Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №904/6487/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/6487/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від ДПЗД “Укрінтеренерго”: Підпалий О.В.

від кредиторів: не з`явились

від боржника (скаржника): Шилов С.О.

арбітражний керуючий: Вернигора В.П.

розглянув матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Дніпроазот"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 (суддя Первушин Ю.Ю.) за результатами розгляду заяви про грошові вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до боржника

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство в частині грошових вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (суддя Первушин Ю.Ю.)

у справі № 904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт", м. Дніпро

до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам`янське

про визнання банкрутом

Кредитори:

1. ТОВ “Укртрансліт”

2. АТ “Полтаваобленерго”

3. АТ “Нікопольський завод феросплавів”

4. ТОВ “ЗЕ.ТЕК”

5. ТОВ “Навчально-консультаційний центр Експерт-20”

6. ТОВ “Хім-Еко”

7. ПрАТ “Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат”

8. АТ “Кременчуцький сталеливарний завод”

9. ТОВ “Охорона-Дніпро”

10. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

11. ОСОБА_1

12. ОСОБА_2

13. ТОВ “Укренерго-Трейд”

14. ОСОБА_3

15. ТОВ “Юридична компанія "Тезіс"”

16. ТОВ “Металургійна транспортна компанія”

17. ТОВ “Полтаваенергозбут”

18. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області

19. ТОВ “Газорозподільні мережі України” в особі Дніпровської філії

20. КП ДОР “Аульський водовід”

21. ТОВ “Центр інвестиційного консалтингу”

22. АТ “Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"”

23. ТОВ “Бі Ті Солюшинс”

24. ОСОБА_4

25. ДПЗД “Укрінтеренерго”

26. АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі”

27. ОСОБА_5

28. ОСОБА_6

29. ОСОБА_7

30. AMS Ameropa Marketing and Sales AG

31. ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" 17.11.2025 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" в розмірі 24 224, 00 грн - витрати з оплати судового збору (1 черга задоволення), 72000,00 грн - витрати з оплати авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга задоволення), 97 590 251,99 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (4 черга задоволення). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введенл процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів. Розпорядником майна призначеного арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича.

23.12.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620) за №78014.

20.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшла заява про визнання кредиторських вимог до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" в загальній сумі 51 928 576,36 грн та судовий збір у сумі 6 656,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що між Кредитором та Боржником було укладено договір про постачання електричної енергії на умовах публічного договору приєднання. АТ “ДНІПРОАЗОТ” перебувало на постачанні у ДПЗД “Укрінтеренерго” у періоди з березня по червень 2025 року та у жовтні 2025 року. Факт споживання енергії підтверджується даними комерційного обліку, отриманими від оператора системи розподілу - АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі”.

Боржник лише частково оплатив рахунок за березень 2025 року, тоді як рахунки за квітень-червень та жовтень 2025 року залишилися непогашеними. Сума основного боргу становить 47 852 794,88 грн.

Заява ґрунтується на ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правилах роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), які регулюють діяльність постачальника “останньої надії” та обов`язок споживача оплачувати отримані послуги.

Окрім основного боргу, до суми вимог включено нараховані штрафні санкції та компенсації, передбачені умовами комерційної пропозиції та законом, а саме: 15% річних - 3 100 863,52 грн, інфляційні втрати - 974 917,96 грн, судовий збір - 6 656,00 грн.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 визнано грошові вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Акціонерного товариства “Дніпроазот” у розмірі 6 656,00 грн - судовий збір (1 черга задоволення) та 51 928 576,36 грн - основний борг (4 черга задоволення).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот". За підсумками попереднього судового засідання, господарський суд вирішив, внести до реєстру вимог кредиторів розглянуті Господарським судом Дніпропетровської області в справі №904/6487/25 вимоги кредиторів до Акціонерного товариства "Дніпроазот", зокрема й Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у розмірі 6 656,00 грн - судовий збір (1 черга задоволення) та 51 928 576,36 грн - основний борг (4 черга задоволення).

Мотиви ухвали суду від 17.04.2026 та 05.06.2026 ґрунтуються на таких аргументах:

Суд встановив, що між сторонами діяв публічний договір приєднання, за яким Кредитор як постачальник “останньої надії” продавав енергію, а Боржник був зобов`язаний її оплачувати.

Суд погодився з тим, що постачальник “останньої надії” визначає обсяги споживання виключно на підставі даних оператора системи розподілу (АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі”), який веде комерційний облік.

Суд відхилив доводи розпорядника майна про недоведеність боргу за квітень 2025 року (12,1 млн грн). Суд врахував пояснення Кредитора, що у звітах оператора за цей період були відсутні корегувальні показники саме по АТ “Дніпроазот”, тому первинний рахунок є належним доказом.

Суд підтримав позицію Кредитора, що нарахування за ст. 625 ЦК України (інфляційні та відсотки річних) не є штрафними санкціями, а є мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Оскільки ці виплати мають компенсаторний характер і входять до складу основного боргу, на них не поширюється дія Постанови НКРЕКП № 332, яка забороняє нарахування саме штрафів та пені у період воєнного стану.

Суд визнав правомірним нарахування саме 15% річних, оскільки цей розмір був прямо встановлений у Комерційній пропозиції, до якої приєднався Боржник, що відповідає диспозитивним нормам ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд зазначив, що Боржник та розпорядник майна не надали власного контррозрахунку, тоді як розрахунки Кредитора визнані судом арифметично вірними та такими, що дають змогу перевірити періоди прострочення.

Тому, суд визнав вимоги Кредитора у повному обсязі: 51 928 576,36 грн основного боргу (включаючи 15% річних та інфляційні) та 6 656,00 грн судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеними ухвалами, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Дніпроазот", в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 у справі № 904/6487/25 в частині визнання грошових вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” у розмірі: 6 656,00 грн - судовий збір (1 черга задоволення); 51 928 576,36 грн - основний борг (4 черга задоволення).

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/6487/25, постановлену за підсумками попереднього засідання, в частині внесення до реєстру вимог кредиторів вимоги кредитора – Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” у розмірі: 6 656,00 грн - судовий збір (1 черга задоволення); 51 928 576,36 грн - основний борг (4 черга задоволення).

- прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” на загальну суму 4 075 781,48 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм судом першої інстанції під час розгляду грошових вимог до АТ “Дніпроазот” визнано грошові вимоги ДПЗД “Укрінтеренерго” в частині нарахування відсотків та інфляційних втрат.

Скаржник наполягає на незаконності включення до реєстру суми 4 075 781,48 грн (15% річних та інфляційні втрати), вважаючи безспірним лише основний борг за енергію - 47 852 794,88 грн.

Скаржник зазначає, що Постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 забороняє нарахування та стягнення будь-яких штрафних санкцій між учасниками ринку електричної енергії на період дії воєнного стану.

Оскільки обидві сторони є учасниками ринку, на їхні відносини поширюється дія цього мораторію.

Всі спірні санкції були нараховані у проміжок часу з квітня по грудень 2025 року, тобто виключно під час дії воєнного стану, що, на думку Скаржника, виключає саме право Кредитора на їх нарахування.

АТ “ДНІПРОАЗОТ” стверджує, що 15% річних у цьому випадку є не компенсаційними виплатами за ст. 625 ЦК України, а саме штрафною санкцією, оскільки сторони свідомо встановили розмір, що у 5 разів перевищує законодавчий мінімум (3%).

Скаржник вважає, що суд незаконно переклав обов`язок доведення правильності розрахунку на Боржника, використавши відсутність контррозрахунку як головну підставу для задоволення вимог.

Суд не здійснив належної арифметичної перевірки розрахунків. Наданий Кредитором протокол не містить чітких дат початку та закінчення нарахувань для кожного окремого платежу. У розрахунках використовуються відсоткові ставки, які різняться між собою у різні періоди та не підтверджені умовами договору чи офіційною статистикою (зокрема, щодо індексів інфляції за квітень-грудень 2025 року).

Скаржник наголошує, що навіть якщо нарахування визнають законними, суд мав обов`язок розглянути питання про їх зменшення до 3% річних.

Глибока фінансова криза підприємства, процедура банкрутства, розташування потужностей у прифронтовій зоні (м. Кам`янське) та попередня добросовісна поведінка Боржника (часткові оплати).

На підставі цього Скаржник просить скасувати ухвали суду першої інстанції в частині визнання вимог на суму 4 075 781,48 грн та відмовити у їх задоволенні.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ухвали суду першої інстанції є законними, а доводи боржника про неправомірність нарахування інфляційних втрат та 15% річних суперечать нормам матеріального права та сталій судовій практиці.

Кредитор наголошує, що 15% річних та інфляційні втрати не є штрафами чи пенею, а є мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Вони мають компенсаторний характер і спрямовані на захист майнових інтересів кредитора від знецінення грошей.

Оскільки ці нарахування не є штрафними санкціями, на них не поширюється дія Постанови НКРЕКП № 332, яка забороняє нарахування саме пені та штрафів на період воєнного стану. Кредитор підкреслює, що на виконання цієї постанови він якраз не здійснював нарахування пені.

Стаття 625 ЦК України дозволяє сторонам встановлювати в договорі інший розмір відсотків, ніж стандартні 3%.

Оскільки договір з постачальником “останньої надії” є публічним договором приєднання, боржник, споживаючи електроенергію, безакцептно прийняв усі його умови, включаючи Комерційну пропозицію № 10, де зафіксовано ставку 15% річних.

Кредитор зазначає, що перебуває у критичному фінансовому стані, має статус “Дефолтний”, а всі кошти, що надходять від споживачів, автоматично перераховуються НЕК “Укренерго”.

ДПЗД “Укрінтеренерго” є єдиним постачальником “останньої надії” в Україні, що виконує функції, покладені Кабінетом Міністрів.

Згідно з постановами Уряду, отримані від споживачів кошти у вигляді 15% річних та інфляційних втрат мають чітке цільове призначення: вони спрямовуються виключно на погашення податкового боргу підприємства та розрахунки на ринку електроенергії.

Кредитор вважає розрахунок математично вірним та зазначає, що чинне законодавство не вимагає деталізації формул безпосередньо у протоколі розрахунку.

Боржник у суді першої інстанції не надав жодного контррозрахунку, який би спростовував суми заборгованості.

На підставі цього Кредитор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач у справі), суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 вказану апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.09.2025 у справі № 908/1897/24, відповідно до якого перегляд ухвали за результатами попереднього засідання щодо вимог конкретного кредитора є неможливим без одночасного оскарження ухвали, якою вирішено грошові вимоги такого кредитора.

Повторне (уточнене) звернення з апеляційною скаргою, яким одночасно оскаржено й ухвалу від 17.04.2026, і ухвалу від 05.06.2026, відбулося протягом двох днів з дня отримання ухвали про повернення первісної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 04.08.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/6487/25 необхідні для розгляду апеляційної скарги.

03.07.2026 матеріали справи №904/6487/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 04.08.2026 заслухано представника скаржника, ДПЗД “Укрінтеренерго” та арбітражного керуючого, Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, яке виконує функції постачальника “останньої надії” (далі - Постачальник, ДПЗД “Укрінтеренерго”, Кредитор), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії”, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ, Правила), та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ “ДНІПРОАЗОТ” (далі Споживач, АТ “ДНІПРОАЗОТ”, Боржник), укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника “останньої надії” та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України “Про ринок електричної енергії”, положень ПРРЕЕ.

Загальна заборгованість АТ “ДНІПРОАЗОТ” перед ДПЗД “Укрінтеренерго” за спожиту електричну енергію станом на дату подання заяви становить 47 852 794 ,88 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до пункту 7.4. Комерційної пропозиції № 10 від 08.10.2024, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також: п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання, яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Кредитором у зв`язку з неналежним виконанням Боржником умов договору нараховано 15 % річних та інфляційні втрати за період з 16.04.2025 по 17.12.2025, у розмірі 3 100 863,52 грн - 15% річних та 974 917,96 грн - інфляційні втрати.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції в межах апеляційного розгляду

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість судових рішень у частині нарахування відсотків та інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Відповідно до пункту 7.4. Комерційної пропозиції № 10 від 08.10.2024, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також: п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання, яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Кредитором у зв`язку з неналежним виконанням Боржником умов договору нараховано 15 % річних та інфляційні втрати за період з 16.04.2025 по 17.12.2025, у розмірі 3 100 863,52 грн - 15% річних та 974 917,96 грн - інфляційні втрати.

Скаржник вказував, що нарахування 15% річних та інфляційних втрат є штрафними санкціями, а тому їх стягнення заборонено Постановою НКРЕКП № 332 на період воєнного стану та зазначив, що ставка 15% є “договірною санкцією”, оскільки вона значно перевищує встановлені законом 3%.

Апеляційний суд відхиляє вищезазначені доводи скаржника, з огляду на таке.

Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови № 332 зазначила мету та підстави ЇЇ прийняття. Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини об`єднаної енергетичної системи України, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України “Про ринок електричної енергії”, “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”.

Так, підпунктом 14 пункту 1 Постанови № 332 передбачено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову, зокрема, зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, між: учасниками ринку електричної енергії.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В той же час частиною другою цієї ж статті ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

Таким чином, нарахування Кредитором 15% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Зазначена правова позиція щодо правової природи відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, висвітлена у правових висновках Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20).

Крім того, подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-59ІЦСІ8), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Крім того, з метою стабілізації фінансового стану ДПЗД “Укрінтеренерго” Кабінетом Міністрів України 21 квітня 2023 року прийнята постанова № 363 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 № 483”, якою на ДПЗД “Укрінтеренерго” з 1 квітня 2023 року покладені спеціальні обов`язки із забезпечення безперебійного функціонування постачальника “останньої надії”.

Підпунктом 3 пункту 91 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р. № 859) (далі-Положення) визначено, що після погашення постачальником “останньої надії” заборгованості із заробітної плати, яка виникла протягом 2022 року, надходження, отримані постачальником “останньої надії” у вигляді відсотків річних, інфляційних втрат та пені спрямовувати виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.

Підпунктом 14 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 “Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану” зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, між учасниками ринку електричної енергії, тому, у зв`язку тимчасовою забороною нарахування пені та штрафів споживачам та у зв`язку із відсутністю інших джерел для погашення податкового боргу, кошти, які надходять від споживачів у вигляді 15 % річних, інфляційних втрат спрямовуються виключно на погашення податкового боргу ДПЗД “Укрінтеренерго” на виконання вимог підпункту З пункту 9-1 Положення.

Отже, 15% річних та інфляційні втрати, які ДПЗД “Укрінтеренерго” стягує зі споживачів постачальника “останньої надії” мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України (інфляційні втрати та відсотки річних), за своєю юридичною природою не є штрафними санкціями (штрафом чи пенею). Вони є особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, що мають компенсаторний характер. Їхня мета — захист майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання плати за неправомірне користування ними.

Розмір 15% річних був чітко зафіксований у пункті 7.4 Комерційної пропозиції № 10, яка є невід`ємною частиною Договору.

Оскільки цей договір є публічним договором приєднання, Боржник, здійснюючи фактичне споживання електричної енергії, безакцептно прийняв усі його умови, включаючи і встановлений розмір річних відсотків.

Крім того, скаржник вказував на те, що суд мав зменшити розмір відсотків через складний фінансовий стан підприємства та воєнний стан.

Боржник у своїх заперечення зазначив:“... Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 було сформульовано однозначний правовий висновок щодо можливості зменшення річної процентної ставки: 158. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.”.

Відповідно до п.7.4. Комерційної пропозиції № 10, яка є Додатком 1 до Договору, було встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з вимогами п.п. 2 та п.п. 6 п. 6.2 глави 6 Договору про постачання електричної енергії з постачальником “останньої надії”, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

Разом з тим, відповідно до положень п.п. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, Постачальник мас право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

Боржник, посилаючись на пункт 158 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 сам зазначив, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом, тобто інший розмір відсоткової ставки встановлений у Комерційній пропозиції № 10, яка є додатком до Договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”.

Таким чином, посилання Боржника на вищезазначену постанову Великої Палати Верховного Суду як на підставу щодо зменшення відсотків річних є необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, згідно з вимогами статті 3 Закону України “Про ринок електричної енергії” (далі-Закон) функціонування ринку електричної енергії здійснюється зокрема, на принципах забезпечення енергетичної безпеки України, збереження цілісності, забезпечення надійного та ефективного функціонування ОЕС України та відповідальності учасників ринку за недотримання правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Положеннями статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Кредитор звертає увагу на те, що енергетична галузь України - економічна запорука державного суверенітету, елемент належного врядування, надійний базис сталого розвитку конкурентної економіки та невід`ємна частина європейського енергетичного простору.

01 липня 2019 року відбувся перехід до нової моделі ринку електроенергії, яка запроваджена Законом, основною вимогою якого є забезпечення надійного та безперебійного постачання електричної енергії споживачам в умовах реформування ринку електричної енергії.

Відповідно до положень частини другої статті 3 Закону функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема забезпечення енергетичної безпеки України, забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам, захисту їхніх прав та інтересів та створення умов безпечної експлуатації об`єктів електроенергетики.

До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії належать, зокрема, виконання функцій постачальника “останньої надії”.

На підставі положень статті 62 Закону, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р “Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” постачальником “останньої надії” (із змінами), на ДПЗД “Укрінтеренерго” були покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника “останньої надії” на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2026 року на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Отже, починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час ДПЗД “Укрінтеренерго” є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника “останньої надії”.

Постачальник “останньої надії” виступає гарантом енергозабезпечення - забезпечує постачання споживачу, коли інші постачальники з тих чи інших причин цього робити не можуть.

Підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час.

Зокрема, на цей час на постачанні ДПЗД “Укрінтеренерго”, як постачальника “останньої надії”, перебувають, зокрема, підприємства, які мають статус критичних, а також велика кількість споживачів, які беруть участь в обороні України: військові частини, підрозділи Збройних Сил України, інші військові формування, правоохоронні органи України та інші складові сил оборони.

У зв`язку із заборгованістю з оплати вартості небалансів електричної енергії, відповідно до положень частини 5 статті 75 Закону та постанови НКРЕКП від 27.06.2019 року № 1246 “Про алгоритм розподілу коштів”, враховуючи одержання Підприємством статусу “Дефолтний”, з 05.08.2019 року всі кошти, які надходять від споживачів постачальника “останньої надії”, спрямовуються оператору системи передачі в погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії. Так, статус “Дефолтний” підтверджується списком учасників ринку, що набули статусу “дефолтний”, який розміщений на веб-сайті ПрАТ “НЕК Укренерго”.

На виконання частини 5 статті 75 Закону оператор системи передачі, функції якого виконує НЕК “Укренерго”, надає до уповноваженого банку (АТ “Ощадбанк”) довідку про наявність у ДПЗД “Укрінтеренерго” заборгованості з оплати вартості небалансів електричної енергії.

АТ “Ощадбанк”, на виконання частини 5 статті 75 Закону та постанови НКРЕКП від 18.06.2019 № 1041 “Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18 січня 2019 року № 26”, кожного банківського дня о 12:00 та 16:00, а в останній банківський день місяця о 12:00 та 17:30, здійснює перерахування всіх коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальника “останньої надії” на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі до повного погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії.

Таким чином, оператор системи передачі з 05.08.2019 року фактично “розпоряджається” банківським рахунком із спеціальним режимом використання та отримує всі кошти, що надходять від споживачів постачальника “останньої надії”.

Отже, з 05.08.2019 року ДПЗД “Укрінтеренерго” було позбавлене будь-яких джерел отримання доходу для здійснення витрат, необхідних для виконання покладених спеціальних обов`язків постачальника “останньої надії”, та проведення розрахунків на ринку електричної енергії.

Таким чином, всі кошти, що надходять від споживачів ДПЗД “Укрінтеренерго”, як оплата за електричну енергію, в тому числі на підставі рішень судів, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, автоматично за розпорядженням ОСП перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання НЕК “Укренерго”.

Постачальник “останньої надії”, виконуючи покладений на нього Кабінетом Міністрів України, спеціальний обов`язок на ринку електричної енергії України, не має права відмовити споживачу у постачанні йому електричної енергії на визначений строк. Таким чином, постачальник “останньої надії” зобов`язаний постачати електричну енергію будь - якому споживачу, у тому числі неплатоспроможному.

На цей час єдиним видом діяльності ДПЗД “Укрінтеренерго” залишається постачання електричної енергії в якості постачальника “останньої надії”. Інших видів діяльності підприємство не здійснює.

Для погашення наявного податкового боргу у ДПЗД “Укрінтеренерго”, з 2022 року Мінекономіки розробляються та Урядом приймаються щороку відповідні постанови, що вносять зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії”.

Кошторис витрат ДПЗД “Укрінтеренерго” на здійснення ним операційної діяльності на виконання функції постачальника “останньої надії” включає лише критично важливі для виконання функцій постачальника “останньої надії” статті (поточна зарплата, послуги пошти, зв`язку, обслуговування ПЗ, придбання орг. техніки та паперу тощо).

Тобто, наразі кошти, які надходять від Споживачів у вигляді 15 річних та інфляційних втрат, спрямовуються виключно на погашення податкового боргу Кредитора на виконання Положення.

Оскільки ДПЗД “Укрінтеренерго” є державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства економіки України, а тому завдання збитків постачальнику “останньої надії” призвело в свою чергу до завдання збитків Державі.

Відтак, суд першої інстанції правильно врахував, що для зменшення договірного розміру відсотків мають бути виняткові обставини, які у цій справі відсутні.

Апелянт також зазначав, що розрахунки не містять детальних формул, а суд першої інстанції незаконно вимагав контррозрахунок від Боржника.

Колегія суддів з цього приводу зазначає таке.

Надані Кредитором розрахунки містять усі необхідні вихідні дані: суми заборгованості, на які здійснено нарахування, періоди прострочення (із зазначенням конкретних дат початку та закінчення для кожного платежу) та офіційні індекси інфляції.

При цьому Боржник, заперечуючи проти розрахунку Кредитора, не надав власного контррозрахунку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність нарахування заявлених до визнання грошових вимоги в частині інфляційних втрат та 15% річних, а тому грошові вимоги в частині інфляційних втрат у сумі 974 917,96 грн та 15% річних у сумі 3 100 863,52 грн, є доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають визнанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду від 17.04.2026 та 05.06.2026 - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/6487/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/6487/25 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвали суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.08.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко