Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №904/6487/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/6487/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від кредиторів: не з`явились

від боржника (скаржника): Шилов С.О.

арбітражний керуючий: Вернигора В.П.

розглянув матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Дніпроазот"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 (суддя Первушин Ю.Ю.) за результатами розгляду заяви про грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" до боржника

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство в частині грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" (суддя Первушин Ю.Ю.)

у справі № 904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт", м. Дніпро

до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам`янське

про визнання банкрутом

Кредитори:

1. ТОВ “Укртрансліт”

2. АТ “Полтаваобленерго”

3. АТ “Нікопольський завод феросплавів”

4. ТОВ “ЗЕ.ТЕК”

5. ТОВ “Навчально-консультаційний центр Експерт-20”

6. ТОВ “Хім-Еко”

7. ПрАТ “Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат”

8. АТ “Кременчуцький сталеливарний завод”

9. ТОВ “Охорона-Дніпро”

10. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

11. ОСОБА_1

12. ОСОБА_2

13. ТОВ “Укренерго-Трейд”

14. ОСОБА_3

15. ТОВ “Юридична компанія "Тезіс"”

16. ТОВ “Металургійна транспортна компанія”

17. ТОВ “Полтаваенергозбут”

18. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області

19. ТОВ “Газорозподільні мережі України” в особі Дніпровської філії

20. КП ДОР “Аульський водовід”

21. ТОВ “Центр інвестиційного консалтингу”

22. АТ “Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"”

23. ТОВ “Бі Ті Солюшинс”

24. ОСОБА_4

25. ДПЗД “Укрінтеренерго”

26. АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі”

27. ОСОБА_5

28. ОСОБА_6

29. ОСОБА_7

30. AMS Ameropa Marketing and Sales AG

31. ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" 17.11.2025 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" в розмірі 24 224, 00 грн - витрати з оплати судового збору (1 черга задоволення), 72000,00 грн - витрати з оплати авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга задоволення), 97 590 251,99 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (4 черга задоволення). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів. Розпорядником майна призначеного арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича.

23.12.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620) за №78014.

30.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" надійшла заява про визнання кредиторських вимог до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" в загальній сумі 17867483,93 грн та судовий збір у сумі 4844,80 грн.

Заява обґрунтована наявністю заборгованості, підтвердженої рішеннями судів, що набрали законної сили.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 у справі №904/440/25 було задоволено позов ТОВ “ЗЕ.ТЕК” про стягнення боргу за договором про участь у балансуючій групі від 09.04.2024. Сума стягнення включала: 5 597 784,47 грн — основний борг, 14 438,58 грн — 3% річних, 67 346,68 грн — витрати на судовий збір.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 у справі №904/217/25 (залишене без змін апеляційною інстанцією 12.11.2025) задоволено позов ТОВ “ЗЕ.ТЕК” про стягнення заборгованості за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії від 29.04.2024. Сума стягнення включала: 11 922 158,05 грн — основний борг, 23 613,37 грн — 3% річних, 97 622,06 грн — інфляційні втрати, 144 520,72 грн — судовий збір.

Загальна сума грошових вимог, яку просив визнати кредитор, становить 17 867 483,93 грн.

Заява подана відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вимоги виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство АТ “ДНІПРОАЗОТ” (провадження відкрито 18.12.2025).

Кредитор зазначає, що заставне майно боржника, яке б забезпечувало ці вимоги, відсутнє, а також відсутня будь-яка заінтересованість кредитора стосовно боржника.

До заяви додано докази сплати судового збору в розмірі 4 844,80 грн, що відповідає вимогам законодавства.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" до Акціонерного товариства “Дніпроазот” у розмірі 4844,80 грн. - судового збору (1 черга задоволення), основний борг в сумі 17 867 483,93 грн. (4 черга задоволення), 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу (1 черга задоволення).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот". За підсумками попереднього судового засідання, господарський суд вирішив, внести до реєстру вимог кредиторів розглянуті Господарським судом Дніпропетровської області в справі №904/6487/25 вимоги кредиторів до Акціонерного товариства "Дніпроазот", зокрема й Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" у розмір 4844,80 грн. - судового збору (1 черга задоволення), основний борг в сумі 17 867 483,93 грн. (4 черга задоволення), 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу (1 черга задоволення).

Мотиви ухвали суду від 31.03.2026 та 05.06.2026 ґрунтуються на таких аргументах:

Суд визнав грошові вимоги кредитора в сумі 17 867 483,93 грн обґрунтованими, оскільки вимоги ґрунтуються на рішеннях Господарського суду Дніпропетровської області у справах №904/440/25 (стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючій групі) та №904/217/25 (борг за договором купівлі-продажу електроенергії), які набрали законної сили.

Боржник та розпорядник майна не заперечували проти визнання основної суми заборгованості у розмірі 17 867 483,93 грн.

Суд встановив, що на момент розгляду заяви докази погашення цієї заборгованості боржником відсутні.

Кредитор просив визнати 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, проте суд задовольнив цю вимогу лише частково — у сумі 10 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеними ухвалами, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Дніпроазот", в якій просив:

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 року у справі № 904/6487/25 в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕ.ТЕК” до Акціонерного товариства “Дніпроазот” у розмірі 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу (1 черга задоволення).

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 року у справі № 904/6487/25, постановлену за підсумками попереднього засідання, в частині внесення до реєстру вимог кредиторів вимоги кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕ.ТЕК” у розмірі: 10000,00 грн - витрат на правничу допомогу (1 черга задоволення).

- прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕ.ТЕК” на загальну суму 10000,00 грн, що складається з витрат на правничу допомогу.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм судом першої інстанції під час розгляду грошових вимог до АТ “Дніпроазот”.

У матеріалах справи немає жодних первинних фінансових документів (платіжних доручень або виписок), які б підтверджували реальне перерахування коштів від ТОВ “ЗЕ.ТЕК” на рахунок адвоката. Наявність лише договору та акту без доказів списання коштів не є доказом фактичних витрат.

В Акті №2 виконаних робіт повністю відсутній детальний опис послуг, що є прямим порушенням ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Скаржник наголошує, що заяву про визнання грошових вимог до системи “Електронний суд” подавав особисто директор ТОВ “ЗЕ.ТЕК”, а не адвокат.

Формування заяви не потребувало значних аналітичних зусиль чи дослідження складної практики, оскільки вимоги ґрунтувалися на вже існуючих судових рішеннях, що набрали законної сили. Робота зводилася до копіювання цих рішень і мала технічний характер.

Включення безпідставних витрат до першої черги вимог кредиторів незаконно зменшує ліквідаційну масу боржника. Це шкодить іншим конкурсним кредиторам (зокрема самому АТ “ДНІПРОАЗОТ”), чиї вимоги віднесені до четвертої черги.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

ТОВ “ЗЕ.ТЕК” подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 та 05.06.2026 відповідають нормам матеріального та процесуального права.

ТОВ “ЗЕ.ТЕК” наголошує, що до заяви було додано всі необхідні документи: копію Договору про надання правничої допомоги від 10.01.2025 та Акту виконаних робіт №2 від 26.01.2026. Сукупність цих доказів є достатньою для підтвердження витрат згідно зі ст. 126 ГПК України.

Посилаючись на сталу практику Верховного Суду (справи № 925/1137/19, № 922/445/19 та інші), кредитор зазначає, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони вже фактично сплачені, чи тільки мають бути сплачені у майбутньому.

Суд суттєво зменшив суму витрат з 50 000,00 грн до 10 000,00 грн, врахувавши при цьому принципи співмірності та розумності.

Заявник стверджує, що при визначенні суми в 10 000 грн суд першої інстанції врахував усі аспекти: складність справи, майновий стан боржника та реальність адвокатських витрат.

ТОВ “ЗЕ.ТЕК” просить апеляційний суд залишити скаргу боржника без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач у справі), суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 вказану апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.09.2025 у справі № 908/1897/24, відповідно до якого перегляд ухвали за результатами попереднього засідання щодо вимог конкретного кредитора є неможливим без одночасного оскарження ухвали, якою вирішено грошові вимоги такого кредитора.

Повторне звернення з апеляційною скаргою, яким одночасно оскаржено й ухвалу від 31.03.2026, і ухвалу від 05.06.2026, відбулося протягом двох днів з дня отримання ухвали про повернення первісної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 04.08.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/6487/25 необхідні для розгляду апеляційної скарги.

03.07.2026 матеріали справи №904/6487/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

У судове засідання 04.08.2026 представники кредиторів не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи.

В судовому засіданні 04.08.2026 заслухано представника скаржника та арбітражного керуючого, Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом в межах апеляційного перегляду

09.02.2026 через підсистему "Електронний суд" представник кредитора надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. суду №5863/26). В прохальній частині вищевказаного клопотання кредитор просить суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника у сумі 50000,00 грн судових витрат на надання правничої допомоги.

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" подано Договір про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2025 (том-1, арк.с. 132-133).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту щодо захисту його майнових та немайнових прав та інтересів в усіх державних органах, в органах місцевого самоврядування, установах, підприємствах, товариствах, об`єднаннях та організаціях незалежно від їх форми власності, страхових компаніях, торгівельних центрах, господарських товариствах, у т.ч. у відносинах з фізичними особами, експертних організаціях, БТІ, нотаріальних органах, органах прокуратури, дізнання, досудового слідства, в місцевих, апеляційних судах загальної юрисдикції, спеціалізованих судах всіх інстанцій, вищих спеціалізованих судах, Верховному суді.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що надання правової допомоги здійснюється у наступних формах:

1) консультації;

2) складення договорів, локальних, установчих та організаційно-правових документів;

3) ведення претензійної роботи;

4) складання процесуальних документів (заяв по суті спору, заяв з процесуальних питань);

5) інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору.

6) представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та спеціалізацій.

Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, наданих Адвокатом при надання правової допомоги у

наступних формах, визначених п.1.2. Договору (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Відповідно пункт 3.3. Договору за результатами надання правової допомоги складається Акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню Клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а Договір виконаним у повному обсязі у випадку якщо протягом вказаного строку Клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення.

Згідно пункту 3.4. Договору розмір гонорару Адвоката за надання послуг у формах визначених в підпунктах 1-5 пункту 1.2 Договору визначається виходячи з добутку затраченого часу на надання правової допомоги та вартості погодинної роботи адвоката. Вартість послуг наданих адвокатом складає 3000,00 гривень за одну годину роботи.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що вартість послуг Адвоката за надання послуг у формі визначеній в підпункті 6 пункту 1.2 Договору за представництво інтересів клієнта адвокатом при розгляді справи в судах всіх інстанцій за участь у кожному судовому засіданні та при розгляді справи становить 3200,00 гривень.

Клієнт сплачує Адвокату гонорар після отримання послуг правничої допомоги та підписання акту викопаних робіт (наданих послуг) протягом 10 днів здати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), якщо актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) чи додатковою угодою до цього Договору не передбачений інший строк (пункт 3.7 Договору).

Відповідно до пункту 3.10. Договору факт наданих послуг підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 4.1. Договору).

Сторонами складено та підписано Акт №2 виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2026, відповідно до якого сторони підтверджують, що адвокатом виконано правничу допомогу щодо представлення інтересів ТОВ "ЗЕ.ТЕК" та підготовка процесуальних документів до Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6487/25 про банкротство Акціонерного товариства “Дніпроазот” (том-1, арк.с. 134).

Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України в Акті №2 не зазначено.

Надання адвокатом Чучупака Тетяною Василівною правничої допомоги кредиторові у справі №904/6487/25 також підтверджується ордером серії СА №1150690 від 05.02.2026 (том-1, арк.с. 66). Заяву про грошові вимоги до боржника у справі №904/6487/25 подано не адвокатом, а керівником ТОВ "ЗЕ.ТЕК" - Хабурським Русланом Володимировичем.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість судових рішень у частині визнання грошових вимог ТОВ “ЗЕ.ТЕК” до АТ “ДНІПРОАЗОТ” у розмірі 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями частини 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Так, відповідно до частини 1 статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 ГПК України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" подано Договір про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2025 (том-1, арк.с. 132-133).

Сторонами складено та підписано Акт №2 виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2026, відповідно до якого сторони підтверджують, що адвокатом виконано правничу допомогу щодо представлення інтересів ТОВ "ЗЕ.ТЕК" та підготовка процесуальних документів до Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6487/25 про банкротство Акціонерного товариства “Дніпроазот” (том-1, арк.с. 134).

Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України в Акті №2 не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про грошові вимоги до боржника у справі №904/6487/25 подано не адвокатом, а керівником ТОВ "ЗЕ.ТЕК" - Хабурським Русланом Володимировичем.

Водночас згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Верховного суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 13.02.2025 у справі №918/822/23).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки адвокат Чучупака Тетяна Василівна приймала участь в судових засіданнях 16.03.2026 та 24.03.2026, тому вартість послуг адвоката за участь у судових засіданнях відповідно до пункту 3.5 Договору становить 6 400,00 грн.

Оцінивши та проаналізувавши, зокрема, додані до заяви про грошові вимоги матеріали, надані кредитором на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу вищенаведені докази, колегія суддів враховує, що вказане правове питання не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки заяви про грошові вимоги кредитора; подані матеріали не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за статтями 45 47 КУзПБ, підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС є складовими єдиного процесу щодо підготовки, складання та подання заяви про грошові вимоги кредитора.

Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора не потребувало значних зусиль, так як заявлені Кредитором вимоги ґрунтуються на судових рішеннях, які набрали законної сили, а саме рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 у справі №904/217/25 та рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 у справі № 904/440/25.

З огляду на вищенаведене, надавши оцінку доданим до заяви доказам, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для підготовки заяви з грошовими вимогами у цій справі, з урахуванням обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів доданих до заяви, кількості підготовлених представником кредитора документів, складності заяви з грошовими вимогами, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу до 10 000,00 грн.

Щодо аргументу скаржника про те, що у матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження проведення оплати витрат, суд звертає увагу скаржника на правові позиції Верховного Суду з цього питання, викладені, зокрема у постановах від 03.10.2019 по справі №922/445/19, від 21.01.2020 по справі №904/1038/19, від 23.01.2020 по справі №910/16322/18, від 30.01.2020 по справі №911/420/18, від 04.02.2020 по справі №904/1759/18, від 06.02.2020 по справі №916/1830/19, від 12.02.2020 по справі №648/1102/19, від 17.02.2020 по справі №906/941/18, від 04.03.2020 по справі №914/633/18, від 10.03.2020 по справі № 924/1107/18, від 12.03.2020 по справі №904/1878/19.

У вказаних постановах вказано, що відсутність доказів оплати витрат на правничу допомогу не може бути підставою для відмови у її стягненні, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду від 31.03.2026 та 05.06.2026 - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/6487/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/6487/25 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвали суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.08.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко