Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №569/14383/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14383/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департамент патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 683839 від 04.06.2026, 02 червня 2026 року о 23 год. 40 хв. в м. Рівне по вул. Корольова, 5А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Fiat Doblo» номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожною обстановкою, під час зміни напрямку руху, не дотримався безпечного інтервалу та допустив наїзд на обмежувач бетонний та стійку шлагбаума. В результаті ДТП автомобіль зазнав механічні пошкодження та пошкоджено бетонний обмежувач зі шлагбаумом, чим порушив п.13.1 ПДР.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683835 від 04.06.2026 зазначено, що 02 червня 2026 року о 23 год. 40 хв. в м. Рівне по вул. Корольова, 5А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Fiat Doblo» номерний знак НОМЕР_2 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив її місце, чим порушив вимоги п. 2.10 а Правил дорожнього руху.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 122-4 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Прилепа В.В. подав до суду заперечення, в яких просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, з підстав викладених у запереченнях, які підтримав у судовому засіданні.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

За таких обставин є можливим об`єднати адміністративні матеріали № 569/14383/26 за ст. 124 КУпАП та № 569/14384/26 за ст. 122-4 КУпАП в одне провадження, присвоївши їм 569/14383/26 та розглядати одночасно.

Заслухавши адвоката Прилепу В.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), тобто настання реальних наслідків у вигляді ушкодження певних об`єктів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.

Отже, умовами настання адміністративної відповідальності за вказаною статтею є наявність: 1) порушень учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, 2) пошкоджень транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, 3) причинного зв`язку між порушенням Правил дорожньогоруху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Відсутність хоча б однієї з вищевказаних умов не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 1.10 ПДР дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

За змістом п. 1.10 ПДР залишення місця дорожньо-транспортної пригоди це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Пунктом 2.10 а ПДР передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушеніправила дорожнього рухуі прагне до цього.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Таким чином, об`єктивна сторона складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП полягає в тому, що особа має обов`язково керувати транспортним засобом.

Відсутність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Натомість, матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколах.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а також не вбачається ані державний номерний знак, ані водій, ані марка та модель авто.

Таким чином, наявними у матеріалах справи відеозаписами не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 02 червня 2026 року о 23 год. 40 хв. в м. Рівне по вул. Корольова, 5А, транспортним засобом «Fiat Doblo» номерний знак НОМЕР_2 .

Не зафіксовано відеозаписом й факту перебування ОСОБА_1 за кермом цього автомобіля та будь-яких інших обставин, які б вказували, що саме він був його водієм.

Отже, за відсутності достовірно встановленого факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 усі сумніви щодо доведеності його вини підлягають тлумаченню на його користь, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.

Також відсутні докази фіксування наявності/відсутності пошкоджень транспортного засобу, відповідних споруд, які описані у протоколах ЕПР1 № 683839 від 04.06.2026 року та ЕПР1 № 683835 від 04.06.2026 року.

З досліджених в судовому засіданні письмових пояснень ОСОБА_1 , відібраних працівниками поліції під час складання протоколу вбачається, що такі не містять підпису ОСОБА_1 , а наявний лише підпис у графі ознайомлений з правом ст. 63 Конституції України та надання згоди на обробку персональних даних.

Суд наголошує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відтак провадження у справі слід закрити, у зв`язку із відсутністю об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину, обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Святослав РОГОЗІН