Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №910/11207/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р. Справа№ 910/11207/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн»

про ухвалення додаткового рішення

в межах розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 (повний текст складено 24.04.2026)

у справі №910/11207/25 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 15 867 516, 00 грн

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн»

про стягнення 13 159 472,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва рішенням від 02.03.2026, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 28.07.2026 у справі №910/11207/25, задовольнив позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії та стягнення 15 867 516,00 грн; зобов`язав Акціонерне товариство «Українська залізниця» прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» товар, поставка якого передбачена Договором поставки № ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024, а саме: силовий трансформатор ТРД-12500/10/1, 305-У1 11/1,305 кВ Y/YД-0-11 ЕКО2 у кількості двох одиниць; стягнув з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» оплату товару, поставка якого передбачена Договором поставки № ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024, у розмірі 15 867 516,00 грн; судовий збір у розмірі 192 832,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 75 000,00 грн. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» про стягнення 13 159 472, 45 грн суд першої інстанції відмовив.

Під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/11207/25 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у відзиві на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) зазначив попередній (орієнтований) розмір витрат на професійну правничу допомогу за супровід даної справи у суді апеляційної інстанції - 50 000,00 грн.

28.07.2026 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів та розподіл понесених судових витрат у справі №910/11207/25, додавши до клопотання копію Додаткової угоди №5 від 25.06.2026 до Договору про надання правової допомоги від 15.12.2022 №15-12/22, копію рахунку на оплату №07/27 від 27.07.2026 на суму 50 000,00 грн; копію платіжної інструкції в національній валюті від 28.07.2026 №3582 на суму 50 000,00 грн; копію Ордера на надання правничої допомоги серії АІ №2043630 від 20.11.2025; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11481/10 від 25.03.2024; та копію посвідчення адвоката №11481/10 від 25.03.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.07.2026 у справі №910/11207/25 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» про розподіл судових витрат призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

30.07.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги під час розгляду справи у Північному апеляційному господарському суді, за якими заявник просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи у суді апеляційної інстанції на 99%.

У запереченнях на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги під час розгляду справи у Північному апеляційному господарському суді відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначив про те, що даний спір виник з договірних відносин, які регулюються переважно нормами Цивільного кодексу України, а тому адвокат позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не потребував багато часу на збір додаткових доказів та додаткове дослідження/вивчення нормативно-правової бази.

Крім того, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернуло увагу суду апеляційної інстанції на те, що 100 відсотків його акцій закріплені за державою та його стратегічне значення для економіки і безпеки держави в умовах воєнного стану.

За приписами частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача за первісним позивом (відповідача за зустрічним позовом) та заперечення на неї відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про ухвалення додаткового рішення, дослідивши надані заявником докази, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у відзиві на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) зазначив, що попередній (орієнтований) розмір витрат на професійну правничу допомогу за супровід даної справи у суді апеляційної інстанції становить 50 000,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) до заяви про ухвалення додаткового рішення подав копію Додаткової угоди №5 від 25.06.2026 до Договору про надання правової допомоги від 15.12.2022 №15-12/22, копію рахунку на оплату №07/27 від 27.07.2026 на суму 50 000,00 грн; копію платіжної інструкції в національній валюті від 28.07.2026 №3582 на суму 50 000,00 грн; копію Ордера на надання правничої допомоги серії АІ №2043630 від 20.11.2025; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11481/10 від 25.03.2024; та копію посвідчення адвоката №11481/10 від 25.03.2024.

Не подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Подібний за змістом правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 у cправі №918/1094/22.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) своїм правом скористався, заперечення на заяву позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції подав, та просив суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 99%.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI).

15.12.2022 між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» (далі - Об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги від №15-12/22 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу (далі - послуги) відповідно до його доручень, а Клієнт зобов`язується такі послуги оплачувати та здійснювати повне сприяння Об`єднанню у виконанні покладених на нього обов`язків (а.с. 150-153, т.2).

Згідно з пунктом 1.2 Договору Сторони домовились, що відносини між ними базуються на основі взаємної довіри, що передбачає собою:

1.2.1. усі офіційні документи та будь-яка інша інформація, отримані від однієї Сторони, друга Сторона вважатиме достовірними та отриманими без порушення законодавства, якщо інше не буде заявлено при їх паданні;

1.2.2. Сторона не зобов`язана перевіряти на достовірність подані іншою Стороною документи та інформацію;

1.2.3. усі подані Клієнтом відомості та інформацію Об`єднання використовує виключно у його інтересах та на виконання його доручень.

Об`єднання не може в одній і тій же справі надавати одночасно послуги Клієнту та іншій особі, якщо їх інтереси є взаємно суперечливими. У даній ситуації Клієнт має право на першочергове обслуговування, крім випадку, коли доручення на ведення справи від третьої особи прийнято раніше, ніж Клієнт звернувся за правовою допомогою у цій же справі, і третя особа також уклала з Об`єднанням договір про падання правової допомоги на постійній основі (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору перелік та орієнтовна вартість послуг, які можуть надаватися за умовами цього Договору містяться у Додатку №1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Наведений в Додатку №1 до цього Договору перелік послуг, що становлять предмет Договору не є вичерпним. Клієнт може замовляти інші послуги, не включені до цього переліку.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що за домовленістю між Клієнтом та Об`єднанням може бути встановлена фіксована вартість послуг за виконання окремого доручення, яка не залежить від кількості та обсягу виконаних робіт, наданих послуг та/або витраченого часу, про що укладається відповідна Додаткова угода до цього Договору. В такому разі оплата наданих послуг здійснюється Клієнтом відповідно до рахунку, виставленого Об`єднанням.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі наявності) та діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині здійснення розрахунків, в тому числі зі сплати неустойки, штрафу, пені, компенсації та інших взаєморозрахунків, що виникли між сторонами протягом дії Договору, до остаточного їх здійснення.

У випадку, якщо за два тижні до закінчення строку дії Договору, жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про бажання припинити договірні відносини, Договір вважається продовженим на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року (пункти 8.1, 8.2 Договору).

Доказів припинення Договору матеріали даної справи не містять, отже, Договір є чинним.

25.06.2026 між Об`єднанням та Клієнтом укладено Додаткову угоду №6 до Договору, за умовами пункту 1 якої Клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання надати Клієнту комплексну правову допомогу у суді апеляційної інстанції у справі №910/11207/25, в тому числі з аналізу апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/11207/25, підготовки відзиву на неї та подання всіх інших необхідних процесуальних документів та заяв по суті справи, представництва інтересів Клієнта у всіх судових засіданням по справі в господарському суді апеляційної інстанції, а також стягнення понесених у зв`язку з виконанням цього доручення судових витрат (далі - Окреме доручення).

Згідно з пунктами 2, 3 Додаткової угоди №6 від 25.06.2026 виконання Окремого доручення, передбаченого даною Додатковою угодою, обмежується виключно наданням Об`єднанням комплексних послуг правової допомоги в господарському суді апеляційної інстанції.

Вартість послуг Об`єднання з виконання Окремого доручення, зазначеного у пункті 1 Додаткової угоди, узгоджена Сторонами, є фіксованою (у розумінні пункту 5.4 Основного договору) та становить 50 000,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Жбанов Кирило Русланович, який підготовив та підписав відзив на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) є адвокатом в розумінні Закону № 5076-VI, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №11481/10, Посвідченням адвоката № 11481/10 від 25.03.2024 та Ордером про надання правничої допомоги серії АІ № 2043630 від 20.11.2025.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Отже, визначений сторонами розмір гонорару є фіксованим, надання послуг з правової допомоги у суді апеляційної інстанції сторони погодили у розмірі 50 000,00 грн.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з цим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснував, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (пункт 39 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, пункт 18 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у cправі № 910/2546/22).

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у суді апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) адвокатом здійснено представництво у 2-х судових засіданнях.

Судом апеляційної інстанції враховано співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих послуг (подання відзиву на апеляційну скаргу, участь адвоката у двох судових засіданнях під час розгляду справи №910/11207/25 Північним апеляційним господарським судом); предмет позову та значенням справи для сторони, у тому числі, вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи.

Слід зазначити, що заявлення до стягнення витрат на участь адвоката у судовому засіданні, колегія суддів визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №9901/459/21).

У суді апеляційної інстанції представництво інтересів позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) здійснювала адвокат Васильчук Світлана Станіславівна, яка здійснює свою діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10182/10 від 30.08.2021 та Посвідчення адвоката №10182/10 від 30.08.2021 та представляла інтереси позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АІ №2043677 від 15.12.2025. Крім того, у судовому засіданні 30.06.2026 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) адвокат Васильчук Світлана Станіславівна була в режимі відеоконференції, тобто 30.06.2026 остання не витрачала час на дорогу до судового засідання до Північного апеляційного господарського суду та у зворотному напрямку.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що правова позиція позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у суді апеляційної інстанції не змінювалась, отже, адвокату не потрібно було витрачати додатковий час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та підготовку до судового засідання.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 сформував правовий висновок про те, що, визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи, крім іншого, суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Водночас суд апеляційної інстанції врахував заперечення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та його стратегічне значення для економіки та безпеки країни у період воєнного стану, віднесення його до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки країни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2024 №179.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» виконує надважливу функцію з евакуації громадян України, перевезення військових та поранених, державного майна тощо. При цьому евакуацію/перевезення Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснює за власний рахунок. До того ж постійно зростають ціни на енергоносії, товарно-матеріальні цінності та паливо, необхідні для здійснення перевезення, що є загальновідомими обставинами, які не потребують доказуванню.

За таких обставин, враховуючи незмінність правової позиції позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у даній справі, участь представника у судовому засіданні 30.06.2026 у режимі відеоконференції, з метою недопущення стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника як способу надмірного збагачення та отримання додаткового доходу стороною, на користь якої такі витрати стягуються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за супровід даної справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

За таких обставин, клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за супровід даної справи у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково, та до стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підлягає 20 000,00 грн.

Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням того, що за подання клопотання по ухвалення додаткового рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11207/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» (вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 26/1, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42776621) 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу на виконання пункту 2 резолютивної частини даної додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/11207/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська