Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №906/1341/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Справа № 906/1341/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: Грабовська Н.М.

відповідача 2: не з`явився

третя особа: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.26р. у справі №906/1341/25, ухвалене суддею Кудряшовою Ю.В., повне рішення складено 20.05.26р.

за позовом Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України

до відповідача 1 Звягельської міської ради

до відповідача 2 Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) Міністерства оборони України права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером: 1811000000:00:038:0347 площею 0,4461 га, що входить до складу земельної ділянки № 3/4 військового містечка № 3 в м. Звягель Житомирської області шляхом:

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0347 площею 0,4461 га у Державному земельному кадастрі;

- скасування державної реєстрації права комунальної власності Звягельської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером: 1811000000:00:038:0347 площею 0,4461 га;

- зобов`язання Звягельської міської ради повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 1811000000:00:038:0347 площею 0,4461 га в користування Звягельської КЕЧ (району) Міністерства оборони України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.04.26р. в задоволенні позову Звягельській квартирно-експлуатаційній частині району Міністерства оборони України - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.04.26р. Звягельська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.26р. у справі №906/1341/25 про відмову у задоволенні позовних вимог Звягельської КЕЧ (району) до Звягельської міської ради Житомирської області та її виконавчого комітету про усунення перешкоди у здійсненні Звягельською КЕЧ (району) користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером: 1811000000:00:038:0347 площею 0.4461 га, що входить до складу земельної ділянки №3/4 військового містечка №3 в АДРЕСА_1 , шляхом скасування її державної реєстрації права комунальної власності Звягельської міської ради на спірну земельну ділянку, зобов`язати Звягельську міську раду повернути вказану земельну ділянку в користування Звягельської КЕЧ (району) та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області на користь Звягельської квартирно - експлуатаційної частини району витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.26р. у справі №906/1341/25. Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/1341/25. Запропоновано Звягельській міській раді, Виконавчому комітету Звягельської міської ради Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 17.06.2026 р.

09.06.2026 р. до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів, поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи матеріали виконання топографо-геодезичних робіт із землеустрою земель оборони та супровідний лист командира військової частини НОМЕР_1 .

15.06.2026р. Звягельська міська рада та Виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області надіслали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в яких просять рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.2026 року по справі 906/1341/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України без задоволення.

Також, Звягельська міська рада надіслала до суду заперечення на клопотання про долучення доказів від 09.06.2026 р. по справі №906/1341/25.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "30" липня 2026 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

15.07.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Звягельської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.07.2026 р. через систему «Електронний суд» від представника Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника апелянта.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 р. заяву представника Звягельської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1341/25 - задоволено.

Колегія суддів, дослідивши у судовому засіданні, 30.07.2026, клопотання представника Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України про поновлення строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи матеріали виконання топографо-геодезичних робіт із землеустрою земель оборони та супровідний лист командира військової частини НОМЕР_1 , вважає за необхідне зазначити наступне.

Разом з тим, така обставина, як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття (надання оцінки) судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №903/533/21, від 09.05.2023 у справі №910/2500/22, від 29.08.2023 у справі №902/1144/22.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити Звягельській квартирно-експлуатаційній частині (району) Міністерства оборони України в задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі додаткових доказів та долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні представник Звягельської міської ради заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи зазначені учасники були повідомлені належним чином.

З огляду на положення статті 270 ГПК України неявка належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності представника Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що за позивачем не зареєстровано жодного речового права, зокрема права постійного користування, на спірні земельні ділянки, розташовані за адресами: вул. Степана Бандери, 6 та АДРЕСА_1 . Крім того, суд зазначив, що земельні ділянки, які входять до складу військового містечка, не були сформованими об`єктами цивільних прав у розумінні вимог земельного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції також дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин, а заявлені вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами. На переконання суду, їх задоволення не призведе до ефективного відновлення порушеного права позивача, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) Міністерства оборони України звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а викладені у рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи. На думку скаржника, місцевий господарський суд неправильно оцінив наявні у справі докази та допустив порушення норм процесуального права, зокрема статей 76 та 86 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 77, 122 та 152 Земельного кодексу України, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», а також пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

На переконання апелянта, зазначені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність порушення прав і законних інтересів Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району). На думку скаржника, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 1811000000:00:038:0347 розташована в межах території військового містечка № 3 та накладається на земельні ділянки, які перебувають у користуванні Міністерства оборони України.

Апелянт стверджує, що відсутність оформленої землевпорядної документації не свідчить про відсутність права користування земельними ділянками, оскільки відповідний правовий титул виник у зв`язку з розміщенням на них військових об`єктів та на підставі рішень уповноважених органів про надання земель для потреб оборони.

Крім того, скаржник посилається на преюдиційність обставин, встановлених рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 240/3475/21, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, яким підтверджено належність відповідних земель до земель оборони та їх перебування у користуванні Міністерства оборони України. На переконання апелянта, зазначені обставини відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Також, апелянт наголошує на тому що державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку здійснена без дотримання спеціального порядку вилучення та передачі земель оборони, зокрема без відповідних рішень Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим орган місцевого самоврядування не мав повноважень розпоряджатися такою земельною ділянкою.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що спірна земельна ділянка була незаконно вилучена із державної власності всупереч вимогам статті 19 Конституції України та статтям 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Звягельська міська рада та Виконавчий комітет Звягельської міської ради у відзивах зазначають, що державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку здійснена відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та положень Земельного кодексу України. Відповідачі наголошують, що Звягельська КЕЧ не оформила належним чином правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку та не внесла відповідні відомості до Державного реєстру земель, а тому відсутні підстави вважати її землекористувачем цієї ділянки.

Також відповідачі зазначають, що посилання апелянта на преюдиційність рішення у справі №240/3475/21 є безпідставними, оскільки предметом того спору було оскарження містобудівної документації, а не встановлення правового режиму чи категорії земель. На їхню думку, генеральний план не визначає цільового призначення земельних ділянок та не змінює їх правового статусу.

Крім того, відповідачі заперечують доводи апелянта щодо належності спірної земельної ділянки до земель оборони, вказуючи, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка є вільною від забудови, а наведені позивачем архівні рішення, акти інвентаризації та план-схеми військового містечка не є правовстановлюючими документами та не підтверджують виникнення у Звягельської КЕЧ права користування спірною земельною ділянкою.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Новоград-Волинської КЕЧ району № 73 від 26.05.2023 Новоград-Волинську квартирно-експлуатаційну частину району перейменовано з 01.06.2023 на Звягельську квартирно-експлуатаційну частину (району) (а.с. 35).

15.07.2025 з метою отримання правовстановлюючих документів на право постійного користування земельними ділянками оборони, в межах своїх повноважень Звягельська КЕЧ (району) звернулась із заявами до голови Житомирської обласної військової адміністрації про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га у постійне користування для забезпечення діяльності, а також розміщення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, що входять до структури Збройних Сил по вул. Степана Бандери, 6 та вул. Військової Доблесті, 1 в м. Звягель Житомирської області (а.с. 38-45).

З відповіді Житомирської обласної військової адміністрації від 29.08.2025 за вих. №4743/2-25/27, 4744/2-25/27 вбачається, що позивача повідомлено про неможливість надання дозволів на розроблення проектів із землеустрою, так як у межах вказаних земельних ділянок сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 1811000000:00:038:0347 та зареєстровано право комунальної власності за Звягельською міською радою.

У подальшому встановлено, що рішенням 46 сесії 8 скликання Звягельської міської ради №1160 від 22.02.2024 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Військової доблесті, 1-Б, орієнтовною площею 0,7000 га.

25.04.2024 рішенням 48 сесії 8 скликання Звягельської міської ради №1211 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Військової доблесті, 1-Б, площею 0,4461 га (кадастровий номер: 1811000000:00:038:0347) до земель запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

01.05.2024 державним реєстратором Виконавчого комітету Звягельської міської ради проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером: 1811000000:00:038:0347 за Звягельською міською радою (а.с. 48).

Водночас, позивач наголошує на тому, що земельна ділянка за кадастровим номером: 1811000000:00:038:0347 повністю входить до складу земельної ділянки №3/4 військового містечка № НОМЕР_2 яка перебуває у користуванні Звягельської КЕЧ (району) та на якій розташовані аварійні багатоквартирні будинки житлового фонду Міністерства оборони України, що підтверджується наступним:

- рішенням № 2 Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради депутатів від 09.01.1952 підтверджено право користування будівлями, земельними ділянками, згідно списків № 1, № 2, № 3. Згадане рішення прийнято згідно з зверненням керівника Новоград-Волинського гарнізону про підтвердження права користування будівлями та земельними ділянками раніше відведеними в 1933-1939 роках.

- рішенням № 38 Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради депутатів від 29.12.1953 "Про підтвердження землекористування Міністерства оборони в місті Новограді-Волинському", яким підтверджено фактичне землекористування Міністерства оборони в районі міста Новограда-Волинського, загальною площею згідно проведених геодезичних замірів 14552,94 га, в тому числі землі міста Новоград-Волинський площею 1,50 га).

Також рішенням Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 258 від 29.05.1981 внесено до списків аварійних будинки житлового фонду Новоград-Волинської КЕЧ, зокрема: по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Земельні ділянки військового містечка № НОМЕР_2 Міністерства оборони на території АДРЕСА_4 були інвентаризовані, про що складено акт інвентаризації від 26.04.1993 згідно з яким, зокрема, у постійному користуванні Новоград-Волинської КЕЧ перебуває 28,9 га (а.с. 20-23).

Як зазначив позивач, згідно плану земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 Міністерства оборони України в АДРЕСА_4 , який є додатком до інвентаризації земель вказаного військового містечка, спірна земельна ділянка повністю входить у межі земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 Міністерства оборони України та з 1953 року закріплена на праві постійного користування за КЕЧ. Проте, дана земельна ділянка не була оформлена та зареєстрована у встановленому порядку як об`єкт цивільних прав.

Також позивач зауважив, що факт постійного користування ним спірною земельною ділянкою також підтверджується індивідуальною карткою №10 обліку земельної ділянки №3/4, яка облікована у Звягельській КЕЧ (району), даними форми 6-зем Державного агентства земельних ресурсів України станом на 2016 рік.

В послідуючому вул. Леваневського та вул. Фрунзе перейменовано на вул. Військової доблесті та вул. Степана Бандери (а.с. 32-34, інформація з відкритих джерел за посиланням: https://info.nvrada.gov.ua/logotyp-dobra/).

Також Постановою Верховної Ради України №2779-ІХ від 16.11.2022 "Про перейменування міста Новоград-Волинський Новоград-Волинського району Житомирської області" перейменовано місто Новоград-Волинський Новоград-Волинського району Житомирської області на місто Звягель.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зауважував, що неправомірне вилучення спірної земельної ділянки підтверджується матеріалами проведеною службової перевірки у Звягельській КЕЧ (району) та складеним актом від 31.07.2025 про виявлення факту неправомірного вилучення земельної ділянки земель оборони площею 0,4461 га військового містечка №3 земельної ділянки №3/4 м. Звягель, по вул. Військової доблесті, 1, та Степана Бандери, 5.

Заходження зазначеної земельної ділянки в межах земель оборони підтверджується також наступними документами:

- викопіюванням з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- ситуаційним планом земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ;

- ситуаційним планом військового містечка №3 із зазначенням земельних ділянок на яких розміщені аварійні будинки;

- витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером: 1811000000:00:038:0347;

- фототаблицею аварійних будинків ;

- витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 1811000000:00:038:0347.

Крім цього, позивач відзначив, що обставини щодо віднесення до земель оборони земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за адресою: вул. Військової доблесті (Леваневського), 1 та земельної ділянки площею 0,35 га, розташованої за адресою: вул. Степана Бандери, 6 встановлено під час розгляду справи № 240/3475/21 за позовом Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) до Звягельської міської ради про визнання протиправними та нечинними нормативно-правових актів.

Задовольняючи позов, у справі № 240/3475/21 суд першої інстанції, з яким погодились апеляційний та касаційний суд, виходив з того, що на перелічених земельних ділянках знаходиться нерухоме майно, яке закріплене за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління, та перебуває на їх відповідному обліку та балансі.

Також позивач посилався на те, що згідно відомості про нерухоме державне майно (форма №2б(д)) станом на 01.07.2025 на балансі Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) знаходяться багатоквартирні будинки розташовані на земельній ділянці по вул. Степана Бендери, 6 та по вул. Військової доблесті, 1 ( Леваневського) в м. Звягель.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.04.26р. в задоволенні позову Звягельській квартирно-експлуатаційній частині району Міністерства оборони України - відмовлено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 2 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо, зокрема: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Згідно із частинами першою, другою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Статтею 65 Земельного кодексу України передбачено, що землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Разом з тим відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Положеннями ч.ч. 1, 2 статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються земельні ділянки, призначені для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також для розміщення господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) належать державі та функції з управління корпоративними правами держави у статутних капіталах яких здійснюють зазначені органи, за винятком господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, набуті в результаті примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

З 01.01.2013 землі державної та комунальної власності в Україні є розмежованими.

Так п.п. 3-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" передбачено:

- з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу (п. 3);

- у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони (п. 4).

Разом з цим, відповідно до п.п. 5-6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" встановлюють, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, та її затвердження здійснюються відповідною сільською, селищною, міською радою. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів враховує, що до набрання чинності Законом України від 06.09.2012 №5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який введено в дію з 01.01.2013, усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених законом до виключної державної власності, перебували у державній власності, а повноваження щодо розпорядження ними здійснювали відповідні міські, селищні та сільські ради відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Із 01.01.2013, у зв`язку з набранням чинності Законом № 5245-VІ, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими, а питання належності земельної ділянки до державної чи комунальної власності визначається безпосередньо положеннями цього Закону та Земельного кодексу України.

При цьому пунктами 5, 6 та 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VІ передбачено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, та її затвердження здійснюються відповідною сільською, селищною, міською радою. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Матеріали справи не містять доказів того, що до моменту розмежування земель Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) було вчинено передбачені законом дії щодо внесення відомостей про спірну земельну ділянку до Державного реєстру земель або отримано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, необхідної для державної реєстрації відповідної земельної ділянки. Також відсутні докази державної реєстрації за Міністерством оборони України чи Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною будь-якого речового права на спірну земельну ділянку.

Як убачається з матеріалів справи, підставою виникнення права комунальної власності Звягельської міської ради на земельну ділянку площею 0,4461 га з кадастровим номером 1811000000:00:038:0347, розташовану за адресою: вул. Військової Доблесті, 1-Б у місті Звягелі, є положення Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 173 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Колегія суддів також бере до уваги, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Житомирської області, зокрема утворено Новоград-Волинську міську територіальну громаду з адміністративним центром у місті Новоград-Волинський (нині - місто Звягель).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що Звягельська (Новоград-Волинська) міська територіальна громада в особі Звягельської міської ради набула право комунальної власності на спірну земельну ділянку на підставах та у порядку, визначених земельним законодавством. Доводи апеляційної скарги про відсутність у Звягельської міської ради правових підстав для набуття права комунальної власності на спірну земельну ділянку спростовуються наведеними нормами законодавства та матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що право користування спірною земельною ділянкою підтверджується рішеннями виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 09.01.1952 № 2, від 29.12.1953 № 38, від 29.05.1981 № 258, Актом інвентаризації земель Міністерства оборони України на території міста обласного підпорядкування Новоград-Волинського Житомирської області від 26.04.1993, а також планом-схемою військового містечка № НОМЕР_2 Міністерства оборони України у м. Новоград-Волинський, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені документи були предметом дослідження суду першої інстанції, який надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України. За результатами їх оцінки місцевий господарський суд дійшов висновку, що такі документи самі по собі не підтверджують виникнення чи існування у позивача речового права на спірні земельні ділянки у розумінні вимог чинного земельного законодавства.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що рішення органів влади, акти інвентаризації та планово-картографічні матеріали є документами, які відображають певні фактичні обставини щодо використання земель у відповідний період, однак вони не є правовстановлюючими документами, що посвідчують виникнення чи існування права постійного користування земельною ділянкою та не замінюють державної реєстрації такого права у випадках, коли її проведення передбачено законом.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що право постійного користування або будь-яке інше речове право на спірні земельні ділянки було належним чином оформлено за Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) Міністерства оборони України чи Міністерством оборони України. Також відсутні докази державної реєстрації за позивачем будь-якого речового права на земельні ділянки, розташовані за адресами: вул. Степана Бандери, 6 та вул. Військової Доблесті, 1 у м. Звягелі Житомирської області.

За таких обставин наведені апелянтом документи не спростовують висновків суду першої інстанції та не є належними і достатніми доказами існування у позивача права постійного користування чи іншого речового права на спірні земельні ділянки. Відтак доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони з огляду на розміщення на ній військового майна.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені твердження не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. Натомість наявні у справі документи свідчать про протилежне.

Так, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7400317022024 від 11.04.2024, зокрема доданих до нього кадастрового плану та експлікації земельних угідь, земельна ділянка з кадастровим номером 1811000000:00:038:0347 є вільною від забудови.

Крім того, зазначена обставина підтверджується довідкою Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Звягельської міської ради, а також викопіюванням із плану міста, відповідно до яких на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна чи інші споруди військового призначення.

При цьому самі лише посилання апелянта на історичне використання відповідної території або її належність до військового містечка не можуть бути достатньою правовою підставою для висновку про належність спірної земельної ділянки до земель оборони без підтвердження цього відповідними правовстановлюючими документами.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував виникнення та існування права користування спірною земельною ділянкою або її віднесення до земель оборони. Зокрема, матеріали справи не містять технічної документації із землеустрою, проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, державного акта чи іншого документа, що посвідчує право користування землею, документів щодо закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також доказів визначення її цільового призначення як земель оборони у встановленому законом порядку.

Також відсутні будь-які документи, які б підтверджували закріплення за Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) земельних ділянок площею 0,25 га чи 0,35 га, а тим більше земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0347.

Натомість відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема Витяг з Державного реєстру речових прав від 06.05.2024 № 377304951, підтверджують, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, а її власником є Звягельська міська рада. Відтак саме Звягельська міська рада як орган місцевого самоврядування, відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», наділена повноваженнями щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про належність спірної земельної ділянки до земель оборони спростовуються наявними у справі доказами та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.26р. у справі №906/1341/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/1341/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "07" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.