Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №902/68/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Справа № 902/68/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Філіпова Т.Л.

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Степанчук С.Ю.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адв. Єфременко О.О.

відповідача Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" - пред-к Яценко Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 р.

постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 30.04.2026 р.

у справі № 902/68/26 (суддя Виноградський О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до відповідача Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

про стягнення 5 842 621,60 грн. пені, 3 % річних та інфляційних втрат

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 20.04.2026 р. у справі № 902/68/26 Господарський суд Вінницької області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Суд ухвалив рішення про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 376799,99 грн. пені, 430701,09 грн. 3 % річних, 1643920,57 грн. інфляційних втрат та 70111,46 грн. витрат зі сплати судового збору. Суд відмовив у стягненні 3391199,95 грн. пені, зменшивши належну до стягнення суму на 90 %.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3391199,95 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.

Вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводить, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин і виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо.

Звертає увагу, що сторони перебувають у рівнозначному становищі та вказує на відсутність виключних та достатніх підстав для зменшення правової відповідальності.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» позивача було зобов`язано забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ. Також зауважує, що 06.03.2022 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 222 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», яким на позивача були покладені спеціальні обов`язки, зокрема щодо забезпечення реалізації природного газу за договорами з постачальниками природного газу побутовим споживачам та щодо постачання природного газу тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям. Натомість, зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Вважає, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.

Підсумовуючи, вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення пені.

Просить рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 р. у справі № 902/68/26 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3391199,95 грн. пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.

Відповідач Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 р. у справі № 902/68/26 таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, що підтверджені доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а тому апеляційна скарга є недостатньо обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача і понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору постачання природного газу № 3615-ПСО(Т)-1 від 27.01.2023 р.

Вважає посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм, закріплених у статті 551 ЦК України, статях 236, 238 ГПК України безпідставним, оскільки суд в повній мірі з`ясував всі обставини, передбачені зазначеною нормою, зокрема правильно встановив, що даний випадок є винятковим для зменшення пені. Зауважує, що задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про стягнення пені частково, свідчить про те, що суд в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як позивача, так і відповідача, що спростовує посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не врахував інтереси позивача.

Просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у справі № 902/68/26 без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 р. у справі № 902/68/26 без змін.

В судовому засіданні 04.08.2026 р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Представник відповідача в судовому засіданні 04.08.2026 р. заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.

27.01.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як постачальник і комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" як споживач уклали договір постачання природного газу № 3615-ПСО(Т)-1 /а.с. 21 – 27 у т.1/, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити природний газ споживачу, а споживач зобов`язується прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони визначили, що договірний обсяг (обсяг замовленої потужності та плановий обсяг природного газу), що передається в період постачання з дати укладання договору до 31.01.2023 р. (включно) встановлюється на підставі наказу Міністерства Енергетики України № 445 від 30.12.2022 р., складає 264,506 тис. куб. м. (двісті шістдесят чотири тисячі п`ятсот шість куб. м) газу. Згідно з п. 2.2 договору постачальник передає споживачу природний газ у загальному потоці газу. Передача природного газу від постачальника до споживача оформлюється комерційним актом приймання-передачі природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС та цього договору.

Відповідно до п. 3.4.1 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату за газ та інших витрат відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.1. договору визначено, що договірна ціна на природний газ, який постачається постачальником за обсяги, передбачені пунктом 2. 1. цього договору, встановлюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 222, від 06.12.2022 р. № 1416 за 1000 куб. м газу з ПДВ та складає: 16500,00 грн. Відповідно до п. 4.2. договору оплата за газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами на банківський рахунок постачальника шляхом 100% оплати договірної вартості газу за період постачання наступним чином:

33% від розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 10 числа періоду постачання включно;

33% від розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 20 числа періоду постачання включно;

34% від розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 28 числа періоду постачання включно.

Остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ з урахуванням цього договору, здійснюється споживачем на підставі відповідних комерційних актів не пізніше 10 числа місяця (включно), наступного за періодом постачання. В платіжних дорученнях споживач має обов`язково вказувати призначення платежу, номер та дату договору.

Згідно з п. 5.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 4.2. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 5.8. договору нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 5.9 договору, сторони, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у три роки.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати укладання споживачем договору про договірне списання з поточних рахунків споживача (зокрема з поточних рахунків із спеціальним режимом використання), призначених для зарахування всіх коштів від ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго”, і діє в частині поставки газу до 31.01.2023 р. (включно), а в частині розрахунків за газ – до повного їх виконання.

Згідно з п. 9.1. договору сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього Договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами «M.E.Doc», Вчасно, тощо.

У період з 31.01.2023 р. по 27.02.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" та Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" укладали додаткові угоди до договору, в яких визначали обсяг та ціну природного газу окремо на кожний місяць та продовжували строк дії договору; відповідно до додаткової угоди, яка була укладена 02.02.2024 р., строк дії договору був продовжений до 29.02.2024 р. /а.с. 6 – 20, 30 зв. – 32 у т.1/.

Договір та додаткові угоди підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" та Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за допомогою кваліфікованих електронних підписів та скріплені печаткою Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".

На виконання договору постачання природного газу від 27.01.2023 р. № 3615-ПСО(Т)-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" передало, а Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняло природний газ на загальну суму 19096636,03 грн., що підтверджується підписаними сторонами комерційними актами приймання – передачі природного газу /а.с. 33 – 37 у т.1/.

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у період з 11.02.2023 р. по 27.12.2024 р. оплатило за вартість прийнятого природного газу 19096636,03 грн., що підтверджується інформаціями про надходження коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" /а.с. 48 – 75 у т.1/.

Отже, на умовах договору від 27.01.2023 р. № 3615-ПСО(Т)-1 між сторонами відбулись правовідносини з постачання природного газу, які врегульовані нормами пар.1, 3, 5 глави 54 ЦК України.

Відповідно до норм ст. 714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство зобов`язане надавати енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, іншій стороні (споживачеві, абоненту), яка зобов`язана оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" оплатило за вартість прийнятого природного газу 19096636,03 грн.у період з 11.02.2023 р. по 27.12.2024 р. /а.с. 48 – 75 у т.1/. З інформацій про рух коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" вбачається, що оплати Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за прийнятий газ були здійснені з порушенням строків оплати, які передбачені п. 4.2 договору. Відповідач таку обставину визнає.

23.01.2026 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 5.2 договору 430701,09 грн. 3 % річних, розрахованих з 11.02.2023 р. по 27.12.2024 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості та 1643820,57 грн. інфляційних втрат, розрахованих з березня 2023 року по грудень 2024 року з урахуванням конкретних періодів заборгованості, і на підставі п. 5.2, 5.8 договору 3767999,94 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за період прострочення з 11.02.2023 р. по 27.12.2024 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості.

Відповідач Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у відзиві на позовну заяву в якому пояснив, що затримки у сплаті коштів за прийнятий природний газ обумовлені запровадженням на законодавчому рівні мораторію на підвищення тарифів у сфері теплопостачання, невідшкодуванням у 2022-2025 роках підприємствам теплопостачання обсягів заборгованості з різниці в тарифах, натомість відповідач зобов`язаний забезпечувати безперебійне забезпечення теплопостачанням споживачів міста Вінниці в умовах критичного зниження рівня платежів.

Відповідач у відзиві зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності збитків, що могли бути спричинені невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, а співвідношення нарахованих позивачем штрафних санкцій і суми невиконаних зобов`язань не є співрозмірним та не відповідає ступеню тяжкості порушення.

Відповідач просив суд першої інстанції відмовити в задоволенні позовних вимог, а у випадку їх задоволення – зменшити розмір пені до 37679,99 грн. (на 99%).

На підтвердження свого скрутного фінансового становища відповідач разом із відзивом надав суду звіти про фінансові результати Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за 2023, 2024, 2025 роки, у яких зазначено про збитки комунального підприємства у розмірі 186221,00 тис. грн., 106432,00 тис. грн. та 63047,00 тис. грн. відповідно /а.с. 111 – 113 у т.1/.

Також відповідач надав суду протоколи засідання комісії з питань узгодження заборгованості з різних тарифів, які складалися у період з 30.11.2023 р. по 25.11.2025 р., у яких комісія узгоджувала, зокрема, обсяг заборгованості з різниці в тарифах по Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" і відповідно до протоколу від 25.11.2025 р. комісія встановила заборгованість населення перед відповідачем станом на 01.10.2025 р. в розмірі 62556904,29 грн. /а.с. 115 – 141 у т.1/.

Відповідач просив суд першої інстанції врахувати наведені обставини, а також – повне відшкодування боргу у грудні 2024 року.

Судом встановлено, і сторонами не оспорюється порушення відповідачем строків оплати прийнятого природного газу. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 430701,09 грн. 3 % річних, 1643920,57 грн. інфляційних втрат та 376799,99 грн. пені сторонами не оспорюється. Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд перевіряє рішення по суті позовних вимог в частині відмови у стягненні 3391199,95 грн. пені у зв`язку з її зменшенням на 90 %.

Обґрунтовуючи відмову у стягненні 3391199,95 грн. пені у зв`язку з її зменшенням на 90 %, суд першої інстанції врахував наявність зовнішніх обставин та можливий їх вплив на терміни виконання зобов`язання, які відповідач добросовісно намагався усунути в розумні строки, виконання останнім у повному обсязі своїх зобов`язання за договором на момент звернення позивача з даним позовом до суду, фінансовий стан відповідача, а також відсутність доказів заподіяння позивачу збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за спожитий природний газ.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції про зменшення пені на 90 % погоджується, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Судова практика щодо застосування ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України судами враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду, а також в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію щодо того, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки як розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Колегія суддів відзначає, що основне грошове зобов`язання відповідачем повністю виконане до кінця 2024 року - за природній газ, поставлений з лютого 2023 року по лютий 2024 року, відповідач сплачував з 11.02.2023 р. по 27.12.2024 р., що підтверджено як інформаціями про надходження коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" /а.с. 48 – 75 у т.1/, так і розрахунком позивача до позовної заяви, яка подана до господарського суду у січні 2026 року. При цьому позивач жодним чином не доводить наявності на час звернення з позовом збитків, що могли бути спричинені несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань саме за договором постачання природного газу № 3615-ПСО(Т)-1 від 27.01.2023 р., на що правомірно звертає увагу відповідач.

За відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені, оскільки вирішуючи питання про зменшення розміру пені відповідно до наведених норм суд першої інстанції об`єктивно оцінив конкретні обставини справи, і у рішенні обгрунтував свої висновки відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Так, судом в першу чергу враховується ступінь виконання зобов`язання і звертається увага, що відповідачем повністю до кінця 2024 року сплачена заборгованість за газ, поставлений з лютого 2023 року по лютий 2024 року. Тобто період прострочення є незначним, тоді як причиною виникнення боргу став складний фінансовий стан відповідача на підтвердження, якого суду надані звіти про фінансові результати Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за 2023, 2024, 2025 роки, у яких зазначено про збитки комунального підприємства у розмірі 186221,00 тис. грн., 106432,00 тис. грн. та 63047,00 тис. грн. відповідно /а.с. 111 – 113 у т.1/ та протоколи засідання комісії з питань узгодження заборгованості з різних тарифів, які складалися у період з 30.11.2023 р. по 25.11.2025 р., у яких комісія узгоджувала, зокрема, обсяг заборгованості з різниці в тарифах по Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" і відповідно до протоколу від 25.11.2025 р. комісія встановила заборгованість населення перед відповідачем станом на 01.10.2025 р. в розмірі 62556904,29 грн. /а.с. 115 – 141 у т.1/.

Оцінюючи доводи відповідача про причини виникнення боргу, судом встановлено, що відповідач є комунальним підприємством, і невиконання оплати за газ відбулось з незалежних від відповідача обставин у зв`язку із значним навантаженням на державний бюджет України в умовах воєнного стану за відсутності компенсації від держави за різницю у тарифах.

Колегія суддів вважає, що стягнення заявленої пені у повному обсязі 3767999,94 грн. призведе до одержання невиправданих додаткових витрат відповідача у значній сумі 3767999,94 грн., тоді як пеня вже не буде розумним стимулом до виконання зобов`язання, оскільки таке зобов`язання було виконано відповідачем за рік до подання даного позову. Натомість позивач хоча і доводить про своє скрутне фінансове становище та посилається на відповідні постанови Кабінету Міністрів України, однак у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача внаслідок прострочення платежів за договором постачання природного газу № 3615-ПСО(Т)-1 від 27.01.2023 р.

Колегія суддів зауважує, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 р. у справі № 924/570/19). При цьому колегією суддів враховується, що у даній справі також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом першої інстанції задоволені такі вимоги - таким чином задоволені вимоги щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів в даному випадку погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання балансу інтересів обох сторін та наявність підстав для реалізації права на зменшення розміру пені.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 р. у справі № 902/68/26 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 р. у справі № 902/68/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 902/68/26 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 07.08.2026 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.