Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №536/81/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 536/81/26

Провадження №2/524/2933/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ ФК «Фінтраст Капітал», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач в обґрунтування позову вказував, що 17 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4817591, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 27 000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів кожні 30 днів, стандартна процента ставка 1,5% в день, яка застосовується протягом всього строку кредиту.

Кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № 4314…5990 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом з метою отримання кредиту.

До укладання кредитного договору відповідач ознайомився із Паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором 10637 та 30732 відповідно.

Підписавши договір про надання споживчого кредиту, відповідач взяв на себе зобов`язання одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти.

31 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 149 442,28 грн., з яких: 26 999,97 грн. заборгованість за кредитом, 108 942,31 грн. заборгованість за процентами та 13 500,00 грн. штрафні санкції, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Клименко С.М. від 29 січня 2026 року справу передано до Автозаводського районного суду м. Кременчука за підсудністю. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2026 року визначено головуючим суддю Нестеренка С.Г.

Ухвалою судді від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третю особу, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду. Витребувано від АТ «ПУМБ» письмові докази по справі.

20 травня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач висловив свою часткову згоду з позовом. Вказав про не співмірність заявлених процентів до стягнення та про проходження ним військової служби під час дії кредитного договору, про що він повідомляв позивача. Просив врахувати дану обставину при ухваленні рішення. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу заявив про їх завищений розмір та просив його зменшити.

26 травня 2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач заявив про погодження з відповідачем умов договору та про правомірність нарахування відповідачу процентів, оскільки останній не подав документів про звільнення його від нарахування процентів, а також факту перебування на військовій службі з 05.02.2025 року, що на його думку не є підставою для не нарахування процентів.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

17 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4817591, який було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 30732.

Відповідно до п. 1.2. та 1.3. ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 27 000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність сплати процентів – кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.4. стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього Договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 9541,79% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 172 800,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 4314…5990 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

До укладання кредитного договору відповідач ознайомився із Паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором 10637 та 30732 відповідно.

Підписавши договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач взяв на себе зобов`язання повернути одержані кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Позивач вказав, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконало та надало йому кредит в розмірі 27 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Даний факт відповідач у відзиві на позов не заперечував.

Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 27 000,00 грн. підтверджено листом АТ «ПУМБ» від 28.05.2026 року за яким, банком на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 17.07.2024 року були зараховані кошти.

31 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 31/07/2025, згідно якого товариство набуло право вимоги за договором, що був укладений з відповідачем.

Відповідно Акту приймання-передачі реєстру боржників від 31.07.2025 року до договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників.

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 149 442,28 грн., з яких: 26 999,97 грн. заборгованість за кредитом, 108 942,31 грн. заборгованість за процентами та 13 500,00 грн. штрафні санкції, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договорів із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без їх обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Отримавши кредитні кошти, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у передбачений в договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Факт надання кредитних коштів підтверджується копією договору про споживчий кредит, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів.

Відповідач факт отримання грошових коштів від ТОВ «Лінеура Україна» не спростував.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.07.2024 року.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Доказів погашення відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.

Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконував у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.

У даній справі відповідачем не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.07.2024 року, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти. Позивачем заявлено вимогу про стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 26 999,97 грн., яка підлягає задоволенню. Із розрахунку заборгованості суд вбачає оплату відповідачем тіла кредиту у розмірі 0,03 грн. та процентів у розмірі 37 259,38 грн.

Щодо стягнення з відповідача процентів, суд зазначає наступне.

За умовами договору від 17.07.2024 року сума кредиту складала 27 000,00 грн., строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту 11.07.2025 року. Стандартна процента ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. договору.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховані проценти за користування кредитом по 12.07.2025 року, тобто в межах строку кредитування. Відповідачем погашено у цей період 37 259,38 грн. Залишок боргу по процентам за розрахунком позивача складає 108 942,31 грн.

Однак суд не погоджується з розміром нарахованих відповідачу процентів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Виходячи з цієї норми законодавчо встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), тобто з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

На переконання суду, з урахуванням вимог діючого законодавства, проценти за користування кредитними коштами мали нараховуватися наступним чином:

- за період з 17.07.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5% та становить 14 175,00 грн., відповідно розрахунку (27 000,00 х 35 днів х 1,5%);

- за період з 21.08.2024 по 11.07.2025 за ставкою 1% та становить 87 750,00 грн., відповідно розрахунку (27 000,00 х 325 дні х 1%).

Розмір процентів для відповідача за договором мав становити 101 925,00 грн. (14 175,00 + 87 750,00), замість 145 800,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що на дату укладання кредитного договору був військовослужбовцем та є і наданий час, тому на нього розповсюджуються пільги щодо не сплати у період проходження військової служби процентів.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 р. по справі № 426/4264/19.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був призваний на військову службу під час мобілізації 03 березня 2022 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 20.06.2016 року ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із наданої відповідачем довідки про обставини травми за № 819 від 23.02.2023 року суд вбачає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 під час проходження військової служби при виконанні бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_3 в районі бойових дій отримав мінно-вибухову травму.

Із довідки в/ч № НОМЕР_4 за № 676 від 19.01.2026 року постає, що ОСОБА_1 з 05.02.2025 року по теперішній час проходить військову службу.

Отже, на час укладання кредитного договору 17.07.2024 року, виконання його умов та на момент ухвалення судового рішення, на відповідача поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання зобов`язань.

Таким чином проценти за користування кредитними коштами та пеня/штрафи нарахуванню не підлягали.

Посилання позивача на те, що відповідач не надав інформації про свій статус, не впливає на реалізацію наявного у ОСОБА_1 права на передбачену п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» кредитну пільгу.

Попри зазначене, позивач нарахував відповідачу проценти, а відповідач їх частково сплатив у розмірі 37 259,38 грн., хоча обов`язку такого не мав.

Тому сплачені проценти у розмірі 37 259,38 грн. слід зарахувати в оплату боргу за тілом кредиту, яке складає у меншому розмірі 26 999,97 грн. і є фактично переплатою відповідача, а звідси у відповідача боргу за кредитом (тілом) кредиту не має. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та процентами задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафи/пені) у розмірі 13 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час ухвалення судом рішення.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за штрафними санкціями (штрафи/пені) у відповідача за кредитним договором від 17.07.2024 року виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що такі штрафні санкції у розмірі 13 500,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають, а тому в цій частині позову також слід відмовити.

Крім того, відповідач не мав сплачувати штрафи і на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено заборону нарахування пені/штрафів за невиконання зобов`язань.

Таким чином, позов загалом не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати з відповідача на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 серпня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: