Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №128/3977/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3977/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.

та учасників справи:

представника позивача - адвоката Вареника А.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Усова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з онуком,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обгрунтовує тим, що «вона є бабусею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02.12.2021 між її сином ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Після одруження з 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мешкали у Польщі, оскільки її син є особою, яка має право на постійне проживання в цій країні. Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022 в червні 2022 року подружжя переїхало до Фінляндської республіки, де отримали тимчасовий захист від війни та право на тимчасове проживання в даній країні. Від шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту народження і до ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина проживала разом батьком та матір`ю, спочатку в м. Каяні, а пізніше в м. Лахті. З моменту народження онука вона брала активну участь у його вихованні та розвитку: приїздила до Фінляндії, щоб допомогти у догляді за дитиною, гуляла з ним на свіжому повітрі, вкладала спати, гралася у розвивальні ігри, годувала, читала йому книжки, співала пісні, розповідала казки, знайомила з навколишнім світом. Коли вона була на відстані від дитини, регулярно мала телефонні дзвінки та відеозв?язок з сином та невісткою, щоб спілкуватися з онуком. Також відповідач привозила ОСОБА_3 з Фінляндії у с. Довжок, де вони безпосередньо проводили час з онуком, що позитивно впливало на його емоційний розвиток. Регулярне спілкування допомогло сформувати між нею та онуком теплі і довірливі стосунки. Дитині подобалося проводити з нею час, коли він її бачив, він посміхався, радів їхнім зустрічам. Вона завжди ставила за мету створити для онука атмосферу любові, турботи та безпеки. 25.04.2025 відповідач без згоди чоловіка ОСОБА_4 та без рішення компетентного суду вивезла дитину з Республіки Фінляндія до України та перестала спілкуватися як з чоловіком, так і з нею. А 15.05.2025 вона подала позов про розірвання шлюбу зі ОСОБА_4 . На її неодноразові прохання надати можливість побачити онука відповідач не реагує та, наразі, повністю перестала спілкуватися, не відповідає на телефонні дзвінки та переховує дитину від батька і бабусі. Вона неодноразово надсилали листи на месенджер Viber відповідача, здійснювала дзвінки на телефон, які залишалися без відповідей. Відповідач перешкоджає нормальному спілкуванню бабусі з дитиною навіть через телефонний та відеозв?язок. На сьогоднішній день їй достеменно невідомо, де саме в Україні перебуває її онук. Перешкоджання спілкуванню бабусі з онуком негативно впливає як на її права, так і на права та інтереси дитини, оскільки ОСОБА_2 має тісний емоційний зв?язок з онуком. Обставини, які б свідчили про те, що її спілкування з онуком буде перешкоджати його нормальному розвитку, відсутні. Оскільки відповідач створює їй перешкоди у спілкуванні з онуком, що порушує право останньої, передбачене статтею 257 Сімейного кодексу України, судом має бути визначений її спосіб участі у вихованні малолітнього онука та спілкуванні з ним, що не суперечить інтересам дитини. Тому просить зобов?язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити наступний графік спілкування ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_3 у такому порядку: з суботи з 11:00 до неділі 17:00 кожні другі вихідні місяця за місцем проживання позивача без присутності матері; два тижні влітку та два тижні взимку поспіль із правом ночівлі; у новорічні та великодні свята з 12 год 00 хв до 16 год 00 хв за домовленістю з матір?ю; телефонні та відеозв?язки не рідше ніж 4 рази на тиждень у зручний для дитини час; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у виконанні визначеного судом графіку».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 07.10.2025 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання; зобов`язав орган опіки та піклування Вінницької міської ради, відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, надати суду висновок щодо розв`язання спору про усунення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10.11.2025 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що «позов ОСОБА_2 не визнає, не погоджується із твердженням позивача про те, що вона чинить їй перешкоди у спілкуванні з онуком. Зі змісту позовної заяви випливає те, що нею начебто штучно перерваний постійний та тісний зв?язок бабусі з онуком і після тривалого безперервного їх спілкування зараз такої можливості немає, оскільки вона цьому перешкоджає. Однак усі викладені обставини у позовній заяві є нічим іншим, як вигадкою позивача. Впродовж усього життя ОСОБА_3 його бабуся лише двічі виявила бажання на особисте побачення з онуком. Перший раз - під час їхнього зі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проживання у Фінляндії, коли ОСОБА_2 у жовтні 2023 року приїхала до них на один тиждень, після чого повернулася до України. Тому щонайменше дивним виглядає викладена у позовній заяві теза стосовно того, що позивач «з моменту народження онука ОСОБА_3 брала активну участь у його вихованні та розвитку: приїздила до Фінляндії, щоб допомогти у догляді за дитиною, гуляла з ним на свіжому повітрі, вкладала спати, гралася у розвивальні ігри, годувала, читала йому книжки, співала пісні, знайомила з навколишнім світом». Дуже цікаво було б побачити ті «розвивальні ігри», які можна гратися з тримісячною дитиною, або ж ознайомитись із книжками, які можливо читати дитині у такому віці, або ж ознайомитись із методикою ознайомлення тримісячної дитини з навколишнім світом. На той час її син був на повному грудному вигодовуванні, тому годування бабусею онука уявити ще важче, та ще й вкладання його при цьому спати. Дві-три спільні з прогулянки з дитиною на вулиці та спів пару раз колискової дуже важко назвати «активною участю у вихованні та розвитку дитини». Друга зустріч бабусі та онука відбулась під час їхнього з ОСОБА_3 першого приїзду в Україну в липні 2024 року. Вона має великі сумніви у тому, що ініціатива щодо цього була проявлена саме позивачем. З проханням відвідати його матір до неї звернувся ОСОБА_4 , проти чого, звісно, вона не заперечувала. ОСОБА_4 навіть організував транспортний засіб, який доставив її та ОСОБА_3 до позивача. Їхня зустріч тривала не більше 1,5 годин, причому левова частка часу була проведена за обідним столом і дитина перебувала у неї на руках. Онука бабуся взяла до рук лише для того, щоб сфотографуватися з ним і трішки поносити по подвір`ю. Її син з самого свого народження і до цього часу не отримав від «люблячої» бабусі жодного подарунка. Незважаючи на це, вона лише «за» те, щоб її син мав спілкування не тільки із її батьками, а й з матір`ю колишнього чоловіка, не заперечує і ніколи не заперечувала проти цього. Після їхнього з сином приїзду в Україну позивач лише одного разу зателефонувала їй із незнайомого номера і запитала, чи не проти вона, щоб бабуся спілкувалася з онуком, на що вона чітко відповіла, що не лише не проти, а й «за» таке спілкування і запросила її до них додому. З того часу жодного намагання законтрактувати у будь-який спосіб чи з нею, чи з її сином зі сторони ОСОБА_2 не було. До позовної заяви ОСОБА_2 не було надано жодного доказу, який вказував би на те, що нею чиняться будь-які перешкоди у спілкуванні бабусі та онука, тому самого права на такий позов, який був пред`явлений до неї позивачем, у неї не виникло. Позовна вимога про визначення способу участі у вихованні дитини є похідною від обґрунтованості та доведеності позовної вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Якщо суд дійде до висновку, що спосіб участі бабусі у спілкуванні з онуком можна встановити і без доведеності позовної вимоги щодо усунення перешкод, то той спосіб, який запропоновано позивачем у позові, є неможливим. Її сину лише 2 роки. За все своє життя ОСОБА_3 жодного дня не перебував без неї, постійно відчуваючи материнську любов та турботу. Між нею та сином існує дуже тісний моральний та психологічний зв?язок. До цього часу син перебуває на частковому грудному вигодовуванні. Його розлука з матір?ю навіть на короткий час може негативно вплинути на психологічний стан дитини. Зустрічі бабусі і дворічного онука, який її майже не знає, можуть відбуватися лише у присутності матері, адже дитина ще не може самостійно висловлювати свої потреби та контролювати поведінку, нічне перебування без матері є стресовою ситуацією для дитини, у позивача та дитини відсутній будь-який емоційний зв`язок, вона ніколи не брала участі у догляді за ним, годуванні чи лікуванні дитини. Позивач проживає на відстані 70 км від їхнього з сином помешкання. У неї відсутній власний транспортний засіб, тому дістатися до місця проживання ОСОБА_2 громадським транспортом з маленькою дитиною є вкрай складно, адже у дитини власний життєвий графік, який не дозволяє тривалі подорожі. Інтересам її дитини відповідає такий спосіб спілкування позивача з її онуком, при якому зустрічі бабусі з ОСОБА_3 відбувалися б за місцем їхнього з ним постійного проживання та у присутності матері. Немає жодної необхідності встановлювати конкретні дні та години побачень бабусі та онука, оскільки вони можуть відбуватися у будь-який зручний для позивача час. Жодного спору між нами з цього приводу ніколи не виникало і проти таких зустрічей вона ніколи не заперечувала».

19.11.2025 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Рождєствіна-Смук Г.П. подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що «відповідач обмежувала та на цей час продовжує обмежувати спілкування бабусі з дитиною, хоч ОСОБА_2 неодноразово зверталася з проханнями про зустрічі, проте відповідач не забезпечувала регулярного контакту. ОСОБА_1 не відповідала на телефонні дзвінки ОСОБА_2 , а згодом заблокувала їх взагалі та переховує дитину від батька та бабусі. ОСОБА_2 вважає, що навіть ті короткі зустрічі, описані відповідачем (жовтень 2023 року та липень 2024 року), не є достатньою участю у житті дитини та не забезпечують постійного і тісного контакту з онуком, що гарантується законом. Позивачем неодноразово надсилалися листи на месенджер Viber відповідача, здійснювалися дзвінки на телефон, які залишалися без відповідей. Відповідач перешкоджає нормальному спілкуванню бабусі з дитиною навіть через телефонний та відеозв`язок. На підтвердження факту переховування дитини та уникнення спілкування не тільки з бабусею, а й з батьком ОСОБА_4 до Вінницького районного суду Вінницької області подано позовну заяву про визнання незаконним вивезення та утримання малолітньої дитини на території України та повернення її до місця постійного проживання, де ОСОБА_1 є відповідачем. Відповідач намагається зменшити участь бабусі у житті онука, вказуючи на «неможливість» спілкування через вік дитини та грудне вигодовування. Проте тимчасові або короткі візити бабусі не виключають права на регулярне спілкування, яке необхідно забезпечити, мета позову - встановити право на регулярні зустрічі та способи участі у вихованні, а не змусити дитину перебувати поза матір`ю тривалий час. Факт того, що спілкування не відбувається у регулярному та належному режимі, є належною підставою для судового втручання. Позивач вважає, що факт систематичного обмеження контактів підтверджено надсиланням листів через систему Viber адресату ОСОБА_1 та ненадання жодної відповіді на ці листи. Відповідач сама зазначає, що у дитини та бабусі відсутній будь-який емоційний зв`язок. Враховуючи те, що з 25.04.2025 з дитиною втрачено будь-яке спілкування через перепони відповідача, дійсно цей зв`язок поступово втрачається. Позивач подала вказаний позов саме через те, щоб цей емоційний зв`язок відновити, оскільки відповідач повністю перестала виходити з нею на зв`язок, заблокувавши у всіх месенджерах та мобільній мережі. Раннє спілкування з іншими дорослими (крім матері) сприяє соціалізації дитини, розвитку емпатії та здатності будувати емоційні зв`язки з різними членами сім`ї; бабуся може забезпечити додаткову емоційну підтримку, відчути потреби дитини та допомогти формувати відчуття безпеки в нових умовах; спілкування з бабусею формує відчуття родинної єдності та приналежності до ширшої сім`ї; навіть короткі або самостійні зустрічі сприяють стабільності емоційного середовища дитини, формують позитивні моделі взаємин у родині; бабуся може залучати дитину до ігрової, розвивальної діяльності, яка відрізняється від матеріальних рутин: читання, співи, ігри, творчість; навіть у віці 2,5 року дитина здатна сприймати короткі взаємодії, що підвищує пізнавальні та мовленнєві навички; спілкування дитини з бабусею без присутності матері дає матері можливість відпочинку, завершення важливих справ, що позитивно впливає на психоемоційний стан матері і, як наслідок, на дитину, це також розвиває відчуття безпеки дитини, адже вона поступово звикає до взаємодії з різними дорослими. Для дитини 2,5 року рекомендується короткі та поступові контакти без матері, що забезпечує адаптацію і формування довіри до бабусі. Відзив відповідача є необґрунтованим і таким, що не спростовує доводів позивача, а саме: відповідач створює фактичні перешкоди у спілкуванні бабусі з онуком, дитина потребує регулярного контакту з бабусею, що сприяє її психологічному та соціальному розвитку, запропоновані відповідачем обмеження не враховують інтересів дитини».

19.12.2025 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 07.10.2025 зі Служби у справах дітей Вінницької міської ради подано висновок про визначення способів участі баби ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 20.01.2026 задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Рождєствіної-Смук Г.П. та долучив до матеріалів цивільної справи № 128/3977/25 докази, подані представником позивача 20.01.2026; задовольнив заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Усова Ю.В. та долучив до матеріалів цивільної справи № 128/3977/25 докази, подані представником відповідача 16.01.2026; закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Роджєствіна-Смук Г.П. суду зазначила, що ОСОБА_2 є рідною бабою ОСОБА_3 . До квітня 2025 року ОСОБА_2 безперешкодно та на постійній основі спілкувалася з дитиною, приїздила до нього у Фінляндію, де він проживав з батьками. Дитина до бабусі уже звикла, була емоційна прив`язаність, дитина, бачивши бабусю, посміхалася. У квітні 2025 року відповідач без згоди батька вивезла дитину ОСОБА_3 з Фінляндії в Україну, вимкнула телефон і заблокувала батька та бабусю дитини. З того часу жодного контакту з дитиною не було, хоч бабуся постійно надсилала смс-повідомлення, які відповідач ігнорувала та ігнорує до сьогоднішнього дня. Переривання зв`язку бабусі з дитиною не свідчить про найкращі інтереси дитини. Бабуся має право спілкуватися з дитиною, а відповідач не має права перешкоджати такому спілкуванню. Позивач на даний час має задовільний стан здоров`я, працює, не має поганих звичок, може виконувати функції виховання дитини. Просить усунути перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною та встановити графік такого спілкування у такому порядку: з суботи з 11:00 до неділі 17:00 кожні другі вихідні місяця за місцем проживання позивача без присутності матері; два тижні влітку та два тижні взимку поспіль із правом ночівлі; у новорічні та великодні свята з 12 год 00 хв до 16 год 00 хв за домовленістю з матір?ю; телефонні та відеозв?язки не рідше ніж 4 рази на тиждень у зручний для дитини час. Заперечує щодо висновку, який надала Служба у справах дітей, оскільки кількість часу проведення з дитину, згідно з висновком, є замалим. Крім ОСОБА_3 , у позивача є ще один онук, який приїжджає до неї влітку. Вона має досвід спілкування з дітьми, виховала двох синів. Доказами, що позивачу чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною, є скріншоти листування у месенджері.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що після народження її онука, коли йому було приблизно пів року, вона поїхала у Фінляндію та перебувала там тиждень, за цей час «не спускала дитину з рук». Відповідач годувала ОСОБА_3 і вкладала його спати, увесь інший час вона проводила з дитиною. Після цього відповідач разом із дитиною більше ніж через пів року приїжджали в Україну та привозила ОСОБА_3 до неї додому, де вона бачилася з дитиною декілька годин у присутності матері. Після цього ОСОБА_3 вона бачила в березні 2025 року, коли відповідач привезла дитину до неї додому, протягом декількох годин вона гралася із ним на вулиці без присутності матері. У неї з дитиною був встановлений емоційний контакт, дитина не плакала у її присутності, йшла на руки. З дитиною вона не ночувала. Вважає, що дитина її пам`ятає, може залишатися із нею на ніч без присутності матері. Заперечує щодо висновку, який надала Служба у справах дітей. У неї в будинку є кімната для дитини, дитячі іграшки та ліжко. На даний час вона працює соціальним працівником двічі на тиждень (понеділок та п`ятниця). В її обов`язки входить допомагати літнім людям, зокрема, приносити їм продукти, ліки, прибирати, на ніч вона з ними не залишається.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 суду зазначила, що в повному обсязі підтримує поданий нею відзив. Позивач приїхала у Фінляндію, коли дитині було 4 місяці. У позивача проблеми з серцем, тому вона постійно лежала. Позивач лише один раз вийшла на прогулянку з дитиною і зробила те фото, яке вони долучили до позову. Наступного разу вона з дитиною приїхала у Погребище 12 липня 2024 року. Того дня дитина побула з позивачем півтори години, вона дала їй потримати дитину на руках, бо хотіла, щоб у дитини був контакт з бабусею. Дитини продовжує перебувати на частковому грудному вигодовуванні, тому задоволення позовних вимог буде знущанням над нею та над дитиною. У травні 2025 року позивач подзвонила до неї і запитала, чи буде вона давати їй дитину, на що вона відповіла, що позивач може приїхати до них додому, бо знає, де вони живуть. Позивач жодного разу з власної ініціативи не приїхала до них додому. Вона проти будь-яких контактів дитини без її присутності. Вона не чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, але хоче, щоб це відбувалось у звичному для дитини місці у її присутності. Дитина не знає позивача, не згадує про неї. Дитина на даний час говорить лише певні слова і для сторонніх людей вони є незрозумілими, тому вона є «перекладачем» дитини. Дитина постійно спить лише з нею. Дідусь і бабуся, які проживають з дитиною (її батьки), проводять час з дитиною лише в грі, будь-яких інших обов`язків вони не виконують, бо дитина повністю прив`язана до неї, лише вона її годує, водить на заняття і вкладає спати. Дитина ходить у дитячий садок до 19 год, приблизно о 20 год вона приводить дитину з дитячого садка додому, годує його і вкладає спати регулярно до 21 год. У вихідні дні вони відвідують басейн та футбол, у подальшому буде відвідувати заняття з англійської мови. З 12 год до 15 год у ОСОБА_3 обідній сон. У будні дні вони прокидаються приблизно о 06 год 30 хв, приблизно о 09 год вона приводить його в садок. У вихідні дні ОСОБА_3 може спати довше. Дитина любить проводити своє дозвілля на подвір`ї їхнього будинку, де у нього є машинка, велосипед, пісок та інші для гри речі. У дитини є свої вподобання в їжі, а також певні обмеження (харчується корисною їжею). У дитини є певні особливості зі здоров`ям, а позивач цього не знає, бо лише двічі бачила та спілкувалася з дитиною.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Усов Ю.В. у судовому засіданні зазначив, що з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з онуком позивач має право звернутися лише у тому випадку, коли такі перешкоди чиняться, однак у даному випадку такі обставини стороною позивача не доведено, належних доказів не надано, а долучені до позову скріншоти листування не підтверджують цього факту. У відзиві на позовну заяву, який було подано ще в кінці минулого року, відповідач зазначила, що жодних перешкод не чинить та позивач може спілкуватися з дитиною у будь-який зручний час. Однак з того часу позивач не виявила бажання спілкуватися з онуком, жодного разу не приїхала до онука та не передала жодного подарунку. Дана справа є надуманою. Вважає, що прохальна частина позовної заяви у жодному випадку не відповідає інтересам дитини та, більше того, суперечить моральним засадам суспільства.

У судовому засіданні 29.07.2026 під час судових дебатів представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Вареник А.М. суду зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Усов Ю.В. під час судових дебатів суду зазначив, що позов є необґрунтованим та безпідставним, тому просить його залишити без задоволення, судові витрати стягнути з позивача.

Відповідач ОСОБА_1 під час судових дебатів суду зазначила, що вона не заперечує щодо побачень дитини з бабусею, однак такі побачення мають відбуватися у її присутності, перешкод вона не чинить.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Вінницької міської ради на судовий розгляд справи по суті не з`явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи Служба у справах дітей Вінницької міської ради повідомлялася судом у встановленому законом порядку, в матеріалах справи наявна письмова заява представника за довіреністю Томчук О.В., в якій вона просить розглянути справу за її відсутністю, підтримує висновок виконавчого комітету Вінницької міської ради №01/00/011/74216 від 08.12.2025.

Заслухавши учасників справи, оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 02 грудня 2021 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.05.2025, виданим повторно (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Каяні Республіки Фінляндія у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією витягу із реєстру про населення Фінляндії від 16.01.2024 (документи мовою оригіналу та у перекладі з англійської мови) (а.с. 11-16).

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 20.11.1986 батьками ОСОБА_4 записані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією такого свідоцтва (а.с. 10).

На підтвердження зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 до позову долучено ксерокопії фото (а.с. 18-24).

На підтвердження перешкоджання ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 до позову долучено роздруківки листування в месенджері (а.с. 25-26, 113-117).

Згідно з копією довідки №497 від 24.09.2025, виданої директором Комунальної установи «Погребищенський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», соціальний робітник ОСОБА_2 була прийнята на роботу 01.03.2006 і працює на даний час (а.с. 27).

Відповідно до копії довідки №255 від 24.09.2025, виданої лікарем ЗПСМ, ОСОБА_2 знаходиться під наглядом сімейного лікаря у зв`язку із наявністю у неї певних хвороб; може здійснювати догляд за дитиною (а.с. 28).

З копій довідок №15 та №28 від 24.09.2025 убачається, що ОСОБА_2 протягом останніх п`яти років за допомогою до нарколога та психіатра Погребищенської ЦРЛ не зверталася (а.с. 29, 30).

У висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради №01/00/011/74216 від 08.12.2025, наданого на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 07.10.2025, зазначено, що «орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне визначити такі способи участі баби ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : II-IV субота щомісяця з 11 год 00 хв до 11 год 30 хв шляхом застосування засобів телефонного та відеозв`язку; перших 3 місяці в присутності матері: I-III субота щомісяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв; наступний період без присутності матері: І-ІІІ субота щомісяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв» (а.с. 76-78).

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено копію висновку фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного доктором психологічних наук, професором, головою Вінницького обласного відділення Української асоціації сімейних психологів, психологом Психологічного Центру «FIDES» ОСОБА_8 , в якому, крім іншого, зазначено, що «за результатами психодіагностичного дослідження встановлено, що у малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається виражена емоційно-психологічна прихильність до матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та до її родини; ця взаємодія характеризується доброзичливістю, підтримкою, розумінням та повагою, постать батька хлопчика - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його родини - у взаємодії нейтральна, холодна, невизначена, хлопчик демонстрував нейтральний емоційний відгук щодо постаті батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його родини, він абсолютно не знає його родини; зустрічі з бабусею - матір`ю ОСОБА_4 та самим ОСОБА_4 можуть бути здійснені виключно на території та в середовищі, де дитина уже адаптувалася, відчуває спокій та безпеку, де поруч є його рідні люди - мама та її родина, де йому не загрожують ні розлука з матір`ю, ані інші психотравмуючі фактори» (а.с. 84-87).

Стороною позивача до матеріалів справи долучено копію аналізу (рецензії) висновку фахівця щодо визначення індивідуально-психологічних особливостей та психоемоційного стану дитини від 09.01.2026, складеного спеціалістом ОСОБА_10 , в якому, крім іншого, зазначено, що «у частині висновку по третьому питанню фахівець робить підсумок стосовно обізнаності дитини та її ставлення до батька та його родини, але ці висновки є необґрунтованими, судження фахівця представлені як невідомо ким встановлені факти; висновок містить результати психологічного дослідження та взаємодії між матір?ю та дитиною, батько до проведення дослідження не був залученим, тому висновки стосовно цього питання викликають сумніви щодо їх всебічності, повноти та обґрунтованості; також зазначені рекомендації щодо регламенту зустрічей дитини з батьком та його родиною не стосуються сфери компетенції психолога, визначаються виключно судом; висновки психолога за результатами проведення психологічної роботи з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають упереджений та суб`єктивний характер: спираються виключно на суб`єктивні методи дослідження, валідні, надійні та стандартизовані методи психодіагностики для підтвердження результатів спостереження та бесіди не були застосовані; у висновках психолог не враховує вік дитини та її психологічну зрілість, які відповідають за аналіз власних станів, переживань, рефлексію тощо; психолог ігнорує психологічні особливості віку дитини, не враховує розвиток когнітивної сфери дитини відповідно віку, а саме: розвиток уваги, пам`яті, здатності аналізувати та надавати відповіді на запитання стосовно сфери взаємовідносин, про які надалі робиться висновок; отже, висновок психолога за результатами проведення психологічної роботи з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має упереджений характер, визначені індивідуально-психологічні особливості та наявний психоемоційний стан дитини не є аргументованими завдяки: недостатності та невідповідності психодіагностичного інструментарію віку та розвитку дитини; невідповідності висновків фахівця проведеному дослідженню; ігноруванню психологічних особливостей віку та розвитку дитини - психологічної зрілості та когнітивної сфери дитини, які відповідають за аналіз власних станів, переживань, рефлексію, здатність встановлювати причинно-наслідкові зв?язки, здатності аналізувати та надавати відповіді на запитання стосовно сфери взаємовідносин, про які надалі робиться висновок» (а.с. 118-120).

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено копію відповіді на аналіз (рецензію) висновку фахівця ОСОБА_8 , в якому, крім іншого, зазначено, що «оскільки спеціаліст ОСОБА_10 не проводила психологічного дослідження хлопчика, не мала із ним живого контакту та не здійснювала психологічне спостереження за поведінкою та емоційними реакціями дитини, не здійснювала аналіз автобіографічних даних дитини, надані коментарі спеціаліста ОСОБА_10 щодо аналізу (рецензії) висновку фахівця за результатами проведення психологічної роботи з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають загальний, упереджений та суб?єктивний характер; висновок за результатами проведення психологічного обстеження малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має реальний, об`єктивний характер, валідно визначені індивідуально-психологічні особливості та наявний психоемоційний стан дитини є аргументованими завдяки: реальному проведенню психологічного обстеження хлопчика та живого контакту із ним, використання методу спостереження та аналізу даних про дитину: комплекс методик для спостереження і визначення якості фізичного і психічного, емоційного розвитку дитини третього року життя; відповідністю вікових особливостей дитини, безпечного типу прив`язаності, тісного позитивного психоемоційного зв`язку із матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , та членами її родини» (а.с. 134-135).

У статті 51 Конституції України та частинах другій і третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У частинах першій та другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою та дев`ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

У главі 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до ст. 257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

У частині першій статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

За правилами частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків, опікунів та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У справах зі спорів щодо участі баби у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25.11.2014, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує.

Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05.03.2019, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23.07.2019 у справі «Швець проти України» (заява №22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 12.04.2021 (справа № 638/12278/15).

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 07.12.2022 (справа № 711/8611/20) враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з онуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов`язаних з вихованням дітей.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2023 (справа № 607/1377/22) зазначено, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, а тому суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.

У постанові від 06.04.2023 (справа № 466/3563/19) Верховний Суд зазначив, що неприязні відносини між позивачкою та відповідачами не є підставою для обмеження прав позивачки на спілкування з онукою.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2023 (справа № 462/5189/20) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.03.2024 (справа № 742/1716/23) відступив від висновку щодо застосування положень статей 159, 257, 263 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 (справа № 175/5360/13-ц), про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чинять інші особи, з якими постійно проживає дитина.

Дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, крім іншого, просить «зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Сторона позивача під час розгляду справи по суті вказувала на те, що відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні позивача ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_3 , позивач постійно надсилала смс-повідомлення, які відповідач ігнорувала та ігнорує до сьогоднішнього дня.

На підтвердження викладених обставин до позову долучено лише роздруківки листування в месенджері.

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

У даному випадку позивач ОСОБА_2 стверджує, що нею неодноразово надсилалися повідомлення відповідачу ОСОБА_1 у месенджері з проханням надати можливість побачити / поговорити з «ОСОБА_3», проте не надано жодного доказу, що такі повідомлення надсилалися саме відповідачу у справі ОСОБА_1 , що ці повідомлення було доставлено адресату та що ОСОБА_1 , отримавши та ознайомившись із такими повідомленнями, проігнорувала їх.

Під час судового розгляду сторона позивача не ініціювала питання зобов`язати відповідача ОСОБА_1 підтвердити / спростувати отримання нею таких повідомлень від ОСОБА_2 .

Крім того, з наданого стороною позивача листування не убачається, що відповідач ОСОБА_1 вчиняє будь-які дії для встановлення перешкод ОСОБА_2 побачити онука.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_2 про те, що відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди у її спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , стороною позивача не надано.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяві та під час розгляду справи по суті у судових засіданнях неодноразово повідомляла про те, що вона ніколи не заперечувала проти зустрічей позивача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , висловлювала свою позицію щодо права бабусі на спілкування з онуком і готовність сприяти такому спілкуванню, однак позивач не виявила бажання спілкуватися з онуком, жодного разу не приїхала до онука та не передала жодного подарунку.

ОСОБА_2 , у свою чергу, таких доводів не спростувала, окрім одностороннього листування у месенджері, не надала жодних доказів її намагання побачитися з онуком ОСОБА_3 та, відповідно, намагання ОСОБА_1 перешкодити таким побаченням.

Вирішуючи спір, з урахуванням обставин, встановлених у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність передумов вважати, що відповідач ОСОБА_1 чинить позивачу ОСОБА_2 будь-які перешкоди у спілкуванні з онуком ОСОБА_3 .

Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 (справа № 607/1377/22) вказував, що обов`язковою умовою подання дідом / бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком є наявність порушеного права, недоведеність таких перешкод - підстава для відмови в задоволенні позовних вимог.

Отже, суд дійшов висновку, що твердження позивача в частині існування перешкод у спілкуванні з дитиною не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому вимоги позивача у частині зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні онука треба залишити без задоволення.

Щодо позовних вимог у частині встановлення графіку спілкування ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_3 суд зазначає таке.

Відсутність доказів створення відповідачем ОСОБА_1 перешкод позивачу ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком ОСОБА_3 не може бути підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України, - визначенні способів участі баби у вихованні онука, місця та часу їхнього спілкування.

Відмова у позові за наведених мотивів могла б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 (справа № 742/1716/23).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.03.2024 (справа № 742/1716/23) зроблено відступ від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 (справа № 175/5360/13-ц), про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з внуком, які чиняться іншими особами, з якими постійно проживає дитина.

Позивач ОСОБА_2 просить суд встановити такий графік спілкування з онуком ОСОБА_3 : з суботи з 11 год 00 хв до неділі 17 год 00 хв кожні другі вихідні місяця за місцем проживання позивача без присутності матері; два тижні влітку та два тижні взимку поспіль із правом ночівлі; у новорічні та великодні свята з 12 год 00 хв до 16 год 00 хв за домовленістю з матір`ю; телефонні та відеозв?язки не рідше ніж 4 рази на тиждень у зручний для дитини час.

Відповідач ОСОБА_1 , не заперечуючи можливості спілкування позивача ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_3 , як такого, заперечує лише щодо форми такого спілкування, вказуючи, що зустрічі баби з онуком можуть відбуватися лише у присутності матері та що нічне перебування без матері є стресовою ситуацією для дитини.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів).

Такі висновки сформульовано Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11.12.2023 (справа № 523/19706/19).

Згідно з ч. 1 ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

У наданому органом опіки та піклування Вінницької міської ради на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 07.10.2025 висновку №01/00/011/74216 від 08.12.2025 зазначено, що « ОСОБА_2 є бабою дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по лінії батька. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з реєстру про населення Фінляндії від 16.01.2024, виданого Агенцією з питань населення та цифрових даних. Батьки дитини проживають окремо, шлюб між ними розірваний рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 07.10.2025. Дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір?ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Баба дитини ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На засіданні комісії, яке відбулося 02.12.2025, мати ОСОБА_1 пояснила, що під час телефонної розмови повідомила ОСОБА_2 про те, що не має заперечень щодо її зустрічей з дитиною. Попри це, ОСОБА_2 жодного разу не приїжджала до них. Мати дитини також зазначила, що не створює перешкод для спілкування бабусі з онуком, однак це може відбуватися виключно за місцем проживання дитини ОСОБА_3 і лише в присутності матері, оскільки хлопчик бачився з бабусею всього двічі й не пам?ятає її. На засіданні комісії 02.12.2025 була ОСОБА_13 , яка представляла інтереси ОСОБА_2 . Вона зазначила, що їхня сторона повністю підтримує позовні вимоги та просить визначити порядок участі бабусі у спілкуванні й вихованні дитини відповідно до позовної заяви. Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 14.11.2025 працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради, за місцем проживання матері дитини ОСОБА_1 створені належні умови для виховання, проживання та навчання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 20.10.2025 працівниками служби у справах дітей Погребищенської міської ради, за місцем проживання баби дитини ОСОБА_2 створені належні умови для проживання, навчання та виховання дитини. Згідно з актом оцінки потреб сім?ї, складеним працівниками Вінницького міського центру соціальних служб 30.10.2025, у сім?ї матері ОСОБА_1 ознаки та чинники, що спричиняють складні життєві обставини, відсутні. Відповідно до акту оцінки потреб сім?ї, складеного 27.10.2025 КУ «Центр соціальних служб Погребищенської міської ради», у сім?ї баби ОСОБА_2 ознаки та чинники, що спричиняють складні життєві обставини, відсутні. Орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне визначити такі способи участі баби ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : ІІ та IV субота щомісяця з 11:00 год до 11:30 год шляхом застосування засобів телефонного та відеозв?язку; перших 3 місяці в присутності матері: І та III субота щомісяця з 10-00 год до 13-00 год; наступний період без присутності матері: І та III субота щомісяця з 10-00 год до 13-00 год».

Вимоги позивача про необхідність забезпечення її участі у вихованні та спілкуванні з онуком суд вважає обґрунтованими, проте, бажаний нею спосіб такої участі, а також запропонований органом опіки і піклування у висновку не в повній мірі відповідає інтересам дитини та призведе до порушення балансу рівності прав всіх членів сім`ї на участь у вихованні дитини.

При визначенні способу участі баби у вихованні онука, відповідно до вимог та норм Сімейного кодексу України, суд враховує вік та стан здоров`я дитини, щотижневий розпорядок дня, індивідуальні потреби дитини даного віку, її особисту прихильність, стосунки усередині родини (конкретними родичами), а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі баби у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації із урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Одним із таких чинників у цій справі безсумнівно є вік дитини, який зумовлює такі особливості участі дорослих у житті дитини як забезпечення емоційного спокою, стабільності, уникнення стресових ситуацій, поступове налагодження контакту із дорослим, який проживає окремо.

При вирішенні спору у справах щодо встановлення способу участі дорослого у житті дитини суд оцінює поведінку обох дорослих, їх участь у вихованні, психологічний стан дитини, відстань між проживанням дорослих, умови їх проживання та можливість створити спокійне середовище для дитини.

Лише з врахуванням усієї сукупності вказаних чинників суд матиме змогу ухвалити рішення з врахуванням найкращих інтересів дитини та встановити такий графік спілкування із дорослим, який відповідатиме таким критеріям як поступовість (спочатку короткі зустрічі у присутності матері з подальшим розширенням часу спілкування), вікові особливості та психологічний комфорт дитини.

Разом із тим важливу роль у забезпеченні психологічного комфорту дитини відіграє також і місце проведення зустрічей із дорослим, яке сприятиме уникненню стресових ситуацій під час таких зустрічей та не зумовить психологічне травмування дитини у зв`язку із відсутністю звичних для неї умов, необхідних для формування у дитини відчуття безпеки під час звикання до появи в її оточенні нових людей.

Враховуючи надані сторонами у справі пояснення у судових засіданнях, суд бере до уваги, що позивач ОСОБА_2 бачила онука ОСОБА_3 2-3 рази, вперше - коли йому було менше 6 місяців, у подальшому - до 2 років.

У даному випадку суд враховує, що 2-3 короткочасні зустрічі з дитиною не могли забезпечити існування тісного емоційного зв`язку між бабою та онуком, тим більше, дитина перебувала у віці, коли її свідомість та пам`ять тільки починали формуватися, що об`єктивно дає підстави вважати, що у сприйнятті дитини ОСОБА_3 на даний час баба ОСОБА_2 є чужою людиною.

З огляду на викладене, а також те, що дитині ОСОБА_3 на даний час виповнилося лише 3 роки, дитина знаходиться у віці, коли потребує тісного емоційного контакту з матір`ю, що є запорукою її гармонійного розвитку, а різка розлука з матір`ю та передання на певний час дитини бабі, з якою у дитини немає емоційного зв`язку, тим більше на ночівлю, буде для дитини стресовою ситуацією, що може негативно вплинути на її як психологічний, так і на фізичний розвиток.

На переконання суду, для налагодження довірливих відносин між бабою і онуком необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності онука до баби.

Зазначене безперечно зумовлює необхідність побачень онука з бабою у присутності матері до досягнення такого віку, в якому дитина відчуватиме психологічний комфорт поряд із дорослою людиною та зможе висловити свою власну позицію щодо того, чи бажає вона проводити час із цією людиною без присутності матері.

Суд вважає, що встановлення способу спілкування та участі у вихованні між бабою та онуком за місцем проживання баби, на чому під час судового розгляду наполягала сторона позивача, враховуючи вік дитини, не зможе забезпечити стабільності в оточенні дитини при спілкуванні з бабою, зокрема постійності місця проживання дитини, яким є місце проживання матері дитини.

Крім того, суд враховує і те, що місцем проживання дитини є с. Вінницькі Хутори, Вінницького району Вінницької області, а місцем проживання баби ОСОБА_2 є с. Довжок, Вінницького (колишнього Погребищенського) району Вінницької області, відстань між якими, відповідно до загальнодоступної інформації, складає приблизно 80 км.

Враховуючи зазначене, реалізація забезпечення зустрічей онука з бабою за місцем проживання останньої може бути утрудненою з огляду на відсутність погодження між сторонами способів доставлення дитини до місця проживання баби. Віддаленість місця проживання ОСОБА_2 від постійного місця проживання дитини, враховуючи введений воєнний стан, а також можливі непередбачувані погодні умови, особливо у зимовий період, можуть спричиняти загрозу для життя і здоров`я дитини, а також перешкоджати забезпеченню повного виконання рішення суду.

На думку суду, налагодження емоційного зв`язку між бабою та онуком за місцем проживання останнього у період тривалості адаптаційних побачень сприятиме уникненню стресових ситуацій під час таких зустрічей та не зумовить психологічне травмування дитини у зв`язку із відсутністю звичних для неї умов, необхідних для формування у дитини відчуття безпеки під час звикання до появи в її оточенні нової людини.

При визначенні тривалості та кількості побачень баби з онуком суд враховує, що у дитини на даний час сформований певний режим дня, що відповідає його віковим потребам, недотримання якого може призвести до емоційної нестабільності, дратівливості, порушення розвитку нервової системи. Визначення графіку спілкування з урахуванням режиму дня дитини, на думку суду, буде запобігати виникненню негативних емоційних станів і перевтоми.

Встановлення графіку спілкування, про який просить сторона позивача, не відповідає основним критеріям, за якими забезпечуються якнайкращі інтереси дитини, оскільки такий графік жодним чином не адаптований до віку дитини, її розпорядку дня та індивідуальних потреб. Такий графік не може забезпечити внутрішньої стабільності у сприйнятті дитини, а також гарантувати, що при встановленні такого графіку не буде порушуватися психоемоційний стан дитини, що є пріоритетним завданням при вирішенні такого спору.

Суд також враховує, що визначений органом опіки та піклування графік спілкування баби з онуком, при якому адаптаційний період (побачення у присутності матері) триватиме всього лише три місяці, не зможе забезпечити налагодження стійкого емоційного контакту між бабою та онуком, в результаті чого після спливу трьох місяців дитина, в якої ще не сформувалося усвідомлення про те, що ОСОБА_2 є його бабою, тобто рідною людиною, за відсутності поряд матері, може відчувати тривогу та переживати стрес, що безумовно порушуватиме якнайкращі інтереси дитини ОСОБА_3 .

На думку суду, наданий органом опіки та піклування Вінницької міської ради на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 07.10.2025 висновок №01/00/011/74216 від 08.12.2025, є не в повній мірі обґрунтованим, оскільки комісією не враховано ні віку дитини, ні її розпорядку дня, не взято до уваги, що ОСОБА_3 бачив ОСОБА_2 лише 2-3 рази. Крім того, у висновку взагалі не зазначено місця проведення зустрічей баби з онуком.

Тому такий висновок не відповідає якнайкращим інтересам дитини, у зв`язку із чим суд не погоджується із наданим висновком №01/00/011/74216 від 08.12.2025.

Враховуючи вік дитини ОСОБА_3 , розпорядок його дня, індивідуальні потреби дитини даного віку, його особисту прихильність, відстань між проживанням баби та онука, а також необхідність створити спокійне середовище для дитини, суд доходить висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог щодо визначення способу спілкування позивача та її участі у вихованні онука, таким чином: надавати можливість бабі ОСОБА_2 спілкуватися з онуком ОСОБА_3 засобами телефонного та відеозв`язку не рідше одного разу на тиждень у зручний для дитини час за попереднім погодженням із матір`ю дитини ОСОБА_1 ; встановити систематичні зустрічі баби ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_3 у першу та третю суботу місяця тривалістю до чотирьох годин за місцем проживання / перебування матері дитини ОСОБА_1 або на нейтральній території у місті Вінниця з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини, відповідають віку та стану здоров`я дитини, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини, режиму дня, її потреб та інтересів, до моменту досягнення дитиною шестирічного віку у присутності матері, а після досягнення дитиною шестирічного віку, за бажанням дитини, без присутності матері, в першу та третю суботу кожного місяця з можливою ночівлею, з 15 год 00 хв суботи до 11 год 00 хв неділі, за місцем проживання ОСОБА_2 , за попереднім погодженням з матір`ю дитини ОСОБА_1 (за виключенням часу, коли дитина буде знаходитись на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов`язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком); встановити зустрічі баби ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_3 на такі свята: Різдво та Великдень, за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_1 та з урахуванням стану здоров`я дитини, режиму дня, її потреб та інтересів.

Встановлюючи такий спосіб спілкування позивача та її участі у вихованні онука, суд роз`яснює, що сторони не позбавлені права у майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні онука, з урахуванням вікових змін, розвитку, потреб та бажання дитини, що буде відповідати інтересам останньої, або за домовленістю сторін, або за рішенням суду, якщо цього будуть вимагати інтереси дитини.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам у справі, що встановлений судом графік спілкування баби з онуком не позбавляє ОСОБА_2 права бачитись зі ОСОБА_3 в інші дні, у тому числі, на свята, канікули, дні народження тощо з дозволу матері дитини ОСОБА_1 , якщо це не буде перешкоджати звичайному розпорядку дня дитини, з урахуванням її стану здоров`я та бажання.

Треба наголосити, що побудова сімейних відносин має здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях любові і поваги, взаємодопомоги і підтримки. Сторони не повинні створювати конфліктну ситуацію, захищаючи свої власні інтереси, а намагатись проявити справжню турботу, реалізувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку дитини ОСОБА_3 .

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що саме такий визначений порядок та спосіб спілкування з онуком є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримки зв`язків між родичами.

На думку суду, такий порядок побачень буде достатнім для реалізації права позивача на спілкування з онуком.

Позивач ОСОБА_2 у позовній заяві також просить «зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у виконанні визначеного судом графіку».

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

У даному випадку ОСОБА_2 просить зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у виконанні визначеного судом графіку ще до моменту встановлення такого графіку судом, без надання суду будь-яких доказів порушення відповідачем ОСОБА_1 прав, свобод або інтересів ОСОБА_2 на момент її звернення до суду.

За таких обставин вимогу позивача ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити у майбутньому перешкоди у виконанні визначеного судом графіку треба залишити без задоволення.

У статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що невиконання однією із сторін рішення суду має наслідком юридичну відповідальність.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Установлено, що стороною позивача було заявлено три вимоги немайнового характеру, з яких лише одну вимогу було задоволено судом, що у відсотковому значенні складає 33,33%.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 403,69 грн (1 211,20 грн х 33,33%) треба стягнути з відповідача на користь позивача.

У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 не повідомила та не надала жодних доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Усов Ю.В. під час судових дебатів просив понесені відповідачем витрати на правничу допомогу покласти на позивача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До закінчення судових дебатів стороною відповідача подано до суду докази понесення витрат на правничу допомогу.

У стаття 59 Конституції України закріпила право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

12 січня 2026 року між адвокатом Усовим Юрієм Вікторовичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого винагорода представника за надання правничої допомоги ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком складає 20 000,00 грн.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 11.05.2026, адвокат Усов Ю.В. та ОСОБА_1 погодили, що вартість наданих послуг, згідно з договором про надання правничої допомоги від 13.01.2025, становить 20 000,00 грн.

Відповідно до копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0019610013 від 12.01.2026, ОСОБА_1 сплатила на користь Усова Юрія Вікторовича кошти в сумі 20 000,00 грн.

Отже, стороною відповідача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 треба задовольнити частково, з неї підлягають стягненню на користь відповідача ОСОБА_1 витрати, понесені останньою на правничу допомогу, пропорційно до розміру відхилених позовних вимог, в сумі 13 332,00 грн (20 000 грн х 66,66%).

Керуючись статтями 4, 12, 76-82, 89, 95, 137, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з онуком - задовольнити частково.

Визначити спосіб спілкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та її участі у вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином:

- надати можливість бабі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , спілкуватися з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного та відеозв`язку не рідше, ніж один раз на тиждень у зручний для дитини час за попереднім погодженням із матір`ю дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- встановити систематичні зустрічі баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в першу та третю суботу місяця тривалістю до чотирьох годин за місцем проживання / перебування матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або на нейтральній території у місті Вінниця з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини, відповідають віку та стану здоров`я дитини, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини, режиму дня, її потреб та інтересів, до моменту досягнення дитиною шестирічного віку у присутності матері;

- встановити систематичні зустрічі баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення дитиною шестирічного віку, за бажанням дитини, без присутності матері, в першу та третю суботу кожного місяця з можливою ночівлею, з 15 год 00 хв суботи до 11 год 00 хв неділі, за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за попереднім погодженням з матір`ю дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (за виключенням часу, коли дитина буде знаходитись на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов`язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком);

- встановити зустрічі баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання / перебування матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на такі свята: Різдво та Великдень, за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з урахуванням стану здоров`я дитини, режиму дня, її потреб та інтересів.

Решту позовних вимог - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 403 (чотириста три) грн 69 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 13 332 (тринадцять тисяч триста тридцять дві) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Вінницької міської ради, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Дата складення повного судового рішення - 10.08.2026.

СУДДЯ