/1680/17-ц та від 04 червня 2025 року у справі № 550/1079/21.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначено у статті 22 ЦК України.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування шкоди, прокурор повинен був довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки відповідача, шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою та шкодою, а також розмір завданих збитків.

Однак прокурор не довів розмір заявленої до стягнення шкоди. Розрахунок збитків, поданий прокурором, є неналежним, оскільки містить відомості в тому числі щодо земельної ділянки, яка не була розорана, а судові рішення в частині відмови в позові щодо цієї земельної ділянки залишені в силі постановою Верховного Суду від 08 травня 2024 року у цій справі.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимога про відшкодування шкоди є недоведеною, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно із листом від 12 грудня 2019 року № 10-16-0.4-7790/2-19 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомляло Кобеляцьку місцеву прокуратуру Полтавської області про земельні ділянки, які використовуються з порушенням вимог земельного законодавства (т. 1 а. с. 125).

Разом з цим, судом встановлено, що прокурор листом від 10 квітня 2020 року повідомляв ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та Івановоселищенську сільську раду Глобинського району Полтавської області про намір подати позов в їх інтересах (т. 1 а. с. 256).

Враховуючи викладене, суд встановив, що прокурор дотримався приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва інтересів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, правонаступником якої є Глобинська міська рада Полтавської області.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

У касаційній скарзі, яка подана у липні 2025 року, зокрема, заявлено клопотання про розгляд вказаної справи за участю представника Офісу Генерального прокурора.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Оскільки Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, то підстав для виклику представників сторін немає.

Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Беручи до уваги висновок про часткову обґрунтованість касаційної скарги, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати в частині позовних вимог про розірвання договорів оренди та зобов`язання повернути земельні ділянки і ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід змінити у мотивувальній частині щодо вимог про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні відмовити.

Касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в частині позовних вимог про розірвання договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки скасувати і ухвалити у вказаній частині нове рішення.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2014 року площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4946741.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, загальною площею 7,0038 га, нормативною грошовою оцінкою 33 554,33 грн, у тому числі сіножаті 7,0038 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області до Глобинської міської ради Полтавської області.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2014 року, площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4941345.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, загальною площею 32,3006 га, нормативною грошовою оцінкою 241 671,18 грн, у тому числі сіножаті 32,3006 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області до Глобинської міської ради Полтавської області.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2014 року площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4942727.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, загальною площею 27,8958 га, нормативною грошовою оцінкою 205 213,98 грн, у тому числі сіножаті 27,8958 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області до Глобинської міської ради Полтавської області.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2014 року, площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2014 року, номер запису 4942955.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, загальною площею 18,4958 га, нормативною грошовою оцінкою 104 299,06 грн, у тому числі сіножаті - 18,4958 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області до Глобинської міської ради Полтавської області.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2025 року змінити у мотивувальній частині стосовно відмови у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди земельних ділянок, виклавши її у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький

Судді А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров

В. В. Пророк