Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №904/1093/24 (904/1787/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1093/24 (904/1787/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)

суддів – Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Старини А.С.

представники:

від скаржника: Коломієць О.О. (адвокат),

від відповідача: Надтока О.В. (адвокат),

від третьої особи: Острик С.Ю. (ліквідатор),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 (Повне рішення складено та підписано 10.06.2026), суддя Соловйова А.Є.

у справі №904/1093/24 (904/1787/26)

за позовом Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА", Полтавська обл., м. Кременчук

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ" арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича, м. Запоріжжя

про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та єдиного засновника ТОВ ''ГЕРМЕС ОЙЛ'' у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутство та стягнення коштів

в межах справи №904/1093/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР ОЙЛ", м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ", м. Дніпро

про визнання банкрутом

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та єдиного засновника ТОВ ''ГЕРМЕС ОЙЛ'' у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутство та стягнення коштів, в якій просить суд задовольнити заяву Кредитора АТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про покладення на колишнього керівника та єдиного засновника ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) субсидіарної відповідальності та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» (ідентифікаційний код 43327471) грошові кошти в сумі 78 268 553,95 грн, судовий збір в розмірі 5 324,80 грн.

Так, на думку Позивача неправомірні дії (бездіяльність) ОСОБА_1 , виявилися:

- у створенні штучної дебіторської заборгованості шляхом виведення коштів на підприємства, які не мають жодного майна для погашення заборгованості;

- у не вжитті жодних заходів щодо стягнення заборгованості та поповнення оборотних активів підприємства.

Позивач вважає, що грошові кошти навмисно виводилися з підприємства і такі угоди підлягають визнанню недійсними як правочини, де боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Позивач зазначив, що в даному випадку суб`єктом правопорушення є керівник і єдиний засновник ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» до 18.07.2023 - ОСОБА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 в задоволенні позову Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ" арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та єдиного засновника ТОВ ''ГЕРМЕС ОЙЛ'' у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутство та стягнення коштів відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що у даній справі Акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" не було доведено, що саме ОСОБА_1 своїми діями/бездіяльністю, або прийнятими рішеннями відносно майна банкрута вплинула на платоспроможність підприємства та неможливість останнього задовольнити вимоги кредиторів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись з ухвалою суду, через систему "Електронний суд", АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі №904/1093/24 (904/1787/26) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Укртатнафта», а саме покласти на колишнього керівника та єдиного засновника ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ОЙЛ» грошові кошти в сумі 78 268 553,95 грн; судові витрати у справі покласти на Відповідача.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що аналіз проведених господарських операцій ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» за 2021-2023 роки свідчить, що до банкрутства ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» призвели дії (бездіяльність) ОСОБА_1 .

В даному випадку, об`єктом правопорушення є непогашена на момент закінчення ліквідаційної процедури, заборгованість Боржника перед кредиторами: ТОВ «СЕКТОР ОЙЛ» в сумі 2 494 180,00 грн., ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» в сумі 40 194 902,08 грн., ТОВ «АЛЬБІЛЕНД ІНВЕСТ» в сумі 4 159 747,68 грн., АТ «Укртатнафта» в сумі 31 419 724,19 грн. Всього на суму 78 268 553,95 грн.

Суб`єктом субсидіарної відповідальності є ОСОБА_1 , яка була директором та єдиним засновником ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» з 03.11.2019 по 17.07.2023, тобто в період, коли були вчинені правочини, направлені на доведення підприємства до банкрутства.

На протязі 2022-2024 років основним активом Товариства була дебіторська заборгованість, яка була сформована за рахунок укладення ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» в 2020 -2021 році договорів про надання послуг з факторингу та відступлення прав вимоги.

Кредитор вважає, що неліквідність даного активу підтверджується тим фактом, що в процесі ліквідаційної процедури Ліквідатор здійснював продаж дебіторської заборгованості на аукціоні на протязі року. В підсумку, дебіторська заборгованість на суму 27 млн. грн. була продана за 5064,51 грн. ТОВ «ЮК «ОК Закон» (м. Київ).

В своїх Запереченнях на Звіт ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» АТ «Укртатнафта» не погодилося з висновками Ліквідатора в частині відсутності підстав для притягнення уповноважених осіб ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» до солідарної та субсидіарної відповідальності.

Скаржник посилається на те, що недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку Відповідача, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У поданому 15.07.2026 відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленої позиції Відповідач зазначає, що в даному випадку саме об`єктивні ринкові фактори, дії третіх осіб або звичайний підприємницький ризик, дію карантину, а потім введення воєнного стану, тощо спричинили неплатоспроможність боржника.

ОСОБА_1 зауважує, що суб`єктом субсидіарної відповідальності є особа, наслідком дій або бездіяльності якої стало банкрутство юридичної особи, а не будь-яка особа, яка обіймала керівну посаду в період існування заборгованості.

Відповідачка зазначає, що на момент укладення Відповідачем відповідних правочинів (2019– 2020 роки) об`єктивних ознак майбутньої неплатоспроможності контрагентів боржника не існувало та не могло існувати, оскільки процедури банкрутства щодо цих контрагентів були відкриті значно пізніше – у 2025– 2026 роках. Відповідно, на думку ОСОБА_1 , Скаржник не довів (та об`єктивно не міг довести) того, що Відповідач на момент укладення угод знала або могла знати про майбутню неплатоспроможність цих товариств. Це виключає наявність суб`єктивної сторони правопорушення – вини Відповідача у формі умислу чи необережності стосовно саме цих правочинів.

Окремо Відповідач звертає увагу у подану відзиві на те, що Скаржник посилається на чотири договори про надання поворотної фінансової допомоги, укладені Боржником з ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» у 2020–2021 роках на загальну суму 502 233 429,70 грн, стверджуючи, що укладення цих договорів «свідомо взято зобов`язання» та є ознакою доведення до банкрутства. Разом з тим, зі змісту самої апеляційної скарги (стор. 6) прямо випливає, що за вказаними договорами кошти отримані Боржником від ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», а не передані Боржником на користь третьої особи. Це означає, що оспорювані правочини є не відпливом (виведенням), а припливом грошових коштів до Боржника — тобто прямо протилежним за економічним змістом до того, що стверджує Скаржник. Отримання поворотної фінансової допомоги в розмірі понад 500 млн грн об`єктивно поліпшувало, а не погіршувало, ліквідність Боржника на момент отримання коштів, надаючи оборотний капітал для продовження господарської діяльності в умовах наявної заборгованості перед АТ «Укртатнафта» (яка виникла ще в лютому–травні 2021 року). Такі дії відповідають ознакам добросовісної поведінки керівника, спрямованої на пошук фінансових інструментів для стабілізації підприємства, а не на доведення його до банкрутства.

Договори поворотної фінансової допомоги є звичайними, широко застосовуваними інструментами господарського обороту, що прямо не заборонені діючим законодавством України. Сам факт укладення договору позики/фінансової допомоги не свідчить про протиправність дій керівника.

Відповідач вважає,що Позивач не довів (не надав жодного належного та допустимого доказу того), що на момент укладення кожного конкретного договору (2020– 2021 роки) Відповідач достеменно знала про неможливість виконання ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» зобов`язань за цими договорами в майбутньому, а посилання Скаржника на нібито недійсність відповідних правочинів є неприпустимим у межах цього спору способом обходу спеціальної процедури оскарження правочинів боржника, встановленої ст. 42 КУзПБ, яка передбачає окремий позовний провадження з відповідним колом доказування та належними відповідачами (сторонами оспорюваних правочинів), а не встановлення недійсності правочинів побічно, в межах розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника/

Також ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на те, що у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник зазначав про те, що із загального списку кредиторських зобов`язань сума прострочених кредиторських зобов`язань ТОВ «Гермес Ойл» становить 30 317 661,90 грн. В той час, як за даними бухгалтерського обліку, у ТОВ «Гермес Ойл» обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 38 884 138,00 грн. Перелік дебіторської заборгованості боржником надано до Відзиву. Отже, на момент відкриття провадження у справі про банкрутство вартість активів боржника за даними бухгалтерського обліку перевищувала вартість прострочених зобов`язань, що було предметом дослідження ліквідатора при формуванні Звіту ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ».

РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Мартинюка С.В. (доповідач), суддів – Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі №904/1093/24 (904/1787/26) залишено без руху.

02.07.2026 через систему "Електронний суд" від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі №904/1093/24 (904/1787/26). Розгляд справи №904/1093/24 (904/1787/26) призначено у судовому засіданні на 29.07.2026.

15.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі №904/1093/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР ОЙЛ" (ідентифікаційний номер юридичної особи 44138763) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ" (ідентифікаційний номер юридичної особи 43327471). Визнано грошові вимоги ТОВ "СЕКТОР ОЙЛ" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ" у розмірі 94 180,00 грн витрат на сплату судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому - 1 черга, 2 400 000, 00 грн основної заборгованості – 4 черга.

Господарським судом Дніпропетровської області також було визнано грошові вимоги наступних кредиторів: ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» в сумі 40 194 902,08 грн, ТОВ «АЛЬБІЛЕНД ІНВЕСТ» в сумі 4 159 747,68 грн, АТ «Укртатнафта» в сумі 31 419 724,19 грн. Всього на суму 78 268 553,95 грн.

Постановою господарського суду від 18.07.2024 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ГЕРМЕС ОЙЛ". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Острика С.Ю. Визнано ТОВ "ГЕРМЕС ОЙЛ" - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 18.07.2025. Ліквідатором ТОВ "ГЕРМЕС ОЙЛ" призначено арбітражного керуючого Острика С.Ю.

Так, ОСОБА_1 була директором та єдиним засновником ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» з 03.11.2019 по 17.07.2023. ОСОБА_2 з 18.07.2023 до моменту ліквідації залишається єдиним засновником ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ», директором була з 18.07.2023 по 18.07.2024.

Досліджуючи надані ліквідатором документи та фінансову звітність ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» Позивачем було встановлено наступне:

В Балансі (Форма № 1-м) за 2021 рік вказано наступні фінансові показники:

- на початок 2021 року: 183 863,00 тис.грн оборотних активів, з них 170 636,90 тис. грн дебіторської заборгованості; 218 243,50 тис. грн поточних зобов`язань, з них 116 314,70 тис. грн кредиторської заборгованості за товар, дохід склав 141 747,80 тис.грн.;

- на кінець 2021 року: 445 117,50 тис.грн оборотних активів, з них 443 709,30 тис. грн дебіторської заборгованості; 467 597,00 тис. грн поточних зобов`язань, з них 39 220,30 тис. грн кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 216 352,20 тис. грн, чистий збиток – 15 697,10 тис. грн.

В Балансі (Форма № 1-м) за 2022 рік вказано наступні фінансові показники:

- на початок 2022 року: 445 117,50 тис.грн оборотних активів, з них 443 709,30 тис. грн дебіторської заборгованості; 467 597,00 тис. грн поточних зобов`язань, з них 39 220,30 тис. грн кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 0,00 грн чистий збиток - 129, 00 тис. грн;

- на кінець 2022 року: 537 639,10 тис.грн оборотних активів, з них 536 275,50 тис. грн дебіторської заборгованості; 560 247,60 тис. грн поточних зобов`язань, з них 34 682,30 тис. грн кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 141 747,80 тис. грн.

В Балансі (Форма № 1-м) за 2023 рік вказано наступні фінансові показники:

- на початок 2023 року: 537 639,10 тис.грн оборотних активів, з них 536 275,50 тис. грн дебіторської заборгованості; 560 247,60 тис. грн. поточних зобов`язань, з них 34 682,30 тис. грн. кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 0,00 грн, чистий збиток - 11 735,30 тис. грн;

- на кінець 2023 року: 38 884,10 тис.грн оборотних активів, з них 38 884,10 тис. грн дебіторської заборгованості; 73 227,90 тис. грн поточних зобов`язань, з них 28 885,00 тис. грн кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 0,00 грн, чистий збиток – 129,00 тис. грн.

На кінець 2023 року боржник мав дебіторську заборгованість в сумі 38 884,10 тис. грн, яка була сформована за рахунок виведення грошових коштів на підприємства, які не мають жодного майна і стягнути з яких заборгованість є неможливим.

Так, дебіторська заборгованість була сформована за рахунок укладення ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ»:

1. Договору про надання послуг з факторингу №21-09/21/2-Ф від 21.09.2021, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «ТЕМП ОЙЛ», яке виникло у відповідності до Договору поставки нафтопродуктів №ГН-0078 від 21.07.2015 на суму 178 370,64 грн; Договору про надання послуги з факторингу №21-09/21/2-Ф від 21.09.2021, Договору про відступлення права вимоги №У-22/09-21/2 від 22.09.2021, згідно з якими боржник отримав право вимоги до ТОВ «ТЕМП ОЙЛ», яке виникло у відповідності до Договору поставки нафтопродуктів № ГН-0157 від 01.08.2015 на суму 130 878,24 грн. При цьому, ТОВ «ТЕПЛ ОЙЛ» з 14.02.2017 перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Вказана інформація наявна в мережі Інтернет та могла бути перевірена під час укладання договорів в 2021 році.

2. Договору про відступлення права вимоги №ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «АВАНТ ПОЛЮС», яке виникло у відповідності Договору поставки нафтопродуктів №АП02-11 від 01.11.2019 на суму 8 067 000,00 грн. Постановою Господарського суду м. Києва від 04.02.2026 у справі №910/5437/25 ТОВ «АВАНТ ПОЛЮС» визнано банкрутом. Судом встановлено, що під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, не виявлено.

3. Договору про відступлення права вимоги №15/08 від 15.08.2019, Договору про відступлення права вимоги №ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з якими боржник отримав право вимоги до ТОВ «ХАРД СІСТЕМ», яке виникло на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги №02/11 від 02.11.2018 на суму 5 740 706,28 грн.; Договору про відступлення права вимоги №15/08 від 15.08.2019, Договору про відступлення права вимоги №ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з якими боржник отримав право вимоги до ТОВ «ХАРД СІСТЕМ», яке виникло на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 06/11 від 06.11.2018 на суму 7 156 293,72 грн.

4. Договору про відступлення права вимоги № ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «КЛАЙН ІНВЕСТМЕНТ», яке виникло на підставі Договору про переведення боргу № 2/03-18 від 15.08.2019 на суму 5 595 000,00 грн.

5. Договору про відступлення права вимоги № ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «ЕЛЕВАНТ ІНВЕСТ КОМПАНІ», яке виникло на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 19-003Л від 01.03.2019 на суму 1 480 000,00 грн.

6. Договорів поставки нафтопродуктів №ТКП-001 від 01.05.2021 на суму 3 294 425,00 грн та №ТКП-003 від 01.06.2021 на суму 1 610 180,00 грн, укладених з ТОВ «ВИРКОТОС».

7. Договору поставки нафтопродуктів № ТГП-1 від 01.05.2021 на суму 1 290 284,08 грн, укладеного з ТОВ «ПАЛАВАН».

8. Договору про відступлення права вимоги № ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД», яке виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів № ЧТП053 від 01.11.2019 на суму 1 135 000,00 грн; Договору про відступлення права вимоги № ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД», яке виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів №ЧТП010 від 01.10.2019 на суму 3 126 000,00 грн. Постановою Господарського суду Харківської області від 11.02.2026 у справі №922/4134/23 ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» визнано банкрутом. Судом в процесі розгляду справи встановлено відсутність майна у боржника.

Також в листі №02-01/01 від 14.01.2026 ліквідатор ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» повідомив АТ «Укртатнафта» про відсутність майна у вищезазначених підприємств за результатами проведеної ними перевірки.

У відповідності до п.3.4 розділу ІІІ наказу №14, ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно. Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Коефіцієнт покриття (Кп) розраховується по формулі: Оборотні активи/Поточні зобов`язання.

За змістом банківських виписок за 2021-2023 рік вбачається, що ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» протягом даного періоду надавало ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» фінансову допомогу на постійній основі згідно укладених договорів надання поворотної фінансової допомоги.

Так, ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» в особі Заброди Анастасії Олександрівни були укладені з ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ»:

- Договір про надання ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» поворотної фінансової допомоги №ЛТ20-15 від 12.03.2020 в рамках якого було отримано ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» 131 590 000,00 грн;

- Договір про надання ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-45 від 29.03.2021 в рамках якого було отримано ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» 85 315 378,78 грн;

- Договір про надання ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-72/01 від 01.06.2021 в рамках якого було отримано ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» 185 568 050,92 грн;

- Договір про надання ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» поворотної фінансової допомоги №ЛТ21 78 від 01.06.2021 в рамках якого було отримано ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» 99 760 000,00 грн.

Всього на суму 502 233 429,70 грн.

ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» в особі ОСОБА_1 було укладено з ТОВ «ДАНАПРІС ПЛЮС» Договір ФП-ГДО2 від 01.03.2021 про надання поворотної фінансової допомоги. Розмір фінансової допомоги становив 3 000 000,00 гривень. Тобто Договір був укладений в момент вже наявності заборгованості ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» перед АТ «Укртатнафта».

В подальшому, ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» Додаткову угоду №1 від 18.07.2022, якою збільшує суму допомоги до 5 мільйонів гривень; Додаткову угоду №2 від 26.06.2023, якою збільшує суму допомоги до 6 мільйонів гривень.

Перерахування коштів на ТОВ «ДАНАПРІС ПЛЮС» просліджується з наявних виписок по банківським рахункам за 2021-2023 роки.

Також з наявних документів вбачається, що ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ`в особі Заброди А.О. було укладено з ТОВ «АЛЬТАФІНАНС»:

- Договір У-30/03-22 про відступлення права вимоги від 30.03.2022, згідно з яким ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» купує право вимоги на отримання від ТОВ «АРГО-УТН» заборгованості на загальну суму 44 101 000,00 грн. грн. ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» зобов`язувалося сплатити за право вимоги 41 173 000,00 грн.

- Договір ХМ №У-29/06-22 про відступлення права вимоги від 29.06.2022, згідно з яким купує ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» право вимоги на отримання від ТОВ «АРГО-УТН» заборгованості на загальну суму 45 295 000,00 грн. ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» зобов`язувалося сплатити за право вимоги 40 098 000,00 грн.

Загалом сума зобов`язань ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» перед ТОВ «АЛЬТАФІНАНС» склала 81 271 000,00 грн.

Офісом Генерального прокурора були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025000000001228 від 18.12.2025 відомості про вчинення невстановленими службовими особами суб`єктів господарювання приватного права, в тому числі, ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ», кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, направленого на заволодіння нафтопродуктами АТ «Укртатнафта».

13.03.2026 ліквідатором було надано Звіт ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури, в якому зазначено, що коштів, отриманих від вжитих заходів з пошуку та реалізації майна недостатньо для погашення вимог кредиторів.

За змістом поданого Звіту вбачається, що від повернення дебітором ТОВ «Алетея» дебіторської заборгованості перед ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» та від реалізації активів банкрута на прилюдних торгах надійшли грошові кошти у розмірі 96 772,70 грн. Іншого майна у ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» не виявлено. Грошові кошти, що увійшли до складу ліквідаційної маси, спрямовані на часткове покриття винагороди та витрат ліквідатора у даній справі про банкрутство.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами Цивільного кодексу України визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то апеляційний суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

За загальним правилом, визначеним ч.ч. 1-3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 191 ЦК України).

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.ст. 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника – юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому, визначена в абз. 1 ст. 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №911/1423/19.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

Визначене нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Верховний Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство – задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Нормами Цивільного кодексу України, зокрема, визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування / притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами Кодексу України з процедур банкрутства, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Апеляційний суд зазначає, що за змістом преамбули Кодексу України з процедур банкрутства одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

За загальним правилом, визначеним частинами першою – третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника – юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Колегія апеляційного господарського суду зазначає, що з вбачається з поданої заяви та стверджується Скажрником:

В Балансі (Форма № 1-м) за 2021 рік вказано наступні фінансові показники:

- на початок 2021 року: 183 863,00 тис.грн оборотних активів, з них 170 636,90 тис. грн дебіторської заборгованості; 218 243,50 тис. грн поточних зобов`язань, з них 116 314,70 тис. грн кредиторської заборгованості за товар, дохід склав 141 747,80 тис.грн;

- на кінець 2021 року: 445 117,50 тис.грн оборотних активів, з них 443 709,30 тис. грн дебіторської заборгованості; 467 597,00 тис. грн поточних зобов`язань, з них 39 220,30 тис. грн кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 216 352,20 тис. грн, чистий збиток – 15 697,10 тис. грн.

В Балансі (Форма № 1-м) за 2022 рік вказано наступні фінансові показники:

- на початок 2022 року: 445 117,50 тис.грн оборотних активів, з них 443 709,30 тис. грн дебіторської заборгованості; 467 597,00 тис. грн поточних зобов`язань, з них 39 220,30 тис. грн кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 0,00 грн, чистий збиток - 129, 00 тис. грн;

- на кінець 2022 року: 537 639,10 тис.грн оборотних активів, з них 536 275,50 тис. грн дебіторської заборгованості; 560 247,60 тис. грн поточних зобов`язань, з них 34 682,30 тис. грн кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 141 747,80 тис. грн.

В Балансі (Форма № 1-м) за 2023 рік вказано наступні фінансові показники:

- на початок 2023 року: 537 639,10 тис.грн оборотних активів, з них 536 275,50 тис. грн дебіторської заборгованості; 560 247,60 тис. грн. поточних зобов`язань, з них 34 682,30 тис. грн. кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 0,00 грн, чистий збиток - 11 735,30 тис. грн;

- на кінець 2023 року: 38 884,10 тис.грн оборотних активів, з них 38 884,10 тис. грн дебіторської заборгованості; 73 227,90 тис. грн поточних зобов`язань, з них 28 885,00 тис. грн кредиторської заборгованості за товар; дохід склав 0,00 грн, чистий збиток – 129,00 тис. грн,

що на думку АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" поточні зобов`язання завжди перевищували оборотні активи та майже вдвічі перевищували дохід підприємства від господарської діяльності.

Однак, апеляційний суд зауважує, що в періоді з 2021 по кінець 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ" мало дохід, що не враховано Скаржником, а саме:

- на початок 2021 року дохід склав 141 747,80 тис.грн;

- на кінець 2021 року дохід склав 216 352,20 тис. грн;

- на кінець 2022 року дохід склав 141 747,80 тис. грн.

Колегія суддів зауважує, що викладена Скаржником інформація є спірною з огляду на те, що підприємство мало на кінці 2021 року мало дохід у розмірі 216 352,20 тис. грн, а на початку 2022 року в балансі відображено 0,00 грн, так як і в кінці 2022 року дохід склав 141 747,80 тис. грн, а на початку 2023 у балансі також відображено 0,00 грн.

Крім того, щодо твердження Позивача, що на кінець 2023 року боржник мав дебіторську заборгованість в сумі 38 884,10 тис. грн, яка була сформована за рахунок виведення грошових коштів на підприємства, які не мають жодного майна і стягнути з яких заборгованість є неможливим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити більш детально наступне.

Щодо договору факторингу № 21-09/21/2-Ф від 21.09.2021 ТОВ «ТЕМП ОЙЛ».

Скаржник зазначає, що ТОВ «ТЕМП ОЙЛ» перебуває в стані припинення з 14.02.2017, а інформація про це була «наявна в мережі Інтернет». Однак:

– факт перебування у стані припинення не означає, що юридична особа ліквідована і не може мати зобов`язань;

– право вимоги до такої особи є дійсним активом до моменту її виключення з реєстру;

– перевірка контрагента є стандартним діловим ризиком, і добросовісний підприємець не може бути обізнаний про всі майбутні проблеми контрагента.

Щодо договорів відступлення права вимоги.

Скаржник стверджує, що договори з ТОВ «АЛЬТАФІНАНС» (ЄДРПОУ 43228667, адреса: 51915, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, проспект Свободи, буд. 34, - від 11.11.25 р. відкрито провадження у справі 904/6155/25 про банкрутство) (сума 81 271 000,00 грн.) є «виведенням коштів».

Однак колегія суддів зауважує, що придбання права вимоги (цесія) є законною операцією відповідно до ст. 512– 519 ЦК України.

Апеляційний суд зазначає, що Скаржником належним чином не доведено, що вартість придбаних прав вимоги була завідомо завищена або занижена; ТОВ «АРГО-УТН» дійсно не мало відповідного боргу; відповідні правочини були вчинені з метою завдання шкоди кредиторам.

Щодо договорів з ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» (ідентифікаційний код 41449359), апеляційний суд зазначає, що означені договори фінансової допомоги є законними та звичайними інструментами господарського обороту.

Крім того сам факт укладення договорів позики/фінансової допомоги не є протиправним, а заявник не наводить доказів того, що на момент укладення кожного конкретного договору Відповідач достеменно знала про неможливість виконання зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи №904/1093/24 у складі загальних вимог кредиторів наявні вимоги ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» на суму 40 194 902,08 грн. При цьому ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» є стороною договорів фінансової допомоги, укладених саме з боржником. Зарахування зустрічних вимог (яке Позивач кваліфікує як «виведення коштів») фактично зменшує заборгованість підприємства перед цим кредитором.

Відтак, включення таких вимог до ліквідаційної маси та одночасне ставлення їх у провину Відповідачу є суперечливим.

Щодо посилання Скаржника, що неправомірні дії (бездіяльність) ОСОБА_1 , які виявилися, зокрема, у створенні штучної дебіторської заборгованості шляхом виведення коштів на підприємства, які не мають жодного майна для погашення заборгованості, суд вважає таке твердження недоведеним виходячи з таких підстав.

1. Договір про відступлення права вимоги №ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «АВАНТ ПОЛЮС», яке виникло у відповідності Договору поставки нафтопродуктів №АП02-11 від 01.11.2019 на суму 8 067 000,00 грн.

Проте, як встановлено судом та не заперечується Скаржником, лише 04.02.2026 Постановою Господарського суду м. Києва у справі №910/5437/25 ТОВ «АВАНТ ПОЛЮС» визнано банкрутом.

2. Договір про відступлення права вимоги № ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД», яке виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів № ЧТП053 від 01.11.2019 на суму 1 135 000,00 грн;

3. Договір про відступлення права вимоги № ЛОП-01-07/ГО від 01.07.2020, згідно з яким боржник отримав право вимоги до ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД», яке виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів № ЧТП010 від 01.10.2019 на суму 3 126 000,00 грн.

Проте, знову ж таки, як встановлено судом та не заперечується Скаржником, лише 11.02.2026 Постановою Господарського суду Харківської області у справі №922/4134/23 ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» визнано банкрутом.

Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника в цій частині та зауважує, що укладаючи означені вище Договори, Відповідач знав, або міг знати, що в 2026 році означені товариства, права вимоги до яких набув боржник, перебуватимуть у ліквідаційній процедурі, і саме такі дії Відповідача призвели до неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ".

Щодо твердження Позивача, що вказані вище угоди підлягають визнанню недійсними як правочини, де боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи №904/1093/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ", яка була відкрита ухвалою суду від 01.04.2024, станом на 02.06.2026, ані арбітражний керуючий, ані кредитор позови про визнання недійсними договорів укладених боржником в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства не подавали, та на розгляді суду не перебувають.

Щодо бездіяльності Відповідача, апеляційний суд зауважує, що Скаржником ані в позовній заяві, ані в поданій апеляційній скарзі не зазначає та не конкретизує, які саме заходи зі стягнення дебіторської заборгованості мав вжити керівник, в які строки, та чому їх нездійснення є протиправним. Вибір господарської стратегії залишається у межах ділового розсуду керівника (business judgment rule), якщо не доведено очевидного відступлення від стандарту розумного господарника.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (ч. 10 ст. 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч. 3 ст. 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Апеляційний суд наголошує, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі – Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ).

Як вбачається, з наявного в матеріалах справи №904/1093/24 звіту за ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ОЙЛ" арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича, ліквідатором не встановлено підстав для притягнення службових осіб банкрута до субсидіарної відповідальності, оскільки відповідно до проведеного у процедурі розпорядження майном аналізу фінансово – господарського стану боржника не встановлено ознак доведення до банкрутства.

Крім того, ліквідатором було здійснено аналіз руху коштів протягом трьох останніх років до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Гермес Ойл», та угод боржника.

За результатами опрацювання даних виписок з`ясовано, що ТОВ «Гермес Ойл» укладалися договори відступлення прав вимоги та договори переведення боргу.

Водночас, оплата за такими договорами, в тому числі, і шляхом заліку вимог, здійснювалася в рахунок погашення зобов`язань банкрута.

Відтак, ліквідатор виснував про відсутність угод за участю боржника, що могли б бути визнані недійсними за ст. 42 КУПБ.

Крім того, апеляційним господарським судом досліджено, що в наявному в матеріалах справи №904/1093/24, аналізі, арбітражним керуючим було окремо досліджено питання виявлення ознак доведення до банкрутства, а саме зазначено:

"При аналізі встановлено, що протягом періоду, який аналізується, різкого падіння не було. Крім того, розпорядником майна проаналізовано, що за підсумками 2022 року розмір активів боржника становив 537 639,1 тис. грн (рядок 1195), а за підсумками 2023 року цей же розмір активів складав 38 884,1 тис. грн (рядок 1195). Водночас, протягом 2023 року відбулося і зменшення кредиторської заборгованості боржника (зміна у рядку 1695): із 560 247,6 тис. грн до 73 227,9 тис. грн. Таким чином, за рахунок зменшення активів боржника відбулося і зменшення кредиторської заборгованості. Найбільша зміна відбулася у структурі дебіторської заборгованості (із 530 074,4 тис. грн. до 32 689,2 тис. грн). Таким чином, зменшення кредиторської заборгованості могло мати місце, в тому числі, у випадку зарахування зустрічних однорідних вимог, відступлення права вимоги, переводу боргу тощо.

В такому випадку, це свідчить про відсутність ознак свідомого доведення до банкрутства.".

Принагідно колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання Скаржника на те, що Офісом Генерального прокурора були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025000000001228 від 18.12.2025 відомості про вчинення невстановленими службовими особами суб`єктів господарювання приватного права, в тому числі, ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ», кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, направленого на заволодіння нафтопродуктами АТ «Укртатнафта» - є лише фактом внесення відомостей до реєстру, що не є доказом вини будь-якої особи.

Відповідно до ст. 62 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З матеріалів справи вбачається, що представником Відповідача було направлено адвокатський запит до Офісу Генерального прокурора (адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) з проханням повідомити який статус має ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Юр`ївським РВГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.09.2011р., адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в кримінальному провадженні №42025000000001228 від 18.12.2025 року про вчинення невстановленими службовими особами суб`єктів господарювання приватного права, в тому числі, ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 87, код ЄДРПОУ 43327471, тел. +380 (56) 235-64-06), кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, направленого на заволодіння нафтопродуктами АТ «Укртатнафта», та чи повідомлено вже про підозру в межах кримінального провадження №42025000000001228 від 18.12.2025 року відомості про вчинення невстановленими службовими особами суб`єктів господарювання приватного права, в тому числі, ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 87, код ЄДРПОУ 43327471, тел. +380 (56) 235-64-06), кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, направленого на заволодіння нафтопродуктами АТ «Укртатнафта».

На даний запит представника Відповідача було отримано відповідь Офісу Генерального прокурора від 27.04.2026 №16/1/2-40012ВИХ-26 16/1/2-8212-22, якою повідомлено, що «Офісом Генерального прокурора розглянуто Ваш адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 від 21.04.2026 про надання інформації із кримінального провадження №42025000000001228 від 18.12.2025, за результатами чого повідомляю наступне. ОСОБА_1 не допитувалася як свідок та не має жодного процесуального статуту у вказаному кримінальному провадженні».

Колегія апеляційного господарського суду відхиляє доводи Скаржника та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадкуі Акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" не було доведено належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_1 своїми діями/бездіяльністю, або прийнятими рішеннями відносно майна банкрута вплинула на платоспроможність підприємства та неможливість останнього задовольнити вимоги кредиторів.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі №904/1093/24 (904/1787/26) - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Мартинюк

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя Ю.В. Фещенко