Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №361/12812/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р. Справа № 361/12812/25

Провадження № 2/370/9/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючої судді Сініциної О.С., розглянувши у приміщенні суду в селищі Макарові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області за підсудністю з Броварського міськрайонного суду Київської області 06 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 83 940,20 грн, процентів у розмірі 38 694,25 грн та понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня 2022 року ОСОБА_4 надав у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, на підтвердження якого відповідач власноручно склав розписку про отримання у борг коштів у розмірі 2000 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на момент подання позову, 01 листопада 2025 року складає 83 940,20 грн і зобов`язався повернути їх до 30 жовтня 2022 року.

Однак, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_2 не виконав, кошти у визначений строк не повернув. Оскільки розпискою від 24 червня 2022 року розмір процентів за користування грошовими коштами не визначений, однак їх стягнення передбачене частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України.

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 30 жовтня 2025 року укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 як основної заборгованості за розпискою від 24 червня 2022 року, так і нарахованих процентів, про що повідомлено відповідача.

У зв`язку з тим. що позивач набув права вимоги за позикою, а відповідач у визначений строк борг не повернув, позивач змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Суд ухвалою від 09 лютого 2026 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Визначив відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Призначив судове засідання для розгляду справи по суті

на 27 квітня 2026 року.

За клопотанням позивача, з метою узгодження умов мирової угоди, яку сторони мають намір подати до суду, розгляд справи відкладений на 22 липня 2026 року.

Позивач 22 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі. Спроби у позасудовому порядку врегулювати спір та укласти мирову угоду з відповідачами не призвели до позитивного вирішення.

Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями R067166668880 та R067166671016 у судові засідання не з`явилися, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористалися, будь яких заяв, клопотань чи заперечень від них до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Як вбачається зі змісту розписки від 24 червня 2022 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі

2000 доларів США, які зобов`язався повернути до кінця жовтня, але не пізніше 31 жовтня 2022 року. Однак, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_2 не виконав, кошти у визначений строк не повернув.

Надалі між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 30 жовтня 2025 року укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_2 відповідно до розписки від 24 лютого 2022 року.

Позивач звернувся до відповідачів із письмовим повідомленням про відступлення до нього права вимоги за позикою ОСОБА_2 від 24 червня 2022 року та можливістю у будь-який момент сплатити заборгованість у розмірі 83 970,20 грн, що є еквівалентом 2 000 доларів США, а також 38 694,25 грн процентів за користування грошовими коштами, що підтверджується описом вкладень до рекомендованих листів направлених на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за адресою їх місцем реєстрації.

Нормативно-правове регулювання правовідносин.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками статті 1046 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За договором позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада

2015 року у справі № 6-1967цс15).

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі

№ 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Статтею 545 Цивільного кодексу України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Зокрема, у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17, від 20 березня 2019 року у справі № 640/219/14-ц, від 08 жовтня 2020 року у справі № 194/1126/18 Верховний Суд виснував, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Водночас кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 512 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У матеріалах справи відсутні докази на спростування доводів позивача, зазначених у позові, або ж сплати йому боргу за договором позики.

Оскільки боргова розписка від 24 червня 2022 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак й отримання коштів ОСОБА_2 та виникнення у нього обов`язку їх повернення, невиконання своїх зобов`язань, а на підставі зазначеного договору відступлення права вимоги, право грошової вимоги до відповідача за договором позики перейшло до позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині слід задовольнити.

Водночас позивач просить стягнути грошове зобов`язання за розноскою від 24 червня

2022 року солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обґрунтовуючи тим, що на час укладення цієї розписки відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому грошові кошти набуті під час шлюбу є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З цього приводу слід зазначити, що ОСОБА_3 не підписувала договір позики (розписку), згоди на її укладення у письмовій формі не надавала. Крім того, перебування позичальника у зареєстрованого шлюбу на момент підписання розписки не є безумовною підставою виникнення спільного боргу подружжя, оскільки визначальним є встановлення факту, що договір позики укладався в інтересах сім`ї, а також кошти були використані на потреби подружжя, що не є предметом розгляду цієї справи.

Крім того, звертаючись до суду ОСОБА_1 посилаючись на приписи статті 1048 ЦК України, просив стягнути з відповідача проценти за користування позикою у розмірі в розмірі 38 694,25 грн.

Так, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Укладеним між сторонами договором позики не встановлений розмір і порядок одержання процентів за користування позичальником грошовими коштами.

Облікова ставка встановлюється Національним банком України виключно для національної валюти. Національний банк України не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав. Тому право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України на підставі частини першої статті 1048 ЦК України може бути реалізовано, якщо позика надана у гривні.

Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі:

1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у договорі такої складової грошового зобов`язання, як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.

Такі висновки щодо застосування статті 1048 ЦК України Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Отже, оскільки позика надана в іноземній валюті 2000 доларів США та в договорі сторонами не було обумовлено розмір процентів за користування позикою, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення процентів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 83 940,20 грн.

За приписами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим, із ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 839,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 79-81, 89, 178, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 83 940 (вісімдесят три тисячі дев`ятсот сорок) грн 20 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) грн 40 коп.

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 07 серпня 2026 року.

Інформація сторін:

- ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О.С. Сініцина