Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №907/174/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/174/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., розглянувши без повідомлення сторін апеляційні скарги Чопської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі

за позовом Чопської міської ради, м. Чоп,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПЕЛ», м. Ужгород,

про стягнення 192 431,90 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 у справі №907/174/26 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" на користь Чопської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 38 523,70 грн, а також 665,60 грн сплаченого судового збору. В решті вимог позову - відмовлено.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду Закарпатської області, Чопська міська рада, засобами поштового зв`язку, звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі № 907/174/26 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 153 908,20 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чопської міської ради Закарпатської області на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі №907/174/26 без повідомлення сторін.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду Закарпатської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОПЕЛ», засобами поштового зв`язку, звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі № 907/174/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог на суму 38523,70 та 665,60 грн судового збору, та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Чопської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПЕЛ» відмовити повністю.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПЕЛ» залишено без руху, встановлено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 4 992,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; доказів надіслання апеляційної скарги з додатками відповідачу.

19.06.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків вх. №01-04/5247/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПЕЛ» на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Чопської міської ради Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПЕЛ» на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у цій справі.

Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.

1. Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення.

Чопська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ " про стягнення 192 431,90 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2111000000:03:001:0013, площею 0,7714 га за період 17.11.2023-19.08.2025.

Позиція позивача зводиться до того, що відповідач, маючи у власності об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на спірній ділянці, користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не сплачуючи ні земельний податок (бо не є власником чи постійним землекористувачем), ні орендну плату. За період з 17.11.2023 по 19.08.2025, за користування земельною ділянкою без відповідних дозвільних документів позивач нарахував відповідачу 192431,90 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за спірний період, застосувавши для розрахунку 6% від нормативної грошової оцінки.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 позов задоволено частково. Рішення суду мотивоване тим, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 2111000000:03:001:0013 площею 0,7714 га є Чопська міська рада. З 16.11.2023 власником нерухомого майна групи інвентарних об`єктів, розташованих на земельній ділянці площею 0,7714 га, кадастровий номер 2111000000:03:001:0013 за адресою: м. Чоп, вул. Тиха-Чендеш, 13 є Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ".

Позивачем в межах даної справи заявлено до стягнення суму безпідставно збережених коштів за користування даною земельною ділянкою у період з 17.11.2023 по 19.08.2025. Нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці станом на момент ухвалення судового рішення із власності відповідача не вибувало.

Факт використання земельної ділянки без достатньої правової підстави у спірний період відповідачем не заперечений та не спростований, доказів оплати за користування земельною ділянкою суду не надано.

Місцевим судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховуються за володіння і користування спірною земельною ділянкою, саме за рахунок позивача - власника земельної ділянки.

Відповідно до рішення Чопської міської ради від 26.05.2022 №13, яке набуло чинності 01.01.2023, встановлено плату за землю з цільовим призначення 11.04 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) в розмірі 1,200 % від нормативної грошової оцінки землі для юридичних осіб.

За відсутності укладеного договору оренди землі, в основу обрахунку недоотриманих грошових коштів за користування відповідачем земельною ділянкою судом покладається встановлена рішенням Чопської міської ради ставка 1,2 % від нормативної грошової оцінки землі.

Здійснивши розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів на підставі рішення Чопської міської ради № 13 від 26.05.2022 та виходячи із нормативної грошової оцінки землі, суд першої інстанції встановив, що їх розмір складає 38 523,70 грн за період 17.11.2023 - 19.08.2025, тому позов в цій частині задоволено.

У підсумку у стягненні з відповідача суми безпідставно збережених коштів у розмірі 153 908,20 грн суд першої інстанції відмовив, як у безпідставно нарахованих позивачем.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги Чопської міської ради.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду Закарпатської області, в частині відмовлених позовних вимог, Чопська міська рада, засобами поштового зв`язку, звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі №907/174/26 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 153 908,20 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи;

- судом першої інстанції порушено норми матеріального права (ст. ст. 3, 319 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.5 Податкового кодексу України),

- недотримано норми процесуального права (ст.ст.2, 73, 74, 79, 236 ГПК України),

- заперечив щодо застосування місцевим судом рішення Чопської міської ради від 26.05.2022 №13, яке набуло чинності 01.01.2023, та яким встановлено плату за землю з цільовим призначення 11.04 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) в розмірі 1,200 % від нормативної грошової оцінки землі для юридичних осіб. На думку апелянта, при визначенні розміру безпідставно збережених коштів суд повинен виходити не із мінімальної ставки земельного податку, а з юридично та фактично обгрунтованого розміру орендної плати, який застосовується або міг бути застосований до відповідної земельної ділянки. Практика встановлення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності по м. Чоп у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки визначена рішенням 27 сесії 5 скликання Чопської міської ради Закарпатської області №3 від 28.04.2009. Рішенням міської ради від 23.01.2025 №14 визнано таким, що втратило чинність рішення 27 сесії 5 скликання Чопської міської ради Закарпатської області №3 від 28.04.2009, враховуючи зауваження Антимонопольного комітету України.

- місцевий суд дійшов суперечливого висновку, визначивши правову природу спірних коштів як орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, фактично визначив їх розмір, виходячи зі ставки земельного податку, що не відповідає характеру спірних правовідносин.

2.1. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ "БІОПЕЛ".

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОПЕЛ», засобами поштового зв`язку, звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі №907/174/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог на суму 38 523,70 та 665,60 грн судового збору; прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Чопської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПЕЛ» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки всім обставинам справи, що мають важливе значення. Так під час оформлення права оренди на спірну ділянку з`ясувалося, що право постійного користування попереднього землекористувача на ділянку за спірний період є не припиненим, зареєстрованим, що і було фактичною та юридичною перешкодою для укладення нового договору між позивачем та відповідачем. На думку апелянта, товариство жодним чином не ухилялося від сплати обов`язкових платежів. Відповідач діяв добросовісно та вжив всіх необхідних заходів. Покладення тягаря на юридичну особу за період, коли вирішення питання про укладення договору оренди було заблоковано через незавершені процедури безпосередньо самого позивача або третьої особи, явно суперечить принципам розумності та справедливості.

- як тільки позивач припинив право користування попереднього землекористувача, 17.10.2025 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди спірної ділянки, що, на думку апелянта, додатково підтверджує штучний характер цього спору та сумлінну поведінку Товариства в цих правовідносинах.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Чопська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ «БІОПЕЛ» (вх.№01-04/5752/26 від 06.07.2026), в якому просить відмовити Товариству у задоволенні апеляційної скарги.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

4. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

5. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за Чопською міською радою зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2111000000:03:001:0013 площею 0,7714 га.

Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 2111000000:03:001:013, цільове призначення зазначеної земельної ділянки: 11.04 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), розташованої з адресою: Закарпатська обл., м. Чоп, вул. Чапаева, 13.

Відповідно до розпоряджень голови Закарпатської обласної державної адміністрації вулицю Чапаева у місті Чоп було неодноразово перейменовано, спочатку на вулицю Темето, потім - на вулицю Тиха-Чендеш.

Чопської міської ради від 26.05.2022 №13, яке набуло чинності 01.01.2023, встановлено плату за землю з цільовим призначення 11.04 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) в розмірі 1,200% від нормативної грошової оцінки землі для юридичних осіб.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно група інвентарних об`єктів, розташованих за адресою Закарпатська обл., м. Чоп, вул. Темето, буд. 13 з 16.11.2023 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" на підставі договору купівлі-продажу № 998 від 16.11.2023.

Вказане нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2111000000:03:001:0013 площею 0,7714 га за актуальною адресою: м. Чоп, вул. Тиха-Чендеш, 13.

Виконавчим комітетом Чопської міської ради прийнято рішення від 20.05.2011 № 59 "Про створення комісії з визначення розміру збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам" (зі змінами від 17.08.2023 № 892) з метою захисту майнових прав Чопської міської ради від несумлінних землекористувачів, що ухиляються від вчасного укладання договорів оренди, недопущення безоплатного використання земельних ділянок комунальної власності, що призводить до втрат місцевого бюджету, визначення та відшкодування збитків, завданих Чопській міській раді.

Листом від 08.08.2025 №45л відповідач звернувся до Чопської міської ради з клопотанням розглянути питання про надання спірної ділянки в оренду (лист зареєстровано в міській раді 11.08.2025 вх.№240/03-19) та скасування нарахованих збитків.

За результатами роботи комісії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" складено акт № 2 від 19.08.2025 Комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачів, який 18.09.2025 затверджено рішенням Виконавчого комітету Чопської міської ради № 717 "Про затвердження акту комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам".

Відповідно до вказаного акту, комісією розраховано суму неотриманого власником земельної ділянки з кадастровим номером 2111000000:03:001:0013 - Чопською міською радою - доходу від використання вказаної земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" за період з 17.11.2023 по 19.08.2025, яка становить 192 431,90 грн (6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Зазначена сума безпідставно збережених відповідачем коштів за використання спірної земельної ділянки розрахована позивачем, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 1 825 765,66 грн відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-9969603842025 станом на 03.07.2025, а також виходячи із середньостатистичної ставки розміру орендної плати по договорам оренди землі у місті Чоп.

Позивач стверджує, що станом на момент подачі позову сума безпідставно збережених коштів за використання зазначеної земельної ділянки комунальної форми власності становить 192 431,90 грн.

Чопська міська рада зверталась до відповідача з листом № 0319/2064 від 23.09.2025 щодо сплати в місячний термін спірної суми за використання земельної ділянки, однак вимоги щодо добровільної сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою відповідачем не виконано, що стало підставою для звернення Чопської міської ради до Господарського суду Закарпатської області із даним позовом.

17.10.2025 між Чопською міською радою та ТОВ «БІОПЕЛ» укладено договір оренди землі, об`єктом є земельна ділянка з кадастровим номером 2111000000:03:001:0013 площею 0,7714 га за адресою: м. Чоп, вул. Тиха-Чендеш, 13. Договір укладено на 5 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки 219 091,88 грн в рік або 18 257,66 грн в місяць на рахунок Чопської міської ради.

6. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання стягнення безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

6.1. Щодо обов`язку відповідача укласти договір оренди землі та сплатити безпідставно збережені кошти до моменту його укладення.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України "Про оренду землі" № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консенсуальним, строковим та оплатним (Постанова ВП ВС від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19).

Згідно з статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності згідно з статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування в оренду.

Відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно із ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування, а об`єктами оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України). Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельний податок є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно група інвентарних об`єктів, розташованих за адресою Закарпатська обл., м. Чоп, вул. Темето, буд. 13 з 16.11.2023 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" на підставі договору купівлі-продажу № 998 від 16.11.2023.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема будівлю або споруду, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Отже, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

У ч. 3 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує. Право власності позивача на об`єкт нерухомості зареєстроване у встановленому законом порядку та не припинене. Законодавство не ставить обов`язок здійснювати плату за землю в залежність від можливості отримання прибутку чи ведення активної господарської діяльності на ній, а пов`язує його з фактом володіння нерухомістю та користування землею.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (пункт 84).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею).

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (Постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (Постанова ВП ВС від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

У Постанові від 05.08.2022 по справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Враховуючи набуття відповідачем права власності на нерухомість 16.11.2023, судом першої інстанції правомірно визначено наявність у відповідача обов`язку сплачувати грошові кошти за фактичне використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а також період нарахування відповідачу спірної суми за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів з 17.11.2023 по 19.08.2025 (дата Акту комісії з визначення розміру збитків за користування спірною земельною ділянкою).

6.2. Щодо визначення розміру відсоткової ставки нормативної грошової оцінки при розрахунку безпідставно набутих коштів за користування спірною ділянкою.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати:

- фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

- площу земельної ділянки;

- суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки)

- період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі (постанова Верховного Суду від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20).

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Аналогічні правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, від 08.10.2024 у справі № 916/2498/22).

Чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

У пункті 7.19 вищенаведеної постанови передбачено, що витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначити дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить обґрунтування щодо обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

Функціонал щодо автоматизованого формування витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок населених пунктів дозволяє розрахувати її з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру за умови внесення до нього відомостей про оцінку земель населених пунктів.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.07.2025 № НВ 9969603842025, нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки, кадастровий номер 2111000000:03:001:0013, становила 1825765,66 грн.

Зі змісту наявної у справі копії листа Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.02.2026 вбачається, що право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано 17.10.2025.

Відповідно до рішення Чопської міської ради від 26.05.2022 №13, яке набуло чинності 01.01.2023, встановлено плату за землю з цільовим призначення 11.04 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) в розмірі 1,200 % від нормативної грошової оцінки землі для юридичних осіб.

Місцевий суд при винесенні рішення керувався рішенням Чопської міської ради від 26.05.2022 №13 та застосував ставку 1,2 % від нормативної грошової оцінки при обрахунку недоотриманих грошових коштів за користування відповідачем земельною ділянкою.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення 192431,90 грн безпідставно збережених коштів за користування даною земельною ділянкою у період з 17.11.2023 по 19.08.2025. При розрахунку міська рада застосовувала відсоткову ставку 6% від нормативної грошової оцінки станом на 03.07.2025.

6.2.1. Суду першої інстанції належало врахувати змагальну основу судового процесу та оцінити докази кожної сторони та поведінку у спірних відносинах.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи аргументи сторін, апеляційний суд зауважує, що відповідачем заперечувався сам факт наявності обов`язків з відшкодування безпідставно збережених коштів, заперечення відносно використаної позивачем відсоткової ставки при визначенні сум коштів не висувалися.

Крім того, відповідачем не спростовано правомірність дій позивача відносно складення Акту № 2 від 19.08.2025 Комісії з визначення розміру збитків заподіяних власникам землі та землекористувачів, який 18.09.2025 затверджено рішенням Виконавчого комітету Чопської міської ради № 717 "Про затвердження акту комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам"; складеного розрахунку безпідставно збереженого доходу від використання вказаної земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" за період з 17.11.2023 по 19.08.2025, який становить 192 431,90 грн (6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки); застосованого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У оскаржуваному рішенні відсутня мотивація місцевого суду щодо неможливості застосування 6% ставки при визначенні розміру стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, а також з приводу застосування саме мінімальної відсоткової ставки.

Отже, позиція відповідача, а також висновки суду суперечать вимогам ст. ст. 73-79, 86 ГПК України, оскільки не містять належних та достатніх доказів й мотивів стосовно спростування долучених позивачем доказів на підтвердження позовних вимог.

Відповідні докази підлягали сукупній оцінці зі сторони суду першої інстанції за принципом вірогідності.

6.2.2. Обґрунтованість позовних у даній справі залежить від оцінки правомірності прийнятих позивачем рішень з приводу визначення суми безпідставно збережених коштів.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено площа земельних ділянок.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру безпідставно збережених коштів за користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Тобто, визначення розміру безпідставно збережених коштів лежить у межах дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, основним предметом судової оцінки є встановлення чи визначено такий розмір у межах пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а також чи не мають прийняті рішення та вчинені дії органу місцевого самоврядування ознак протиправності та свавільності.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Зазначений принцип передбачає, що державна влада не може бути виведена з-під судового контролю, будь-яке втручання держави у правову сферу особи повинно підлягати перевірці незалежним судом, а сама особа має бути забезпечена ефективним засобом захисту від свавільних дій та рішень з боку органів влади.

Судовий контроль є ключовим елементом забезпечення підзвітності суб`єктів владних повноважень, дотримання ними визначених законом процедур, недопущення свавільного здійснення владних повноважень та ефективного захисту прав і законних інтересів особи (Постанова КАС ВС від 03 липня 2026 року у справі № 420/3078/25).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (Постанова КАС ВС від 15.12.2021 року у справі №1840/2970/18).

Апеляційний суд зазначає, що, визначивши розмір безпідставно збережених коштів, позивач діяв у межах визначених ПК України дискреційних повноважень та їх меж.

Відповідні дії не є свавільними або не передбачуваними для відповідача, оскільки зміст пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, як критерію обчислення безпідставно збережених сум, є чітким та зрозумілим.

Уклавши договір оренди відповідач погодився на сплату за використання спірної земельної ділянки за ставкою 12%, тому застосована органом місцевого самоврядування за попередній період фактичного користування ставка у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки не може становити надмірний тягар для відповідача.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, прийняте рішення про самостійне застосування судом мінімальної 1,2% відсоткової ставки при розрахунку безпідставно набутих коштів є необґрунтованим, відповідно доводи Чопської міської ради є правомірними.

6.3. Щодо аргументів ТОВ «БІОПЕЛ», викладених в апеляційній скарзі.

Щодо добросовісної поведінки товариства та неможливості зареєструвати раніше визначеного позивачем періоду нарахування безпідставно збережених коштів через існування об`єктивної неможливості реєстрації права оренди через існування запису в ДЗВ про попереднього землекористувача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Дійсно, інформацією з ДЗК підтверджується реєстрацію права постійного користування спірною земельною ділянкою 21.12.2021 за державною організацією «Ужгородське міжрайонне управління водного господарства».

Судом апеляційної інстанції враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений в постанові від 4 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16 який принципово вирішив прогалину в законодавчому регулюванні права на оформлення землекористування частиною земельної ділянки, яка знаходиться на праві постійного землекористування іншої особи та дійшла висновку про те, що оскільки перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають Закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Оскільки припинення права постійного користування земельною ділянкою попереднього землекористувача відбулось в силу прямої вказівки Закону,у зв`язку з набуттям права власності відповідачем на об`єкти нерухомого майна, розташовані на цій ділянці, не має жодного правового значення, адже таке рішення жодним чином не впливає на спірні кондикційні правовідносини та не усуває факту користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення речового права (схожі висновки містяться й у постанові Верховного Суду від 5 квітня 2023 року в справі № 924/1147/19).

До того ж, позивач при розрахунку спірної суми значив початком нарахування періоду заборгованості наступний день після дати набуття відповідачем права власності на нерухоме майно (16.11.2023). Останнім днем нарахування заборгованості в спірному періоді є дата Акту про нарахування збитків.

У задоволенні апеляційної скарги ТОВ «БІОПЕЛ» колегія суддів відмовляє повністю, оскільки наведені вище аргументи щодо обов`язковості укладення договору користувачем земельної ділянки не спростовують доводів апелянта та не є підставою для скасування повністю рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Враховуючи вірні висновки суду першої інстанції стосовно наявності у відповідача обов`язку укласти договір оренди та сплатити до моменту його укладення безпідставно збережені кошти, однак помилкове визначення розміру стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі №907/174/26 в частині відмовлених позовних вимог на суму 153 908,20 грн, з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.

8. Розподіл судових витрат.

Відповідно вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України).

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

При зверненні з позовом до суду Чопська міська рада сплатила 3 328,00 грн судового збору.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевий суд стягнув з відповідача на користь позивача 665,60 грн судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги Чопської міської ради, 2662,40 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні з апеляційною скаргою Чопська міська рада сплатила 4 992,00 грн.

Враховуючи повне задоволення апеляційної скарги Чопської міської ради, сплачений нею судовий збір покладається на відповідача.

При зверненні з апеляційною скаргою ТОВ «БІОПЕЛ» сплатило 4 992,00 грн.

Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «БІОПЕЛ», понесені товариством судові витрати залишаються апелянтом.

Керуючись ст. ст. 232-240, 242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Чопської міської ради на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі №907/174/26 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі №907/174/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

3. Позов Чопської міської ради задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 11, код ЄДРПОУ 38978153) на користь Чопської міської ради (89502, Закарпатська обл., м. Чоп, вул. Берег, буд. 2, код ЄДРПОУ 04053737) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в сумі 153908,20 грн, та 2 662,40 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі №907/174/26 відмовити повністю.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПЕЛ" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 11, код ЄДРПОУ 38978153) на користь Чопської міської ради (89502, Закарпатська обл., м. Чоп, вул. Берег, буд. 2, код ЄДРПОУ 04053737) 4 992,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 4992,00грн - залишити за ТОВ «БІОПЕЛ»

8. В іншій частині Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 у справі №907/174/26 - залишити без змін.

9. Видачу наказів на виконання постанови доручити суду першої інстанції.

10. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв`язку.

11. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 10.08.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.