Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №924/154/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Справа № 924/154/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Поліщук П.Я. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Плакса В.А. - адвокат

відповідача: представник Желіховська Л.В. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Агро Трейд" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області, постановлену 18.06.26р. суддею Гладієм С.В. у м.Хмельницькому, у справі № 924/154/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Агро Трейд"

до Державної установи "Замкова виправна колонія №58" Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань

про розірвання договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант Агро Трейд” м. Славута, Шепетівського району, Хмельницької області звернулося з позовною заявою до державної установи “Замкова виправна колонія №58” Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області про розірвання договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант Агро Трейд” та державною установою “Замкова виправна колонія №58”.

В обґрунтування позовних вимог посилається на істотне порушення відповідачем умов договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025, що є підставою для його розірвання.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2026 провадження у справі №924/154/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Агро Трейд” м. Славута, Шепетівського району, Хмельницької області до державної установи “Замкова виправна колонія №58” Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області про розірвання договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025 закрито.

Не погодившись із винесеною ухвалою позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2026 у справі №924/154/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що через невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права під час її ухвалення, а також неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин вона підлягає скасуванню повністю та ухвалення нового рішення із наступних підстав.

Так, з посиланням на ст.ст. 509, 530, 598, 599, 651, 653 ЦК України, постанови Верховного суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі №911/3276/20 та від 18.11.2019 у справі №910/16750/18 вважає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2026 ухвалена із неправильним застосуванням норм матеріального права (що є підставою для її скасування в силу вимог ч.2 ст. 277 ГПК України) оскільки в даному випадку, зважаючи на мотиви, з яких виходив суд першої інстанції мало бути прийняте рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, з посиланням на умови договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025 скаржник вважає, що порядок виконання умов договору відповідачем був в односторонньому порядку змінений на власний розсуд та ці зміни розцінюються позивачем як істотне порушення умов Договору, що призвело до його розірвання відповідачем в односторонньому порядку.

Також, вказує, що товар не відповідав визначеним в договорі характеристикам.

Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції ухвалюючи оскаржувану ухвалу допущено не з`ясування обставин, що мають значення для справи, що унеможливлює відновлення порушених прав ТОВ «ГАРАНТ АГРО ТРЕЙД» в частині стягнення збитків з відповідача, протиправними діями якого, в частині не виконання взятих на себе зобов`язань із поставки Товару, для нього спричинено матеріальну шкоду та стягнення моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження з підстав строку дії договору. Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що він набирає чинності з дати підписання та діє до 28 лютого 2026 року. Доказів пролонгації договору матеріали справи не містять. Розірвати в судовому порядку можна лише договір, який є чинним на момент ухвалення судового рішення. Оскільки строк дії договору закінчився 28.02.2026, договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Спірні договірні зобов`язання за цим правочином припинилися, отже, вимога про його розірвання не може бути реалізована в судовому порядку через відсутність об`єкта такого розірвання. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19), розірвано може бути лише чинний договір. Припинення дії договору виключає можливість задоволення позову про його розірвання, що свідчить про відсутність предмета спору в цій частині на момент розгляду справи.

Просить в задоволені апеляційної скарги ТОВ «ГАРАНТ АГРО ТРЕЙД» відмовити в повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 червня 2026 року по справі №924/154/26 - залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення скарги з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.11.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант Агро Трейд” (Покупець) та державною установою “Замкова виправна колонія №58” Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань (Постачальник) укладено договір поставки №40/Г-462, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2025 року, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п.1.3 Договору ціна Товару за одну тону становить 19000,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Пунктом 1.5 Договору визначено, що якість Товару, що підлягає поставці має відповідати наступним вимогам:

Сміттєва домішка – не більше 2%;

Вологість – не більше 8%;

Кислотне число олії – не більше 3 мг КОН;

Олія – 50%;

Олійна домішка – не більше 7%.

Також, п.1.6 Договору Постачальником та Покупцем визначено дисконт ((знижка) у Договорі - зменшення початкової ціни товару, як умова договору), а саме:

Засміченість – база 2%, вище 2% підробіток 65 грн/т%;

Вологість – база 8%, вище 8% підробіток 250 грн/т%;

Кислотне число – не більше 3 мг КОН, вище 3% дисконт 500 грн/т за кожну одиницю перевищення кислотного числа;

Олійність – 50%, нижче 50%, кожен процент 350 грн дисконту;

Покупець збирає товар з поля постачальника, що розташоване на території с. Комини Ізяславської міської громади Шепетівського району хмельницької області на земельній ділянці за кадастровим номером 6822181000:05:007:0057, надалі місце поставки (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.9 Договору визначено, що якість Товару, що постачається за цим Договором визначається лабораторією Терміналу при розвантаженні Товару.

Сторони погодили, що якість товару, визначена лабораторією Терміналу є остаточною та оскарженню не підлягає (п.2.10 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 28 лютого 2026 року, а в частині розрахунків та поставки Товару - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності в результаті його порушення, яке мало місце протягом строку дії Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант Агро Трейд”, у зв`язку із істотним порушенням відповідачем умов договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025 звернулося з позовною заявою до державної установи “Замкова виправна колонія №58” Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань про розірвання договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025 ”.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2026 провадження у справі №924/154/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Агро Трейд” м. Славута, Шепетівського району, Хмельницької області до державної установи “Замкова виправна колонія №58” Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області про розірвання договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025 закрито.

Суд першої інстанції зазначив, що розірвання договору є способом припинення чинного договірного зобов`язання. Оскільки спірний договір уже припинив свою дію, вимога про його розірвання не може бути реалізована, а предмет спору між сторонами відсутній.

З огляду на викладене, прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком, враховуючи таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, предметом позову є вимога про розірвання договору поставки №40/Г-462 від 27.11.2025, укладеного між сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

Відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. До таких висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 18.11.2019 зі справи № 910/16750/18, від 07.08.2018 зі справи № 910/7981/17, від 14.07.2021 зі справи № 911/1442/19, від 21.06.2022 зі справи № 911/3276/20.

Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору господарському суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 911/2231/23 від 24.10.2024).

Колегія суддів звертає увагу, що на момент звернення позивача до суду 10.02.2026 договір поставки №40/Г-462 від 27.11.2025 був чинним. Разом з тим, на час розгляду справи строк дії договору закінчився, а отже договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції з`ясовано, що, відповідно до п. 8.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 28 лютого 2026 року, а в частині розрахунків та поставки Товару - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності в результаті його порушення, яке мало місце протягом строку дії Договору.

В апеляційному господарському суді ні позивач ні відповідач не надали суду доказів того, що договір виконаний у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що закінчення строку дії договору на конкретно визначену у договорі дату не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст.599 ЦК, такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, відповідно до висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" відзначила таке:

"29. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання".

52. Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов`язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.»

Зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (Постанова КГС ВС від 9 квітня 2020 року у справі №910/4962/18).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що закінчення строку дії договору припиняє дію договору, але не припиняє дії зобов`язання за цим договором для сторони, яка не виконала взяті на себе договором обов`язки та не звільняє сторони від відповідальності в результаті його порушення, яке мало місце протягом строку дії договору, що не було взято до уваги судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали та про, що наголошувалося представником скаржника в судовому засіданні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України), якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України можливе лише у разі, коли предмет спору відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Слід вказати, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Разом з тим, саме по собі припинення дії договору (в тому числі у зв`язку із закінченням строку його дії або виконанням), не може бути підставою для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, оскільки закінчення строку дії оспорюваного правочину після порушення провадження у справі не поглинає матеріально-правовий інтерес позивача та не свідчить про те, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань.

А тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що припинення строку договору поставки нівелює спірність правовідносин. Юридичний спір між сторонами залишається, оскільки чинність правочину впливає на права та обов`язки сторін протягом усього періоду, коли цей договір діяв.

Твердження суду першої інстанції про те, що закінчення строку дії договору автоматично знищує предмет спору, є помилковим ототожненням матеріального поняття "припинення зобов`язання" із процесуальним поняттям "відсутність предмета спору".

Суд апеляційної інстанції наголошує на недопустимості закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у разі, якщо закінчення строку договору (по даті) відбулося під час судового процесу, однак фактично повного (остаточного) виконання зобов`язання сторонами проведено не було.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у даному випадку є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (пункт 1); невідповідність висновків суду обставинам справи (пункт 3); порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4).

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2026 про закриття провадження у справі № 924/154/26 скасувати. Справу направити до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду.

В силу приписів статті 129 ГПК України розподіл витрат за подання апеляційної скарги не здійснюється, оскільки згідно із сталою практикою Верховного Суду, якщо апеляційна інстанція скасовує рішення та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, остаточного вирішення спору не відбувається. У такому разі розподіл судового збору, сплаченого за апеляційне оскарження, здійснює той суд, який ухвалить остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Агро Трейд" від 02.07.26р. задоволити частково.

Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 червня 2026 року у справі №924/154/26 скасувати.

Справу №924/154/26 направити для продовження розгляду до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/154/26 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повна постанова складена "07" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Крейбух О.Г.