Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №911/1636/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Справа № 911/1636/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гавкалюк В.В.

від відповідача: Барбадин-Костенюк Н.М. (у режимі відеоконференції), Журавльов П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтен"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 (повне рішення складене 11.05.2026) (суддя Бабкіна В.М.)

у справі № 911/1636/25 Господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтен"

про стягнення 4 536 060,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У травні 2025 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтен" (далі - ТОВ "НВП "Вольтен", відповідач) про стягнення 4 536 060,00 грн, з яких 4 463 400,00 грн пені та 72 660,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 121/7 про закупівлю (поставку) товарів від 30.01.2024 (далі - Договір) у частині здійснення своєчасної поставки частини товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі № 911/1636/25 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ТОВ "НВП "Вольтен" на користь ПАТ "Центренерго" 3 819 480,00 грн пені, 72 660,00 грн штрафу, 45 838,08 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі вбачається, що поставка за актом від 26.12.2024 на суму 93 000,00 грн та за актом від 30.12.2024 на суму 945 000,00 грн була здійснена з порушенням встановленого строку поставки.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем не було дотримано приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду) щодо нарахування пені протягом шести місяців із дня виникнення прострочення, відтак, здійснивши перерахунок пені (з 31.03.2024 по 30.09.2024), суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 819 480,00 грн пені, а саме - 342 240,00 грн, нарахованих на суму 93 000,00 грн за період з 31.03.2024 по 30.09.2024 (за актом від 26.12.2024) та 3 477 600,00 грн, нарахованих на суму 945 000,00 грн за період з 31.03.2024 по 30.09.2024 (за актом від 30.12.2024).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу на підставі п. 9.2 Договору в загальному розмірі 72 660,00 грн, а саме - 6 510,00 грн на суму 93 000,00 грн (за актом від 26.12.2024) та 66 150,00 грн на суму 945 000,00 грн (за актом від 30.12.2024), суд першої інстанції виснував, що він є арифметично правильним та обґрунтованим.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, за яким заявник просив суд зменшити розмір пені до 30 000,00 грн та відмовити у стягненні штрафу, місцевий господарський суд не знайшов підстав для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, враховуючи тривалість прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки обладнання, яке мало використовуватись для забезпечення діяльності теплоелектростанцій, та з огляду на недоведення в даному випадку відповідачем належними і допустимими доказами наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі № 911/1636/25, ТОВ "НВП "Вольтен" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник, зокрема, вказує, що сума пені непропорційна до наслідків вчиненого порушення; обидві теплоелектростанції, для забезпечення діяльності яких, за позицією позивача та висновком суду першої інстанції, був необхідний товар, на момент закінчення граничного строку поставки та протягом усього періоду прострочення фактично не функціонували, оскільки були повністю знищені; товар, який був предметом поставки, а саме ізолятори, не є обладнанням, яке безпосередньо бере участь у виробництві теплової чи електричної енергії; товар, який не було вчасно поставлено, фактично був непотрібний позивачу через руйнування ТЕС; позивач не навів жодних належних та допустимих доказів того, що непоставка товару відповідачем у встановлені строки призвела до негативних наслідків у діяльності позивача; судом не надано оцінку доказам, які свідчать про те, що невчасна поставка товару відбулася через повідомлення позивача про неактуальність поставки товару у зв`язку зі знищенням ТЕС, на які мав відвантажуватися товар; невиконання позивачем умов Договору щодо оплати вартості поставленого товару призвело до подальшої неможливості виконання відповідачем умов щодо строків поставки товару, тобто порушення умов Договору відповідачем сталося через невиконання умов Договору позивачем щодо своєчасної оплати за вже поставлений товар; відповідач, діючи добросовісно, одразу попередив позивача про неможливість виконання поставки в повному обсязі.

Також, на переконання скаржника, якщо за результатом розгляду апеляційної скарги суд прийде до висновку, що відсутні підстави, які звільняють відповідача від відповідальності, то пеня в розмірі до 300 000,00 грн є співмірною до вчиненого ним порушення строків поставки товару на суму 1 038 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НВП "Вольтен" на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі № 911/1636/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.06.2026 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 26.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "НВП "Вольтен" на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі № 911/1636/25; відкладено розгляд апеляційної скарги на 28.07.2026 о 10:15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 задоволено заяву ТОВ "НВП "Вольтен" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги на 04.08.2026 о 09:50.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у даній справі.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 04.08.2026 взяли участь представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.01.2024 між ПАТ "Центренерго" (покупець) та ТОВ "НВП "Вольтен" (постачальник) був укладений договір № 121/7 про закупівлю (поставку) товарів (Договір), за яким постачальник зобов`язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до Договору.

Згідно з п. 2.5 Договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунка постачальника в порядку, передбаченому додатком до Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно з додатком до Договору.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 5.3 Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 Договору.

Відповідно до підп. 7.3.1 п. 7.3 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки (графік), встановлені цим Договором.

Згідно з п. 9.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до п. 9.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов`язань за цим Договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Відповідно до п. 14.1 Договору невід`ємною частиною цього Договору є додаток № 1 до договору.

Пунктом 5 додатку № 1 до Договору встановлено строк поставки: протягом 30 днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки, у період з дати укладання Договору по 31.12.2024.

29.02.2024 ТОВ "НВП "Вольтен" була отримана заявка № 23/732 від 09.02.2024 на постачання ізоляторів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошта" № 0503801132679, за змістом якої позивач просив поставити таку продукцію: ізолятор ІОР-7,5 УЗ у кількості 198 шт., ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 у кількості 150 шт., ізолятор ІОС-110-400 1МУХЛ1 у кількості 12 шт., ізолятор ІОС-110-600 1МУХЛ1 у кількості 5 шт., ізолятор ІОС-110-1250 1МУХЛ1 у кількості 5 шт., ізолятор ІОС-110-2000 1МУХЛ1 у кількості 5 шт., ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 у кількості 500 шт.

На виконання умов Договору постачальником було поставлено покупцю товар, що підтверджується актами приймання-передачі від 29.02.2024 (ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 у кількості 250 шт. вартістю 945 000,00 грн з ПДВ); від 11.03.2024 (ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 в кількості 150 шт., ізолятор ІОС-110-400 1МУХЛ1 у кількості 12 шт., ізолятор ІОС-110-600 1МУХЛ1 у кількості 5 шт., ізолятор ІОС-110-1250 1МУХЛ1 у кількості 5 шт. вартістю 770 760,00 грн з ПДВ); від 12.03.2024 (ізолятор ІОР-7,5 УЗ у кількості 86 шт. вартістю 278 640,00 грн з ПДВ); від 19.03.2024 (ізолятор ІОР-7,5 УЗ у кількості 112 шт. вартістю 362 880,00 грн з ПДВ); від 26.12.2024 (ізолятор ІОС-110-2000 1МУХЛ1 у кількості 5 шт. вартістю 93 000,00 грн з ПДВ); від 30.12.2024 (ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 у кількості 250 шт. вартістю 945 000,00 грн з ПДВ).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що в порушення визначених сторонами Договору строків поставки, поставка товару вартістю 93 000,00 грн за актом від 26.12.2024 та вартістю 945 000,00 грн за актом від 30.12.2024 була здійснена постачальником після закінчення передбаченого п. 5 додатку № 1 до Договору граничного строку поставки товару, а саме - після 30.03.2024, у зв`язку із чим позивач, керуючись п. 9.2 Договору, нарахував відповідачу пеню в загальному розмірі 44 63 400,00 грн, а саме: 399 900,00 грн на суму 93 000,00 грн за період з 31.03.2024 по 31.10.2024 (за актом від 26.12.2024) та 4 063 500,00 грн на суму 945 000,00 грн за період з 31.03.2024 по 31.10.2024 (за актом від 30.12.2024), та штраф у загальному розмірі 72 660,00 грн, а саме: 6 510,00 грн на суму 93 000,00 грн (за актом від 26.12.2024) та 66 150,00 грн на суму 945 000,00 грн (за актом від 30.12.2024).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому зазначив, що ПАТ "Центренерго" направляло своїм постачальникам листи про настання форс-мажорних обставин. Такий лист, за твердженням відповідача, направлявся і на його адресу, але не був отриманий. При цьому, в квітні 2024 року в телефонній розмові представнику відповідача було повідомлено, що на даний час поставка не актуальна через те, що Трипільська та Зміївська ТЕС були виведені з ладу. На початку вересня 2024 року, шляхом телефонного спілкування, ПАТ "Центренерго" попросило відновити поставку решти ізоляторів за Договором. У зв`язку з тим, що завод-виробник не відвантажив товар вчасно, ТОВ "НВП "Вольтен" повторно звернулося до виробника з листом від 08.11.2024 для встановлення причин затримки відвантаження товару та отримало відповідь про затримку з технічних причин. 11.11.2024 відповідач повідомив позивача про те, що поставка решти продукції затримується з технічних причин з боку заводу-виробника і що поставка в Україні планується на 27.12.2024.

Окрім того, відповідач зазначав, що нараховані позивачем штрафні санкції за невиконання умов Договору направлені не на компенсацію можливих майнових втрат позивача, а на отримання майнової вигоди, так як штрафні санкції у чотири з половиною рази перевищують вартість невчасно поставленої продукції, а також більші за ціну Договору, що є порушенням принципів розумності та справедливості, закріплених у ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Розмір заявленої до стягнення позивачем штрафної санкції є непропорційним до вчиненого відповідачем порушення умов Договору. Крім того, як зазначив відповідач, позивачем не надано жодних доказів понесення збитків у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань. Водночас, позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензіями щодо їх невиконання. Також відповідач звернув увагу, що при розрахунку штрафних санкцій за порушення строку поставки товару позивач нараховує пеню за 215 календарних днів за період з 31.03.2024 по 30.10.2024, однак шість місяців, протягом яких позивач може нараховувати пеню, закінчилися 30.09.2024.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин сторін і до 28.08.2025) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач у порушення умов Договору допустив прострочення поставки продукції.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, у частині правильності здійснення судом першої інстанції розрахунку пені на загальну суму 3 819 480,00 грн, а саме: 342 240,00 грн, нарахованих на суму 93 000,00 грн за період з 31.03.2024 по 30.09.2024 (за актом від 26.12.2024) та 3 477 600,00 грн, нарахованих на суму 945 000,00 грн за період з 31.03.2024 по 30.09.2024 (за актом від 30.12.2024), а також розрахунку штрафу на підставі п. 9.2 Договору в загальному розмірі 72 660,00 грн, а саме: 6 510,00 грн на суму 93 000,00 грн (за актом від 26.12.2024) та 66 150,00 грн на суму 945 000,00 грн (за актом від 30.12.2024), рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

Перевіряючи доводи скаржника щодо неправомірної відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заявляючи суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, обґрунтовував його тим, що ПАТ "Центренерго" направляло своїм постачальникам листи про настання форс-мажорних обставин. Такий лист, за твердженням відповідача, направлявся і на його адресу, але не був отриманий. При цьому, в квітні 2024 року в телефонній розмові представнику відповідача було повідомлено, що на даний час поставка не актуальна через те, що Трипільська та Зміївська ТЕС були виведені з ладу. На початку вересня 2024 року, шляхом телефонного спілкування, ПАТ "Центренерго" попросило відновити поставку решти ізоляторів за Договором. У зв`язку з тим що, завод-виробник не відвантажив товар вчасно, ТОВ "НВП "Вольтен" повторно звернулося до виробника з листом від 08.11.2024 для встановлення причин затримки відвантаження товару та отримало відповідь про затримку з технічних причин. 11.11.2024 відповідач повідомив позивача про те, що поставка решти продукції затримується з технічних причин з боку заводу-виробника і що поставка в Україні планується на 27.12.2024.

Окрім того, відповідач зазначав, що нараховані позивачем штрафні санкції за невиконання умов Договору направлені не на компенсацію можливих майнових втрат позивача, а на отримання майнової вигоди, так як штрафні санкції у чотири з половиною рази перевищують вартість невчасно поставленої продукції, а також більші за ціну Договору, що є порушенням принципів розумності та справедливості, закріплених у ст. 509 ЦК України. Розмір заявленої до стягнення позивачем штрафної санкції є непропорційним до вчиненого відповідачем порушення умов Договору. Крім того, як зазначив відповідач, позивачем не надано жодних доказів понесення збитків у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань. Водночас, позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензіями щодо їх невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 у справі № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Разом із тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

За наслідками розгляду справи № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки: "розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання; у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;

- … індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.".

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зважаючи на те, що Трипільська та Зміївська ТЕС - місце поставки, були виведені з ладу, отже, позивач не мав можливості отримати обумовлений в Договорі товар за визначеним місцем поставки і не ініціював, у випадку необхідності йому вказаного товару, зміну місця поставки, суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням ступеня повного виконання зобов`язання відповідачем, відсутності в матеріалах справи доказів того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем поставки товару, так само як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, з огляду на що, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру присуджених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 80 %, а саме до 763 896,00 грн пені та 14 532,00 грн штрафу, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де суд касаційної інстанції виснував про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій, вказавши, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Апеляційний господарський суд зауважує, що зменшення розміру штрафних санкцій, у даному випадку, до 20 % та стягнення з відповідача пені в сумі 763 896,00 грн та штрафу в сумі 14 532,00 грн буде адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та, одночасно із цим, буде засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання додаткових доходів кредитором, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій, враховуючи, що розмір визнаних судом першої інстанції обґрунтованими нарахованих позивачем штрафних санкцій за Договором (4 536 060,00 грн) фактично перевищує в понад 3,5 рази вартість протермінованих поставок, які складають 1 038 000,00 грн (за актом від 26.12.2024 на суму 93 000,00 грн та за актом від 30.12.2024 на суму 945 000,00 грн).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "НВП "Вольтен" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду в редакції цієї постанови, а резолютивної частини - в редакції, відповідно до якої з відповідача на користь ПАТ "Центренерго" підлягає стягненню пеня в розмірі 763 896,00 грн та штраф у розмірі 14 532,00 грн.

Судові витрати

Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Отже, розмір судового збору за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не підлягає зменшенню у зв`язку зі зменшенням судом апеляційної інстанції розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У свою чергу, судові витрати, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.

З огляду на розмір задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача належить стягнути 56 046,82 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених відповідачем у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтен" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі № 911/1636/25 в частині стягнення пені та штрафу змінити.

3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі № 911/1636/25 в редакції цієї постанови.

4. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі № 911/1636/25 в такій редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтен" (08296, Бучанський р-н, Київська обл., селище Ворзель, вул. Семеніївська, буд. 1, ідентифікаційний код 39037771) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045) 763 896 (сімсот шістдесят три тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 00 коп. пені, 14 532 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 00 коп. штрафу, 45 838 (сорок п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 08 коп. судового збору.".

5. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі № 911/1636/25 залишити без змін.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтен" (08296, Бучанський р-н, Київська обл., селище Ворзель, вул. Семеніївська, буд. 1, ідентифікаційний код 39037771) 56 046 (п`ятдесят шість тисяч сорок шість) грн 82 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.08.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко