Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №914/2350/18 (914/3089/20) — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2350/18 (914/3089/20)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Бойко С.М.

Секретар судового засідання: Пишна Р.А.

за участю представників сторін:

від скаржника: Камінська С.М.;

від позивача: Шагай О.О.;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Олех М.Л.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” вих.№777 від 19.06.2026 (вх. №01-05/1974/26 від 19.06.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2026 (повний текст ухвали складено 15.06.2026)

про відмову у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця

у справі № 914/2350/18 (914/3089/20) (головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Коссак С.М., Петрашко М.М.)

за позовом: Львівської міської ради

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

Гульвата Леся Євгенівна

Олех Марія Людвіківна

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Первинна профспілкова організація ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” Профспілки електротехнічної промисловості України

Геляра Юрій Ігорович

про зобов`язання передати будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, реєстраційний номер – 26685035, реєстраційний номер – 26685203

у межах справи № 914/2350/18

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод РЕМА”

про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”

про: зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог скарги та ухвали суду першої інстанції.

23.03.2026 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” на дії головного державного виконавця Сихівського ВДВС у м. Львові у справі №914/2350/18(914/3089/20).

Скарга обґрунтована тим, що 10.03.2026 головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – ДВС) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80437989 (далі - постанова) з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у справі № 914/2350/18 (914/3089/20) - про зобов`язання Товариства передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10 на повній компенсаційній основі у розмірі 1766,02 грн.

Відповідно до інформації з офіційного сайту "Укрпошта" з розділу відстеження поштових відправлень (ukrposhta.ua) відправлення з ДВС за трек-номером №R067119013477 отримано товариством 13.03.2026.

Як стверджує скаржник, боржником у справі про банкрутство вчинено усі дії щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2350/18 (914/3089/20), які передбачені законодавством, ще до відкриття виконавчого провадження, а саме: Товариством було отримано звернення від Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №34-вих-140942 від 01.10.2025 про утворення комісії з приймання-передачі гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10 у власність Львівської міської територіальної громади та надання прізвища, ім`я, по-батькові та посади уповноважених осіб на здійснення передачі-приймання даного гуртожитку для включення їх в комісію (відповідно до закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” орган (уповноважений суб`єкт управління), який створює комісію з питань передачі об`єктів, у триденний термін з дня прийняття рішення про передачу об`єктів повідомляє відповідні підприємства, установи і організації про визначення кандидатур до складу комісії).

Відповідно до наказу №1/183/01-07 від 06.10.2025 Товариством делеговано своїх представників на здійснення приймання-передачі гуртожитку на АДРЕСА_1 Львівській міській територіальній громаді (в силу закону відповідні підприємства, установи і організації зобов`язані делегувати до складу комісії своїх представників).

Крім того, боржником передано технічну документацію та документи, що встановлюють право власності на гуртожиток на вул. Білоцерківській, 10. Станом на 01.11.2025 представником товариства і представниками Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради проведена інвентаризація будівлі гуртожитку. На підставі проведеної інвентаризації комісія зобов`язана скласти акт про інвентаризацію. На даний час акт інвентаризації з боку стягувача не складений.

Окрім того, Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради надано товариству листа від 13.03.2026 №34-вих-35027, в якому стягувач зазначає, що на даний час не може прийняти гуртожиток.

Отже, як стверджує у скарзі заявник, станом на листопад 2025 року товариством виконане вищезазначене рішення суду.

18.03.2026 товариство звернулося із заявою №112/78юр. в ДВС про закінчення виконавчого провадження №80437989 від 10.03.2026, як такого, що фактично виконане боржником в повному обсязі, ще до відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.

Враховуючи вищенаведене, товариство вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 80437989 (далі - постанова) з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у справі № 914/2350/18 (914/3089/20) підлягає скасуванню, а всі інші постанови винесені головним державним виконавцем також є неправомірними, оскільки вони є похідними та прийняті в незаконно відкритому виконавчому провадженні.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2026 у справі №914/2350/18 (914/3089/20) відмовлено у задоволені скарги Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” на дії головного державного виконавця Сихівського ВДВС у м. Львові у справі № 914/2350/18 (914/3089/20).

Ухвала господарського суду мотивована тим, що державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, Законами України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. Перелік підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII) є вичерпним. Оскільки жодної з таких підстав станом на 10.03.2026 року не існувало, державний виконавець правомірно прийняв наказ суду від 14.11.2025 року та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80437989.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що винесення постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (569,00 грн) та виконавчого збору (34 588,00 грн) є прямим та нерозривним процесуальним наслідком відкриття виконавчого провадження. Оскільки сама постанова про відкриття провадження прийнята законно, похідні постанови про стягнення збору та витрат також винесені державним виконавцем у чіткій відповідності до норм законодавства та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Окрім цього, господарський суд зазначив, що належним і кінцевим підтвердженням виконання наказу суду про передачу нерухомого майна є підписання між боржником та стягувачем двостороннього акта приймання-передачі гуртожитку. Оскільки, станом на час розгляду скарги на дії державного виконавця такий акт приймання-передачі між сторонами підписаний не був, юридичний факт передачі майна у комунальну власність не відбувся. За таких обставин у державного виконавця були відсутні законні підстави для закриття (закінчення) виконавчого провадження ВП № 80437989 або для скасування постанов про стягнення виконавчого збору.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра” оскаржило таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 10.06.2026 у справі №914/2350/18 (914/3089/20).

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що єдиним підтвердженням виконання наказу є підписаний акт приймання-передачі. Скаржник наголошує, що ані рішення суду, ані Закон України «Про виконавче провадження» (ст. 63) не встановлюють конкретного вичерпного переліку «певних дій».

Також, вказує, що оскільки боржник добровільно та повністю вчинив усі залежні від нього дії ще до 10.03.2026 року, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним виконанням до відкриття провадження), що виключає стягнення з нього виконавчого збору.

04.08.2026 від Сихівського відділу ДВС у м. Львові надійшов відзив б/н від 03.08.2026 (вх. №01-04/6479/26) на апеляційну скаргу.

Розглянувши поданий відзив відповідача на апеляційну скаргу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 1 статті 263 встановлено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”. Даною ухвалою встановлено десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційні скарги. Вказаний строк є таким, що встановлений судом та відповідає встановленому законом строку.

Зазначену ухвалу Сихівському відділу ДВС у м. Львові доставлено до електронного кабінету 06.07.2026 о 14:54, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 07.07.2026 та довідкою про доставку електронного листа від 06.07.2026.

Відзив Сихівським відділом ДВС у м. Львові на апеляційну скаргу подано до Західного апеляційного Господарського суду 04.08.2026, що підтверджується відтиском печатки Західного апеляційного Господарського суду за вх. номером 01-04/6479/26. Отже, відповідачем строк на подання відзиву на апеляційну скаргу пропущено.

Клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу Сихівським відділом ДВС у м. Львові не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Колегія суддів зазначає, що Сихівським відділом ДВС у м. Львові пропущено встановлений процесуальний строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу та не заявлено про продовження строку на подачу останнього отже, судова колегія дійшла висновку про залишення такого без розгляду.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Шаповал Д.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” вих.№777 від 19.06.2026 (вх. №01-05/1974/26 від 19.06.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2026 у справі №914/2350/18 (914/3089/20).

Ухвалою суду від 09.07.2026 призначено розгляд справи на 04.08.2026.

Відповідно повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Бойко С.М.

У судовому засіданні 04.08.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача заперечили доводи апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У силу статей 129, 1291 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Принцип обов`язковості судового рішення закріплений також у статтях 2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Однак за вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, статтею 1 Закону № 1404-VІІІ закріплено, що державний виконавець діє в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом.

Згідно з положеннями статті 26 зазначеного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

За змістом положень статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому цим Законом, на підставі виконавчих документів, до яких віднесено, зокрема: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини 1).

Статтею 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до вимог ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Наказом Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у справі №914/2350/18 (914/3089/20) про примусове виконання судового рішення на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2025 року передбачено наступне.

«Зобов`язати Приватне акціонерне товариство Львівський електроламповий завод Іскра (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) передати у комунальну власність територіальної громади м.Львова будівлю під літ. “А-9” (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Білоцерківська, будинок 10 на повній компенсаційній основі у розмірі 1766,02 грн вартості будівлі на дату внесення такого гуртожитку до статутного фонду ВАТ “Іскра”, створеного в процесі приватизації Державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра”, розпочатої на підставі наказу Фонду державного майна України № 59-АТ від 31.12.1993.

Стягувач: Львівська міська рада пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008 ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04055896

Боржник: Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра” вул. Вулецька, буд. 14, м. Львів, 79066 ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244

Постанова набрала законної сили 29 травня 2025 року. Наказ дійсний для пред`явлення до виконання протягом трьох років.»

Частина 4 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження” містить вичерпний перелік підстав, за якими виконавець може повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, а саме:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди;

13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку були відсутні передбачені законом підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Відтак державний виконавець, керуючись статтею 4, а також статтями 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 80437989

Щодо оцінки правомірності винесення державним виконавцем інших постанов у межах виконавчого провадження АСВП № 80437989.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.03.2026, після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 569,00 грн та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №5023/10655/11.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесення державним виконавцем постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 569,00 грн та виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн є похідним від правомірного відкриття виконавчого провадження та здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2026 винесено державним виконавцем з дотриманням вимог законодавства, відсутні й підстави для визнання протиправними постанов про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, які є процесуальними наслідками відкриття такого виконавчого провадження.

Щодо факту виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у даній справі.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Розділом VIII “Виконання рішень немайнового характеру” Закону № 1404-VІІІ передбачено способи виконання рішень немайнового характеру.

Так, статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За такими рішеннями виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VІІІ, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Львівської міської ради від 12.06.2025 №6356 Про прийняття у власність Львівської міської територіальної громади від ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10 передбачено наступне: «Враховуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 914/2350/18, керуючись ст. ст. 7, 19 Конституції України, ст. ст. 319, 327 Цивільного кодексу України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ст. ст. 2, 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", враховуючи ухвали міської ради від 21.04.2011 № 379 "Про захист прав мешканців гуртожитків міста Львова", від 23.12.2021 № 1819 "Про затвердження Програми забезпечення, реалізації та створення умов для здійснення права безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках на 2025-2027 роки", міська рада ухвалила:

1. Прийняти у власність Львівської міської територіальної громади від приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" гуртожиток на вул. Білоцерківській,10.

2. Виплатити приватному акціонерному товариству "Львівський електроламповий завод "Іскра" компенсацію за передачу гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10, визначену постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №914/2350/18, у власність Львівської міської територіальної громади у сумі 1766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн 02 коп.

3. Сихівській районній адміністрації здійснити у встановленому порядку приймання-передачу будівлі гуртожитку на АДРЕСА_1 .

Відповідальний: голова Сихівської районної адміністрації.

4. Департаменту житлового господарства та інфраструктури затвердити акт приймання-передачі будівлі гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10.

Відповідальний: директор департаменту житлового господарства та інфраструктури.

5. Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства і постійну комісію міської інфраструктури, інженерного та житлового господарства.»

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку примусовому виконанню підлягає рішення немайнового характеру, виконання якого зумовлює вчинення дій як боржником, так і стягувачем, з огляду на предмет спору – передачу будівлі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Львова. При цьому завершення виконання рішення суду пов`язується з підписанням сторонами виконавчого провадження акта приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що станом на момент розгляду скарги на дії державного виконавця, акт приймання-передачі між боржником та стягувачем не підписано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження АСВП № 80437989, також не можуть бути прийняті до уваги доводи заявника апеляційної скарги, щодо порушення державним виконавцем вимог ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів виконання в повному обсязі рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що державний виконавець діяв у межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» повноважень, а доводи скаржника щодо неправомірності його дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у справі № 914/2350/18 (914/3089/20) є безпідставними.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 10.06.2026 у справі №914/2350/18 (914/3089/20) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Згідно п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання, зокрема, апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Оскільки, скаржником за перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 10.06.2026 у справі №914/2350/18 (914/3089/20) сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ПН3652263, відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» останній слід повернути скаржнику з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 339-1, 340, 341, 342, 343 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” вих.№777 від 19.06.2026 (вх. №01-05/1974/26 від 19.06.2026) – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2026 у справі №914/2350/18 (914/3089/20) – залишити без змін.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, код ЄДРПОУ 00214244) 3328,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Бойко С.М.