Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №925/542/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Справа № 925/542/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Левицька Н.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Василега А.П. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2026 (повне рішення складено та підписано 19.05.2026) (суддя Скиба Г.М.)

у справі № 925/542/25 Господарського суду Черкаської області

за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класікбудінвест"

про стягнення 405 592,72 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У травні 2025 року Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класікбудінвест" (далі - ТОВ "Класікбудінвест", відповідач) про стягнення 405 592,72 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.01.2026), з них: 238 950,77 грн безпідставно збережених коштів пайової участі в розвиток інфраструктури міста, 140 815,63 грн інфляційних втрат та 25 826,32 грн - 3 % річних за користування чужими коштами за період з 01.10.2021 по 08.05.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Класікбудінвест" у період часу з 03.08.2018 по 29.07.2021 здійснено будівництво житлових блокованих малоповерхових будинків за адресою: м. Черкаси, вул. Дахнівська Січ, 1а. Згідно з даними "Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва" ТОВ "Класікбудінвест" не вносило до місцевого бюджету плату пайової участі в розвиток інженерної інфраструктури міста відповідно до приписів пункту 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі - Закон № 132-ІХ). За повідомленням Черкаської міської ради, ТОВ "Класікбудінвест" не зверталося до виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо розрахунку пайової участі та укладання договору пайової участі в розвиток інженерної інфраструктури міста. Прокурор вважає це порушенням права органу місцевого самоврядування на отримання коштів від забудовника на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста, у зв`язку із чим звернувся в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування до суду за захистом порушеного права шляхом примусового стягнення безпідставно збережених коштів забудовником, які мали бути внесені в місцевий бюджет на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.05.2026 у справі № 925/542/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що вимоги прокурора та позивача не ґрунтуються на первинних належних доказах порушення прав позивача щодо плати на розвиток інженерної інфраструктури міста, адже відповідачем власним коштом вже побудована, передана у власність громади міста та прийнята в експлуатацію інженерна комунікація (водогін в окремому районі міста) вартістю 3 601 200 грн, що в 8,88 разів перевищує суму грошової вимоги, визначену прокурором до стягнення за даним позовом та порушує рівновагу господарського інтересу, а також ставить відповідача в нерівні умови з іншими учасниками ринку капітального будівництва України.

Суд також вказав, що прокурор передчасно звернувся до суду, чим, на думку суду, не надав відповідачу можливості врегулювати спір у позасудовому порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.05.2026 у справі № 925/542/25, Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

Скаржник, зокрема, вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX), з порушенням норм процесуального права (ст. 2, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)), без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19, від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21, від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 03.12.2024 № 910/6226/23, від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24.

За доводами скаржника, суд першої інстанції, застосовуючи принцип "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM", фактично зробив висновок, що відмова в позові є "справедливою" з огляду на безоплатно переданий відповідачем у власність Черкаської територіальної громади збудований водогін. Однак вказаний підхід не відповідає закону, оскільки процедура сплати коштів пайового внеску на час виникнення спірних правовідносин чітко визначалась Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" до 01.01.2020 та Законом № 132-ІХ після 01.01.2020. Враховуючи, що відповідачем у період з 03.08.2018 по 01.01.2020 договору пайової участі із Черкаською міською радою не укладено, а після 01.01.2020 Законом № 132-ІХ не передбачено можливості зменшення розміру пайового внеску на вартість збудованих та переданих до комунальної власності інженерних мереж, відтак, з урахуванням приписів абз. 4 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ пайова участь підлягала сплаті відповідачем виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 30.09.2021.

Також прокурор наголошує на тому, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що після завершення у липні 2021 року будівництва та введення у вересні 2021 року в експлуатацію блокованих будинків (І черга) за адресою: м. Черкаси, вул. Дахнівська Січ, 1а, у травні 2025 року, тобто майже через 4 роки після припинення правовідносин щодо забудови земельної ділянки, відповідачем у комунальну власність міста Черкаси безоплатно передано водопровідну мережу, яку судом враховано як пайову участь, що підлягала сплаті до 30.09.2021 виключно грошовими коштами; будівництво водогону та сплата пайової участі є різними правовідносинами за своєю правовою природою: перше є технічною умовою будівництва об`єкта нерухомості, друге - обов`язковим платежем до місцевого бюджету на підставі закону; передача майна (водогону) у комунальну власність є самостійними та окремими правовідносинами, які не можуть автоматично замінювати обов`язок відповідача зі сплати коштів пайової участі, передбачений положеннями Закону № 132-IX на момент виникнення спірних правовідносин, відтак посилання суду першої інстанції на побудовані відповідачем інженерні мережі як підставу для відмови в позові є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, прокурор вважає помилковими висновки суду про передчасне звернення прокурора до суду та ненадання відповідачу можливості врегулювати спір у позасудовому порядку, вказуючи про те, що з моменту введення Об`єкта в експлуатацію, тобто з 30.09.2021, до дати направлення прокурором позову до суду, тобто до 15.05.2025, минуло понад 3 роки; за вказаний період ані позивач, ані відповідач не вчинили жодних дій, спрямованих на врегулювання в досудовому порядку правовідносин щодо сплати пайового внеску у розвиток Черкаської територіальної громади; Черкаська міська рада була обізнаною про будівництво Об`єкта, оскільки підконтрольним та підзвітним їй виконавчим органом - Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 30.09.2021 № ЧК122210915109.

Щодо висновків суду першої інстанції про позбавлення прокурором відповідача можливості подати заперечення чи врегулювати даний спір до звернення з позовом до суду, скаржник наголошує на тому, що вимогами ст. 53, 55 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" взагалі не передбачений обов`язок прокурора перед зверненням до суду надавати відповідачу будь-який строк для врегулювання спору в досудовому порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2026 у справі № 925/542/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.06.2026 о 10:40.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 задоволено заяву ТОВ "Класікбудінвест" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2026 у справі № 925/542/25; розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.08.2026 на 11:10.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 задоволено заяву Черкаської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, що рішення суду першої інстанції прийнято при повному і всебічному з`ясуванні всіх обставин справи при правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором не доведено порушення прав Черкаської міської ради та не доведено наявність у відповідача безпідставно збережених коштів; відповідач, побудувавши за власні кошти та передавши інженерні мережі до територіальної громади міста, взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту міста Черкаси на загальну суму 3 601 200 грн; вказана мережа була побудована не для приватного користування відповідача як окремий внутрішній елемент забудови, а як вулична інженерна мережа, розташована поза межами земельної ділянки забудови, тобто як об`єкт інженерної інфраструктури населеного пункту; місцева громада отримала реальний, матеріальний та значно дорожчий інфраструктурний актив, який у 8,88 разів перевищує суму грошової вимоги прокурора.

Позивач 22.06.2026 подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача, вказуючи про зайнятість останнього в інших судових засіданнях. При цьому у клопотанні позивач підтримує в повному обсязі апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Черкаська обласна прокуратура подала до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення в даній справі.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 04.08.2026 взяли участь представник прокуратури (в залі суду) та представник відповідача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

У судовому засіданні 04.08.2026 розглянуто подане до Північного апеляційного господарського суду клопотання ТОВ "Класікбудінвест" про зупинення апеляційного провадження у справі № 925/542/25 до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-106/2026 за конституційною скаргою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) (№ 18/238 від 05.05.2026) та оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що Другим сенатом Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження за конституційною скаргою ОСОБА_1 від 05.05.2026 (№ 18/238) щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого, підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ. Предметом розгляду Конституційного Суду України у справі № 3-106/2026 за скаргою ОСОБА_1 є приписи Закону № 132-ІХ, які встановлюють обов`язок, порядок та розміри сплати пайової участі без укладення відповідного договору з органом місцевого самоврядування. Позовні вимоги у справі № 925/542/25, що розглядається Північним апеляційним господарським судом, ґрунтуються саме на застосуванні вказаних положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ. Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України щодо конституційності зазначених норм Закону № 132-ІХ матиме вплив на правомірність нарахування та стягнення пайової участі, яка є предметом спору у справі № 925/542/25, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 3-106/2026 в Конституційному Суді України. Ухвалення рішення апеляційним судом до винесення рішення Конституційного Суду України може призвести до застосування норм закону, які згодом будуть визнані неконституційними.

У судовому засіданні 04.08.2026 представник відповідача заявлене ТОВ "Класікбудінвест" клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі підтримав і просив суд його задовольнити.

Представник прокуратури проти зазначеного клопотання заперечував і просив суд залишити його без задоволення.

Розглянувши вказане клопотання ТОВ "Класікбудінвест" про зупинення апеляційного провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що:

по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього;

по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо;

по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується з постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі № 910/8362/24).

З огляду на усталену практику Верховного Суду, саме по собі відкриття конституційного провадження не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду справи. В Україні діє презумпція конституційності законів: закон є чинним і підлягає застосуванню судами доти, доки Конституційний Суд України не визнає його неконституційним.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що в силу положень ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 зазначено, що зупинення провадження у справі є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Разом із тим, у разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, сторона наділена правом реалізації інституту перегляду рішення за виключними обставинами.

Відповідач за змістом свого клопотання не доводить об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної ним справи та всупереч вимогам пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України не наводить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення апеляційного провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому колегія суддів враховує, що в поданому клопотанні йдеться не про необхідність додаткового збирання доказів і не про неможливість встановити фактичні обставини справи, а про невизначеність у питанні конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті, що з огляду на наведене не можна вважати об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи, так як не передбачає встановлення фактичних обставин, які суд не може самостійно встановити у межах цієї справи.

Вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності абзацу другого, підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ, із застосуванням яких, як вказує заявник, безпосередньо пов`язані позовні вимоги в цій справі, не є підставою для зупинення провадження у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, з огляду на що суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ "Класікбудінвест" про зупинення апеляційного провадження в цій справі.

У судовому засіданні представник прокуратури (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Класікбудінвест" у період часу з 03.08.2018 по 29.07.2021 здійснено будівництво житлових блокованих малоповерхових будинків за адресою: м. Черкаси, вул. Дахнівська Січ, 1а.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000:1122.2 код об`єкта: "Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні".

За повідомленням Черкаської міської ради, ТОВ "Класікбудінвест" не зверталося до виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо розрахунку пайової участі та укладання договору пайової участі в розвитку інженерної інфраструктури міста.

Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ЧК122210915109 зареєстровано 30.09.2021 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради. Сертифікат засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Відповідно до даних Сертифіката: загальна площа будівлі 1 669,7 м2, кількість поверхів - 2, загальна кошторисна вартість будівництва - 15 093,54 тис. грн.

У сертифікаті про прийняття об`єкта в експлуатацію від 30.09.2021 № ЧК122210915109 вказано, що забудовник ТОВ "Класікбудінвест" звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 розділу І Закону № 132-ІХ.

Прокурор звернувся до Черкаської міської ради із запитом від 13.03.2025 № 54-1202вих-25 щодо надходження коштів у міський бюджет від забудовника ТОВ "Класікбудінвест" та щодо надання розрахунку грошового розміру пайової участі відповідача.

У відповідь листом від 11.04.2025 № 7308/7591-01-11 виконавчий комітет Черкаської міської ради повідомив прокуратуру про те, що ТОВ "Класікбудінвест" як замовник будівництва блокованих будинків за адресою: 18035, Черкаська обл., Черкаський р-н, Черкаська територіальна громада, м. Черкаси, вул. Дахнівська Січ, 1а, із заявою щодо розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури до виконавчого комітету Черкаської міської ради не зверталося, відповідний договір пайової участі не укладався, розрахунок розміру пайової участі у 2020 році не проводився. При цьому, виконавчий комітет Черкаської міської ради повідомив про направлення ТОВ "Класікбудінвест" (відповідачу) листа (від 11.04.2025 № 7306/7591-01-11) щодо необхідності сплати пайової участі для створення і розвитку інфраструктури міста з відповідним розрахунком. Також, посилаючись на обмежені можливості міського бюджету по сплаті судового збору, органом місцевого самоврядування викладено прохання про вжиття заходів представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Черкаської міської ради про стягнення заборгованості з відповідача.

Прокурором на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено позивача, зокрема, про прийняте рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову листом від 13.05.2025 № 54-2113вих-25.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказав, що відповідач безпідставно утримує 238 950,77 грн коштів, які останній мав внести в місцевий бюджет як пайову участь (плату) в розвиток інженерних та соціальних комунікацій міста (з урахуванням заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог), у зв`язку із чим нарахував та заявив до стягнення також 140 815,63 грн інфляційних втрат та 25 826,32 грн 3 % річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на покладання прокурором надмірного фінансового тягаря на суб`єкт господарювання та забудовника, який уже власним коштом побудував та передав безоплатно місту інженерну комунікацію - водогін в окремому мікрорайоні "Дахнівський" по вул. Канівській, Лісницькій, Короля Данила, Михайла Брайчевського від вул. Вікентія Хвойки до вул. Дахнівська Січ, 20 у м. Черкаси. Згідно з рішенням Черкаської міської ради водопровід як цілісну інженерну комунікацію передано на баланс експлуатуючій організації КП "Черкасиводоканал". Жодних претензій щодо якості та строків побудови комунікації ніким не висловлено. Жодних вимог про внесення/невнесення плати на розвиток інфраструктури міста до 15.05.2025 відповідачеві не пред`являлось. Жодних пропозицій від міської ради щодо компенсації забудовнику коштів за побудовану і передану місту інженерну комунікацію вартістю понад 3 млн. грн не надходило.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За положеннями ст. 1 Закону № 3038-VI замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

Частиною першою статті 2 Закону № 3038-VI визначено, що планування і забудова територій - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Класікбудінвест" з 03.08.2018 розпочало будівництво житлових блокованих малоповерхових будинків за адресою: м. Черкаси, вул. Дахнівська Січ, 1а.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000:1122.2 код об`єкта: "Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні".

Суд апеляційної інстанції зауважує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин була чинною стаття 40 Закону № 3038-VI. Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 3038-VI замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону, полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №643/21744/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено та учасниками справи не заперечується, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між забудовником (ТОВ "Класікбудінвест") та Черкаською міською радою по об`єкту (вул. Дахнівська Січ в м. Черкаси), відповідно до статті 40 Закону № 3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не укладався.

Разом із тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Абзацом першим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.

Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом першим указаного пункту розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Так, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Верховний Суд також у своїх постановах, зокрема від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, вказував на те, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзаців першого та другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 виснував, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Верховний Суд зауважив, що такі висновки у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був в однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Отже, зважаючи на те, що між замовником ТОВ "Класікбудінвест" та органом місцевого самоврядування до 01.01.2020 не був укладений договір про сплату пайової участі, замовник будівництва був зобов`язаний звернутися у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та сплатити такий грошовими коштами до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Враховуючи невиконання замовником будівництва свого обов`язку з укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до статті 40 Закону № 3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, та незвернення в подальшому у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що з матеріалів справи не вбачається, що юридична особа (забудовник) ухилилась від укладання договору з органом місцевого самоврядування щодо внесення пайової участі на розвиток інженерної мережі міста.

З наявного в матеріалах справи сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ЧК122210915109 від 30.09.2021 вбачається, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Відповідно до даних зазначеного сертифіката: загальна площа будівлі - 1 669,7 м2, кількість поверхів - 2, загальна кошторисна вартість будівництва - 15 093,54 тис. грн.

Отже, ТОВ "Класікбудінвест", як замовник будівництва, повинне було сплатити кошти пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта - блокованих будинків по вулиці Дахнівська Січ, 1а, у місті Черкаси, до введення його в експлуатацію, тобто до 30.09.2021, чого ТОВ "Класікбудінвест" зроблено не було.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, який визначає випадки звільнення від сплати пайової участі, не передбачає звільнення ТОВ "Класікбудінвест" від сплати пайової участі.

Натомість у сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ЧК122210915109 від 30.09.2021 вказано, що замовник ТОВ "Класікбудінвест" звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ від 20.09.2019.

Так, відповідно до п. 13 вищевказаного Закону органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об`єктів.

Колегія суддів зауважує, що вказане в сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ЧК122210915109 від 30.09.2021 застереження не відповідає вимогам Закону № 132-IX та, відповідно, не узгоджується із численною практикою Верховного Суду щодо обов`язку замовника будівництва об`єкта, будівництво якого розпочато раніше (однак який станом на 01.01.2020 не був уведений в експлуатацію, і якщо договір про сплату пайової участі до 01.01.2020 не був укладений) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Щодо посилання суду першої інстанції на Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси Черкаської міської ради, колегія суддів зауважує, що визначений цим Положенням обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури має узгоджуватися з імперативними приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному цим Законом розмірі та порядку.

Відтак висновки суду першої інстанції щодо врахування як пайової участі переданої відповідачем у травні 2025 року у комунальну власність міста Черкаси водопровідної мережі, тобто майже через 4 роки після припинення правовідносин щодо забудови земельної ділянки та виникнення у відповідача обов`язку зі сплати грошовими коштами пайової участі, є помилковими.

Також не відповідає наведеним вище законодавчим положенням і висновок місцевого господарського суду щодо намагання прокурора покласти на відповідача надмірний фінансовий тягар зобов`язань у виді додаткового стягнення коштів на розвиток інженерної інфраструктури міста понад побудовану відповідачем за власний кошт та ресурс та передану у власність та експлуатацію місту цілісну інженерну комунікацію - водогін вартістю 3,601 млн. грн.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами прокурора, що будівництво водогону та сплата пайової участі є різними правовідносинами за своєю правовою природою, відтак передача майна (водогону) у комунальну власність є самостійними та окремими правовідносинами, які не можуть автоматично замінювати обов`язок відповідача зі сплати коштів пайової участі, передбачений положеннями Закону № 132-IX на момент виникнення спірних правовідносин.

Разом із тим, аналіз норм частини першої статті 40, частини п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у сукупності свідчить, що: по-перше, величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування; по-друге, у випадку, коли технічними умовами, у разі їх наявності на момент укладення договору, передбачається необхідність будівництва замовником об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується, що має бути унормовано сторонами у договорі.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.

Разом із цим, у разі відсутності укладеного договору про пайову участь, відшкодування замовнику будівництва різниці між здійсненими витратами будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту відбувається на підставі рішення органу місцевої влади про вартість такого відшкодування.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21, від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.

Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, відповідач як замовник будівництва не уклав відповідний договір пайової участі, як і не звертався до Черкаської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.

Прийняття рішень органу місцевої влади щодо відшкодування замовнику будівництва різниці між здійсненими витратами будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту судом не встановлено.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що в постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19 викладено висновок, що відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту ставиться в залежності не від волевиявлення органу місцевого самоврядування, а залежить від дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, у тому числі і здійснення відповідних процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництва інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту".

З огляду на зазначене, у зв`язку з несплатою замовником будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів пайової участі є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі суд виходить із того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Отже, враховуючи недотримання відповідачем вимог законодавства щодо сплати пайової участі, у позивача виникло право вимагати стягнення таких коштів у судовому порядку.

У постановах від 20.02.2025 у справі № 918/618/24, від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ обов`язку стосовно перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Для вирішення спору в даній справі в частині стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси в розмірі 238 950,77 грн необхідно дослідити правильність проведеного прокурором розрахунку.

Суд звертає увагу на те, що під час здійснення розрахунку пайової участі орган місцевого самоврядування керується приписами підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ щодо розміру пайової участі, який, у свою чергу, визначається, зокрема, на підставі документів, наданих замовником будівництва.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Оскільки ТОВ "Класікбудінвест" на дату виникнення у нього зобов`язання зі сплати розміру пайової участі не було надано позивачу відповідних документів, пайовий внесок замовника у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що на момент набрання чинності Законом № 132-IX діяло рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 № 2-3429 "Про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", яким визначався розмір пайової участі для різних видів забудови, а саме: для житлових об`єктів - 1 відсоток загальної вартості будівництва об`єкта, щодо об`єкта будівництва: "Будівництво блокованих будинків за адресою: 18035, Черкаська обл., Черкаський район, Черкаська територіальна громада, м. Черкаси, вул. Дахнівська Січ, 1а", виконавчим комітетом Черкаської міської ради проведено перерахунок розміру пайової участі для створення і розвитку інфраструктури міста.

Так, згідно з даними сертифіката про прийняття об`єкта в експлуатацію № ЧК122210915109 від 30.09.2021 площа житлового будинку становить 1 669,7 квадратних метрів.

На дату прийняття об`єкта в експлуатацію, а саме 30.09.2021, діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 № 230.

Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Черкаської області становила 14 311,00 грн.

Отже, розмір пайової участі, який підлягає сплаті замовником будівництва ТОВ "Класікбудінвест", з урахуванням рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 № 2-3429 "Про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", складає 238 950,77 грн (1 669,7*14 311,00*1 %).

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що прокурором наведено обґрунтований розрахунок розміру пайової участі, який відповідає вимогам законодавства, а позовні вимоги про стягнення 238 950,77 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, прокурором заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 140 815,63 грн та 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 25 826,32 грн.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), в якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з 01.10.2021 по 08.05.2025 включно, суд апеляційної інстанції встановив, що вказаний розрахунок виконано арифметично правильно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 140 815,63 грн.

У свою чергу, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 01.10.2021 по 08.05.2025 включно, апеляційний господарський суд встановив, що вказаний розрахунок виконано арифметично правильно, а позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі 25 826,32 грн.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором у суді, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно із частиною п`ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до частини третьої якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Разом із цим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Таким чином, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави.

Узагальнюючи наведені в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У постанові від 28.11.2024 у справі № 910/13240/22 (910/5595/22) Верховний Суд, ураховуючи наведені вище позиції Великої Палати Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави у суді, зазначив, що:

- у цій категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та чи є обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права;

- процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави;

- прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, зокрема, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2025 прокурор звернувся до Черкаської міської ради із запитом щодо надходження коштів в міський бюджет від забудовника ТОВ "Класікбудінвест" та щодо надання розрахунку грошового розміру пайової участі останнього.

У відповідь листом від 11.04.2025 № 7308/7591-01-11 Черкаська міська рада повідомила прокуратуру про несплату пайової участі замовником будівництва ТОВ "Класікбудінвест". Також, враховуючи обмежені можливості міського бюджету по сплаті судового збору, органом місцевого самоврядування викладено прохання про вжиття заходів представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Черкаської міської ради щодо стягнення коштів із відповідача.

Оскільки органом, уповноваженим представляти інтереси територіальної громади, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави, прокурор направив Черкаській міській раді повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (вих. № 54-2113вих-25 від 13.05.2025) про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що з моменту введення відповідачем об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто з 30.09.2021, до дати направлення прокурором позову до суду, тобто до 15.05.2025, минуло понад 3 роки, Черкаська міська рада була обізнаною про будівництво Об`єкта, оскільки підконтрольним та підзвітним їй виконавчим органом - Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ЧК122210915109 від 30.09.2021. Указане свідчить, що саме усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із надходженням коштів до місцевого бюджету, стала підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Відтак при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентного органу, який знав про порушення інтересів держави, однак не звертався до суду з відповідним позовом, що стало підставою звернення прокурора із цим позовом до суду в особі відповідного органу.

З огляду на встановлені вище обставини, а саме тривалу бездіяльність компетентного органу, а саме з 30.09.2021, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про передчасне звернення прокурора з даним позовом без отримання відповіді забудовника, без оцінки його пояснень та доводів щодо невнесення плати на розвиток інженерної інфраструктури, без отримання доказів реагування ТОВ "Класікбудінвест" на вимоги позивача, чим прокурор позбавив сторін права на врегулювання спору в позасудовому/досудовому порядку, підмінивши собою орган місцевого самоврядування у спірних відносинах та порушивши принципи рівноваги господарського інтересу у спірних публічних правовідносинах міської ради та суб`єкта господарювання, втрутившись без достатніх підстав у дискреційні повноваження Черкаської міської ради.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ні приписами ст. 53, 55 ГПК України, ні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не передбачений обов`язок прокурора перед зверненням до суду надавати відповідачу будь-який строк для врегулювання спору в досудовому порядку.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, враховуючи встановлені вище обставини та висновки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Класікбудінвест" на користь Черкаської міської ради 238 950,77 грн безпідставно збережених коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста, 140 815,63 грн інфляційних втрат та 25 826,32 грн 3 % річних.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2026 у справі № 925/542/25 з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2026 у справі № 925/542/25 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. Позов Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Класікбудінвест" (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Євгена Кухарця, буд. 8, ідентифікаційний код 34923954) на користь Черкаської міської ради (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36, ідентифікаційний код 25212542) 238 950 (двісті тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 77 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста, 140 815 (сто сорок тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 63 коп. інфляційних втрат та 25 826 (двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн 32 коп. 3 % річних.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Класікбудінвест" (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Євгена Кухарця, буд. 8, ідентифікаційний код 34923954) на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 286; ідентифікаційний код 02911119) 4 867 (чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 11 коп. судового збору за подання позовної заяви та 7 300 (сім тисяч триста) грн 67 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.08.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська