Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №904/5144/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/5144/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Кощеєв І.М.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

Від позивача: Іванова Олена Миколаївна (в залі суду) - представник ПП «Офіс-Стройсервіс» ордер серія АЕ № 1421927 від 05.09.2025р.

Інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/5144/25 (суддя Кеся Н.Б.)

за позовом Приватного підприємства “Офіс-Стройсервіс”

до Дніпровської міської ради

про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Приватне підприємство "Офіс-Стройсервіс" 10.09.2025 року через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить суд визнати укладеною між Приватним підприємством "Офіс-Стройсервіс" (код ЄДРПОУ 19314400) та Дніпровською міською радою (код ЄДРПОУ 04339652) додаткову угоду до договору оренди землі від 23.09.2009 у редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дніпровська міська рада безпідставно ухилилася від укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 23.09.2009 року про його поновлення. Позивач зазначає, що він належним чином виконував обов`язки за договором оренди, своєчасно звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору, надавши проект додаткової угоди, проте відповідач безпідставно відмовив у поновленні договору, а лист-повідомлення від 05.04.2024 року містив не заперечення, а витребовування додаткових документів. Позивач також посилається на те, що протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (20.06.2024) відповідач не направив належного листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, а тому договір вважається поновленим на тих самих умовах.

За подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 позов Приватного підприємства "Офіс-Стройсервіс" до Дніпровської міської ради задоволено у повному обсязі. Визнано укладеною між Приватним підприємством "Офіс-Стройсервіс" та Дніпровською міською радою додаткову угоду до договору оренди землі від 23.09.2009 у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Приватного підприємства "Офіс-Стройсервіс" 2422,40 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що умови договору оренди землі не містять істотних умов, зокрема таких як вид, обсяги та строки будівництва, які б характеризували договір як договір суперфіцію. Договір оренди землі також не містить передбачених строків для отримання дозволів на виконання будівельних робіт або здавання об`єктів будівництва в експлуатацію. Суд першої інстанції зазначив, що обставина про відсутність будівництва, як факт невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, не може вважатися порушенням договору оренди землі, яке порушує права орендодавця, і не свідчить про недобросовісність орендаря, який добросовісно сплачує орендні платежі за землю. Суд також зазначив, що відповідач, заперечуючи проти позову, не навів обставин, які б свідчили про його незгоду з умовами додаткової угоди або про намір більш розумно розпорядитись землею, зокрема виставити право оренди на торги, про наявність осіб, готових використати спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням. Крім того, суд встановив, що відповідач відмовився від укладення додаткової угоди фактично за листом від 05.03.2025 року, в той час як строк дії договору сплинув 20.06.2024, а лист-повідомлення від 05.04.2024 року містив не заперечення, а витребовування інших документів для розгляду клопотання позивача. Суд дійшов висновку, що позивач набув право «правомірного очікування» на продовження договору, а орендодавець знехтував обов`язком добросовісно провести переговори.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Дніпровська міська рада, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати зазначене рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/5144/25 та ухвалити нове, яким відмовити Приватному підприємству "Офіс-Стройсервіс" у задоволенні позову у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам діючого законодавства України. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відсутність будівництва на земельній ділянці не є порушенням договору оренди землі, оскільки договір не містив істотних умов щодо видів, обсягів та строків будівництва, а також строків отримання дозвільних документів. Проте, на думку апелянта, такий висновок суперечить правовій природі договору оренди земельної ділянки, оскільки сторони уклали строковий договір оренди землі з чітко визначеним цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а функціональне використання визначено як проектування та будівництво житлово-офісної будівлі з приміщеннями багатофункціонального призначення. Зазначені умови є істотними для договору оренди землі та визначають зміст прав та обов`язків сторін, а відсутність конкретних строків отримання дозвільної документації не звільняє орендаря від обов`язку використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення протягом усього строку оренди.

Апелянт наголошує, що земельна ділянка комунальної власності перебувала в оренді ПП «Офіс-Стройсервіс» з 2009 року, тобто понад шістнадцять років, і протягом усього цього часу орендар не отримав жодного дозвільного документа на виконання будівельних робіт, не розпочав будівництва та фактично не приступив до реалізації визначеного договором цільового призначення земельної ділянки. Під час обстеження земельної ділянки 19.04.2024 року встановлено, що земельна ділянка є вільною від забудови, на ній відсутні будь-які будівлі чи споруди. Таким чином, позивачем допущено порушення істотних умов договору оренди землі та обов`язку використовувати земельну ділянку відповідно до мети її надання, що свідчить про недобросовісну поведінку орендаря.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що лист-повідомлення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 05.04.2024 року №7/9-647 не є запереченням орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, апелянт вважає його необґрунтованим. Апелянт зазначає, що Департамент у місячний строк розглянув клопотання ПП «Офіс-Стройсервіс» та за результатами розгляду надіслав лист-повідомлення із запереченнями про поновлення договору оренди землі. У вказаному листі Дніпровська міська рада прямо повідомила, що заперечує проти поновлення договору оренди землі від 23.09.2009 року. Лист-повідомлення складений у межах та на виконання повноважень Департаменту, визначених підпунктами 3.1.25, 3.1.26 пункту 3.1 Положення про Департамент, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 19.10.2022 №52/28 (зі змінами), і є належним та достатнім запереченням орендодавця проти поновлення договору оренди землі, як це прямо передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Такий лист не є «простим витребуванням документів», як помилково зазначив суд першої інстанції, а те, що у листі одночасно зазначено про необхідність надання додаткових документів, не змінює його правової природи як належного заперечення.

Апелянт також зазначає, що ПП «Офіс-Стройсервіс» вимоги, викладені у листі-повідомленні від 05.04.2024 року, виконані не були. Попри чітке роз`яснення Департаменту щодо необхідності подання документів, що підтверджують належне користування земельною ділянкою, орендар не надав жодних із запитуваних матеріалів, що свідчить про бездіяльність позивача під час розгляду власного клопотання про поновлення договору оренди.

Щодо посилань позивача на карантинні обмеження у зв`язку з пандемією COVID-19 та воєнний стан як на об`єктивні перешкоди для здійснення будівництва, апелянт вважає їх безпідставними та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами. Позивач протягом усього строку дії договору не звертався до Дніпровської міської ради з клопотаннями щодо внесення змін до договору в частині відстрочення проектування та/або будівництва, у тому числі з підстав запровадження карантинних обмежень чи введення воєнного стану. Матеріали справи не містять доказів отримання дозвільної документації, містобудівних умов та обмежень, подання повідомлень про початок будівельних робіт чи вчинення інших дій, спрямованих на реалізацію цільового призначення земельної ділянки. Посилання позивача на отримання у 2018-2019 роках передпроєктних робіт є лише попереднім етапом, який не створює правових наслідків та не є виконанням істотної умови договору оренди.

Апелянт вказує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у чинній редакції, а не положення абзацу 4 розділу «Перехідні положення» цього Закону, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 906/1314/21, а також у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22, від 15.05.2024 у справі № 909/694/23, від 06.08.2024 у справі № 912/300/23, від 05.02.2025 у справі № 918/456/24. Для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідна сукупність юридичних фактів, зокрема: належне виконання орендарем обов`язків за договором; своєчасне повідомлення орендодавця; додання проекту додаткової угоди; відсутність заперечень орендодавця. Апелянт наголошує, що у даному випадку відсутня перша з необхідних умов - належне виконання орендарем обов`язків за договором.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції допустив юридично неправильне ототожнення договору оренди землі з договором суперфіцію, оскільки ці договори мають різну правову природу: суперфіцій передбачає виникнення речового права на забудову, тоді як договір оренди землі - лише зобов`язального права користування земельною ділянкою відповідно до визначеного договором цільового та функціонального призначення.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції залишив доводи відповідача без належної оцінки, чим допустив порушення вимог ст. 236 ГПК України та засад господарського судочинства, зокрема принципів змагальності та верховенства права. Ігнорування доводів відповідача призвело до однобічного та неповного з`ясування фактичних обставин справи, що істотно вплинуло на правильність ухваленого рішення.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Приватне підприємство «Офіс-Стройсервіс» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Дніпровської міської ради та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 року без змін, посилаючись на наступне:

Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, винесеним з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Позивач вказує, що 23.09.2009 року між Дніпропетровською міською радою та ПП «Офіс-Стройсервіс» було укладено Договір оренди землі, а 24.07.2018 року - Додаткову угоду до нього, якою строк дії договору поновлено до 23.06.2024 року. При цьому фактично договір було поновлено не на 10 років, як зазначено в його тексті, а лише на 6 років, оскільки 4 роки на момент укладення Додаткової угоди вже минули.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору оренди у 2018 році замовив, а у 2019 році отримав Передпроектні роботи будівництва багатофункціонального офісного комплексу, які було розглянуто Містобудівною радою 23.08.2019 року. Проте розпочати будівництво не вдалося через початок пандемії COVID-19 та введення карантину постановами Кабінету Міністрів України, що протягом 2020-2021 років унеможливило не тільки будівництво, але й підготовку необхідної проектної документації та дозволів. Після повномасштабного військового вторгнення 24.02.2022 року Дніпропетровська область стала прифронтовою, місто Дніпро знаходиться під постійними обстрілами, будівництво навіть раніше розпочатих об`єктів фактично призупинено, а мобілізація чоловіків будівельних спеціальностей додатково унеможливлює проведення будівельних робіт. Позивач вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ці обставини загальновідомими та об`єктивними, які в їх сукупності унеможливили забудову орендованої земельної ділянки.

Щодо незгоди апелянта з висновком суду про пропуск місячного строку для висловлення заперечень, позивач зазначає, що 27.03.2024 року ПП «Офіс-Стройсервіс» звернулось до міського голови м. Дніпра з клопотанням про поновлення договору оренди, додавши повний пакет документів та проект додаткової угоди. Лист-повідомлення Департаменту від 05.04.2024 року №7/9-647 позивач вважає формальним та суперечливим, оскільки він одночасно наводить перелік документів, які необхідно подати для підготовки проекту рішення міської ради (за їх наявності, тобто ця вимога не є обов`язковою), та повідомляє про заперечення проти поновлення договору. Доказом того, що цей лист не є відмовою, позивач вважає той факт, що 19.04.2024 року Департамент направив свого представника для обстеження земельної ділянки, після чого продовжив розгляд клопотання, і лише 05.03.2025 року - через рік - повідомив про остаточну відмову в поновленні договору.

Позивач стверджує, що Дніпровська міська рада фактично не розглянула надісланий проект додаткової угоди, не аналізувала його умови, не заперечувала щодо запропонованих умов і не обговорювала їх, чим знехтувала обов`язком добросовісно провести переговори та свавільно використала свої дискреційні повноваження. Позивач також зазначає, що з 24.06.2024 року продовжує користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а відповідач приймає платежі, не заявляв до Реєстру про виключення відомостей про оренду, не звертався з вимогою про повернення земельної ділянки та не подавав відповідного позову, що в сукупності надавало позивачу підстави вважати, що строк дії договору буде поновлено.

Позивач посилається на порушення відповідачем принципу верховенства права, зокрема концепції «правомірних очікувань» (рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 31.03.2015 №1-рп/2015), принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України), доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), а також принципу «належного урядування» (рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04). Позивач також посилається на постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 щодо презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Позивач вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 матеріали апеляційної скарги Дніпровської міської ради у судовій справі №904/5144/25 передано на розгляд колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2026 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали господарської справи №904/5144/25.

16.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи №904/5144/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/5144/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.07.2026 о 11:00 год.

26.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного підприємства «Офіс-Стройсервіс» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

11.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного підприємства «Офіс-Стройсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Дніпровської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вмотивоване неможливістю прибуття уповноваженого представника у даній справі в призначене судове засідання 07.07.2026, у зв`язку з перебуванням Михайлюк Т.О. у щорічній відпустці з 22.06.2026 по 10.07.2026 та неможливістю забезпечити участь іншого представника, оскільки інші представники беруть участь в інших судових засіданнях, призначених на зазначену дату та час.

В призначене судове засідання 07.07.2026 з`явився представник Приватного підприємства «Офіс-Стройсервіс», інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника Дніпровської міської ради, зареєстрованого 06.07.2026 в системі «Електронний суд», про відкладення розгляду справи з огляду на наступне:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Ухвалу доставлено до електронного кабінету Дніпровської міської ради: 17.02.2026 о 19 год 10 хв, а представнику Михайлюк Тетяні Олегівні 23.03.26 об 11 год 20 хв, що підтверджується "Довідкою про доставку електронного документа в його електронний кабінет", яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Тобто, скаржник був завчасно обізнаний про призначення справи до розгляду та мав достатньо часу для організації належного представництва своїх інтересів у судовому засіданні.

Подане клопотання мотивоване перебуванням представника у щорічній відпустці, а також зайнятістю інших представників у судових засіданнях в інших справах. Колегія суддів зауважує, що зазначені обставини самі по собі не свідчать про неможливість Дніпровської міської ради у забезпечення участі іншого уповноваженого представника у судовому засіданні та не можуть розцінюватися як безумовні підстави для відкладення розгляду справи. Перебування представника у щорічній відпустці є обставиною, яка з урахуванням дати призначення справи до судового розгляду була заздалегідь відомою Відповідачу, а зайнятість його представників в інших судових засіданнях не позбавляла сторону можливості забезпечити участь іншого представника або здійснювати самопредставництво в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи лише у разі, якщо повідомлені учасником справи причини неявки будуть визнані судом поважними.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що доказів існування об`єктивних і непереборних перешкод для участі апелянта чи її представника у судовому засіданні заявником не надано, а наведені у клопотанні причини неявки є неповажними в розумінні частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, що, відповідно, є підставою для відмови в задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про відкладення розгляду справи.

Щодо поданої 23.03.2026 через підсистему «Електронний суд» представником Дніпровської міської ради відповіді на відзив, в якій Відповідач зазначає, що доводи відзиву фактично дублюють доводи позовної заяви та висновки суду першої інстанції і не містять жодних нових обставин, належних та допустимих доказів або правових аргументів, які б спростовували викладені в апеляційній скарзі порушення норм матеріального та процесуального права; позивач безпідставно наполягає на тому, що відсутність забудови не є порушенням умов договору, оскільки така позиція суперечить змісту договору оренди землі та додаткової угоди, якими визначено цільове призначення та функціональне використання земельної ділянки. Поновлення договору у 2018 році відбулося саме з урахуванням необхідності належного виконання орендарем зазначених умов, що покладало на позивача обов`язок активного та добросовісного використання земельної ділянки за призначенням; лист-повідомлення від 05.04.2024 року був направлений у межах встановленого законом строку, містив чітко сформульовану позицію орендодавця про заперечення щодо поновлення договору, а чинне законодавство не встановлює вичерпної форми для висловлення заперечення орендодавця; позивачу вже станом на 05.04.2024 року було достеменно відомо про позицію орендодавця, проте у період з 05.04.2024 року по 05.03.2025 року позивач не вжив жодних заходів для виконання вимог орендодавця, не надав витребуваних документів та не звертався з метою врегулювання спірних питань, що свідчить про відсутність наміру належним чином реалізувати свої права та обов`язки як орендаря; позивачем пропущено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлений ухвалою суду від 16.02.2026 року, оскільки відзив подано через підсистему «Електронний суд» лише 10.03.2026 року з пропуском встановленого процесуального строку, колегія суддів виходить з наступного:

Як зазначалося вище, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/5144/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.07.2026 о 11:00 год.

Скаржнику було запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

Іншим учасникам процесу, в свою чергу, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 16.02.2025 по справі №904/5144/25 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів - 17.02.2026 об 19:10.

Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 28.02.2025.

10.03.2026р. в системі «Електроний суд» зареєстровано Відповідь на Відзив Дніпровської міської ради на апеляційну скаргу, тобто, з пропуском встановленого ухвалою строку на подання будь-яких заяв, клопотань в розумінні статтей 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України або додаткових доказів.

В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:

20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів констатує, що текст вищенаведеного Відповіді на Відзив Дніпровської міської ради на апеляційну скаргу, зареєстрований в системі «Електроний суд» 10.03.2026р. не містить звернень до суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущеного строку на подання заяви.

Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначеного клопотання.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття “справедливе правосуддя” в сучасному розумінні має два аспекти:

- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);

- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.

В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив, колегія суддів не приймає до уваги Відповідь на Відзив Дніпровської міської ради на апеляційну скаргу, зареєстрований в підсистемі «Електроний суд» 10.03.2026р., як таку, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб.

З аналогічних підстав, враховуючи відсутність у відзиві на апеляційну скаргу, поданої позивачем через підпідсистему «Електронний суд» 10.03.2026 року, звернень до суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущенного строку на його подання, колегія суддів також не приймає його до уваги.

07.07.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 23.09.2009 року між Дніпропетровською міською радою та Приватним підприємством «Офіс-Стройсервіс» укладено Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., реєстровий №3623 від 23.09.2009, зареєстрований 12.10.2009 року за № 040910400753, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: по вул. Сімферопольській у районі будівлі № 21 (Жовтневий район), кадастровий номер 1210100000:03:246:0060, загальною площею 0,0812 га, з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для проектування та будівництва житлово-офісної будівлі з приміщеннями багатофункціонального призначення. Строк дії договору визначено до 19.06.2014 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і не оспорюється апелянтом 24 липня 2018 року між Дніпровською міською радою, як Орендодавцем, та Приватним підприємством «ОФІС-СТРОЙСЕРВІС», як Орендарем, було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Літаш І.П., реєстровий №1161 від 24.07.2018, зареєстрований в Дніпропетровській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру 12 жовтня 2009 року за № 040910400753 (зв.арк.с. 18, арк.с. 19-20), умовами якої погоджено:

1. Поновити договір оренди землі від 23.09.2009 (державна реєстрація від 12.09.2009 за №040910400753), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. 23.09.2009 та реєстровим номером 3623, укладений між Дніпропетровською міською радою та Приватним підприємством «ОФІС-СТРОЙСЕРВІС», код ЄДРПОУ 33248802, на підставі рішень міської ради від 01.03.06 № 310/34 та від 22.07.09 № 217/48, на десять років, начинаючи з двадцятого червня дві тисячі чотирнадцятого року.

2. Пункт 2.1. Розділу 2 «Об`єкт оренди» викласти в наступній редакції: В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,0812 га;

Категорія землі згідно зі ст.19 Земельного кодексу України землі житлової та громадської забудови .

Цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).

Функціональне використання (вид використання) для проектування та будівництва житлово-офісної будівлі з приміщеннями багатофункціонального призначення.

Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:246:0060. 4. Пункт 3.2. Розділу 3 «Строк дії договору» викласти у наступній редакції:

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі».

5. Розділ 4 «Орендна плата» викласти в наступній редакції:

4.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового кодексу України.

4.3. Орендна плата вноситься у такі строки: за земельні ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності, відповідно до Податкового кодексу України.

4.3.1 Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів його діяльності на рахунок орендодавця у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який попередньо в письмовий формі уточнюється орендарем щорічно, на початку бюджетного року.

9. Підставою для укладання цієї додаткової угоди є рішення міської ради від25.04.2018 №277/31.

Враховуючи вищевикладеного, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд правильно встановив, що умовами Додаткової угоди до Договору оренди землі, укладеної 24.07.2018 року, строк дії договору було поновлено до 23.06.2024 року.

Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога позивача про визнання укладеною між Приватним підприємством «Офіс-Стройсервіс» та Дніпровською міською радою додаткової угоди до договору оренди землі від 23.09.2009 редакції наведеній позивачем під назвою «ДОДАТКОВА УГОДА №2 до договору оренди землі»

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон про оренду землі.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

27.03.2024 року ПП «Офіс-Стройсервіс» звернулось до міського голови м.Дніпра Бориса Філатова з клопотанням від 27.03.2024 року (вхідний №36/601) про поновлення на 10 (десять) років договору оренди землі від 23.09.2009 року стосовно земельної ділянки площею 0,0812 га, яка знаходиться за адресою: м.Дніпро, Соборний район, по вул.Сімферопольській, у районі будівлі №21, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:246:0060 (арк.с. 38).

До клопотання від 27.03.2024 року було додано:

- установчі документи ПП «Офіс-Стройсервіс» та витяг з ЄДРПОУ;

- проект додаткової угоди до договору оренди,

- документи про підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати за земельну ділянку;

- рішення міської ради про передачу (надання) земельної ділянки;

- договір оренди землі, строк якого спливає з актом приймання-передачі, актом та планом встановлення меж земельної ділянки та іншими додатками до нього;

- витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі).

Частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Колегія суддів враховує, що апелянтом не оспорюється відповідність фактичним обставинам справи встановлення судом першої інстанції того факту, що з 24.06.2024 року (дати закінчення дії договору) до теперішнього часу ПП «Офіс-Стройсервіс» продовжує користуватись земельною ділянкою по вул.Сімферопольській у районі будівлі №21 (Соборний район), кадастровий номер 1210100000:03:246:0060, площею 0,0812 га та належним чином виконує свої зобов`язання Орендаря по Договору оренди землі в частині сплати орендної плати за землю.

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судових рішень у справі діяла нова редакція Закону про оренду землі із внесеними змінами.

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

Стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Колегія суддів зауважуває, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

З урахуванням встановлених вище обставин поновлення Додатковою угодою від 24.07.2018 року до Договору оренди від 23.09.2009 року, строку його дії до 23.06.2024 року, колегія суддів виснує дотримання позивачем вимог земельного законодавства в частині завчасного звернення 27.03.2024 року з клопотанням від 27.03.2024 року (вхідний №36/601) про поновлення на 10 (десять) років договору оренди землі від 23.09.2009 року, до якої були додані зазначені вище додакти.

В свою чергу, як вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.04.2024 року, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради направив на адресу ПП «Офіс-Стройсервіс» лист-повідомлення №7/9-647, в якому сформулював свої заперечення щодо поновлення договору оренди землі від 23.09.2009р. шляхом повідомлення про необхідність для підготовки відповідного проекту рішення міської ради до поданого клопотання від 27.03.2024 вх.36/601 додати:

- копії правовстановлюючих документів, що свідчать про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (за наявності нерухомого майна на земельній ділянці);

- копію технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна (за наявності нерухомого майна на земельній ділянці);

- акт обстеження земельної ділянки (на виконання рішення міської ради від 02.02.11 №2178 «Про обстеження стану земельних ділянок у м.Дніпропетровську», рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від18.06.2014 №321 «Про обстеження стану земельних ділянок у м. Дніпропетровську»).

19.04.2024 року Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради за місцем розташування земельної ділянки в особі начальника відділу обстеження земельних ділянок управління земельних ресурсів складено Акт обстеження земельної ділянки №5/14-0424 від 19.04.2024 року (арк.с. 21), в якому встановлено, що на земельній ділянці розташовані залізобетонні опори електромережі, частина сходів, існують асфальтові доріжки, доступ до земельної ділянки вільний, земельна ділянка вільна від забудови.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо допущення порушення ПП «Офіс-Стройсервіс» з 2009 року істотних умов договору оренди землі та обов`язку використовувати земельну ділянку відповідно до мети її надання, що свідчить про недобросовісну поведінку орендаря, які , відповідно, було встановлено під час обстеження земельної ділянки 19.04.2024 року, тобто після спрямування листа -повідомлення №7/9-647 від 05.04.2024 року з огляду на наступне:

За ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (крім іншого). Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас згідно з частиною 2 ст.651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що сторони, керуючись принципом свободи договору, уклали саме строкові договори оренди землі під будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови. При цьому орендар сплачував за оспорюваними договорами саме орендні платежі, а державна реєстрація таких договорів була здійснена саме як договорів оренди землі.

Відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону “Про оренду землі”, може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі N 471/761/17-ц). Тобто, суто з формальних підстав суд вже не визнає договір оренди землі недійсним.

Невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею. (ВС КГС, справа № 924/88/22 від 07.02.2023 р.)

При цьому колегія суддів враховує, що як умовами пунктів 1.2, 6.2-6.4, Розділу 12 Договору оренди землі від 23.09.2009року, так і умовами Додаткової угоди до нього від 24.07.2018 року не визначалося строків початку будівництва, вимог щодо об`єкта будівництва.

За текстом відзиву на позовну заяву: « … У позовній заяві ПП «Офіс-Стройсервіс» вказує на те, що «на виконання умов договору оренди та використання переданої в оренду земельної ділянки згідно з її цільовим призначсненеям ПП «Офіс-Стройсервіс» в 2018 році замовило у проектувальної організації ПП Архітеркурна майстерня «Аліпов» та в 2019 році отримало Передпроектні роботи Будівництва багатофункціонапльного офісного комплексу по вул.Сімферопольській м.Дніпро.

Вказані Передпроектні роботи було розглянуто Містобудівною радою 23.08.2019 року (протокол №165).

Проте, розпочати будівництво багатоквартирного житлового будинку Орендарю не уявилось можливим у зв`язку з початком пандемиії COVID-19 та повномасштабним військовим вторгнення російської федерації на територію України».

Згідно частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сам позивач в позовній заяві підтверджує факт того, що ним проектування та будівництво житлово-офісної будівлі з приміщеннями багатофункціонального призначення, як це передбачено умовами договору оренди землі, у період з 2009 року не здійснювалось та не здійснюється станом на теперішній час.

Посилання позивача на введений постановами Кабінету Міністрів України карантин у зв`язку з пандемією COVID-19 є безпідставним, з огляду на те, що постанови КМУ про карантин не забороняли капітальне будівництво, а лише встановлювали санітарні обмеження та зобов`язували усіх дотримуватися санітарно-епідеміологічних вимог. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у період введення карантину отримання проектної документації та дозвільних документів було неможливим. Звертаємо увагу Суду на те, що у цей час інші забудовники по Україні отримували дозволи та здійснювали підготовчі роботи, так само і на території міста Дніпро…»

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів враховує в порядку частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відсутність з боку Відповідача заперечень щодо факту розробки у проектувальної організації ПП Архітеркурна майстерня «Аліпов» і отримання позивачем в 2019 році Передпроектних робіт «Будівництва багатофункціонапльного офісного комплексу по вул.Сімферопольській м.Дніпро», розглянутих Містобудівною радою 23.08.2019 року - протокол №165 (копії відповідних доказів додані до позовної заяви і наявні в матеріалах справи).

Згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту.

Крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16.

Колегія суддів визнає загальновідомою обставину той факт, що в місті Дніпро в період розповсюдження пандемії коронавірусу територією Дніпропетровської області запроваджувалися відповідні обмеження, хронологія розвитку пандемії і запровадження обмежень наявна у відкритий джерелах,систематизована, в тому числі, на веб сторінці: https://uk.wikipedia.org/wiki/COVID-19_у_Дніпропетровській _області.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 Верховний Суд з-поміж іншого зазначив, що "концепція негативного доказу", закріплена у частині десятій статті 81 ГПК України, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

Відповідні заперечення відповідача щодо того, що введений постановами Кабінету Міністрів України карантин у зв`язку з пандемією COVID-19 не забороняли капітальне будівництво, а лише встановлювали санітарні обмеження та зобов`язували усіх дотримуватися санітарно-епідеміологічних вимог; позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у період введення карантину отримання проектної документації та дозвільних документів було неможливим; у цей час інші забудовники по Україні отримували дозволи та здійснювали підготовчі роботи, так само і на території міста Дніпро визнаються побудованими на концепції негативного доказу і не підтверджені належними і допустимими в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

З прийняттям у 2001 році Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, законодавець змінив підхід до співвідношення змісту поняття "невикористання земельної ділянки" та "використання землі не за цільовим призначенням".

При цьому поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Отже, за змістом приписів ст. 141 ЗК України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 918/119/21, від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 та від 12.08.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20).

За обставинами цієї справи, Рада фактично не розглянула надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, не аналізувала його умови, не заперечувала щодо запропонованих умов, а заперечення викладені в листі від 05.03.2025 року Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради в листі №7/9-190 тобто більше ніж через місяць після закінчення 23.06.2024 року, визначеного Додатковою угодою від 24.07.2018 року строку дії Договору оренди.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі №912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

До відповідних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в своїй постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 906/1314/21

Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", а орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині оспорюваного рішення.

Такий висновок апеляційного суду відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5179/20 і об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/5144/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дніпровської міської ради на нього, відповідно, залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4 542.00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/5144/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/5144/25 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542.00 грн. покласти на Дніпровську міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Кощеєвим І.М. підписано 17.07.2026р., суддею Верхогляд Т.А., у зв`язку з перебуванням у відпустці, ______________.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Т.А. Верхогляд