Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №922/4571/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/4571/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Васильєв Є.О. , суддя Істоміна О.А.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.

та представників учасників справи:

від Позивача – Добровольський О.В.;

від Відповідача 1 – Подобайло Т.О.;

від Відповідача 2 – не з`явився;

від Відповідача 3 – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Восток", Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі №922/4571/25

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінг-Авто”, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Краснокутськ

до відповідача 1) Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків,

2) Акціонерного товариства "Восток", Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів,

3) Фізичної особи-підприємця Бутенка Ігора Володимировича, Харківська область, Богодухівський район, с. Колонтаїв

про визнання договорів недійсними та визнання раніше укладених договорів перевезення поновленими

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікінг-Авто (далі- Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації (далі- Відповідач 1) Акціонерного товариства «Восток» (далі- Відповідач 2) Фізичної особи-підприємця Бутенка Ігора Володимировича (далі- Відповідач 3) про:

- визнання недійсними та розірвання договорів на перевезення з АТ «ВОСТОК» (Код ЄДРПОУ: 03115169) та ФОП БУТЕНКО Ігор Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик);

- визнання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №74 від 27.11.2017 року за рейсами №1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф; №59 від 30.05.2017 року за рейсами №1599/1600, 1607/1608; №99 від 20.03.2018 року за рейсами 1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 поновленими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 №2915-IX.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 року у справі №922/4571/25 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.05.2026) вищезазначені позовні вимоги задоволено частково:

-визнано недійсними договори на перевезення з АТ «ВОСТОК» (код ЄДРПОУ: 03115169) та ФОП БУТЕНКО Ігор Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1609/1610, 1611/1612, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик).»;

-визнано договори про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №74 від 27.11.2017 за рейсами №1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф; №59 від 30.05.2017 за рейсами №1599/1600, 1607/1608; №99 від 20.03.2018 за рейсами 1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 поновленими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 №2915-IX.

В частині позовних вимог щодо розірвання договорів на перевезення з АТ «ВОСТОК» (Код ЄДРПОУ: 03115169) та ФОП БУТЕНКО Ігор Володимирович (РНОКПП

НОМЕР_1 ) за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик) – відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду в частині задоволення позовних вимог та вважаючи його таким, що постановлено незаконно, з порушенням норм матеріального права та процесуального права, Відповідач 2 звернуся з апеляційною скаргою, відповідно до доводів якої зазначив, що:

- Позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки вимога про визнання договорів недійсними була заявлена без вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №905/77/21;

- судом не досліджено, що провадження у справі №922/4571/25 в частині вимог про визнання договорів поновленими підлягало закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку наявністю адміністративної справи №520/34971/24, де судом вже було вирішено даний спір, а тому, подальший розгляд справи №922/4571/25 в цій частині позовних вимог суперечитиме принципу правової визначеності та призведе до повторного вирішення спору, який вже був остаточно вирішений.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 року у справі №922/4571/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на означене судове рішення, а ухвалою від 24.06.2026 розгляд справи призначено на 03.08.26 о 11:30.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача 2, за змістом якого Позивач просив оспорюване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 2 - без задоволення.

Зокрема, Позивач зазначив, що обраний ним спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання недійсними укладених відповідачами договорів на перевезення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки його метою є повернення

Позивачу законного права курсування за вказаними рейсами і правовим наслідком задоволення вимоги є відновлення такого права.

Також Позивач вважав, що спори у справах №520/34971/24 та №922/4571/25 не є тотожними, оскільки перша розглядалася в порядку адміністративного судочинства та стосувалася перевірки правомірності дій Департаменту як суб`єкта владних повноважень щодо оголошення конкурсу, а дана справа стосується договірних правовідносин між організатором перевезень і перевізниками та усунення перешкод у здійсненні Позивачем господарської діяльності.

Також у поданому відзиві, Позивач просив суд стягнути з Відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00грн, докази понесення яких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

Від Відповідача 1 також надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій він підтримав доводи апеляційної скарги Відповідача 2, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В зазначеному відзиві Відповідач 1 навів інші, ніж в апеляційній скарзі Відповідача 2 доводи щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції, які не беруться до уваги судовою колегію на підставі ст.269 ГПК України, оскільки правом на апеляційне оскарження рішення суду заявник не скористався, а даний апеляційний перегляд здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги Відповідача 2.

Відповідач 3 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 03.08.2026 за участю представників Позивача та Відповідача 1 було оголошено про перехід до стадії ухвалення постанови, відкладення її проголошення до 05.08.2026.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-укладення 27.11.2017 між Позивачем, як перевізником та Відповідачем 1, як замовником Договору №74 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (надалі - Договір №74), за умовами якого Відповідач 1 надає Позивачу право на перевезення пасажирів рейсами №1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф на міжміському автобусному маршруті загального користування Краснокутськ (АС) Харків (АС «Центральний ринок») через Старий Мерчик, а Позивач зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором;

- укладення 30.05.2017 між Позивачем, як перевізником та Відповідачем 1, як замовником Договору №59 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (надалі - Договір №59), за умовами якого Відповідач 1 надає Позивачу право на перевезення пасажирів рейсами №1599/1600, 1607/1608 на міжміському автобусному маршруті загального користування Краснокутськ (АС) Харків (АС «Центральний ринок») через Старий Мерчик, а перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором;

- укладення 20.03.2018 між Позивачем, як перевізником та Відповідачем 1, як замовником Договору №99 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (надалі - Договір №99), за умовами якого Відповідач 1 надає Позивачу право на перевезення пасажирів рейсами 1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 на міжміському автобусному маршруті загального користування Краснокутськ (АС) Харків (АС «Центральний ринок») через Старий Мерчик, а перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених договором;

- укладення 21.04.2023 між Позивачем та АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» Договору №11/23 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях (далі - Договір №11/23), за змістом якого АТ «ХПАС» надає Позивачу послуги, пов`язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті закріплені за перевізником.

-повідомлення Позивачем у листі від 25.04.2023 б/н Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації про поновлення своєї діяльності після перерви, пов`язаної з російською збройною агресією, залучення до роботи професійних підготовлених водіїв, виготовлення оновленої документації, підписання договору про продаж квитків і надання послуг на автостанціях з Акціонерним товариством «Харківське підприємство автобусних станцій» тощо;

- повідомлення Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації Позивача у листі від 25.05.2023 №05-06/867 про недійсність раніше укладених договорів через закінчення строку їх дії;

-повідомлення Позивачем Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації у листі №17 від 09.06.2023 про наявність підстав для продовження строку дії вищевказаних договорів перевезення, термін дії яких закінчився у період дії воєнного стану в Україні;

- повторне повідомлення Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації Позивача у листі від 27.06.2023 №05-06/1002 про відсутність підстав для продовження дії укладених договорів;

-припинення діяльності Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи: 44243911) шляхом приєднання до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи: 38157940), що підтверджується розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації від 31.07.2023 №405 В «Про внесення зміни до структури Харківської обласної державної (військової) адміністрації» (зі змінами);

- оприлюднення на офіційному веб-сайті Харківської обласної військової адміністрації у мережі Інтернет оголошення Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних ;маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Харківської області, що відбудуться 14 листопада 2024 року;

-визнання наказом Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації №86 від 22.11.2024 переможцями конкурсу з визначенням автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Харківської області, зокрема:

на об`єкті №21 (рейси №1609/1610, 1619/1620 міжміського внутрішньообласного автобусного маршруту Краснокутськ - Харків через Старий Мерчик) – Відповідача2, як такого, що був єдиним перевізником - претендентом на вказаний об`єкт конкурсу; на об`єкті №22 (рейси №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф, 1611/1612 міжміського внутрішньообласного автобусного маршруту Краснокутськ - Харків через Старий Мерчик) – Відповідача 2 , як такого, що був єдиним перевізником - претендентом на вказаний об`єкт конкурсу;

на об`єкті №23 (рейси №№1599/1600, 1607/1608 міжміського внутрішньообласного автобусного маршруту Краснокутськ - Харків через Старий Мерчик) – Відповідача 3, як такого, що був єдиним перевізником - претендентом на вказаний об`єкт конкурсу;

-укладення між Відповідачем 1 за результатами конкурсу договорів №11.02-08/15 від 06.12.2024 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування за рейсами №№1609/1610, 1619/1620 (Краснокутськ - Харків через Старий Мерчик) з Акціонерним товариством «Восток», №11.02-08/16 від 06.12.2024 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф, 1611/1612 (Краснокутськ - Харків через Старий Мерчик) з Акціонерним товариством «Восток»; та №11.02-08/17 від 09.12.2024 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування за рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ - Харків через Старий Мерчик) з Фізичною особою-підприємцем Бутенком Ігорем Володимировичем.

Також судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №520/34971/24 задоволені вимоги Позивача про:

визнання протиправними дій Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації щодо оголошення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Харківської області, що відбудуться 14 листопада 2024 року за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами № №1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик);

визнання Договору про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 27.11.2017 №74 поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 № 2915-IX;

визнання Договору про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 30.05.2017 №59 поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 №2915-IX;

визнання Договору про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 20.03.2018 №99 поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 №2915-IX -

але в апеляційній інстанції Позивач відмовився від позовних вимог про визнання поновленими вищенаведених договорів про організацію перевезень, ця відмова прийнята Другим апеляційним адміністративним судом, ухвалою якого від 18.08.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №520/34971/24 в цій частині визнано нечинним, провадження у цій частині закрито, проте внаслідок апеляційного перегляду рішення суду в решті вимог воно залишено без змін.

В подальшому Позивач листом вих.№115 від 11.09.2025 звернувся до Відповідача 1 з проханням вжити заходів щодо припинення діяльності Відповідача 2 та Відповідача 3 на міжміському маршруті загального користування «Краснокутськ-Харків», у зв`язку з визнанням рішеннями судів адміністративної юрисдикції протиправними дій Департаменту стосовно оголошення конкурсу з перевезень на маршруті, а також поновити договори з Позивачем на час воєнного стану - на що отримав відмову від 08.10.2025.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вважаючи, що оскільки Відповідач 1 не вжив заходів для припинення діяльності Відповідача 2 та Відповідача 3, які продовжують здійснювати перевезення на маршруті «Краснокутськ-Харків», порушуючи при цьому рішення суду в частині анулювання результатів конкурсу і , як наслідок, необхідності розірвання договорів на перевезення з АТ «ВОСТОК» та ФОП БУТЕНКО за рейсами №№16490/16504, 16550/16564 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1601ф/16020, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 16154/16160, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик), Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, Відповідач 1 зазначав, що:

-проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, відбувалось на законних підставах і про його проведення Позивача був обізнаний, намагався брати в ньому участь;

-Позивач в межах адміністративної справи вже відмовився від позовних вимог в частині визнання поновленими договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №74 від 27.11.2017; №59 від 30.05.2017, №99 від 20.03.2018 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня

його припинення чи скасування, його відмова прийнята судом апеляційної інстанції, а тому їх повторний розгляд в межах даної справи є неможливим;

-означені договори вичерпали свою дію шляхом закінчення строку, на який їх було укладено;

-позовні вимоги щодо визнання недійсним договору та його розірвання є взаємовиключними, для їх задоволення відсутні законні підстави.

Також, Відповідач 1 просив суд закрити провадження по справі №922/4571/25 в частині визнання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №74 від 27.11.2017; №59 від 30.05.2017, №99 від 20.03.2018 поновленими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування, оскільки подальший розгляд справи №922/4571/25 в частині позовних вимог в цій частині суперечитиме принципу правової визначеності та призведе до повторного вирішення спору, який вже був остаточно вирішений.

Відповідач 3 також заперечував проти позову за мотивами:

-Відповідачі 2 та 3 здійснюють перевезення відповідно до законно укладених та чинних договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

- у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року по справі №520/34971/24 суд зазначив про порушення прав Позивача діями Департаменту, а не правомірності укладення між Відповідачами відповідних договорів;

- проведений 14.11.2024 конкурс за участі усіх присутніх членів конкурсного комітету, прийняття рішення щодо переможців та укладення договорів з АТ «ВОСТОК» і ФОП БУТЕНКО І.В. є законодавчо правильними та вірними;

-Департамент мав повне право та підстави для оголошення конкурсу як у 2023, так і у 2024 роках, а тому поновлення договорів ТОВ «Вікінг-Авто» №74 від 27.11.2017 , №59 від 30.05.2017, №99 від 20.03.2018 є неможливим і таким, що суперечить чинному законодавству і діям самого Позивача з моменту подачі документів на участь у конкурсі 2023 року;

- позовні вимоги щодо визнання недійсним договору та його розірвання є взаємовиключними;

-заявлення Позивачем вимоги про визнання недійсними договорів без одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків їх недійсності свідчить про обрання ним неефективного способу захисту.

Відповідач 2 також заперечував проти позову за мотивами невідповідності обраного Позивачем способу захисту критерію ефективності, оскільки ним заявлено позовну вимогу про визнання недійсними договорів без застосування наслідків недійсності правочинів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем позовних вимог про в частині визнання недійними договорів на перевезення з АТ «ВОСТОК» та ФОП Бутенком Ігорем Володимировичем за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1609/1610, 1611/1612, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик), визнавши позов в цій частині належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки такий позов заявлений з метою повернення Позивачу законного права курсування за вказаними рейсами.

Також, суд першої інстанції визнав договори про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №74 від 27.11.2017 за рейсами №1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф; №59 від 30.05.2017 за рейсами №1599/1600, 1607/1608; №99 від 20.03.2018 за рейсами 1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 поновленими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування, дійшовши висновку, що укладені між сторонами договори продовжують діяти на підставі прямої норми закону, яка має імперативний характер, і припинення їх дії без належних правових підстав суперечить чинному законодавству та порушує баланс інтересів сторін.

В частині позовних вимог щодо розірвання договорів на перевезення з АТ «ВОСТОК» (Код ЄДРПОУ: 03115169) та ФОП БУТЕНКО Ігор Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик), судом першої інстанції відмовлено через взаємовиключність позовних вимог про недійсність договору та про його розірвання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного оскарження є незгода Відповідача 2 з висновком суду в частині задоволених позовних вимог.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договорів на перевезення з АТ «ВОСТОК» (Код ЄДРПОУ: 03115169) та ФОП БУТЕНКО Ігор Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик) сторонами не оспорюється, відповідно, не переглядаються судовою колегією.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оскаржуваній обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Закон України «Про автомобільний транспорт» регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (частина третя статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Отже договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування включає як умови організаційного, так і майнового характеру.

Відповідно до пункту 14-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Згідно з пунктом 4-1 Порядку проведення конкурсу договір або дозвіл, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Відповідно до пункту 4-1 Порядку №1081 (в редакції постанови КМУ від 29.04.2022 №512) договір або дозвіл, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. Продовження строку дії договору можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Абзацом 8 пункту 53 Порядку №1081 передбачено, що строк дії договору продовжується один раз на три роки за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника - переможця попереднього конкурсу, яку він подає за формою згідно з додатком 7, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об`єкті конкурсу, а також за відсутності у зазначеного автомобільного перевізника, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду, порушень умов укладеного попереднього договору, строк дії якого становить від трьох до п`яти років.

За таких обставин, починаючи з 06.05.2022, автомобільному перевізнику та організатору пасажирських перевезень надано можливість продовжити дію існуючих договорів про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області без будь-якого проведення відповідного конкурсу на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Водночас, у відповідності до пп.2 п.55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 встановлено обов`язок органу звернутися до суду в разі невиконання чи виконання неналежним чином зобов`язань іншою стороною договору.

Як встановлено судом першої інстанції, між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено три договори про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а саме:

-Договір №74 від 27.11.2017 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, який надавав Позивачу право на перевезення пасажирів рейсами №1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф на міжміському автобусному маршруті загального користування Краснокутськ (АС) Харків (АС «Центральний ринок») через Старий Мерчик, зі строком дії з 29 грудня 2017 року по 28 грудня 2022 року;

- Договір №59 від 30.05.2017 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, який надавав Позивачу право на перевезення пасажирів рейсами №1599/1600, 1607/1608 на міжміському автобусному маршруті загального користування Краснокутськ (АС) Харків (АС «Центральний ринок») через Старий Мерчик, зі строком дії з 31 травня 2017 року по 30 травня 2022 року включно;

- Договір №99 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (надалі - Договір №99), який надавав Позивачу право на перевезення пасажирів рейсами 1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 на міжміському автобусному маршруті загального користування Краснокутськ (АС) Харків (АС «Центральний ринок») через Старий Мерчик, зі строком дії з 25 квітня 2018 року по 24 квітня 2023 року включно .

Таким чином, дії договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 27.11.2017 №74, від 30.05.2017 №59, від 20.03.2018 №99 згідно п.п.6.1. закінчувалися 28.12.2022, 30.05.2022 та 24.04.2023 відповідно, тобто у період дії воєнного стану в Україні, який наразі відповідно до Указів Президента України продовжено, отже такі договори в силу норм постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022р. №512 є продовженими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Разом з тим, матеріали справи містять відмову Відповідача 1 у продовженні строку дії укладених договорів на підставі несвоєчасності подання листів відповідно до п.53 та 4- 1 проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081.

За висновками колегії суддів, судом першої інстанції вірно акцентовано, що продовження дії договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 27.11.2017 №74, від 30.05.2017 №59 та від 20.03.2018 №99 відбувається в силу закону і не потребує укладення додаткових угод або внесення змін у письмовій формі, якщо сторони не домовилися про інше.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №74 від 27.11.2017 за рейсами №1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф; №59 від 30.05.2017 за рейсами №1599/1600, 1607/1608; №99 від 20.03.2018 за рейсами 1601ф/1602ф, 1603/1604, 1609/1610, 1611/1612, 1615ф/1616ф, 1619/1620 поновленими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 №2915-IX.

Щодо доводів апеляційної скарги про невірно обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Перелік способів здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, які мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За змістом положень статті 4 та пункту 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом позивач самостійно визначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права та інтереси інших осіб та державні чи суспільні інтереси.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа (позивач) наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, ким воно порушено та спосіб його захисту. Позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Так, під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому порушення права являє собою протиправну дію(бездіяльність) особи, яка має наслідком припинення в особи її права або створення перешкод у процесі його здійснення як повністю, так і частково. Порушенням права вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених(оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Тобто це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути ефективними, тобто приводити до реального поновлення порушеного права(забезпечення припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняти неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного забезпечити отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (оспорювання, невизнання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку із цим , або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

У постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18- ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків, а тому у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Задоволення судом позовної вимоги має дозволити досягнути мети судочинства, зокрема, реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

Зазначені висновки Великої Палати щодо здійснення судом належної інтерпретації позовних вимог, викладені в постановах у цивільних справах є релевантними для даної господарської справи, з огляду на аналогічний зміст відповідних процесуальних норм Господарського процесуального кодексу України.

В постанові від 22.09.2022 у справі № 125/12157/19 Велика Палата зазначила, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Як вбачається за змістом позовної заяви, Позивачем заявлено вимогу про визнання недійними договорів на перевезення, укладених Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації з АТ «ВОСТОК» та ФОП Бутенком Ігорем Володимировичем за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами 1609/1610, 1611/1612, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик).

В якості підстави визнання недійсними таких правочинів, Позивач визначає відсутність у Відповідача 1 правових підстав оголошувати конкурс щодо рейсів, право перевезення за якими належить Позивачу на підставі укладених договорів і такі рейси не могли бути винесені на новий конкурс, оскільки на них поширювалася дія попередніх договорів, укладених з Позивачем.

Протиправність таких дій Відповідача 1 підтверджена Другим апеляційним адміністративним судом в постанові від 18.08.2025 у справі №520/34971/24.

За наведених обставин судова колегія погоджується з доводами Позивача та висновком суду першої інстанції, що право Позивача є порушеним, а пред`явлення позовних вимог про визнання недійними договорів на перевезення, укладених Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації з АТ «ВОСТОК» та ФОП Бутенком Ігорем Володимировичем за рейсами №№1649ф/1650ф, 1655ф/1656ф (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами №№1599/1600, 1607/1608 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик); рейсами 1609/1610, 1611/1612, 1619/1620 (Краснокутськ Харків через Старий Мерчик) Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікінг-Авто», яке є перевізником за діючими договорами про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 27.11.2017 №74, від 30.05.2017 №59 та від 20.03.2018 №99, є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки такий позов заявлений з метою повернення його законного права здійснювати організацію автобусних перевезень пасажирів за вказаними рейсами.

Судова колегія вважає безпідставним посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 щодо необхідності застосування реституції при визнанні недійсним договору, оскільки такий висновок Верховного Суду базується на встановлених у цій справі обставинах, які не є аналогічними в даній справі.

Так, правовий висновок Верховного Суду у справі №905/77/21 щодо необхідності поєднання вимоги про визнання правочину недійсним із вимогою про застосування наслідків його недійсності, був сформульований стосовно виконаних або частково виконаних правочинів, коли визнання правочину недійсним саме по собі не забезпечує відновлення порушеного права особи без вирішення питання про повернення майна, коштів або іншого отриманого сторонами за таким правочином.

Натомість у даній справі оспорювані договори про організацію перевезень пасажирів, укладені між Відповідачами, є договорами тривалої дії, строк виконання яких на момент розгляду справи не закінчився, а перевезення за відповідними маршрутами продовжують здійснюватися протягом усього строку їх дії.

Предметом спору, а отже й метою Позивача є не повернення коштів, майна чи результатів виконаних робіт за минулий період, а усунення перешкод для здійснення відповідної діяльності.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволення вимог про визнання недійсним договорів між Відповідачами у поєднанні з вимогами про визнання договорів Позивача поновленими, саме по собі забезпечує ефективний захист та повне відновлення порушених прав Позивача, без необхідності застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді реституції;

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суду зауважує, що обраний Позивачем спосіб захисту свого порушеного права є належним та ефективним, позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав до закриття провадження в частині вимог про визнання договорів №74, №59, №99 поновленими на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України через закриття провадження в адміністративній справі у зв`язку з прийняттям відмови від аналогічного позову, за наступних підстав.

За змістом ч.1 п.2 ст.175, ч.1 п.3 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить існування, зокрема, ухвали, що набрала законної сили, про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судова колегія зауважує, що склад сторін в обох справах не є тотожним, оскільки в адміністративній справі № 520/34971/24 сторонами були ТОВ «ВІКІНГАВТО» і Департамент, а в межах даної господарської справи- позов заявлений також до двох інших відповідачів- АТ «ВОСТОК» та ФОП Бутенко І.В., які мають в даній справі самостійний матеріальний інтерес, оскільки дійсність їхніх власних договорів залежить від встановлення чинності договорів з Позивачем № 74, 59, 99, окремий розгляд яких, виходячи з характеру спору, не є можливим.

Предметом позову в даній справі №922/4571/25 є, зокрема, визнання поновленими договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тобто спір стосується встановлення наявності або відсутності підстав вважати вказані договори поновленими без проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті, вирішення питання щодо терміну дії цих договорів, належного їх виконання. Тобто йдеться про вирішення спору у договірних відносинах, які існують між замовником та перевізником, та виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Водночас, предметом розгляду в адміністративній справі №520/34971/24 була оцінка дій Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації як суб`єкта владних повноважень і перевірка результату його дій під час реалізації покладених на нього управлінських функцій, а також відповідність нормам чинного законодавства таких дій.

Судова колегія вважає, що закриття провадження в адміністративній справі за відмовою від позову вичерпує право на звернення в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом розпорядження була саме публічно-правова вимога в її похідному від оскарження дій органу вигляді, тоді як в господарській справі та сама за формулюванням вимога заявлена як самостійна, в іншому суб`єктному складі та в іншому матеріально-правовому контексті — договірному.

За таких підстав судовою колегією не встановлено передбачених законом формальних підстав до закриття провадження в цій частині позовних вимог.

Крім того, судова колегія зауважує, що спір в межах наведених позовних вимог ніколи не вирішувався по суті остаточно, оскільки рішення адміністративного суду першої інстанції у відповідній частині визнано нечинним, отже є лише процесуальне рішення, що ґрунтується на добровільній відмові від позову, проте, лише в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, відсутні законні підстави до обмеження права Позивача на розгляд заявленого позову в частині визнання договорів поновленими в порядку господарського судочинства та закриття провадження у справі в цій частині.

Інших доводів на спростування таких висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в оспорюваній Відповідачем2 частині в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв в означеній частині рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2026 року у справі №922/4571/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в суді апеляційної інстанції відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Восток", Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі №922/4571/25– залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2026 року у справі №922/4571/25 – залишити без змін.

Судові витрати, у вигляді сплаченого судового збору, що понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "Восток", Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 07.08.2026.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна