Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №367/4538/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4538/26

Провадження по справі № 1-кп/367/868/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12026111420000156 від 18 березня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, українця, громадянина України, не працюючого, розлученого, з середньо- технічною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2статті 350 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1. Суть обвинувачення.

17 березня 2026 року близько 15 години 50 хвилин, більш точний час судовим розглядом не встановлено, ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, перебуваючи в приміщенні кофейні (вагончик № 142), за адресою; м. Буча, вул. Депутатська 1-В, Київська область, Бучанський район, усвідомлюючи, що гранатометник відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який перебував у військовому однострої із відповідними знаками розрізнення та виконував службові обов`язки, умисно вирішив перешкодити законній службовій діяльності останнього.

З метою уникнення перевірки військово-облікових документів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який виконує службові обов`язки, перебуваючи в приміщенні вказаної кофейні, розпочав конфлікт, в ході якого наніс один удар головою в область обличчя військовослужбовцю.

Унаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , гранатометнику відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді рани слизової оболонки нижньої губи , яка перебуває у стадії загоєння, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень та утворилися внаслідок дії тупого предмета, а саме нанесення удару головою в ділянку обличчя (шелепи).

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 350 КК України, тобто умисне заподіяння легкої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю.

2. Позиція учасників судового провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 350 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що 17 березня 2026 року виїхали двома машина на заходи оповіщення, біля Варшавського ринку стояв обвинувачений ОСОБА_4 , в якого перевірили військово - облікові документи та відпустили його. При цьому побачили як ОСОБА_4 перейшов дорогу та підбіг до невідомого хлопця, як потім з`ясувалось це був брат ОСОБА_4 . ОСОБА_6 , і вони вдвох побігли. Вирішили їх наздогнати. ОСОБА_6 забіг у кав`ярню, а потерпілий по рації просив допомоги, не дочекавшись якої він побіг до кав`ярні, та зайшовши у середину кав`ярні, побачив, що ОСОБА_6 лізе за прилавок каси, жіночка його не пускала, але ОСОБА_6 її відштовхнув. Підійшовши за прилавок каси та витягнувши ОСОБА_6 , він посадив його на стілець, останній повідомив, що більше нікуди тікати не буде. Попросив у ОСОБА_6 документи для перевірки, в цей час до кав`ярні забіг ОСОБА_4 та почав його відштовхувати, ОСОБА_6 витягувати, почалася потасовка. Він не давав змоги ОСОБА_6 вийти з кав`ярні, закриваючи його. ОСОБА_4 почав кричати братові «Тікай!», той вже вибіг і ОСОБА_4 , розвертаючись, в цей момент між ними вже виникла словесна перепалка, ОСОБА_4 ударив його головою в обличчя в область щелепи, чим спричинив йому розкол одного зуба і інший зуб в нього хитається на момент допиту.

При цьому, матеріальну шкоду ОСОБА_4 йому відшкодував, а тому претензій до обвинуваченого не має, просив суворо не карати.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді 3 років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК України звільнити від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

3.Висновки суду.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 , потерпілий та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В обвинувальному акті прокурором зазначено, що ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді рани слизової оболонки нижньої губи, яка перебуває у стадії загоєння, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень та утворилися внаслідок дії тупого предмета, а саме нанесення удару головою в ділянку обличчя (шелепи).

Під час допиту в суді також було підтверджено обставини нанесення потерпілому саме одного удару головою в область обличчя.

Прокурор висунув обвинувачння в нанесенні побоїв потерпілому, однак під побоями розуміється неодноразове завдання потерпілому численних ударів, а під легким тілесним ушкодженням - порушення анатомічної цілісності тканини або порушення нормального функціонування тканин чи органів тіла людини, яке спричинило або не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності.

Тому, виходячи з досліджених судом доказів, показань обвинуваченого та потерпілого, слід змінити кваліфікацію дій обвинуваченого за частиною 2 статті 350 КК України з умисного заподіяння побоїв службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю та кваліфікувати дії ОСОБА_7 як умисне заподіяння легкої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю, що також передбачено складом кримінального правопорушення (ч.2 ст. 350 КК України).

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, розлучений, зі слів має на утриманні малолітню доньку 6-ти років, про що свідчать: характеристика з місця проживання, інформація з КНП «Бучанський консультативно – діагностичний центр» Бучанської міської ради, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно висновку досудової доповіді, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній.

У відповідності до ч.ч. 5, 6 ст.314-1КПК України досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину. Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останньої до скоєного нею.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 350 КК України відповідно до статті 12 КК України, віднесене до нетяжких злочинів.

Обставиною, яка згідно статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, у потерпілого відсутні вимоги до нього, то суд вважає, що ОСОБА_4 має бути призначене покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі, ближче до мінімального розміру.

Враховуючи невелику тяжкість злочину, обставини, що характеризують поведінку винної особи після вчинення злочину, який щиро розкаявся та відшкодував шкоду потерпілому, відсутність попередніх судимостей у обвинуваченого та наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити покарання з застосуванням статті 75 КК України з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов, судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 65-67, 75, 76, частиною 2 статті 350 КК України, статтями 100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 350 КК України, та призначити покарання у виді 3 (ТРЬОХ) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_4 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 2 (ДВА) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов, судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази:

електронний носій інформації, а саме: DVD+R диск об`ємом пам`яті 4.7 GB, на якому міститься відеозапис під назвою «Video 2026-03-17 at 18.56.12» – залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Направити не пізніше наступного дня копію вироку учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1