Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №922/313/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/313/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників учасників справи:

позивач – Н.А. Аветісян (в залі суду);

відповідач – О.І. Ясинський (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА” (вх.№1368Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 (суддя Хотенець П.В., повний текст складено 05.06.2026) у справі №922/313/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОВІС ЛТД", м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА", м. Златопіль, Харківська область

про стягнення 1169748,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БОВІС ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" в якій просить стягнути з відповідача 1169748,95 грн заборгованості за договорами поставки сільськогосподарської продукції № 230124 від 23 січня 2024 року та № 230425 від 23 квітня 2025 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі №922/313/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОВІС ЛТД" 1169748,95 грн заборгованості за договорами поставки сільськогосподарської продукції № 230124 від 23 січня 2024 року та № 230425 від 23 квітня 2025 року та 17546,24 грн судового збору.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

ТОВ "ТЕРРА" з рішенням першої інстанції не погодилось, звернулось через систему “Електронний суд” 23.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд:

1. Відкрити апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою.

2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26 травня 2026 року у справі № 922/313/26 в частині відмови у задоволенні клопотання ТОВ “ТЕРРА” про розстрочення виконання рішення суду.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення: розстрочити виконання рішення суду строком на 5 (п`ять) місяців згідно з графіком погашення, наведеним у цій скарзі та доданим окремим додатком.

4. Альтернативно, якщо суд апеляційної інстанції визнає за неможливе вирішити питання про розстрочення по суті, — скасувати рішення в зазначеній частині та направити питання про розстрочення виконання рішення на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду залишився доказ, який сам суд процесуально долучив до справи. В описовій частині рішення суд зазначив, що клопотання ТОВ «ТЕРРА» про долучення доказів (вх.№11584 від 13.05.2026) «суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані документи». Цим клопотанням до справи долучено Баланс (Звіт про фінансовий стан) та Звіт про фінансові результати ТОВ «ТЕРРА» за I квартал 2026 року. Натомість у мотивувальній частині того ж рішення суд дійшов висновку, що «доказів того, що фінансовий стан товариства є складним, що унеможливлює погашення боргу одним платежем, відповідачем не надано». Таким чином, рішення містить внутрішню суперечність: суд встановив відсутність доказів, які водночас прийняв та долучив до матеріалів справи.

Апелянт вважає помилковим висновок суду, що можливість отримання компенсації за пошкоджене майно за Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2025 № 1541 спростовує неможливість виконання зобов`язань. Зазначає, що: по-перше, зазначений механізм компенсації взагалі не поширюється на Відповідача; по-друге, навіть за гіпотетичної участі в ньому він не свідчив би про поточну платоспроможність Відповідача.

Зазначає, що діючи добросовісно та з урахуванням інтересів стягувача, Апелянт свідомо обмежує прохання до мінімально необхідного строку — 5 (п`яти) місяців. Такий строк повністю відповідає вимогам частини 5 статті 331 ГПК України (не перевищує одного року з дня ухвалення рішення) та є виявом розумності й поваги до прав кредитора. До скарги додається конкретний графік погашення з наростаючими платежами, який враховує поступове відновлення платоспроможності підприємства та забезпечує сплату посильних сум з першого ж місяця. Джерелом погашення є не наявний залишок коштів на рахунках, а поточні надходження від господарської діяльності, яку підприємство продовжує вести (виручка за I квартал 2026 року склала 30 384 тис. грн), що робить запропоновані платежі реально виконуваними попри обмежений касовий залишок на конкретну дату.

Скаржник додав до апеляційної скарги графік погашення заборгованості: 1. 150 000,00 грн протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили; 2. 185 000,00грн до закінчення 2-го місяця з дня набрання законної сили; 3. 235 000,00грн до закінчення 3-го місяця з дня набрання законної сили; 4. 5 285 000,00грн до закінчення 4-го місяця з дня набрання законної сили 5. 332 295,19 грн до закінчення 5-го місяця з дня набрання законної сили. Разом: 1 187 295,19 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 для розгляду справи №922/313/26 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі №922/313/26 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА” на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі №922/313/26 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у належному розмірі. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від ТОВ “ТЕРРА” надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2026 (вх.№7087 від 25.06.2026). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію №2316 від 25.06.2026 на суму 2662,40 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА” на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі №922/313/26. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/313/26. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "05" серпня 2026 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

30.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/313/26.

04.08.2026 від ТОВ “ТЕРРА” через підсистему Електронний Суд надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№8601), в яких зазначає, що у суді першої інстанції значну частину доводів сторін було присвячено обставинам непереборної сили: наявності або відсутності сертифіката Торгово-промислової палати, причинно-наслідковому зв`язку між ураженням 31 грудня 2025 року та невиконанням грошового зобов`язання, переходу ризику випадкового знищення товару за статтею 323 Цивільного кодексу України. Усі ці питання стосуються звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 Цивільного кодексу України) і, відповідно, наявності та розміру боргу. Апелянт борг визнав у повному обсязі та рішення в частині стягнення не оскаржує. Отже, ці питання перебувають поза межами апеляційного перегляду, визначеними статтею 269 ГПК України. Предметом перегляду є інше питання — порядок виконання рішення за частиною першою статті 239 та статтею 331 ГПК України. Ці інститути мають різні предмет доказування та різні правові наслідки.

Зазначає, що в описовій частині рішення суд зазначив: « 13 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" подано клопотання (вхідний № 11584) про долучення доказів, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані документи». У мотивувальній частині того самого рішення суд дійшов протилежного висновку: «доказів того, що фінансовий стан товариства є складним, що унеможливлює погашення боргу одним платежем, відповідачем не надано». Ці твердження взаємовиключні. Суд не може одночасно прийняти докази, долучити їх до матеріалів справи процесуальним рішенням і констатувати, що ці самі докази не надані.

Апелянт зазначає, що запропоноване розстрочення строком на 5 (п`ять) місяців відповідає частині п`ятій статті 331 ГПК України із запасом понад чотири місяці, не завдає стягувачу майнових втрат і забезпечує реальне надходження йому всієї присудженої суми.

Апелянт окремо зазначає, що альтернативну вимогу про направлення питання про розстрочення виконання рішення на новий розгляд до суду першої інстанції, заявлену в апеляційній скарзі, він не підтримує.

04.08.2026 від позивача через підсистему Електронний Суд надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача (вх.№8620), в якому він вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню з вищезазначених підстав.

В судове засідання 05.08.2026 з`явився представник відповідача, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Присутній також в залі суду представник позивача просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОВІС ЛТД" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 230124.

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: овес.

Відповідно до пункту 2.1. договору продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 4963-2008 "Овес. Технічні умови".

Згідно пункту 3.1 договору вартість та кількість відповідної партії продукції зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.2 договору загальна вартість цього договору складає суму цін за всіма видатковими накладними (поставками), відповідно до яких покупець отримає продукцію протягом дії цього договору.

Згідно пункту 3.3. договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку: 80% від суми відповідної партії продукції протягом 10 банківських днів з моменту отримання її покупцем; 20% від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Відповідно до пункту 3.4. договору в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки) та реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Згідно пункту 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Як свідчать матеріали справи за договором поставки сільськогосподарської продукції № 230124 від 23 січня 2024 року поставлено вівса на суму 603501,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН -0000068 від 10 листопада 2025 року на суму 403961,88 грн, товарно-транспортною накладною № 10/11/25-1 від 10 листопада 2025 року, податковою накладною № 70 від 10 листопада 2025 року, квитанцією про реєстрацію податкової накладної 01 грудня 2025 року, видатковою накладною № РН -0000071 від 19 листопада 2025 року на суму 199539,72 грн, товарно-транспортною накладною № 19/11/25-1 від19 листопада 2025 року, податковою накладною № 73 та квитанцією про реєстрацію податкової накладної 04 грудня 2025 року.

Позивач свої зобов`язання щодо поставки у повному обсязі виконав, жодних претензій від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" не надходило.

Разом з тим, відповідач своє зобов`язання щодо оплати поставленої продукції не виконав.

Отже, момент сплати настав 01 грудня 2025 року для поставки вівса на суму 403961,88 грн та 04 грудня 2025 року на суму вівса 199539,72 грн.

23 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОВІС ЛТД" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 230425.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: ячмінь.

Згідно пункту 2.1. договору продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 3769-98 "Ячмінь фуражний - технічні умови".

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість продукції становить 10,09 грн за 1 кг без ПДВ, ПДВ 14% - 1,41 грн.

Згідно пункту 3.2 договору кількість відповідної партії продукції зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.3. договору загальна вартість цього договору складає суму цін за всіма видатковими накладними (поставками), відповідно до яких покупець отримає продукцію протягом дії цього договору.

Згідно пункту 3.4. договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку: 86% від суми договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем продукції; 14% від суми договору після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки)

Відповідно до пункту 3.5. договору в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРНП.

Згідно пункту 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Як свідчать матеріали справи за договором поставки сільськогосподарської продукції №230425 від 23 квітня 2024 року поставлено ячменя на суму 794362,15 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН -0000070 від 12 листопада 2025 року на суму 245394,12 грн, товарно-транспортною накладною № 12/11/25-1 від 12 листопада 2025 року, податковою накладною № 72 від 12 листопада 2025 року, квитанцією про реєстрацію податкової накладної 01 грудня 2025 року, видатковою накладною № РН -0000074 від 09 грудня 2025 року на суму 298437,75 грн, товарно-транспортною накладною № 09/12/25-1 від 09 грудня 2025 року, податковою накладною № 76, квитанцією про реєстрацію податкової накладної 31 грудня 2025 року, видатковою накладною РН – 0000075 від 16 грудня 2025 року на суму 250530,28 грн, товарно-транспортною накладною № 16/12/25-1 від 16 грудня 2025 року, податковою накладною № 77 та квитанцією про реєстрацію податкової накладної 16 січня 2026 року.

Позивач свої зобов`язання щодо поставки у повному обсязі виконав, жодних претензій від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" не надходило.

Разом з тим, відповідач своє зобов`язання щодо оплати поставленої продукції не виконав.

Отже, момент сплати настав 01 грудня 2025 року для поставки ячменя на суму 245394,12 грн, 31 грудня 2025 року для поставки ячменя на суму 298437,75 грн та 16 січня 2026 року для поставки ячменя на суму 250530,28 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що факт поставки та прийому товару відповідачем не заперечується, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" використовує товар, будь-яких претензій до його якості та кількості не має. Крім того, відповідачем прийнято надану позивачем податкову накладну та включено до податкового кредиту суму ПДВ за даною господарською операцією.

Прийомка товару по якості та кількості відбувається відповідно до Інструкцій держарбітражу при раді міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року п-7 та від 15 червня 1965 року № П-6, відповідно.

Відповідно до пункту 12 Інструкції П-6 та пункту 14 Інструкції П-7, у випадку відсутності технічного паспорту, сертифікатів, посвідчення якості і так далі в акті вказуються, які саме документи відсутні.

Проте, відповідачем відповідних актів про фактичну наявність продукції та про фактичну якість та комплектність отриманої продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "БОВІС ЛТД" не надсилалось.

Поставлений товар був прийнятий Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" без зауважень.

Тобто, це свідчить про те, що поставлений позивачем товар був прийнятий відповідачем у власність, що було б неможливим за відсутністю повного комплекту супровідної документації, згідно відповідних пунктів договорів (пункти 3,4, 3.5, 3.6.)

Таким чином заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" перед позивачем за договорами на поставку сільськогосподарської продукції станом на 16 січня 2026 року складає 1169748,95 грн.

Обставини несплати зазначеної заборгованості стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав борг, при цьому просив надати розстрочку виконання рішення Суду терміном до вересня 2027 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що про їх обґрунтованість.

При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" про розстрочку виконання рішення суду.

Відмовляючи у розстроченні виконання рішення, суд, зокрема, зазначив, що відповідач не надав доказів того, що фінансовий стан товариства є складним, що унеможливлює погашення боргу одним платежем, відповідачем не надано. Крім цього, відповідач не зазначив, на який період бажає розстрочення виконання, якими частинами здійснювати погашення.

Зі змісту апеляційної скарги відповідача вбачається, що він оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву просив надати йому розстрочку виконання рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач зокрема зазначає, що 31 грудня 2025 року внаслідок ворожої атаки із застосуванням ударного безпілотного літального апарату по виробничому об`єкту ТОВ «ТЕРРА» майновий комплекс підприємства зазнав значних руйнувань. Ударом знищено елеваторні споруди, технологічне обладнання, інфраструктуру зберігання зерна - тобто великий за обсягом виробничий актив, що формував дохід підприємства. За таких обставин негайне виконання судового рішення у повному обсязі є об`єктивно неможливим - не внаслідок ухилення від виконання, а через значне знищення економічної основи діяльності підприємства. Має місце не просто матеріальна шкода, а суттєве ускладнення господарської діяльності, що згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є самостійною та достатньою підставою для розстрочення виконання рішення.

Також зазначає, що відповідач несе особливі зобов`язання перед державою в умовах воєнного стану, продовжує діяльність в інтересах оборони і водночас перебуває у стані відновлення після прямої збройної атаки. Примусове стягнення повної суми боргу в такій ситуації завдасть непоправної шкоди як самому підприємству, так і його здатності виконувати функції критично важливого суб`єкта господарювання. Негайне та одноразове стягнення присудженої суми в умовах, коли підприємство втратило великий виробничий актив, з високою ймовірністю призведе до порушення справи про банкрутство відповідача.

Також зазначає, що останній не ухиляється від виконання зобов`язань і не заперечує наявність боргу.

Також зазначає, що 22 жовтня 2025 року між ТОВ «ТЕРРА» та HOSOKAWA ALPINE Aktiengesellschaft було укладено Договір № N-2070325 на поставку Системи ALPINE ZPS 500 + ATP 200/4 для сухого фракціонування. Це стратегічний контракт із партнерами з Німеччини на поставку унікального обладнання для глибокої переробки горохового протеїну. Це унікальний для України проєкт, аналогів якому одиниці. Запуск цього заводу — це наш ключ до виходу зі скрутного стану. Це гарантія того, що після отримання першого прибутку ми зможемо не лише закрити цей борг, а й забезпечити сталий розвиток регіону. Нами внесено передоплату у розмірі 20% від повної вартості обладнання

Просить встановити графік виплат рівними частинами: 1. Вересень 2026 року; 100 000,00 грн; 2. Жовтень 2026 року 100 000,00 грн; 3. Листопад 2026 року 100 000,00 грн; 4. Грудень 2026 року 100 000,00 грн; 5. Січень 2027 року 100 000,00 грн; 6. Лютий 2027 року 100 000,00 грн; 7. Березень 2027 року 100 000,00 грн; 8. Квітень 2027 року 100 000,00 грн; 9. Травень 2027 року; 10. 100 000,00 грн Червень 2027 року; 11. 100 000,00 грн Липень 2027 року; 12. 100 000,00 грн Серпень 2027 року 69 748,95 грн.

Зазначив, що запропонований ним графік є максимально збалансованим. Щомісячний платіж у розмірі 100 000,00 грн є реальним для виконання підприємством без повної зупинки виробничих процесів, а фінальний платіж у серпні 2027 року дозволить повністю закрити заборгованість перед Позивачем. Такий підхід відповідає принципам розумності та справедливості, забезпечуючи Позивачу гарантоване повернення коштів, а стратегічно важливому підприємству — можливість продовжувати діяльність та сплачувати податки.

Також, відповідач зазначає, що підставами для відстрочення є: - чистий збиток за І квартал 2026 року склав 26 534 тис. грн., що унеможливлює одноразове погашення боргу; залишок грошових коштів на рахунках - 207 тис. грн., що є критично недостатнім; - основні активи перебувають в заставі і не можуть бути реалізовані; - підприємство продовжує виробничу діяльність і має реальні перспективи відновлення платоспроможності за умови надання відстрочення для погашення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку та розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, самі лише посилання заявника на складне фінансове становище, та те, що відповідач не ухиляється від виконання зобов`язань і не заперечує наявність боргу, на форс мажорні обставини - військовий стан, те, що чистий збиток за І квартал 2026 року склав 26 534 тис. грн., що унеможливлює одноразове погашення боргу, залишок грошових коштів на рахунках - 207 тис. грн., що є критично недостатнім, основні активи перебувають в заставі і не можуть бути реалізовані, підприємство продовжує виробничу діяльність і має реальні перспективи відновлення платоспроможності за умови надання відстрочення для погашення, те що негайне та одноразове стягнення присудженої суми в умовах, коли підприємство втратило великий виробничий актив, з високою ймовірністю призведе до порушення справи про банкрутство відповідача, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, із урахуванням інтересів позивача (стягувача), без надання належних та допустимих доказів, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення та розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).

Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відстрочення та розстрочення виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем у наданих до суду першої інстанції поясненнях обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, при цьому, на підтвердження викладених у заяві обставин, заявником до клопотання було надано лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 року, наказ від 05.01.2026 року «Про проведення інвентаризації», інвентаризаційний опис на 07.01.2026 року, акт обстеження приміщення підприємства Зернового комплексу, в якому зберігалися документи підприємства від 07.01.2026 року, акт обстеження/інвентаризації пошкодженого майна ТОВ «ТЕРРА» внаслідок атаки БПЛА (конструктивні пошкодження приміщень, скління та виробничого обладнання) від 07.01.2026 року, наказ від 06.02.2026 року № 1985 «Про підтвердження ТОВ Терра статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», лист Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації від 03.03.2026 року, лист підтримка Златопільської міської ради від 20.03.2026 року.

Вказані документи за висновком колегії суддів не підтверджують у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами скрутне фінансове становище відповідача.

При цьому, відповідачем не надано до суду належного доказу (відомості про рахунки у інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, фінансової звітності, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо) з якого суду можливо встановити викладені у заяві обставини, а самі лише посилання відповідача на те, що останній має скрутне матеріальне становище, посилання наявність заборгованість інших контрагентів та на форс-мажорні обставини (воєнний стан), без надання належних та допустимих доказів, не можуть бути підставою для задоволення клопотання.

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як вбачається із матеріалів справи, у наданому до суду першої інстанції графіку відповідач, просить суд розстрочити: 1. Вересень 2026 року; 100 000,00 грн; 2. Жовтень 2026 року 100 000,00 грн; 3. Листопад 2026 року 100 000,00 грн; 4. Грудень 2026 року 100 000,00 грн; 5. Січень 2027 року 100 000,00 грн; 6. Лютий 2027 року 100 000,00 грн; 7. Березень 2027 року 100 000,00 грн; 8. Квітень 2027 року 100 000,00 грн; 9. Травень 2027 року; 10. 100 000,00 грн Червень 2027 року; 11. 100 000,00 грн Липень 2027 року; 12. 100 000,00 грн Серпень 2027 року 69 748,95 грн.

При цьому, у наданому до суду клопотанні відповідачем не наведено обґрунтованого графіку (із зазначенням конкретних дат та визначення сум), якого боржник мав на меті дотримуватися у разі розстрочення виконання рішення судом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може розстрочуватись на незаконних підставах.

Також суд враховує, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Колегія суддів зазначає, що графік погашення заборгованості, наданий до суду першої інстанції кардинально відрізняється від графіку, долученого апеляційної скарги ТОВ «ТЕРРА» на рішення Господарського суду Харківської області від 26 травня 2026 року у справі №922/313/26.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що відповідно до відповідно до статті 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення.

Водночас колегія суддів приймає аргументи апелянта та вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на Постанову КМУ від 28.11.2025 №1541, якою затверджено «Порядок надання часткової компенсації вартості майна суб`єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків», оскільки наявність/відсутність підстав для отримання відповідної компенсації жодним чином не впливає на дослідження наявності підстав для отримання відстрочки/розстрочки виконання рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі №922/313/26 та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281, 282 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі №922/313/26 в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» про розстрочення виконання рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 10.08.2026.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя О.В. Плахов