Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №524/12099/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/12099/25

Провадження №2/524/574/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - представника відповідача АТ «Українська залізниця» – Куруца В.М. (в режимі відеоконференцзв`язку), розглянув у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я при виконанні трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року до суду звернувся ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 із позовом до Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.

В обґрунтування позову представник вказував, що ОСОБА_1 працював на посаді слюсаря електрика з ремонту електроустаткування 5 розряду виробничого підрозділу Полтавської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».

28 квітня 2023 року, виконуючи розпорядження керівництва щодо навантаження у трактор лужних акумуляторів, у одного з них стався викид рідини в обличчя позивача, внаслідок чого позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку правого ока, що є середньої тяжкості тілесним ушкодженням. З 28.04.2023 року по 01.05.2023 року позивач перебував на лікуванні у лікувальному закладі, потім у подальшому лікувався у ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» м. Одеса. За випадком отримання травми складено акт за формою Н-1/П від 24.05.2023 року.

За довідкою МСЕК від 08.10.2024 року позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності. Зазначає, що з позивачем сталася виробнича травма під час виконання трудових обов`язків через не забезпечення відповідачем позивача засобами індивідуального захисту при виконанні робіт. Вина роботодавця встановлена ухвалою Крюківського райсуду м. Кременчука від 28.03.2025 року по справі № 537/2048/24. Представник позивача заявив про спричинення позивачу моральної шкоди, розмір якої він оцінив у 10 000 000,00 грн.

Просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 (десять мільйонів) грн.

Ухвалою судді від 23 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 08 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, залучено учасників, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

18 грудня 2025 року до суду від представника третьої особи – Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці – Вірич М.Є. надійшли письмові пояснення у справі.

Представник вказала, що філія «Пасажирська компанія» у відповідності до Порядку № 337 направила до Міжрегіонального управління повідомлення про нещасний випадок, що стався 28.04.2023 року о 15.30 із слюсарем-електриком ОСОБА_1 на пункті техобслуговування вагонів ст. Кременчук під час виконання ним трудових обов`язків. За результатами проведеного розслідування 24.05.2023 року був складений Акт спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, за яким нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

19 грудня 2025 року до суду від відповідача – АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву. Вказали, що позивач дійсно працював у них у період з 26.07.2022 року по 22.04.2024 року. 28 квітня 2023 року позивач за дорученням керівництва був залучений до виконання робіт із завантаження лужних нікель-залізних акумуляторів у причеп трактора. Під час роботи позивач працював без захисних окулярів та рукавиць. Перебуваючи у причепі трактора позивач необережно притиснув акумулятор до іншого акумулятора, внаслідок чого стався викид рідини (лугу) з акумулятора йому в обличчя. У лікарні йому було поставлено діагноз «хімічний опік лугом ІІ-ІІІ ст. рогівки та слизової правого ока». Далі позивач проходив стаціонарне лікування у різних медичних закладах. Актом Комісії Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці встановлено, що нещасний випадок з позивачем визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Особами які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці Комісія визнала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та позивача ОСОБА_1 . Під час розгляду кримінального провадження позивач примирився з обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кримінальне провадження було закрито. З доводами позивача щодо відшкодування моральної шкоди не згодні, вказали на виплату позивачу матеріально допомоги різних видів і з цих міркувань вважають необґрунтованими вимоги щодо моральної шкоди. Просили відмовити у задоволенні позову.

Цього ж дня відповідач подав клопотання про залишення позову без руху та закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 14 січня 2026 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотань про залишення позову без руху та закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.

14 січня 2026 року до суду від представника позивача – ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив та клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року залучено належним відповідачем АТ «Українська залізниця».

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року витребувано від Крюківського районного суду м. Кременчука матеріали кримінального провадження № 537/2048/24.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставин та підстави викладені в ньому, у подальшому просили здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача – АТ «Українська залізниця» - Куруц ВМ. з позовом не погодився з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб – Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у судове засідання не прибули. У поданих письмових поясненнях просили справу розглядати без участі їх представників.

Суд, вислухавши пояснення позивача його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

З 26 липня 2022 року по 22 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 працював в АТ «Українська залізниця» на посадах слюсаря-ремонтника ремонту електроустаткування 4 розряду, слюсаря ремонтника ремонту електроустаткування 5 розряду у пункті технічного обслуговування вагонів ст. Кременчук виробничого підрозділу «Полтавська вагонна дільниця» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», згодом на посаді інженера виробничо-технічного відділу цього ж виробничого підрозділу. Наказом від 22 квітня 2024 року його було звільнено за власним бажанням.

За час роботи на підприємстві з позивачем 28 квітня 2023 року стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом що підтверджується актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що пов`язаний з виробництвом, форми Н-1/П від 24 травня 2023 року.

Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 28 квітня 2023 року о 15 год. 30 хв. на (в) філії Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку встановила, що в ході виконання робіт по завантаженню акумуляторів, слюсар-електрик 5 розряду ВП «Полтавська вагонна дільниця» ОСОБА_1 , під час переміщення на причепі трактора однієї з банок акумулятору ТНЖ-300 в сталевому бакові, на який одягнуто гумовий чохол, притиснув його до іншого акумулятора, через що з гумового чохла акумулятора стався викид хімічної рідини (лугу), яка потрапила на обличчя та око ОСОБА_1 .

Потерпілого було негайно доставлено до КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського». У зв`язку із важкістю травми, після огляду лікарем, постраждалий був направлений до офтальмологічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради», де він походив лікування з 28.03.2023 року по 01.05.2023 року. У зв`язку із тяжкістю опіку ОСОБА_1 був направлений на лікування в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України м. Одеса.

Висновком комісії від 24.05.2023 року, складеного за результатами розслідування нещасного випадку встановлено, що нещасний випадок зі слюсарем-електриком з ремонту устаткування ВП Полтавська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 стався під час виконання ним трудових обов`язків, перебуваючи на робочому місці, спеціальна комісія із розслідування прийшла до висновку, що нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

При цьому, відповідно до п. 8 Акту, особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці та гігієни праці є: Гіль А.В., начальник ВП Полтавська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», який не створив на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці; ОСОБА_4 , в.о. начальника пункту технічного обслуговування вагонів ВП Полтавська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», який не забезпечив засобами індивідуального захисту та не організував виробничі процеси, згідно вимог охорони праці; ОСОБА_5 , в.о. майстра змінного пункту технічного обслуговування вагонів ВП Полтавська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», який порушив вимоги посадової інструкції майстра змінного та не забезпечив засобами індивідуального захисту, не провів інструктажі з охорони праці, не організував роботу зміни при зміні умов праці, не забезпечив виконання вимог нормативних документів з охорони праці, не здійснив контроль виконання вимог Закону України «Про охорону праці» працівниками ПТО; ОСОБА_1 , слюсар-електрик з ремонту електроустаткування 5 розряду ВП Полтавська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», який не відмовився від дорученої роботи при наявності виробничої ситуації небезпечної для його життя чи здоров`я та не подбав про особисту безпеку і здоров`я в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Згідно довідки МСЕК від 08.10.2022 року серії 12 ААГ № 535983 позивачу ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року встановлена 3 група інвалідності, причина інвалідності - трудове каліцтво, інвалідність встановлено до 01.11.2026 року. Визначено ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності 45% з 01 вересня 2024 року.

У кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була проведена судово медична експертиза щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 .

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 29 від 10.01.2024 року ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку правого ока, які утворилися внаслідок попадання хімічної речовини в праве око, яке за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали довготривалий розлад здоров`я.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 28 березня 2025 року у справі № 537/2048/24 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 272 КК України задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_1 про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності. Звільнено обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням винних з потерпілим, кримінальне провадження закрито, цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Представник позивача ОСОБА_2 у позові заявив про спричинену позивачу моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Вказав, що у зв`язку з вказаною травмою порушено нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Із отриманим трудовим каліцтвом позивач не може вести повноцінний спосіб життя, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, змушений пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Розмір спричиненої моральної шкоди оцінив у 10 000 000,00 (десять мільйонів) грн.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 у справі № 210/3177/17.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Як вбачається з Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, складеного комісією 24.05.2023 року, трудове каліцтво позивач ОСОБА_1 отримав на виробництві. Отже, роботодавець АТ «Українська залізниця» під час роботи позивача, допустив порушення ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, наданими доказами підтверджено, що з позивачем стався нещасний випадок під час виконання ним трудових обов`язків, в результаті чого позивач частково втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем та наявність підстав для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»).

Виходячи з обставин справи та визначаючи розмір моральної шкоди, суд бере до уваги Акт розслідування нещасного випадку від 24.05.2023 року, за яким позивач також є особою, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони праці в тому, що не відмовився від дорученої роботи при наявності виробничої ситуації небезпечної для його життя чи здоров`я та не подбав про особисту безпеку і здоров`я в процесі виконання робіт (працював без захисних окулярів та рукавиць).

Тому, враховуючи характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, з урахуванням втрати працездатності у 45%, встановлення позивачу інвалідності 3 групи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь держави слід стягнути 3028,00 грн. судового збору.

Сторони у справі не подавали заяви про стягнення будь-яких інших судових витрат.

Даний позов розглянуто в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 11-16, 23, 1167 ЦК України, ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354 ЦПК України,

суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті нещасного випадку на виробництві.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на корись держави судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: АТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40075815, місце знаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5.

Треті особи: - Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, код ЄДРПОУ: 4430367, місце находження: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, буд. 119; - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код. ЄДРПОУ: 13967927, місце находження: м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 10 серпня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: